Рішення № 87753356, 21.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 р. Справа№200/140/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-167134/47 від 19.11.2019 на суму 26 353,51 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що з 01.07.19 здійснював адвокатську діяльність та водночас, з 08.07.2007, прийнятий юрисконсультом до КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ», де працює по теперішній час. З липня 2010 року позивач фактично не здійснює адвокатську діяльність. Вважає, що оскільки роботодавець сплачує за нього єдиний внесок як за свого працівника, позивач не має його сплачувати.

Крім цього, відповідно до пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Місцезнаходження платника та контролюючого органу, на обліку в якому він перебував, розташовані в зоні АТО, що свідчить про відсутність в позивача обов`язку щодо сплати єдиного внеску, а тому сформована відповідачем вимога із визначеною в ній суми боргу є протиправною.

Відповідач надав суду відзив на позов, де в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що на виконання положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” органи доходів і зборів надсилають платникам вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску. Позивач здійснює адвокатську діяльність індивідуально, відтак підпадає під ознаки самозайнятої особи. Навіть у разі відсутності в адвоката доходу він має нараховувати єдиний внесок незважаючи на наявність трудових відносин із роботодавцем, оскільки в такої особи наявний обов`язок сплачувати єдиний внесок за себе як самозайняту особу у разі суміщення такої діяльності із трудовою. При цьому, зазначене не свідчить про подвійний облік ідентичної господарської діяльності.

До цього ж, п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” має застосовуватись лише у випадки, коли платник дійсно не мав змоги виконати свої обов`язки, і звільняє платників від відповідальності, штрафів та пені, але не скасовує їх обов`язки повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 21.01.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва № 423, виданого на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.12.1993 № 2 позивач має право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до довідки президії адвокатського об`єднання «Донецька обласна колегія адвокатів» від 01.06.2010 № 47 позивач з 16.07.1984 переведений зі стажера адвоката, перебував у трудових відносинах з колегією, а з 01.07.1993 здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Як вбачається з трудової книжки позивача, з 08.11.2007 його прийнято юрисконсультом до комунального некомерційного підприємства "ОБЛАСНА КЛІНІЧНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ М. СЛОВ`ЯНСЬК" (код ЄДРПОУ 01991122, до зміни організаційно-правової форми - КЗОЗ "ОКПЛ М. СЛОВ`ЯНСЬК") (запис № 11). З довідки від 03.01.2020 № 1, виданої цією установою вбачається, що позивач працює на 0,5 ставки на посаді юрисконсульта по теперішній час.

19.11.2019 Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-167134-47, де вимагається до сплати позивачем борг в розмірі 26 353,51 грн. (недоїмка) з єдиного соціального внеску, що обліковувалась за ним станом на 31.10.2019. Зазначену вимогу вручено позивачу 28.12.2019.

Згідно інтегрованої картки позивача та наданого відповідачем розрахунку наведеної вимоги вимагається до сплати позивачем недоїмка з єдиного соціального внеску по строку сплати 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн., по строку сплати 02.05.2018 у сумі 8448,00 грн. (нараховано за рік), по строку сплати 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн., по строку сплати 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн., по строку сплати 21.01.2019 у сумі 2457,18 грн., по строку сплати 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн., по строку сплати 19.07.2019 у сумі 2754,18 грн., по строку сплати 21.10.2019 у сумі 2754,18 грн., що в загальному розмірі становить 26 353,51 грн. Таким чином, недоїмка з єдиного внеску виникла за 2017 рік-3 квартал 2019 року.

У декларації про доходи за 2017 та 2018 рік особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, позивач відобразив відсутність доходу від здійснення діяльності у сфері права.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу станом на 19.07.2019 вбачається, що страхувальником за кодом 01991122 (КНП "ОКПЛ М. СЛОВ`ЯНСЬК") нараховано позивачу суму заробітку для нарахування пенсії: 2017 рік – по 1600 грн. у кожний місяць року (окрім липня – у липні 3044,89 грн.); 2018 рік – по 3723 грн. у кожний місяць року (окрім грудня – у грудні 4394 грн.); 2019 рік – по 4173 грн. у кожний місяць з січня по червень. З витягу вбачається, що страхувальником за цей період сплачено страхові внески з зазначених сум заробітку позивача.

Із довідок установи, де працює позивача, від 17.07.2019 № 1/1, від 03.01.2020 № 1 вбачається, що сума нарахованого/перерахованого за позивача єдиного внеску становить: з січня по грудень 2017 року – по 704 грн. на місяць, з січня по листопад 2018 року – по 819,06 грн. на місяць, за грудень 2018 року – 966,88 грн., з січня по листопад 2019 року – 918,06 грн., за грудень 2019 року – 1212,55 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 1, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ встановлено, що платниками єдиного внеску є:

роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI у редакції, що діяла з 01.01.2017, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, внесено зміни у частину 8 статті 9 Закону № 2464-VI: в абзаці першому слово і цифру "і 5" замінено цифрами і словом "5 та 5-1"; абзац третій викладено в такій редакції: "Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок"; абзац четвертий виключено.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

За приписами п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується:

1) для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

2) для платників, зазначених у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Суд зазначає, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності в неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Самозайняті особи, зокрема, адвокати, є платниками єдиного соціального внеску. Необхідними умовами сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме базою нарахування є дохід особи від діяльності, однак за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Зазначеної позиції дотримався Верховний Суд в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, де сформулював наступний правовий висновок: «Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадження державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом, недоїмка з єдиного внеску, яка вимагається до сплати позивачем у спірній вимозі, виникла за 2017 рік-3 квартал 2019 року.

Виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законами України про Державний бюджет на 2017-2019 року, мінімальний єдиний внесок становив у 2017 році 704 грн. на місяць (3200 грн.*22 %), у 2018 році – 819,06 грн. (3723 грн.*22 %), у 2019 році – 918,06 грн. (4173 грн.*22 %).

У вказаний період позивач обіймав посаду юрисконсульта у КНП "ОКПЛ М. СЛОВ`ЯНСЬК", якою, як вбачається з виданою цією установою довідок від 17.07.2019 № 1/1, від 03.01.2020 № 1 сплачувався за позивача єдиний внесок у розмірах, не нижче мінімального.

Витяг з індивідуальних відомостей про застраховану особу, виданий 19.07.2019 свідчить про сплату КНП "ОКПЛ М. СЛОВ`ЯНСЬК" єдиного внеску за позивача у період з січня 2017 року по червень 2019 року.

Відповідачем не спростований факт сплати КНП "ОКПЛ М. СЛОВ`ЯНСЬК" за позивача єдиного внеску за період виникнення недоїмки, що вимагається до сплати у спірній вимозі, докази зворотного суду не надані.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

До цього ж, сплата роботодавцями єдиного внеску за своїх працівників належить до обов`язку таких роботодавців, а відносини щодо контролю його сплати є відносинами саме між роботодавцями та контролюючими органами.

Як встановлено судом, у декларація про доходи за 2017 та 2018 рік особи, яка провадить незалежну професійну діяльність позивач відобразив відсутність доходу від здійснення діяльності у сфері права. Строк подачі декларації про доходи позивача за 2019 рік у розумінні пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України станом на теперішній час не сплинув.

Докази отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально відповідачем суду не надано.

За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017 рік-3 квартал 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Крім цього суд зазначає, що твердження позивача про звільнення його від сплати єдиного внеску також з підстав проведення антитерористичної операції теж є обґрунтованими з огляду на наступне.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (в редакції Закону № 2464-VIІІ, що чинній на час виникнення недоїмки та прийняття спірної вимоги), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Серед обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення, відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому також зазначено м. Слов`янськ, де перебуває позивач та м. Маріуполь, де здійснює свої повноваження відповідач, у якому крім іншого позивач перебував на обліку.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірної суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірної вимоги населені пункти, в яких зареєстрований позивач і де розташований відповідач, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, проведення антитерористичної операції триває.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року та, у тому числі у період з 2017 року по 3 квартал 2019 року, позивач був звільнений від обов`язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про скасування прийнятої відповідачем вимоги від 19.11.2019 № Ф-167134-47 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частини першої 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., враховуючи що суд присуджує цю суму на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 19.11.2019 № Ф-167134-47 про сплату боргу на суму 26 353,51 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.С. Михайлик