Рішення № 87753536, 21.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року справа № 580/2/20

14 годин 04 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/2/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 – особисто, представник позивача, адвокат Чубко О.М. – за ордером]

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області (вул. Шевченка, 49, м. Канів, Черкаська область, 19003, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25660476) [представник відповідача — не прибув]

про визнання протиправними дії щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда, прийняв рішення.

02.01.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області, просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

- здійснити судовий контроль за виконанням винесеного судового рішення у даній справі і встановити для Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення.

Ухвалою від 08.01.2020 відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 27.01.2020. Ухвалою від 27.01.2020 оголошено перерву до 21.02.2020. Справу розглянуто у порядку спрощеного провадження.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу інваліда війни 2 групи з видачею відповідного посвідчення згідно пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі – Закон № 3551). Відповідач листом від 10.10.2019 № 13/3077 відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у зв`язку з відсутністю документів про залучення ОСОБА_1 до формувань цивільної оборони відповідно до пункту 9 статті 7 Закону № 3551. Позивач не погоджуючись із наданою відмовою звернувся до суду з даним адміністративним позовом у обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки з 26.04.1986 до 27.04.1986 брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов`язаний, як член штабу Цивільної оборони на ЧАЕС. З 03.09.1984 до 10.09.1986 працював монтажником залізобетонних конструкцій у Канівському будівельному управлінні треста «Южатоменергострой», що підтверджується трудовою книжкою. Відповідно до наказу директора Канівського будівельного управління «Днепрострой» від 25.08.1986 на виконання наказу ОСОБА_2 УРСР від 25.06.1986 та Автоуправління від 26.04.1986 № 91 ОСОБА_1 був направлений на роботи, пов`язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС. У період з 26.04.1986 до 27.04.1986 позивач працював на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою 20.02.2012 № 28. Позивач зазначає, якщо особа була залучена до складу формувань цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, то така особа належить до числа інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення. Пункт 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551 не містить вимог, що визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань цивільної оборони. Відповідно до вимог нормативно-правових актів у сфері цивільної оборони, що були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області – голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік, цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР. Громадяни, які виконували роботи з ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань цивільної оборони. Нормативні документи не містить вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони. Зазначені обставини на думку позивача свідчать про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення встановленого зразка.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 27.01.2020 подав до суду відзив на позов, де зазначив, що умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551 є: настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС; участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. За відсутності доказів залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутні підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до умов, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551. Відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.05.1994 № 302 (далі – Положення № 302) посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову (а.с.135-136).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням від 28.03.2019 № 022163 (а.с.14). Згідно посвідчення від 20.11.1987 серії НОМЕР_2 (а.с.39) позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Відповідно до довідки МСЕК від 27.11.2015 серії 10ААА № 252218 (а.с.46) ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності згідно акта огляду МСЕК 5160. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №19551 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності 27.11.2015, у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.47).

Згідно висновку обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії від 10.01.2005 № 10241 захворювання ОСОБА_1 пов`язано з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.48).

Суд зазначає, що довідка від 10.01.2005 № 10241 видана до встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю 2 групи.

Відповідно до довідки від 16.11.1998 № 154 ОСОБА_1 у період з 26.04.1986 до 27.04.1986 працював монтажником стальних і залізобетонних конструкцій на об`єктах, що знаходились у 10-ти кілометровій зоні м. Прип`ять (а.с.35). Згідно довідки від 16.10.1998 № 135 ОСОБА_1 працював у Канівському будівельному управлінні «Днепрострой» (а.с.33).

За даними наказу від 26.04.1986 № 91 ОСОБА_1 направлено до м. Прип`ять терміном на 2 дні з 26.04.1986 до 27.04.1986 для ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.34). Відповідно до наказу від 26.04.1986 Канівського будівельного управління оголошено робочими днями 26.04.1986-27.04.1987 на об`єктах Чорнобильської АЕС (а.с.32).

Згідно наданої копії військового квитка НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 23.05.1979 до 01.06.1981 (а.с.16-21). Записи щодо призову ОСОБА_1 на військові збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у військовому квитку відсутні.

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_4 позивач працював в Канівському будівельному управлінні тресту «Южатоменергострой» з 03.09.1984 до 10.09.1986 монтажником залізобетонних виробів 3 розряду.

02.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення та нагрудного знаку (а.с.22).

10.10.2019 відповідачем листом № 13/3077 відмовлено позивачеві у встановленні статусу інваліда війни.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, вважаючи протиправною, а права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема Законом № 3551. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551 до ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551 до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі – Закон № 796) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках, незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111, передбачено, що формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796. Для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551) крім, як факту настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон № 3552 містить умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались у іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та особи направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. За відсутності доказів, що би свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551, немає.

Згідно листа департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 08.10.2019 № 01.1-14/1294 (а.с.25), наданого на заяву ОСОБА_1 від 01.10.2019 про надання відомостей щодо участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони (а.с.24), повідомлено, що інформація про залучення до формувань Цивільної оборони міститься у первинних документах (наказах чи розпорядженнях про відрядження до зони відчуження, особових рахунках, табелі обліку часу, посвідченні про відрядження).

Судом встановлено, що документи, долучені позивачем до заяви від 22.07.2019, адресованої департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про набуття статусу інваліда війни, а також матеріали справи належним чином підтверджують статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 брав участь у таких заходах, проте, належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони позивачем не надано. Ця обставина є істотною, у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків, і відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС (підпункт 1 частини 1 статті 9 Закону № 796-ХІІ). Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 10.07.2019 у справі № 360/2690/17 (ЄДРСР 82937827), від 07.08.2019 у справі № 826/11163/18 (ЄДРСР 83513416), від 10.10.2019 у справі № 826/1427/17 (ЄДРСР 84855907).

У постанові Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а (ЄДРСР 86504574) зроблено висновок, що саме особа, яка звертається за наданням статусу інваліда війни повинна разом з заявою надати належне документальне підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Оцінюючи обґрунтування позивача щодо змісту довідки від 16.10.1998 № 135 (а.с.33, 188), відповідно до якої позивач перебував у м. Прип`ять з 26.04 до 27.04.1986 на ліквідації наслідків аварії ЧАЕС у складі цивільної оборони, суд зазначає, що копія довідки від 16.10.1998 № 135 (а.с.33) відрізняється від копії довідки від 16.10.1998 № 135 (а.с.188), позаяк містить підпис невстановленої особи біля словосполучення «в складі цивільної оборони». Натомість копії довідки від 16.10.1998 № 135 (а.с.188) такого підпису не містить, що виключає допустимість зазначеного доказу. Натомість, підписом самого позивача різні копії довідок (а.с.33, 188) засвідчено, як такі, що відповідають оригіналу.

Інформаційну довідку від 16.10.1998 №135 про участь ОСОБА_1 , що видана за підписом старшого інспектора відділу кадрів ВАТ «Канів-Дніпробуд», суд не бере до уваги як доказ залучення позивача до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позаяк остання містять лише інформацію, що не відповідає змісту досліджених судом документів та положень законодавства, чинного на час виконання цих робіт. Згідно запису № 7 трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_4 позивача зараховано в Канівське будівельне управління тресту «Южатоменергострой» 03.09.1984 монтажником залізобетонних виробів 3 розряду. Відповідно до запису № 7 трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_4 позивача переведено стропальником 4-го розряду Канівського будівельного управління тресту «Южатоменергострой» (а.с.26 – зворотній бік).

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність дій, що оскаржувалися та підтверджено, що під час прийняття рішення не мав підстав для надання учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС статусу інваліда війни за відсутності відповідної довідки, що надається уповноваженим суб`єктом, зокрема управліннями з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про направлення на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі одного із формувань Цивільної оборони, залучення особи до складу мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із зазначенням назви формування, терміну перебування у зоні відчуження та причинний зв`язок інвалідності з захворюванням, пов`язаним з цією аварією.

Із загальнодоступною інформацією бази ЄДАРП позивач відповідно до п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» як пільговик має право знайомитися з даними, що містяться в Реєстрі, та у разі незгоди з ними звернутися письмово до уповноваженого органу про їх виправлення.

Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2006 №146/0715-06/014 надано роз`яснення щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, залученим до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи: за повідомленням Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь три зведені загони Цивільної оборони (Київської, Житомирської та Чернігівської областей). Про це йдеться у рішенні у справі № 2340/4647/18, що набрало законної сили 12.03.2019 за результатами апеляційного перегляду (ЄДРСР 80454120).

Матеріали справи не містять відомостей щодо включення позивача до списку особового складу зведеного мобільного загону спеціального захисту Київської області з виконання завдань з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30 кілометровій зоні у квітні 1986 року.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 №03-3/1652-018-2 зазначено: Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986№ 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 № 168) було надано право керівникам підприємств і організацій провадити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС по підвищених до 100 % тарифних ставках (відрядних розцінках) і посадових окладах. Конкретні розміри підвищення зазначених ставок (розцінок) і окладів встановлювались з урахуванням складності і терміновості робіт. Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986№ 153/10-43 було дозволено керівникам підприємств і організацій (надалі - підприємств), які приймали участь у виконанні робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії, запроваджувати для всіх працівників, які виконували зазначені роботи, відрядну, акордну і інші прогресивні форми оплати праці. Перелік населених пунктів і виробничих об`єктів, де оплата праці провадилась відповідно до зон небезпеки, затверджено рішеннями Урядової комісії від 07.08.86 № 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.96 № 115), від 19.08.86 № 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 № 124), від 18.09.86 № 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 № 140), від 05.01.87 № 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.87 № 1). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000 № 12-рп/2000 зоною відчуження є територія, що з 26.04.86 охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації. Рішенням Урядової комісії від 16.05.1987№ 387 було доручено Мінатоменерго СРСР за участю Міненерго СРСР і Мінсередмашу СРСР розробити і затвердити: положення про заохочення працівників цих міністерств за виконання завдань по дезактивації і відновленню енергоблока 3 ЧАЕС, дезактивації м. Прип`ять, забезпечення надійної і безаварійної роботи ЧАЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища. За повідомленням Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення від 13.05.98 № 13/564 кар`єри по видобуванню і навантаженню піску були розташовані в зоні відчуження біля сіл Лелів і Чистогалівка, міст Прип`ять і Чорнобиль, між селами Лелів і Копачі та селами Янів і Копачі. При визначенні годинної тарифної ставки у зоні ЧАЕС на роботах по навантаженню піску, доплати і надбавки за професійну майстерність, високі досягнення в праці, виконання особливо важливих робіт (які не утворюють новий посадовий оклад), встановлені працівнику за основним місцем роботи, не повинні враховуватись (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986№ 207-7).

Відповідно до постанови НКП СРСР від 19.06.1940№ 1047 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи. Наказом Міноборони СРСР від 08.01.88 № 020 (п. 4) начальнику оперативної групи Цивільної оборони СРСР було дозволено у виняткових випадках і на нетривалий термін за погодженням з Мінатоменерго СРСР провадити виплату військовослужбовцям (крім відряджених для керівництва і проведення зазначених робіт із центрального апарату Міноборони СРСР, апарату військ, напрямків, округів, груп військ, флотів і в складі оперативних груп центрального і окружного апаратів) виплату зазначеного грошового утримання відповідно до абзацу 2 підпункту «в» пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.01.1988) у трикратному розмірі. Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378(розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.01.1988 № 12-р) оплата праці військовозобов`язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась у одинарному розмірі тарифної ставки (посадового окладу). І лише у виняткових випадках і на нетривалий термін, за рішенням начальника оперативної групи Цивільної оборони СРСР та за погодженням із Міністерством атомної енергетики СРСР, - у двократному розмірі понад збережений середній заробіток. За інформацією Міноборони України, документи оперативної групи Цивільної оборони СРСР (в/ч 06407, м. Чорнобиль) зберігаються у Центральному архіві Міноборони Російської Федерації (142110, м. Подольськ-10 Московської обл.).

Відповідно до наказу Канівського будівельного управління «Дніпробуд» від 26.04.1986 № 91 ОСОБА_1 , як працюючому на посаді монтажника в Канівському БМУ видано посвідчення про відрядження до м. Прип`ять (ЧАЕС) з питань ліквідації наслідків терміном на 2 дні з 26.04.1986 до 27.04.1986 (а.с.34). Згідно довідки від 20.02.2012 № 28 (а.с.36 – зворотній бік) ОСОБА_1 проведено оплату праці з урахуванням коефіцієнту 3 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7.

Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Позивач у позовній заяві просить, зокрема зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 відповідне посвідчення інваліда війни.

Згідно з пунктом 3 Положення № 302 інвалідам війни (стаття 7 Закону № 3551) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - інвалід».

Враховуючи, що позивач не має статусу інваліда війни, то у відповідача були відсутні підстави для видачі йому відповідного посвідчення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За відсутності належних і допустимих доказів, що би свідчили про залучення позивача саме до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551, та як наслідок видачі відповідного посвідчення позивачеві, суд не вбачає. Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства, оцінки поданих доказів за внутрішнім переконанням, суд вважає, що заявлені позовні вимоги, за викладених в позові підстав, не є обґрунтованими. З огляду на те, що позивач не має статусу інваліда війни, то у відповідача були відсутні підстави для видачі позивачу «Посвідчення інваліда війни».

Оцінюючи дії відповідача за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо правомірності відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 02.10.2019 про надання статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку, суд зазначає, що за відсутності доданих до заяви позивача доказів участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань цивільної оборони відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Враховуючи, що позивачеві, звільненому від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області [вул. Шевченка, 49, м. Канів, Черкаська область, 19003, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25660476].

Повне судове рішення складено 21.02.2020.

Суддя Л.В. Трофімова