Рішення № 87753495, 21.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/138/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом (а.с.1-5) звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ), в якому позивач просить:

– визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходу за період з 01.12.2010 року по 31.12.2017 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії;

– зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, нарахованих за період з 01.12.2010 року по 31.12.2017 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі №420/1640/19, у зв`язку з порушенням строків виплати недоотриманої пенсії з 01.12.2010 року по 05.08.2019 року.

Позивач зазначив, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 420/1640/19, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ про відмову в перерахунку пенсії від 19.02.2019 року. Відповідача зобов`язано здійснити перерахунок розміру його пенсії із грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, зазначеного в грошовому атестаті Головного управління МНС України в Одеській області.

На виконання рішення суду від 05.08.2019 року ГУ ПФУ здійснено нарахування недоотриманої пенсії за період з 01.12.2010 року по 31.12.2017 року в розмірі 944417 грн 91 коп. Однак йому не нарахована компенсація втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати належної йому пенсії, що врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III (далі – Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженням постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 (далі – Порядок № 159).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно з ч. 2 ст. 55 Закону № 2050-III, нараховані суми пенсій, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з чим вважає бездіяльність ГУ ПФУ щодо не нарахування йому компенсації втрати частини доходу протиправною та такою, що порушує його право на належний соціальний захист та просить зобов`язати відповідача нарахувати йому компенсацію втрати частини доходів у період з 01.12.2010 року по 31.12.2017 року.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається також на судову практику, зокрема на постанови Верховного Суду України від 18.11.2014 року у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 року у справі № 21-2003а16 та постанови Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 року у справі № 522/5664/17, в яких висловлена аналогічна правова позиція.

Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.01.2019 року позов залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с. 25-27).

Ухвалою суду від 20.01.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження по справі та визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 32-34).

30.01.2020 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача, в якому він вважає позивні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 420/1640/19, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково, не задоволені його вимоги в частині нарахування компенсації втрати частини доходів.

ГУ ПФУ виконало рішення суду – здійснило перерахунок пенсії на виконання рішення суду, але виплата коштів, нарахованих до набрання судовим рішенням законної сили здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджених постановою КМУ №649 від 22.08.2018 року (далі Порядок №649), та здійснюється за рахунок Державного бюджету. Факт виплати вказаної суми відсутній.

Крім того, представник відповідача вважає, що аналіз ст. 2 Закону України № 2050-III та абз. 1 п. 4 Порядку №159 свідчить про те, що проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів здійснюється при виплаті доходів, які не мають разового характеру. Представник відповідача стверджує, що позивач немає права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки: утворена доплата має виключно характер разового платежу.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262 (далі – Закон № 2262), Законом України № 2050-III, Порядком № 159, Порядком №649.

Судом встановлено, що позивач у 2019 році звертався до суду з позовом (справа № 420/1640/19 до ГУ ПФУ з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19.02. 2019 року про відмову у перерахунку розміру пенсії та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача із грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, зазначеного в грошовому атестаті ГУ МНС України в Одеській області та здійснити виплату недотриманої пенсії, з моменту виходу на пенсію, 1 грудня 2010 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі № 420/1640/19, позовні вимоги позивача задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії від 19.02.2019 року. Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 із грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, зазначеного в грошовому атестаті Головного управління МНС України в Одеській області та здійснити виплату недотриманої пенсії, з моменту виходу на пенсію, 1 грудня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено (а.с.9-17).

Суд відмовив у задоволенні вимоги щодо нарахування компенсації втрати частини доходів, мотивуючи це тим, що згідно з ст. 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Суд зазначив, що похідна вимога позивача зобов`язального характеру про зобов`язання відповідача здійснити виплату недоотриманої пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, – є передчасною. Спірність у зазначених правовідносинах між сторонами ще не виникла. Захисту підлягають вже порушені права, свободи та інтереси особи (а.с. 16).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року у справі № 420/1640/19 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін (а.с. 18-21).

Звертаючись до суду з позовом по даній справі №420/138/20 позивач зазначив, що відповідачем здійснено за рішенням суду від 05.08.2019 року нарахування недоотриманої пенсії за період з 01.12.2010 року по 31.12.2017 року та здійснено дії, передбачені законодавством щодо її виплати. Однак ГУ ПФУ згідно з наданим розрахунком не здійснено нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що предметом спору по даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування компенсації втрати частини доходів на вже нараховану за рішенням суду пенсію за період з 01.12.2010 року по 31.12.2017 року, на відміну від вимог, які розглянуті судом 05.08.2019 року по справі № 420/1640/19.

У той же час суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і по даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 1 Порядку № 159 компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Статтею 4 Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Положення вказаної статті відображені у п.5 Порядку № 159

Таким чином, основною умовою виплати суми компенсації є виплата заборгованості.

Судом встановлено, що позивачу затримують виплату заборгованості з 01.12.2010 року по 31.12.2017 року, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1504007616 за Дорученням № Д1504007616/26 (а.с. 23), що пов`язано з необхідністю дотримання відповідачем вимог Порядку № 649, п.5 якого визначено, що перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Таким чином, розрахована сума заборгованості по виплаті пенсії позивачу за рішенням суду йому не виплачена на час звернення до суду з даним позовом, що ним не заперечується (а.с.31).

Позивач стверджує, що його вимоги полягають у зобов`язанні відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини вже нарахованих доходів, які не виплачено на момент звернення до суду.

При цьому позивач посилається на правову позицію Верховного суду висловлену у постановах від 06.02.2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 року у справі № 522/5664/17.

Між тим, у вказаних постановах зазначено, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.55 Закону №2262,ст. 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, позивач помилково трактує норми законодавства, які регламентують питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Нарахування та виплата компенсації не можлива без виплати самої заборгованості. Розраховується вона саме на день виплати та виплачується вона відповідно до ст.4 Закону № 2050-III у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що права позивача на час звернення до суду щодо нарахування та виплати йому компенсації на нараховану за рішенням суду заборгованість по виплаті пенсії не порушені, у зв`язку з невиплатою вказаної заборгованості.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази надані сторонами з урахуванням встановлених обставин по справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 262, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходу за період з 01.12.2010 року по 31.12.2017 року, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, нарахованих за період з 01.12.2010 року по 31.12.2017 року.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.