Ухвала суду № 87754200, 23.01.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.01.2020

Справа № 320/2430/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Редько О.В.,

за участю:

секретаря – Колеснікової Л.В.,

прокурора – Фурманенко М.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Сушко Р.М.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

представника потерпілої – адвоката Гречко О.В.,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі судовий розгляд кримінального провадження № 12016080140005833 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 05.04.2017 року надійшов затверджений обвинувачений акт від 04 квітня 2017 року в кримінальному провадженні №12016080140005833 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Під час досудового розслідування до обвинуваченого 04.11.2016 року був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 06 квітня 2017 року обвинувальний акт був призначений до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 01 серпня 2017 року було призначено судовий розгляд кримінального провадження № 12014080280000014 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України судом присяжних. Склад присяжних сформовано.

В судове засідання з`явилися прокурор Фурманенко М.В., обвинувачений ОСОБА_1 , захисник обвинуваченого – адвокат Сушко Р.М., потерпіла ОСОБА_2 , представник потерпілої адвокат Гречко О.В.

Відповідно до ст. 331 КПК України продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати двох місяців, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

08.02.2020 року закінчується строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу на 60 діб, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині двох і більше осіб, у тому числі малолітнього, з особливою жорстокістю, покарання за яке передбачає довічне позбавлення волі. Крім того, існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор зазначив, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 набув широкого суспільного резонансу, освітлюється в засобах масової інформації, а тому існують обґрунтовані побоювання за життя та здоров`я обвинуваченого, про які висловлювався сам обвинувачений в судових засіданнях, внаслідок чого ухвалою суду були застосовані заходи безпеки. На задоволенні клопотання наполягала.

Захисник обвинуваченого – адвокат Сушко Р.М. заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наступне. Прокурор посилається в клопотанні на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, але ризики не можуть існувати вічно. Всі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ідентичні, починаючи з клопотання про обрання запобіжного заходу. Крім того, захисник обвинуваченого – адвокат Сушко Р.М. зазначив, що вина його підзахисного не доведена, оскільки вона не підтверджується доказами. Всі обшуки під час досудового розслідування були проведені незаконно, оскільки слідчий суддя розглянув клопотання про проведення обшуків раніше, ніж на неї було розподілено клопотання. Немає доказів, що вбивство було вчинено самим обвинуваченим ОСОБА_1 . Висновок експерта був зроблений раніше, ніж були виявлені трупи. Захисник обвинуваченого також зазначив, що сама потерпіла ОСОБА_2 не вказувала під час досудового розслідування, що це саме ОСОБА_1 скоїв вбивство. Також показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 також не мають підтвердження, що вбивство скоїв саме обвинувачений ОСОБА_1 . Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 не може підтверджуватись протоколом пред`явлення до впізнання за фотознімками, адже це суперечить нормам КПК України. Прокурор жодного разу не надала доказів, які обґрунтовують ризики, зазначені в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, захисник обвинуваченого зазначив, що в Конституційний Суд України в своєму рішенні від 23.11.2017 року зазначив, що існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим в пункті 3 статі 5 Конвенції. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Харченко проти України» вказав, що національними судами України часто обґрунтовуються продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього часу ув`язнення, суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані. На підставі вище викладеного захисник обвинуваченого – адвокат Сушко Р.М. просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням заходів електронного контролю.

Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та зазначив, що наміру переховуватись від суду він не має на меті, оскільки він зацікавлений в найшвидшому розгляді справи та сподівається, що коли суд дослідить всі докази по справі, то ухвалить виправдувальний вирок. Крім того, сторона обвинувачення затягує розгляд справи, оскільки не забезпечує явку свідків в судове засідання і тому протягом тривалого часу суд лише продовжує йому запобіжний захід у виді тримання під вартою. В умовах СІЗО він не вчинив жодного правопорушення, а це характеризує його з позитивної сторони. Тому обвинувачений просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора та просить суд обрати відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з застосування засобів електронного контролю.

Потерпіла та її представник – адвокат Гречко О.В. не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Суд розглянувши питання щодо доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 дійшов висновку, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити строком на 60 діб, тобто до 23.03.2020 року, враховуючи наступне.

В обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя серед іншого посилався на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, та наявні такі ризики як те, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суттєво не змінилися, тому суд вважає що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, - ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, може вплинути на свідків, оскільки останні являються його знайомими та йому відомі їх місця мешкання, у судовому засіданні не допитані усі свідки.

Вирішуючи питання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Також, відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме вчинення вбивства 2 осіб, у тому числі малолітньої дитини, за яке передбачено покарання в тому числі й довічне позбавлення волі, в цьому полягає суспільний інтерес.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на ще недопитаних свідків, ухилення від суду.

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Що стосується ризиків, то на думку суду наявний обґрунтований ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, при цьому обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що можливість призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, в тому числі й довічне позбавлення волі, його сімейний стан, відсутність офіційного місця роботи. може викликати загрозу втечі обвинуваченого, про що також викладено правову позицію в рішенні ЕСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Отже, на підставі вищевикладеного слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо звільнення його з-під варти, або обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Також суд вважає, що дійсно сама по собі тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але станом на день розгляду справи продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на ще недопитаних свідків, відносно обвинуваченого застосовані заходи безпеки, з метою забезпечення його життя та здоров`я, а тому більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання цих ризиків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи матеріальне та сімейне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, суд вважає можливим зменшити суму застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України та встановити заставу вигляді 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є достатнім для забезпечення виконання обов`язків обвинуваченого в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, докласти зусиль до пошуку роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23.03.2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 331, 369 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 23 березня 2020 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 210 200 (двісті десять тисяч двісті) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: (Отримувач – ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ – 26316700; рахунок № 378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172; призначення платежу: вид платежу (застава), ПІБ особи, за яку вноситься застава, номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, а саме за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити засіб електронного контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23.03.2020 року.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою – в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлений 28.01.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Редько