Рішення № 87753488, 21.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7244/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 – адреса реєстрації; АДРЕСА_2 – місце перебування) до військової частини А1536 (вул. Армійська, 77, м. Подільськ, Одеська область, 66300) про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом (а.с.1-13) звернувся ОСОБА_1 до Військової частини А1536 (далі в/чА1536), та уточнивши вимоги (а.с.3— 33), позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача в/чА1536, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку строком 56 діб за 2015-2018 рік включно.

Позивач зазначив, що він проходив військову службу у в/чА1536 та наказом командира в/чА1536 від 17.10.2018 року № 228 був виключений із списків особового складу. 17.11. 2015 року він отримав статус учасника бойових дій, що підтверджує копія посвідчення учасника бойових дій сер. УБД НОМЕР_1 159303 від 17.11.2015 року.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачена додаткова пільгова відпустка для учасника бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 2015 року по 17.10.2018 року не використовував вказану відпустку, компенсацію за невикористану додаткову відпустку не отримував.

На думку позивача, відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2018 рік (4х14=56), всього 56 днів. В наказі про виключення його зі списків особового складу не зазначено про наявність права на компенсацію за невикористану відпустку, що позивач вважає достатнім доказом невиплати його компенсації за невикористану відпустку.

Ухвалою суду від 06.12.2019 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позову (а.с. 16-19).

Ухвалою суду від 08.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 43-45).

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 51-70), в якому вважав позов безпідставним та необґрунтованим та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву представник відповідача вказав, що позивача призначено наказом командувача оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України від 31.01.2017 року № 9-РС (по особовому складу) на посаду командира ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону в/ч А1536 лише з 23.02.2017 року, що підтверджується копією витягу з наказу командира в/ч А1536 від 23.02.2017 року № 5. Звільнений зі служби згідно з наказом в/ч А1536 від 17.10.2018 року, виключений зі списків особового складу з 17.10.2018 року.

Порядок надання відпусток військовослужбовцям, у тому числі в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію врегульовано статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За приписами ч. 17 цієї статті в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою (щорічна основна військовослужбовцям за контрактом), шостою (канікулярна відпустка курсантам (слухачам) ВНЗ) та дванадцятою (військовослужбовцям строкової військової служби) цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Водночас, відповідно до вимог п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Представник відповідача зазначив, що з 17.03.2014 року в Україні розпочався та діє особливий період і до сьогодні. У вказаний період надання додаткових відпусток припиняється.

На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 17.10.2018 року, військовою частиною А1536 були проведені усі необхідні розрахунки при звільненні відповідно до наказу № 228 від 17.10.2018 року. Окрім того, на день виключення зі списків частини позивач рапорт на виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій терміном 14 календарних днів за період з 2017 по 2018 рік не подавав.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав до суду заяву на відзив відповідача, яку суд вважає заявою по суті справи - відповіддю на відзив (а.с. 71-74). Позивач зазначив, що відповідач не заперечує, що йому було відомо про наявність у позивача статусу учасника бойових дій, не заперечує, що ним не було нараховано компенсацію за невикористану відпустку, після подання адміністративного позову відповідач самостійно не нарахував позивачу компенсацію за невикористану відпустку, а тому просить врахувати описово-мотивувальну частину заяви, визнати доводи відповідача, зазначені у відзиві такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та задовольнити позовні вимоги.

Позивач просив врахувати правовий висновок постанови Великої палати від 16.05.2019 року за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18, що звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідач надав до суду заперечення на позов, підтвердив свою позицію щодо відсутності підстав для задоволення позову, звернув увагу на те, що позивач служив у в/ч А1536 з 23.02.2017 року по 17.10.2018 року та на момент звільнення клопотання щодо надання невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, або грошової компенсації за додаткову відпустку від позивача не надходило. До того ж, в рапорті від 03.10.2018 року щодо звільнення з військової служби позивач не вказав прохання щодо нарахування виплати за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та подальших грошових вимог з часу звільнення і до сьогодні не надходило. Відповідач вважає, що саме ці умови дають право вважати, що позивач погодився на проведений з ним розрахунок в день звільнення.

Відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (паспорт НОМЕР_2 ) (а.с.4-5).

17.11.2015 року позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій сер. НОМЕР_3 від 17.11.2015 року (а.с. 13).

Наказом в/ч А1536 від 23.02.2017 року №5 старшого прапорщика контрактної служби ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ від 31.01.2017 року №9-РС (по особовому складу) на посаду командира ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини А1536, з 23.02.2017 року зараховано до списків особового складу в/ч А1536 на всі види забезпечення. Вважати таким, що прийняв справи та посаду 23.02.2017 року.

Наказом в/ч А1536 від 17.10.2018 року №228 (по стройовій частині) позивач виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення в зв`язку зі звільненням з військової служби в запас за підпунктом «й» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менш 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) (а.с.65).

Згідно з вказаним наказом позивачу не нарахована компенсація за невикористану додаткову відпустку.

Вказані обставини не заперечуються учасниками справи.

Спірні правовідносини, регламентовані Законом України «Про відпустки» від 05.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки»), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлені види щорічних відпусток, а саме: основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.

Статтею 16-2 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п. 12).

Статтею 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Стаття 16-2 Закону України «Про відпустки» знаходиться у розділі ІІІ вказаного Закону, який має назву «Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі у змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності» , проте зміст статті свідчить про те, що вказана відпустка надається тривалістю 14 календарних днів на рік, тобто щорічно тривалістю 14 днів.

Крім того, статтею 10 Закону України «Про відпустки» розділу ІІ «Щорічні відпустки» регламентований порядок надання щорічних відпусток.

Згідно з п. 8 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки», щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказана норма співвідноситься з п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, позивачу, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.

Крім того, суд вважає, що вказана справа є типовою.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року по справі № 620/4218/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є: - позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби; - відповідач, суб`єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені; - підстави спору: а) фактичні відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; - предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17-18 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17-18 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 року по справі № 620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2017 року по 2018 рік.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.05.2019 року по зразковій справі № 620/4218/18.

У постанові ВП Верховного Суду від 21.08.2019 року також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Таким чином, згідно правового висновку Верховного Суду, дія особливого періоду не є підставою для не нарахування та невиплати військовослужбовцю при його звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку, у зв`язку з чим суд не приймає відповідні доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов.

Також суд вважає неспроможним посилання представника відповідача на відсутність рапорту (звернення) позивача із вимогою надати відпустку, або надати компенсацію за невикористану відпустку. Відсутність вказаного рапорту не є підставою для не нарахування та не виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій.

Водночас, суд вважає, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з 31.01.2017 року, при призначенні ОСОБА_1 на посаду командира ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти бронетанкової техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини А1536 з 23.02.2017 року. Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів щодо наявності обов`язку відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку за інший період.

Незважаючи на те, що позивач наказом в/ч А1536 від 23.02.2017 року зарахований до списків особового складу в/ч А1536 на всі види грошового забезпечення, суд вважає, що період, за який повинна бути нарахована компенсація за невикористану додаткову відпустку необхідно визначити саме з 31.01.2017 року - дати наказу командувача ОК «Південь» про призначення позивача на посаду у в/ч А1536.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 31.01.2017 року по 17.10.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17.10.2018 року та зобов`язати нарахувати та виплатити вказану грошову компенсацію.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 - адреса реєстрації; АДРЕСА_2 - місце перебування, РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини А1536 (вул. Армійська, 77, м. Подільськ, Одеська область, 66300, код ЄДРПОУ 26615093) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1536 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 31.01.2017 року по 17.10.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17.10.2018 року.

Зобов`язати військову частину А1536 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 31.01.2017 року по 17.10.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17.10.2018 року.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.