Рішення № 87753409, 31.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5421/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 14.11.2019 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058, яка оформлена листом відповідача за № 25/Б-01 від 02.09.2019 року;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 з 30 серпня 2019 року.

Ухвалами суду від 15.10.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 14.11.2019 року: замінено відповідача – Ізмаїльський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та розгляд справи почато спочатку.

В судове засідання 28.11.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.121, 122)

28.11.2019 року до суду від позивача надійшла заява (вхід. № ЕП/9298/19), у якій останній просить, зокрема, справу розглянути за його відсутності та в порядку письмового провадження. (а.с.127) 19.11.2019 року від представника відповідача електронною поштою надійшло клопотання (вхід. ЕП/9000/19), у якому останній просить справу розглянути без участі відповідача. (а.с.125)

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 22.08.2019 року позивачем було направлено поштою на адресу відповідача заяву про призначення/перерахунок пенсії із супровідним листом. У вказаному листі позивач просив відповідача у зв`язку з досягненням ним 57 років, розглянути його заяву про призначення/перерахунок пенсії від 22.08.2019 року з урахуванням наявного в позивача права на зменшення пенсійного віку, встановлено абзацом першим частин першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи за Списком № 2 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- листом за вих. № 25/Б-01 від 2 вересня 2019 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що після отримання акту про результати зустрічної перевірки архівної довідки від 13.10.2017 року № Б-34/2 про період роботи на «Ізмаїльському консервному заводі» з 31.08.1984 року по 29.05.1996 року, акту перевірки довідки № 2 від 25.10.2017 року про період роботи з 30.05.1996 року по 01.01.1999 року в ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод», акту перевірки (довідки) № 2 від 25.10.2017 року про період роботи з 01.01.1999 року по 30.07.2004 року в ТОВ «Тірас» встановлено, що позивачу з січня 1986 року нараховувалась доплата за суміщенням професій, тобто позивач не був зайнятим шкідливою роботою повний день, що є необхідною умовою для обчислення пільгового стажу. По підприємствам: ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та ТОВ «Тірас» документи про переведення атестації робочих місць, посадова інструкція машиніста аміачних установок, накази про надання додаткових відпусток для перевірки надавались;

- позивач вважає відмову у призначенні пенсії незаконною та протиправною, з огляду на те, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи незалежно від проведення атестації робочих місць за умовами праці до 21.08.1992 року. Так, до 21.08.1992 року у позивача наявний наступний пільговий стаж: з 31.08.1984 року по 21.08.1992 року на посаді машиніста аміачних установ в ЗАТ «Ізмаїльський молзавод», що складає 7 років 11 місяців 21 день;

- порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджено наказ № 383. Під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професій до Списків. Відповідно до розділу XXXII «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» № 1173 від 22.08.1956 року, професія «Машиніста (моториста, компресорщика), які обслуговують аміачно-холодильні установки в промисловості і на транспорті» відноситься до Списку № 2 і тому користуються правом пільгового пенсійного забезпечення. Постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦСПС від 27.12.1983 року № 308/25-67, яке на час виникнення правовідносин мало характер офіційного роз`яснення з питань застосування пенсійного закону, визначено, що за робочими та інженерно-технічними працівниками, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення, обсяг роботи яких збільшений за суміщенням (посад) та розширенням зон обслуговування, зберігається право на пільгове пенсійне забезпечення за весь період, протягом якого їм здійснювалася доплата або виплачувалось підвищення посадові оклади за виконання робіт за суміщенням. Враховуючи той факт, що з січня 1986 року нараховувалась доплата за суміщенням професій, не впливає на отримання позивачем пільгової пенсії;

- враховуючи наявність у позивача пільгового стажу не менше половини стажу за Списком № 2 та який до 21.08.1992 року складає 7 років 11 місяців 21 день, позивач має право на зменшення пенсійного віку на 3 роки;

- в порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 відповідачем за результатами розгляду заяви за вх. № 25/Б-01 від 30.08.2019 року рішення не було прийнято, а відмову оформлено листом № 25/Б-01 від 2 серпня 2019 року;

- пільговий стаж до 21.08.1992 року, який не потребував проведення атестації робочих місць, складає 7 років 11 місяців 21 день, що надає позивачу право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та що на момент звернення до відповідача було підставою для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне страхування»;

- до 21.08.1992 року в позивача наявний пільговий стаж з 31.08.1984 року по 21.08.1992 року на посаді машиніста аміачних установ в ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» що складає 7 років 11 місяців 21 день та надає позивачу право отримання пенсії при досягненні 57 років. Таким чином, посилання відповідача на той факт, що після 21.08.1992 року пільговий стаж обов`язково підтверджується лише після проведення на підприємстві атестації посади за умовами праці, не має значення для розгляду справи;

- Постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦСПС від 27.12.1983 року № 308/25-67, яке на час виникнення правовідносин мало характер офіційного роз`яснення з питань застосування пенсійного закону, визначено, що за робочими та інженерно-технічними працівниками, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення, обсяг роботи яких збільшений за суміщенням професій (посад) та розширенням зон обслуговування, зберігається право на пільгове пенсійне забезпечення за весь період, протягом якого їм здійснювалася доплата або виплачувалися підвищення посадові оклади за виконання робіт за суміщенням. Враховуючи викладене, той факт, що з січня 1986 року нараховувалась доплата за суміщення професій, не впливає на отримання позивачем пільгової пенсії;

- пільговий стаж позивача до 21.08.1992 року, який не потребував проведення атестації робочих місць, складає 7 років 11 місяців 21 день, що надає право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, та що на момент звернення до відповідача було підставою для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне страхування».

Згідно з відзивом на позовну заяву та заперечень, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.08.2019 року звернувся до управління з заявою довільної форми про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 Прикінцевих перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій»;

- підставою для призначення пенсії є відповідна заява пенсіонера, яка б відповідала вимогам п. 15 Порядку 22-1, тому довільна форма заяви пенсіонера від 30.08.2019 року була розглянута у строки та на підставі норм Закону України «Про звернення громадян»;

- листом № 25/Б-01 від 02.09.2019 року управлінням роз`яснено, що за нормами діючого пенсійного законодавства відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю належним чином підтвердженого необхідного пільгового стажу роботи;

- за наявними документами пенсійної справи ОСОБА_1 та згідно акту про результати зустрічної перевірки наданих позивачем довідок про пільговий стаж було встановлено, що останній працював машиністом аміачних холодильних установ на підприємстві «Ізмаїльський консервний завод» у період з 31.08.1984 року по 29.05.1996 року, ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» у період з 30.05.1996 року по 01.01.1999 року та з 01.01.1999 року по 30.07.2004 року на підприємстві ТОВ «Тірас» на посаді машиніста аміачних установок, однак з січня 1986 року нараховувалась доплата за суміщенням професій, тобто виключається зайнятість шкідливою роботою повний робочий день, що вимагається в обов`язковому порядку нормами пенсійного законодавства для обчислення пільгового стажу. По підприємствах ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та ТОВ «Тірас» документи про проведення атестації робочих місць, посадова інструкція машиніста холодильних аміачних установок, накази про надання додаткових відпусток для перевірки не надавались;

- після 21.08.1992 року пільговий стаж обов`язково підтверджується лише після проведення на підприємстві атестації посади за умовами праці;

- обов`язок перевіряти документи, подані для призначення (перерахунку) пенсій покладений на органи Пенсійного фонду;

- обов`язок в наданні документів, які б підтверджували б право на пільгову пенсію лежить на особі, що звертаються до органів Пенсійного фонду, а видавати такі документи та відповідно підтверджувати цим відповідні пільги мають право виключно підприємства на яких працював позивач;

- відповідно до Порядку № 18-1 документи по ліквідованому підприємству «Ізмаїльський консервний завод» за період роботи з 31.08.1984 року по 29.05.1996 року надсилалися на Комісію при головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області для підтвердження періоду роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду таких документів рішенням комісії № 12 від 22.12.2017 року було підтверджено період роботи машиністом аміачних установ лише з 31.08.1984 року по 31.12.1985 року, тобто 1 рік 04 місяці 01 день;

- рішенням № 215 від 04.12.2017 року управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що відсутній необхідний пільговий стаж роботи. Періоди роботи з 01.01.1986 року по 21.08.1992 року на підприємстві «Ізмаїльський консервний завод» не зараховано у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували пільговий характер роботи позивача, а періоди роботи з 22.08.1992 року по 29.05.1996 року, з 30.05.1996 року по 01.01.1999 року на підприємстві ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та на підприємстві ТОВ «Тірас» з 01.01.1999 року по 30.07.2004 року не зараховано до пільгового стажу у зв`язку з відсутністю матеріалів атестації робочих місць. Отже, ОСОБА_1 матиме право звернутися за призначення пенсії за віком по досягненню 60 років;

- факт протиправних дій щодо відмови позивачу з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо підвищення пенсії відсутні. При розгляді питання про призначення пенсії позивачу управлінням не порушувало норм чинного законодавства України і підстави для визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відсутні;

- оскільки позивачем не підтверджено пільговий стаж на роботах та за професіями, що відповідає Списку № 2 (відсутня атестація робочих місць та документи, які підтверджують пільговий характер роботи) підстав для задоволення позовних вимог позивача не має;

- згідно норм Порядку № 637 та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначальними обставинами для встановлення пільгового характеру спірного стажу є відповідач звертає увагу, на те що позивач надав до суду докази, які підтверджують факт його перебування на посаді за Списком № 2 у вказаному вище періоді. Проте, докази безпосередньої зайнятості позивача в обслуговуванні аміачних холодильних установок позивачем не було надано. (Вказаний правовий висновок підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду від 26.12.2016 року по справі № 481/654/16-а);

- будь-які первинні документи, які б підтверджували роботу позивача по обслуговуванню аміачних холодильних установ у спірні періоди відсутні, а відсутність підтвердження пільгового стажу належними доказами не породжує для останнього виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах. (Вказаний правовий висновок підтверджено постановою Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 484/2323/16-а).

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

05.09.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, яка прийнята 05.09.2017 року і зареєстрована за № 2853/340. (а.с.54)

Згідно з розпискою-повідомленням (а.с.54зв.):

- до вказаної заяви було додано:

- обов`язкові документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру від 16.03.1998 року; заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт/посвідка НОМЕР_1 від 11.12.2004 року;

- інші документи: військовий квиток НОМЕР_2 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_3 ; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року за № Б-33 від 06.02.2017 року; документи про стаж, що визначенні Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637: № 1 від 15.06.2017 року, № Б-34 від 06.02.2017 року.

- перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії: трудова книжка або документи про стаж, строк подання: 04.12.2017 року.

Відповідно до відмітки на трудовій книжці, вона була подана 04.12.2017 року. (а.с.58-59)

Рішенням Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 215 від 04.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії (а.с.49), розглянувши заяву № 2853/340 від 05.09.2017 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо призначення пенсії відповідно до ст. 13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, у призначенні пенсії відмовлено.

Листом Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Ізмаїльський відділ обслуговування громадян (сервісний центр)) від 02.09.2019 року № 25/Б-01 (а.с.12) повторне звернення позивача щодо призначення пільгової пенсії уважно розглянуто та позивача повідомлено:

- позивач звертався до управління щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 відповідно до п. «Б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із заявою № 2853 від 05.09.2017р.

Для призначення пенсії позивачем було надано наступні документи:

- копію паспорта та копію ідентифікаційного номеру;

- копію трудової книжки;

- копію диплома про навчання у Тираспольському технікумі харчової промисловості;

- копію військового квитка;

- архівної довідки від 13.10.2017р. № Б-34/2 - про період роботи в «Ізмаїльському консервному заводі» з 31.08.1984 р. по 29.05.1996 р. на посаді машиніста аміачних установ, № Б-33 - довідка про заробітну плату за період з 1986 р. по 1990 р.;

- уточнюючу довідку № 2 від 25.10.2017р. про період роботи з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. в ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» на посаді машиніста аміачних холодильних установ;

- уточнюючу довідку № 2 від 25.10.2017р. про період роботи з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. в ТОВ «Тірас» на посаді машиніста аміачних холодильних установ;

- після отримання Акту про результати зустрічної перевірки архівної довідки від 13.10.2017 р. № Б-34/2 про період роботи на «Ізмаїльському консервному заводі» з 31.08.1984 р. по 29.05.1996 р., акту перевірки довідки № 2 від 25.10.2017 р. про період роботи з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. в ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод», акту перевірки довідки № 2 від 25.10.2017 р. про період роботи з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. в ТОВ «Тірас» встановлено, що позивачу з січня 1986 р. нараховувалась доплата за суміщення професій, тобто позивач не був зайнятий шкідливою роботою повний робочий день, що є необхідною умовою для обчислення пільгового стажу. По підприємствам ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та ТОВ «Тірас» документи про проведення атестації робочих місць, посадова інструкція машиніста холодильних аміачний установок, накази про надання додаткових відпусток для перевірки не надавались;

- документи по ліквідованому підприємству «Ізмаїльський консервний завод» за період роботи з 31.08.1984 р. по 29.05.1996 р. надсилались на Комісію при головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для підтвердження періоду роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Рішенням комісії № 12 від 22.12.2017 р. було підтверджено періоди роботи машиністом аміачних установ лише з 31.08.1984 р. по 31.12.1985 р.;

- загальний стаж роботи складає 39 років 1 день (стаж враховано по 14.05.2017 р.), з урахуванням навчання з 01.09.1977 р. по 26.02.1981 р. (3 роки 5 місяців 26 днів), військової служби з 06.05.1982 р. по 30.06.1984 р. (2 роки 1 місяць 25 днів), та з 31.08.1984 р. по 31.12.1985 р. пільгового стажу по Списку № 2 (1 рік 4 місяці 1 день);

- враховуючи викладене, управлінням було прийнято рішення № 215 від 04.12.2017 р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та роз`яснено позивачу щодо права на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення 60 років;

- рішення про відмову було надіслано позивачу 23.01.2018 р. за № 848/05;

- зарахування до пільгового стажу періоду навчання та строкової військової служби у випадку позивача законодавством не передбачено, оскільки після закінчення навчання позивач працював слюсарем по ремонту холодильного обладнання, посада не відноситься до посад, робота на яких дає право на пільгову пенсію;

- враховуючи викладене, повторно повідомлено, що призначити позивачу пільгову пенсію за віком згідно Списку № 2 немає законних підстав;

- відповідно до статті 17 Закону України «Про звернення громадян», в разі незгоди, позивач маю право звертатись до органу вищого рівня протягом одного року, в разі незгоди з ним, рішення вищого державного органу можу бути оскаржено до суду у термін, передбаченим законодавством.

Не погоджуючись з відмовою позивачу призначити пільгову пенсію за віком згідно Списку № 2, яка оформлена листом від 02.09.2019 року № 25/Б-01, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.13-21):

- трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_4 , дата заповнення: 11 травня 1981 року

- диплома ДТ НОМЕР_5 436416, виданого 1 березня 1981 року;

- військового квитка НОМЕР_2 ;

- архівної довідки архівного відділу Ізмаїльської міської ради від 13.10.2017 року № Б-34/2 про роботу в ВАТ «Ізмаїльський консервний завод»;

- довідки № 2 від 25.10.2017 р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої позивачу про роботу на Ізмаїльському молзаводі;

- сторінок паспорту позивача, серії КК 788497.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надана копія пенсійної справи позивача. (а.с.48-91)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України: «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – ЗУ 1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – ЗУ № 1058-IV), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 224/30, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 року за № 536/6824 (далі – Порядок № 224/30).

Відповідно до ст. 62 ЗУ 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЗУ № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Згідно з ч. 3 ст. 44 ЗУ № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

В абз. 1 пункту п. 4.7 Порядку № 22-1 встановлено, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

А також, в абз. 2 п. 4.7 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У додатку 1 до п. 6 Порядку № 224/30 закріплено форму довідки про заробіток для обчислення пенсії.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

Судом встановлено, що листом Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Ізмаїльський відділ обслуговування громадян (сервісний центр)) від 02.09.2019 року № 25/Б-01 повторне звернення позивача щодо призначення пільгової пенсії уважно розглянуто та позивача повідомлено:

- позивач звертався до управління щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 відповідно до п. «Б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із заявою № 2853 від 05.09.2017р.

Для призначення пенсії позивачем було надано наступні документи:

- копію паспорта та копію ідентифікаційного номеру;

- копію трудової книжки;

- копію диплома про навчання у Тираспольському технікумі харчової промисловості;

- копію військового квитка;

- архівної довідки від 13.10.2017р. № Б-34/2 - про період роботи в «Ізмаїльському консервному заводі» з 31.08.1984 р. по 29.05.1996 р. на посаді машиніста аміачних установ, № Б-33 - довідка про заробітну плату за період з 1986 р. по 1990 р.;

- уточнюючу довідку № 2 від 25.10.2017р. про період роботи з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. в ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» на посаді машиніста аміачних холодильних установ;

- уточнюючу довідку № 2 від 25.10.2017р. про період роботи з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. в ТОВ «Тірас» на посаді машиніста аміачних холодильних установ;

- після отримання Акту про результати зустрічної перевірки архівної довідки від 13.10.2017 р. № Б-34/2 про період роботи на «Ізмаїльському консервному заводі» з 31.08.1984 р. по 29.05.1996 р., акту перевірки довідки № 2 від 25.10.2017 р. про період роботи з 30.05.1996 р. по 01.01.1999 р. в ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод», акту перевірки довідки № 2 від 25.10.2017 р. про період роботи з 01.01.1999 р. по 30.07.2004 р. в ТОВ «Тірас» встановлено, що позивачу з січня 1986 р. нараховувалась доплата за суміщення професій, тобто позивач не був зайнятий шкідливою роботою повний робочий день, що є необхідною умовою для обчислення пільгового стажу. По підприємствам ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та ТОВ «Тірас» документи про проведення атестації робочих місць, посадова інструкція машиніста холодильних аміачний установок, накази про надання додаткових відпусток для перевірки не надавались;

- документи по ліквідованому підприємству «Ізмаїльський консервний завод» за період роботи з 31.08.1984 р. по 29.05.1996 р. надсилались на Комісію при головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для підтвердження періоду роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Рішенням комісії № 12 від 22.12.2017 р. було підтверджено періоди роботи машиністом аміачних установ лише з 31.08.1984 р. по 31.12.1985 р.;

- загальний стаж роботи складає 39 років 1 день (стаж враховано по 14.05.2017 р.), з урахуванням навчання з 01.09.1977 р. по 26.02.1981 р. (3 роки 5 місяців 26 днів), військової служби з 06.05.1982 р. по 30.06.1984 р. (2 роки 1 місяць 25 днів), та з 31.08.1984 р. по 31.12.1985 р. пільгового стажу по Списку № 2 (1 рік 4 місяці 1 день);

- враховуючи викладене, управлінням було прийнято рішення № 215 від 04.12.2017 р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та роз`яснено позивачу щодо права на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після досягнення 60 років;

- рішення про відмову було надіслано позивачу 23.01.2018 р. за № 848/05;

- зарахування до пільгового стажу періоду навчання та строкової військової служби у випадку позивача законодавством не передбачено, оскільки після закінчення навчання позивач працював слюсарем по ремонту холодильного обладнання, посада не відноситься до посад, робота на яких дає право на пільгову пенсію;

- враховуючи викладене, повторно повідомлено, що призначити позивачу пільгову пенсію за віком згідно Списку № 2 немає законних підстав;

- відповідно до статті 17 Закону України «Про звернення громадян», в разі незгоди, позивач маю право звертатись до органу вищого рівня протягом одного року, в разі незгоди з ним, рішення вищого державного органу можу бути оскаржено до суду у термін, передбаченим законодавством.

З наведеного вбачається, що фактично порушене позивачем у зверненні питання щодо призначення пільгової пенсії відповідачем розглянуто по суті, про що позивача повідомлено у листі від 02.09.2019 року № 25/Б-01.

При цьому посилання відповідача на те, що: 30.08.2019 року звернувся до управління з заявою довільної форми про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 Прикінцевих перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій»; підставою для призначення пенсії є відповідна заява пенсіонера, яка б відповідала вимогам п. 15 Порядку 22-1, тому довільна форма заяви пенсіонера від 30.08.2019 року була розглянута у строки та на підставі норм Закону України «Про звернення громадян», – не спростовує факт розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії по суті порушеного останнім питання.

Відповідач на підставі поданої позивачем заяви від 30.08.2019 року рішення щодо призначення пенсії не приймав.

Проте, системний аналіз вищезазначених норм права дозволяє дійти висновку, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підставою для повідомлення про відмову в призначенні пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 753/12809/14 (адміністративне провадження № К/9901/1578/18) у подібних правовідносинах.

При цьому суд також звертає увагу на те, що матеріали пенсійної справи позивача не містять та відповідачем на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України та ухвали суду про витребування усіх доказів-підстав правомірності прийняття оскаржуваного позивачем рішення, не надана повторна заява позивача про призначення пенсії від 30.08.2019 року, яка розглянута листом від 02.09.2019 року № 25/Б-01.

Крім того, згідно зі змістом листа від 02.09.2019 року № 25/Б-01, позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком згідно Списку № 2 з таких фактичних підстав:

- позивачу з січня 1986 р. нараховувалась доплата за суміщення професій, тобто позивач не був зайнятий шкідливою роботою повний робочий день, що є необхідною умовою для обчислення пільгового стажу;

- по підприємствам ЗАТ «Ізмаїльський Молзавод» та ТОВ «Тірас» документи про проведення атестації робочих місць, посадова інструкція машиніста холодильних аміачний установок, накази про надання додаткових відпусток для перевірки не надавались.

Проте, по-перше, згідно із частиною четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 29 КЗпП України в імперативній формі встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Згідно із статтею 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до частини першої, другої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 161 КЗпП України власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України "Про охорону праці". План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору.

Так, відповідно до преамбули Закону України «Про охорону праці» цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Згідно з частиною першою статті 7 зазначеного Закону працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із частиною першою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

При цьому, відповідно пункту 4 Порядку № 442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно із пунктом 11 зазначеного Порядку п. 11 Держпраці є суб`єктом владних повноважень, на який покладається обов`язок здійснення контролю за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці

З аналізу зазначених норм вбачається, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а у випадку неможливості такого проінформувати під розписку про такі умови праці, а саме наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я працівника, окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

В свою чергу, працівник, який погодився на укладення трудового договору на роботу з небезпечними та шкідливими умовами праці мав законні очікування на пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством, в тому числі на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Суд у цій справі також виходить з того, що саме на державу, в особі відповідних органів виконавчої влади, покладено обов`язок здійснювати державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та притягувати винних осіб до відповідальності. Тому, нездійснення належного державного нагляду та контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю покладає, у першу чергу, на Державу додатковий обов`язок щодо усунення негативних наслідків, яких працівник може зазнати при реалізації права на пільги за роботу з шкідливими та небезпечними умовами праці.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 (в редакції що діяла на момент виникнення спірних відносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла на момент звернення позивача за призначенням пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (461-2016-п), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями № 41.

Основна мета атестації, як випливає із аналізу зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 4.2 зазначеного Порядку застосування списків результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах тощо.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм вбачається, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також, особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першої статті 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

В частині призначень та перерахунку пенсій Положенням № 280 передбачено виконання таких основних завдань Пенсійного фонду України:

реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань;

виконання інших завдань, визначених законом.

Для виконання вказаних завдань на Пенсійний фонд України покладаються повноваження, зокрема, призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій, Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб`єктами владних повноважень у сфері загальнообов`язкового пенсійного забезпечення.

Спори, що виникають між учасниками цих відносин щодо стягнення своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів, є публічно-правовими, а згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Особливою категорією публічно-правових спорів між громадянами-пенсіонерами та Пенсійним фондом є спори щодо визнання неправомірними владні дії (рішення), внаслідок яких був неправильно встановлений розмір пенсії первинно, або при перерахунку пенсій, що призвело до недоотримання пенсіонером відповідних сум коштів.

Слід відмітити, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина з заявою про призначення йому пенсії.

У випадках перерахунку раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють як на підставі заяви пенсіонера у строки, встановлені частиною четвертою статті 45 Закону, так і без додаткового звернення особи.

Як вже зазначалося в Порядку № 22-1 деталізовано дії відповідного органу ПФУ щодо приймання, оформлення і розгляд документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1).

При прийманні документів територіальний орган ПФУ: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2).

В абзаці 1 пункту 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії .

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії (абзац 4 пункту 4.2).

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (абзац 6 пункту 4.2).

Територіальний орган ПФУ здійснює всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих документів (пункт 4.7), видає пенсійне посвідчення (абзац 1 пункту 4.9).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що нарахування пенсії в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, а тому у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі і не в межах повноважень і не згідно чинного законодавства. Такі дії визнаються протиправними та вчиняються з вини органу - суб`єкта владних повноважень.

Крім того, дане правопорушення може бути віднесене до триваючих, оскільки суб`єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної особи-пенсіонера, чим порушує її прав на соціальних захист - пенсійне забезпечення.

Щодо позбавлення права на пенсію, то необхідно зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме:

(1) чи є втручання законним;

(2) чи переслідує воно "суспільний інтерес";

(3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано:

Справа "Суханов та Ільченко проти України" (заява № 68385/10 та № 71378/10) - зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (пункт 52);

Справа "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) - будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50); говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (<…>), № 26449/95, пункт 54). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109.

Таким чином позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування":

Справа "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74);

Справа "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) - принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37,) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Варто зауважити, що принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок "неналежного урядування".

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67), (пункт 70, 71).

Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист. Нехтування цим може мати у довгостроковій перспективі певні негативні наслідки як економічного, так і соціального та демографічного характеру.

Таким чином, як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити особу її конституційного права на соціальний захист, зокрема, на призначення пенсій за віком на пільгових умовах за наявності всіх інших підстав, передбачених законодавством для реалізації такого права.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.10.2019 року у справі № 520/15025/16-а, в якій також зазначено, зокрема, що Колегія суддів Верховного Суду вважає, що з метою ефективного судового захисту права ОСОБА_1 на пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також вирішення аналогічних спорів стосовно інших осіб у майбутньому існує необхідність відступити від висновку, згідно з яким «Особа позбавлена права на призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці», що сформований Верховним Судом України та міститься, зокрема, в судових рішеннях від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 13 березня 2015 року у справі № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15.

Суд також звертає увагу відповідача, що відповідно до п. 4.5 Порядку № 383, якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ).

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки). При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

По-друге, відносно того, що позивачу з січня 1986р. нараховувалась доплата за суміщенням професій, тобто позивач не був зайнятий шкідливою роботою повний робочий день, що є необхідною умовою для обчислення пільгового стажу, – слід зазначити таке.

Відповідно до довідки про результати зустрічної перевірки обґрунтованості для призначення (перерахунку) пенсії шляхом ознайомлення з архівними документами від 11.10.2017 року № 6823, встановлено, що ОСОБА_1 з 31.08.1984 року по 29.05.1996 року працював на посаді машиніста аміачно-холодильних установок у ВАТ «Ізмаїльський консервний завод». Вибірковою перевіркою особових рахунків по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 працював повний робочий день та отримував доплату за суміщенням професій. (а.с.62-63)

Відповідно до вимог статті 105 Кодексу законів про працю України умови оплати праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Так, відповідно до цієї статті працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦСПС від 27.12.1983 року № 308/25-67, яке на час виникнення правовідносин мало характер офіційного роз`яснення з питань застосування пенсійного закону, визначено, що за робочими та інженерно-технічними працівниками, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення, обсяг роботи яких збільшений за сумісництвом професій (посад) та розширенням зон обслуговування, зберігається право на пільгове пенсійне забезпечення за весь період, протягом якого їм здійснювалася доплата або виплачувалися підвищення посадові оклади за виконання робіт за сумісництвом.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.)., відповідно

керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновків, що:

- бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про призначення пенсії від 30.08.2019 року – є протиправною;

- за відсутності рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнятого у законодавчо визначеному порядку, вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 з 30 серпня 2019 року, – є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню у заявлений позивачем спосіб;

- проте, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії..

Також, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи із встановлених судом обставин, перевірка яких віднесена до компетенції відповідача та у встановленому законодавством порядку, висновків суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за повторною заявою позивача про призначення пенсії, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне також вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути повторну заяву позивача про призначення пенсії, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З вищенаведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 13.09.2019 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 768,40 грн. (а.с.10)

Виходячи з того, що судом задоволена одна самостійна та одна похідна від неї вимога немайнового характеру, у встановлений судом спосіб, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.08.2019 року про призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2019 року про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.