Рішення № 87752933, 17.12.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42438/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Козлова Р.Ю., при секретарі судового засідання Іваненка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що сторони перебували у шлюбі з 21.09.2007 року по 18.05.2012 року. У шлюбі у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2013 року, залишеним буз змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.10.2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 700 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.07.2013 року та до досягнення ними повноліття. Через ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання дітей за період з 16.07.2013 по липень 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 139 730,54 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за вказаний період.

Ухвалою суду від 20.08.2019 у справі відкрито провадження та надано відповідачеві строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву, позивачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відзиву на позов подати відповідь на відзив.

13.11.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування викладених обставин зазначає, що аліменти за минулий період за виконавчим листом Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2018 року можуть бути стягнуті лише за період з грудня 2015 по грудень 2018. При цьому зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів за період до 04.12.2018 виникла у зв`язку з бездіяльністю самого стягувача - позивача у справі. Крім того, відповідач не погоджується з сумою заборгованості, вважаючи її завищеною та невірно обрахованою. Крім того, вказала представник відповідача, що станом на дату відкриття виконавчого провадження 04 грудня 2018 року набули чинності зміни до ч. 1 ст. 194 СК України, яка у попередній редакції передбачала можливість стягнення за минулий час, але не більше ніж за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Ухвалою суду від 18.11.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні, представник позивач підтримав пред`явлені вимоги та просив їх задовольнити, пославшись на необґрунтованість та недоведеність обставин викладених у відзиві представника відповідачки.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутня вина відповідача внаслідок якої утворилась заборгованість перед позивачкою за даний період.

Суд, заслухавши думку у часників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, укладеному 21.09.2007 та розірваному 18.05.2012. Від даного шлюбу у сторін шлюбу народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3

На підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2013 року, залишеного буз змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.10.2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 700 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.07.2013 року та до досягнення ними повноліття.

30.11.2018 року Печерським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі.

Постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 04.12.2008 відкрито виконавче провадження № 57829706.

Відповідно до розрахунку державного виконавця від 09.08.2019 № 13668/10 заборгованість відповідача по сплаті аліментів на утримання дітей за виконавчим листом № 757/15349/13-ц від 30.11.2018 станом на 01.08.2019 складає 139 730, 54 грн.

Як встановлено судом вказаний розрахунок на момент вирішення даного спору не оскаржений та не визнаний необґрунтованим.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідачем та представником відповідача в судовому засіданні не спростовано того факту, що заборгованість по аліментам сталася саме з вини відповідача. При цьому, із наявних у справі доказів вбачається, що розмір заборгованості із сплати аліментів був обчислений державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», боржнику було роз`яснено право оскаржити його до суду у порядку, встановленому законом. Крім того, розрахунок державного виконавця містить відомості про суму заборгованості по аліментам, період за який вона виникла. Старона відповідача не скористалася своїм правом на оскарження зазначеного розрахунку.

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до роз`яснень, наведених в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів " від 15 травня 2006 року № 3, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, беручи до уваги той факт, що відповідач, будучи достовірно обізнаний про існування судового рішення про стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітніх дітей до досягнення ними 18 років, аліменти не сплачував, доказів того, що існуюча заборгованість виникла з незалежних від нього причин не здобуто, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що заборгованість з аліментів виникла з його вини, у зв`язку з чим позивач набула права на стягнення неустойки (пені).

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 74 Закону України від21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 74 цього Закону розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

У частині дев`ятій цієї статті зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 196 СК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Однак Велика Палата Верховного Суду не погодилася з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважала за необхідне відійти від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року справі № 6-94цс15 та інших подібних постановах з огляду на таке.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі Справа № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те. що з вини відповідача в останнього у творилась заборгованість зі сплати аліментів, я вправі звернутись до суду із даним позовом про стягнення (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені вище норми законодавства України та керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду розмір мені від суми несплачених відповідачем аліментів у період з 16.07.2013 року по 16.07.2019 року складає 1 657 430,24 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд погоджується з сумою розрахунку пені, наданим позивачем до матеріалів позову.

В той же час, ч. 1 ст. 196 СК України передбачено, що одержувач аліментів має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 09.08.2019 року № 13668/10 заборгованість відповідачки перед позивачем зі сплати аліментів за період з 16.07.2013 року по липень 2019 року включно складає 139 730,54 грн.

Таким чином, з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 139 730.54 грн. пені, яка складає не більше 100 відсотків заборгованості.

Не приймає суд до уваги посилання представника відповідача на те, що станом на дату відкриття виконавчого провадження набули чинності зміни до ч. 1 ст. 194 СК України, яка у попередній редакції передбачала стягнення аліментів за минулий час лише за три останні роки, оскільки попередня редакція ч 2 ст. 194 СК України визначала, що якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Таким чином, оскільки відповідач весь період за який нарахована заборгованість перебувала за кордоном, що сторонами в ході розгляду не заперечувалося, посилання відповідачки та її представника на те, що до даних правовідносин, які виникли до внесення змін до ч.1 ст. 194 СК України слід застосовувати строк у три роки суд вважає безпідставними.

Крім того, суд не приймає до уваги у якості належних доказів виконання з боку відповідачки аліментних зобов`язань додані представником відповідача платіжні документи, оскільки вони складені іноземною мовою та не містять належним чином засвідченого перекладу, відтак суд позбавлений можливості за вказаних обставин встановити їх належність, допустимість та безпосереднє відношення до обставин, які є предметом судового дослідження.

Оскільки позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.180, 181, 182, 191, 192 СК України, ст.ст.12, 19, 76, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 25.08.1999 року Молодогвардійським МВМ МВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 16.05.2007 року Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) пеню за прострочення сплати аліментів за період з 16.07.2013 року по липень 2019 року включно в розмірі 139 730 (сто тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 25.08.1999 року Молодогвардійським МВМ МВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )) на користь держави судовий збір в розмірі 768, 40 грн.

Повне рішення суду складено 28 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя