Ухвала суду № 87752410, 19.02.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4255/17

1-кс/755/640/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "19" лютого 2020 р.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В., при секретарі судового засідання Неділько Л.Л., за участю прокурора Польщикова І.В., адвоката Вітер С.В., розглянувши клопотання адвоката Вітер С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040003757 від 18.03.2017 року, -

встановив:

До слідчого судді надійшло зазначене клопотання, яке обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03.2017 у справі № 755/4255/17 накладено арешт на нежитлове приміщення № 23 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить на праві власності ОСОБА_1 , але, на думку заявника, на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

У судовому засіданні представник заявника заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з вказаних у ньому підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на ті обставини, що згідно листа Другої київської державної нотаріальної контори від 11.02.2020 року №548/01-16 державний нотаріус Литвиненко Л.В. не посвідчувала договір купівлі-продажу №7-176 від 28.02.2012 року, тож особи причетні до вчинення злочину не встановлені, досудове розслідування триває, на даний час не відпали потреби у арешті вказаного майна.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання з додатками, клопотання на підставі якого було накладено арешт, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Згідно ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При цьому, відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

У цьому випадку, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків з урахуванням того, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та у такому відстоюванні прав останні є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, в ході судового розгляду, з огляду на те, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, установив таке.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03.2017 у справі № 755/4255/17 накладено арешт на нежитлове приміщення №23, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження нерухомого майна.

Даний арешт на майно, відповідно до ухвали від 21.03.2017, накладено на підставі п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, а саме з метою з метою запобігання в подальшому незаконного відчуження вказаної приміщення та з огляду на те, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є предметом злочину, так як було встановлено слідством, що 27.02.2017 року невстановлена досудовим розслідуванням особа шахрайським шляхом заволоділа нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час досудового розслідування встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вказаний вище об`єкт нерухомого майна первинно було зареєстровано 27.02.2017 року державним реєстратором Франчик З.А. , ДП «СЕТАМ», м. Київ за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 7-176, виданий 28.02.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В.

А, згідно доданої до клопотання представником заявника копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вказаний вище об`єкт нерухомого майна право власності на нежитлове приміщення №23 за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1185844080000) згідно Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 82776360 від 18.03.17, належить ОСОБА_1 (підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 333 від 18.03.2017), державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О.).

Однак, згідно із листом Другої київської державної нотаріальної контори від 11.02.2020 року №548/01-16 державним нотаріусом Литвиненко Л.В. посвідчувала договір дарування квартири № 7-176 від 28.02.2012 року іншими особами.

Таким чином, реєстрація права власності на вказане майно за ОСОБА_4 була здійснена на підставі підроблених документів.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Польщикова І.В. від 12.02.2020 року, вказане нежитлове приміщення №23 за адресою : АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12017100040003757.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, у рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року Суд зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…»

Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Отже, за результатами судового розгляду питання збереження заходу забезпечення у кримінальному провадженні №12017100040003757, слідчий суддя враховує ту обставину, що на даний момент досудове розслідування триває, майно визнано речовим доказом у встановленому законом порядку, ризики відчуження майна покладені в основу застосування заходу забезпечення кримінального провадження, як то арешт майна на даний час не відпали, тому вважаю, що потреба в подальшому застосуванні арешту не зникла, що в свою чергу виправдовує такий ступінь втручання у мирне володіння власником своїм майном, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

клопотання адвоката Вітер С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна накладеного на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040003757 від 18.03.2017 року - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя :