Рішення № 87753648, 21.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року справа № 580/18/20

14 годин 54 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/18/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача Гурін Р.А. — за дорученням]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача Краснюк О.М. – за довіреністю]

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

02.01.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області код ЄДРПОУ 21366538, що знаходиться за адресою: вул. Смілянська, 23 м. Черкаси, 18002, щодо не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 номер платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , періоди роботи з червня 2012 року до травня 2018 року у акціонерному товаристві «Черкаський приладобудівний завод» код ЄДРПОУ 14309572, з травня до липня 2019 року у дочірньому підприємстві «Зета» приватного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» код ЄДРПОУ 41428365 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області код ЄДРПОУ 21366538, що знаходиться за адресою: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18002, врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 номер платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , періоди роботи з червня 2012 року до травня 2018 року у акціонерному товаристві «Черкаський приладобудівний завод» код ЄДРПОУ 14309572, та з травня до липня 2019 року у дочірньому підприємстві «Зета» приватного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» код ЄДРПОУ 41428365;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання 27.01.2020. Ухвалою від 27.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення у якості співвідповідача АТ « Черкаський приладобудівний завод» та дочірнього підприємства «Зета» приватного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод», позаяк згідно пункту 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач – суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача, а зазначені у клопотанні відповідача особи не можуть бути відповідачами у адміністративному процесі у справі за позовом фізичної особи. Ухвалою від 27.01.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.02.2020. Ухвалою від 21.02.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи Головного управління ДПС у Черкаській області у зв`язку з тим, що відповідачем згідно частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не обґрунтовано, а судом не встановлено прав, свобод, інтересів або обов`язків Головного управління ДПС у Черкаській області на які може вплинути рішення у даній справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 01.12.1994 до 02.05.2018 ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з АТ «Черкаський приладобудівний завод», проте період з червня 2012 року до травня 2018 року не було зараховано до страхового стажу позивача. З травня 2018 року до липня 2019 року позивач працював на дочірньому підприємстві «Зета» приватного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод», проте зазначений період не було зараховано до страхового стажу позивача. 08.11.2019 представник Салова М.М. адвокат ОСОБА_2 звернувся відповідача з вимогою про зарахування стажу ОСОБА_1 за період з 2012 року до 2019 рік, проте 18.11.2019 відповідач листом повідомив, що АТ «Черкаський приладобудівний завод» станом на 01.10.2019 має заборгованість із сплати єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ) з червня 2012 року, у зв`язку з чим періоди, за які не сплачено ЄСВ не включаються у страховий стаж для обчислення соціальних виплат. У позові зазначено, що наявність заборгованості зі сплати страхових внесків з боку працедавця позивача не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, за який підприємством – страхувальником не сплачено страхові внески, позаяк відповідальність за їх несплату несе страхувальник, в якому працювала застрахована особа. Усі місяці роботи, за які підприємство – страхувальник нарахувало застрахованій особі – працівнику заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу застрахованої особи – працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство – страхувальник страхові внески. ОСОБА_1 не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником АТ «Черкаський приладобудівний завод» та ДП «Зета» ПрАТ «Черкаський приладобудівний завод» – обов`язку щодо сплати страхових внесків, а наявність заборгованості зазначених підприємств із сплати страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою та іншими документами (зокрема реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 11.09.2019). Позивач просив судові витрати стягнути з відповідача, зазначивши, що попередній розрахунок судових витрат складає 1768,40 грн, що складається з судового збору та надання правової допомоги. Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2020 просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, 21.01.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що ОСОБА_1 з 18.01.2012 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058). Позивач з 2012 до 2019 продовжував перебувати у трудових відносинах з АТ «Черкаський приладобудівний завод» та ДА «Зета» ПАТ «Черкаський приладобудівний завод». У страховий стаж для вирахування розміру пенсії включаються періоди, за які щомісячно сплачені страхові внески не менше мінімального страхового внеску, розрахованого від мінімальної заробітної плати. У разі якщо підприємство має борг із сплати нарахованого ЄСВ, період, за який така заборгованість не погашена, не зараховується до страхового стажу працівника, а нарахована заробітна плата не включається у розрахунок пенсії. Відповідальність за сплату страхових внесків покладено на роботодавців, а з 01.10.2013 адміністрування ЄСВ здійснюють органи доходів і зборів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 406-VI. Відповідач вважає, що питання стосовно розрахунків із сплати ЄСВ АТ «Черкаський приладобудівний завод» та ДА «Зета» ПАТ «Черкаський приладобудівний завод» належить до повноважень Головного управління ДПС області. Відповідачем у даній справі не порушено права позивача у частині неврахування страхового стажу позивачу, позаяк обов`язок із сплати ЄСВ належить до повноважень роботодавця, а ведення обліку надходжень страхових внесків належить до повноважень органів доходів і зборів. Відповідач вважає що не врахування позивачу періодів роботи з червня 2012 року до липня 2019 року у зв`язку з відсутністю відомостей про нараховану заробітну плату та про сплату ЄСВ здійснено правомірно. Про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідачем зазначено, що згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590, компенсація витрат, що сплачуються стороною не повинна перевищувати суму, обчислену в розмірі 40 % мінімальної заробітної плати за годину роботи. Відповідач зазначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви не надано документально-підтверджених витрат на правову допомогу, розрахунку наданих послуг із зазначенням витраченого адвокатом часу, у зв`язку з чим просив відмовити у стягнення витрат на правничу допомогу. Представник відповідача у судовому засіданні 21.02.2020 просила відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що згідно запису № 27 трудової книжки ОСОБА_1 позивач з 01.12.1994 зарахований на посаду заступника начальника інструментального цеху (а.с.26, 63). Відповідно до запису від 11.09.1998 № 28 Черкаський приладобудівний завод перетворено у ВАТ «Черкаський приладобудівний завод» (а.с.20). Згідно запису № 29 26.04.2011 ВАТ «Черкаський приладобудівний завод» перетворено у ПАТ «Черкаський приладобудівний завод» (а.с.21). Відповідно до запису № 30 23.09.2015 позивача переведено заступником начальника відділу № 46 (а.с.21). Згідно запису № 31 01.11.2016 ОСОБА_1 переведений майстром інструментальної дільниці. Відповідно до запису № 32 позивача 24.02.2017 переведено начальником інструментальної дільниці. Згідно запису № 33 20.04.2017 ПАТ «Черкаський приладобудівний завод» перетворено у ПрАТ «Черкаський приладобудівний завод» (а.с.21). Відповідно до запису № 34 ОСОБА_1 02.05.2018 звільнено за скороченням штату працівників – стаття 40 пункт 1 КЗпПУ (а.с.21).

Відповідно до запису № 35 трудової книжки ОСОБА_1 прийнято на роботу начальником дільниці інструментальної у ДП «Зета» ПрАТ «Черкаський приладобудівний завод». Згідно запису № 36 позивача звільнено 03.08.2018 у зв`язку із закінченням строку трудового договору (а.с.21).

Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у 2012 році сума заробітку за рік становить 27369,76 грн. У 2013 році сума заробітку за рік становить 26231,19 грн. У 2014 році сума заробітку за рік становить 31058,81 грн. У 2015 році сума заробітку за рік становить 25214,09 грн. У 2016 році сума заробітку за рік становить 37551,23 грн. У 2017 році сума заробітку за рік становить 109589 грн. У 2018 році сума заробітку за рік становить 121447,94 грн. У 2019 році сума заробітку за рік становить 43674,46 грн (а.с.17-19).

Судом з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що з 19.11.2011 позивачу призначено пенсію за віком у сумі 1301,32 грн (а.с.47).

08.11.2019 представник позивача адвокат ОСОБА_3 звернувся до відповідача з вимогою зарахувати період з червня 2012 року до травня 2018 року та з травня 2018 року до липня 2019 року до трудового стажу ОСОБА_1

18.11.2019 відповідач листом повідомив, що АТ «Черкаський приладобудівний завод» та ДП «Зета» ПрАТ «Черкаський приладобудівний завод» станом на 01.10.2019 мають заборгованість із сплати ЄСВ з червня 2012 року, у зв`язку з чим відсутні підстави для врахування періоду стажу з червня 2012 року до липня 2019 року.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 8 Закону № 1058 передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Згідно частини 1 статті 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Частиною 2 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат. На підставі частини 1 статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо. З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини 2 статті Закону №1058) незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, позаяк здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і належать обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа належить загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обов`язок із сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не у повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому, наявність заборгованості страхувальника із сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу під час призначенні/перерахунку пенсії позивачу періоду його роботи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (ЄДРСР 74262468) та від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а (ЄДРСР 77586173), від 23.07.2019 у справі № 617/927/17 (ЄДРСР 83243851).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України від 01.06.2006 № 25921/02 ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Відсутність в інформаційній системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з червня 2012 ро до липня 2019 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до відомостей з ЄДР акціонерне товариство «Черкаський приладобудівний завод» (ЄДРПОУ 14309572, а.с.133-136) та дочірнє підприємство «Зета» приватного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» (ЄДРПОУ 41428365, а.с.137-140) не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.02.2020 ВП № 58670298 виконавче провадження з виконання судового наказу від 30.01.2019 № 712/1188/19 (про стягнення з акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати заробітної плати у сумі 63530,69 грн (а.с.130)) закінчено у звязку з повним фактичним виконанням (а.с.132).

Оцінюючи дії відповідача щодо неврахування періоду роботи з червня 2012 ро до липня 2019 року ОСОБА_1 за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що відповідач не зарахувавши до страхового стажу позивача періоду роботи з червня 2012 ро до липня 2019 року з підстав несплати ЄСВ страхувальником діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, встановлений законами України, а тому позовні вимоги належить задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає про таке.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов задоволено повністю, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору, що підтверджується квитанцією від 27.01.2020 № 0.0.1596845135.1 (а.с.113) та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат із сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 768,40 грн.

Представником позивача у обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано у копіях: договір про надання правової допомоги від 17.09.2019 (а.с.31-33); додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 17.09.2019 № 031 (а.с.34-35); квитанції від 11.11.2019 № 0.0.1518687203.1.

21.02.2020 додатково надано розрахунок витрат на надання правової допомоги – складення позовної заяви (три години часу) – 1000 грн (а.с.141).

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 17.09.2019 зазначено, що виконавець АБ «Андрія Пропадущого» в особі керуючого Пропадущого А.В. бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт ( ОСОБА_1 ) зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі. Згідно розділу 4 договору від 17.09.2019 за правову допомогу клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар). Розмір винагороди бюро при наданні правової допомоги, а також умови і порядок розрахунків визначаються у додатках до цього договору (а.с.32).

Згідно пункту 2 додаткової угоди № 2 до договору від 17.09.2019 № 031 (а.с.34) вартість послуг: досудова підготовка та судовий супровід у справі про зобовязання головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області провести зарахування до страхового (трудового) стажу неврахований період роботи ОСОБА_1 – 1000 грн.

За даними квитанції від 11.11.2019 № 0.0.1518687203.1 ОСОБА_1 здійснив оплату правової допомоги згідно додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 17.09.2019 № 031 у сумі 1000 грн.

Оцінюючи надані докази та мотивацію щодо надання правової допомоги, суд зазначає про таке.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або належить сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що належить сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що аналіз наведених норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати належать компенсації стороні, що не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Великою Палатою Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі (ЄДРСР 75149541).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами.

Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/7375/18 (ЄДРСР 85645427)

Відповідно до частин 7, 8 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, що належать розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, що належать розподілу між сторонами.

У обґрунтування витрат на правову допомогу не надано розрахунку часу витраченого на надання правничої допомоги, не зазначено сум понесених адвокатом витрат для надання правової допомоги та не надано акта виконаних робіт, підписання якого передбачено пунктом 7 додаткової угоди від 17.09.2019 (а.с.34).

Оцінюючи співмірність витрат на правничу допомогу із складністю справи, суд зазначає, що сума, визначена у складі витрат на правову допомогу не є співмірною складності справи, позаяк: наявні постанови Верховного Суду за схожих правовідносин – від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 23.07.2019 у справі № 617/927/17; справу № 580/18/20 розглянуто за правилами спрощеного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Згідно пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами у сумі 1000,00 грн та наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.

Оцінюючи посилання відповідача на необхідність відмови у витратах на правову допомогу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд зазначає, що постанова поширюється на випадки коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, а тому не може бути застосована у даній справі.

Разом з тим, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу визначивши витрати на правничу допомогу у сумі 500 грн.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з червня 2012 року до травня 2018 року у акціонерному товаристві «Черкаський приладобудівний завод» (ЄДРПОУ 14309572), з травня 2018 року до липня 2019 року у дочірньому підприємстві «Зета» приватного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» (ЄДРПОУ 41428365).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з червня 2012 року до травня 2018 року у акціонерному товаристві «Черкаський приладобудівний завод» (ЄДРПОУ 14309572), та з травня 2018 року до липня 2019 року у дочірньому підприємстві «Зета» приватного акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» (ЄДРПОУ 41428365).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із оплати правової допомоги у сумі 500 (п`ятсот) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 21.02.2020.

Суддя Л.В. Трофімова