Вирок № 87750753, 21.02.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1900/16-к

Провадження по справі 1-кп/305/24/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2020 року. Рахівський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді – Ємчука В.Е.,

за участю секретаря – Орос С.Ю.

прокурора – Савчук Л.Д.

захисника - Мандзюка І.В.

представника потерпілого - Кустрьо М.М.

обвинуваченого – ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015070140000632 від 07.07.2015 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рахів, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, директора ТОВ "Рахів-аудит", не судимого, -

у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 172, ч.1 ст. 366 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 , 01 жовтня 2010 року, будучи управителем майна ВАТ "Закарпатський арматурний завод" уклав контракт від імені вказаного товариства та ОСОБА_2 , згідно якого його було призначено на посаду розпорядчого директора ВАТ " Закарпатський арматурний завод", строком до 30 вересня 2011 року, а в подальшому даний контракт продовжено по 30 вересня 2012 року.

Однак, після закінчення строку контракту трудові відносини між ВАТ "Закарпатський арматурний завод" та ОСОБА_2 фактично тривали і він продовжував виконувати свої функціональні обов?язки визначені контрактом аж до 26 листопада 2012 року, що відповідно до ч.1 ст. 39-1 Кодексу законів про працю вважає продовженням дії договору.

Проте, ОСОБА_1 , перебуваючи на той час на посаді голови ліквідаційно комісії ВАТ «Закарпатський арматурний завод», в смт. Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області, будучи службовою особою, умисно, з собистих мотивів, на підставі існуючих неприязних відносин, з метою незаконного звільнення ОСОБА_2 , діючи із грубим порушення вимог трудового законодавства, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 36, ст. 39-1 КЗпП України, у невстановлений досудовим розслідуванням слідством час та день прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади нібито у зв`язку і закінченням дії контракту та у подальшому з метою реалізації свого наміру протягом періоду з листопада 2012 року по червень 2014 року склав, виготовив та підписав відповідний наказ, де незаконно вказав датою звільнення -30 вересня 2012 року, а підставою звільнення п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю (закінчення строку трудового договору), із виданим наказом ОСОБА_2 не ознайомив та тим самим його незаконним звільненням грубо порушив його трудові права.

Рішенням Рахівського районного суду від 02 грудня 2014 року на підставі ч.3 ст. 235 Кодексу законів про працю України визнано дане звільнення незаконним та змінено дату звільнення ОСОБА_2 з посади розпорядчого директора ВАТ «Закарпатський арматурний завод» із 30 вересня на 26 листопада 2012 року, зобов`язано Товариство виплатити ОСОБА_2 відшкодування за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2012 року по 26 листопада 2012 року в сумі 8000 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 , перебуваючи на підставі протоколу № 2/2010 від 09 листопада 2010 року загальних зборів акціонерів ВАТ " Закарпатський арматурний завод» на посаді голови ліквідаційної комісії вказаного Товариства, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, діючи умисно, у невстановлений слідством час та день протягом періоду з листопада 2012 року по червень 2014 року, в смт. Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області склав, виготовив та підписав завідомо неправдивий офіційний документ - наказ № 4 про звільнення з роботи розпорядчого директора ВАТ «Закарпатський арматурний завод» ОСОБА_2 , до якого вніс завідомо неправдиві дані про дату його складання, а саме 30 вересня 2012 року, та підстави звільнення, а саме п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю, чим вчинив службове підроблення.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано досудовим слідством, як незаконне звільнення з роботи з особистих мотивів та інше грубе порушення законодавства про працю за ч.1 ст. 172 КК України, а за ч.1 ст. 366 КК України, як складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав та пояснив суду, що з ОСОБА_2 близько знайомий тривалий час. Неприязних стосунків між ними не було і не має. Як управитель майна ВАТ "Закарпатський арматурний завод" 01.10.2010 уклав контракт, згідно якого ОСОБА_2 був призначений на посаду розпорядчого директора ВАТ " Закарпатський арматурний завод," строком до 30.09.2011, у подальшому продовженого по 30.09.2012.

ОСОБА_2 , як розпорядчий директор зобов?язаний був видати наказ про прийняття себе на роботу, пославшись на підставу - контракт, однак такого наказу не видавав.

Після закінчення контракту, 30.09.2012 ОСОБА_2 був звільнений з роботи на підставі п.2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 02.12.2014 змінено дату звільнення ОСОБА_2 з 30.09.2012 на 26.11.2012, а в частині позовних вимог про незаконне звільнення з роботи ОСОБА_2 в цій частині змінив позовні вимоги в суді

Таким чином, вважає, що звільнення ОСОБА_2 проведено законно.

Запевняє, що жодних неприязних відносин між ним та ОСОБА_2 не існує. Той факт, що він проживає у фактичному шлюбі з дружиною ОСОБА_2 з 2014 року не могло впливати на підстави для звільнення його з роботи у 2012 році, оскільки одруження мало місце через два роки.

Датою звільнення дійсно є 30.09.2012 і те, що це була неділя не може впливати на кваліфікацію злочину, просить врахувати що рішенням суду змінено дату звільнення, а не визнано звільнення незаконним. Просив виправдати його від обвинувачень.

Потерпілий ОСОБА_2 показав суду, що на підставі контракту укладеного з управителем майна ВАТ "Закарпатський арматурний завод" ОСОБА_1 01.10.2010 р. був призначений на посаду розпорядчого директора ВАТ "Закарпатський арматурний завод" строком до 30.09.2011 р. а у подальшому контракт продовжено по 30.09.2012, коли 30.09.2012 р. був звільнений з роботи на підставі ч.2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Звернувся в суд з позовом про визнання звільнення незаконним та відшкодування шкоди за час вимушеного прогулу, який змінив у суді та просив змінити дату свого звільнення з посади.

Рішенням Рахівського районного суду від 02.12.2014 р. змінені позовні вимоги задоволено та змінено дату звільнення з 30.09.2012 на 26.11.2012 та стягнуто на його користь шкоду за вимушений прогул в сумі 8 тисяч гривень. Вважає своє звільнення незаконним, проведене з порушенням законодавства та проведеним з особистих мотивів, а виданння наказу про своє звільнення вважає неправдивим.

Свідок ОСОБА_3 показала суду, що працювала бухгалтером по договору у ВАТ "Закарпатський арматурний завод" з 2010 року. ОСОБА_2 звільнили з роботи по закінченню строкового договору-контракту, наказ про його звільнення бачила особисто у 2012 році бо проводила нарахування, особисто права підпису не мала.

З дослідженого судом протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , який помер, слідує: працював у ВАТ "Закарпатський арматурний завод" охоронником до 26 листопада 2012 року, наказ про його звільнення з роботи на нього підписував ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши надані прокурором зібрані докази, які на думку прокурора підтверджують вину ОСОБА_1 у пред?явленому йому обвинуваченні, суд приходить до слідуючого:

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015070140000632 від 07.07.2015 слідує, що такі відомості внесено у реєстр, однак суду не надано, які саме відомості внесено - заяви чи іншого змісту повідомлення, у реєстрі про це не вказано, відсутня також попередня кваліфікація злочину, тому суд позбавлений можливості в ході судового слідства надати юридичну оцінку такому зверненню, а тому викликає сумнів, чи було таке звернення взагалі.

09.11.2016 внесено відомості до ЄРДР № 12016070140001388 попередня валіфікація відсутня, час проведення слідчих дій не вказано, що суперечить вимогам ст. 109 ч.2 п.1 КПК України.

Щодо постанови про призначення позачергової перевірки, то вона не містить конкретизації, як і не відомо про доручення оперативному підрозділу, кому саме і що доручалося перевірити.

Суд встановив, що вказані витяги підтверджують тільки сам факт внесення таких відомостей та відсутність підстав для їх внесення матеріали кримінального провадження не містять, тому виникає думка щодо законності внесення таких відомостей та можливість проведення досудового розслідування.

Заяви ОСОБА_2 до правоохоронних органів про його незаконне звільнення з особистих мотивів чи грубого порушенння законодавста про працю не подавалися, а суду їх не подано також, тому обставини вказані у обвинувальному акті є такими, якими їх побачив слідчий та прокурор, але такі повинні бути перевірені судом під час досудового та судового слідства.

Наказ № 4 про звільнення з роботи ОСОБА_2 датований 30.09.2012, підписано головою ліквідаційної комісії ВАТ " Закарпатський арматурний завод" ОСОБА_1 , однак законодавець не містить вимог до часу видачі наказів, окрім того суд з?ясував, що ВАТ "Закарпатський арматурний завод" фактично знаходиться у процесі ліквідації і робочим часом не обмежувалося.

Відомості про законність звільнення ОСОБА_2 , викладені у рішенні Рахівського районного суду від 02.12.2014, яке набуло законної сили, не містить належних доказів звільнення з роботи ОСОБА_2 з підстав особистої мотивації чи іншого грубого порушення законодавства про працю, а тільки змінено дату звільнення, що не може свідчити про наявність умислу в діях ОСОБА_1 при звільненні ОСОБА_2 саме з підстав особистої мотивації і тим більше грубого порушення законодавства про працю.

Як вказала свідок ОСОБА_5 , вона працюючи бухгалтером особисто бачила наказ про звільнення з роботи ОСОБА_2 , готуючи розрахункові кошти.

З оглянутого контракту з розпорядчим директором від 01.10.2010 ОСОБА_1 як управитель, та ОСОБА_2 уклали контракт про працю строком з 30.09.2011, який у послідуючому продовжено на рік по 30.09.2012. Відсутність наказу про звільнення з роботи ОСОБА_2 в реєстрі наказів по кадрах, ще не значить, що такого наказу не було взагалі.

Згідно актів перевірок, які проводилися у ВАТ "Закарпатський арматурний завод" - яких небудь порушень не виявлено.

Згідно п. 2.8, п. 2.9 контракту розпорядчому директору ОСОБА_2 і саме йому було надано право видавати накази, приймати та звільняти працівників, розпоряджатися майном та коштами товариства, вести бухгалтерські баланси.

Натомість ОСОБА_2 не видав наказ про вступ на посаду особисто взагалі. Відсутні у матеріалах кримінального провадження і докази про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства в частині обвинувачення його за порушення трудових прав ОСОБА_2 .

Жодних належних доказів матеріали кримінального провадження не містять на підставі постанов про проведення позачергової перевірки п. 6 п. 7 Реєстру матеріалів досудового розслідування, отже такі не проводилися.

Суд звертає увагу, що потерпілим ОСОБА_2 рішення суду за його позовом про зміну формулювання звільнення ніким не оскаржувалося та набуло законної сили.

Так, відповідно до положень статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При ухваленні вироку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору, достатності та взаємозв`язкудля прийняття відповідного процесуального рішення та для вирішення питань, які зазначені в статті 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. У разі, якщо зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдовувальний вирок.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового розслідування докази сторони обвинувачення та сторони захисту в їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення, в рамках дотримання принципу змагальності, визначеного ст. 22 КПК України, не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 172 та ч. 1 ст. 366 КК України, що дає суду підстави, відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 373 КПК України, для ухвалення виправдовувального вироку.

Аналізуючи покази свідків: 1) Білик, 2) ОСОБА_6 , необхідно зауважити, що вони зводяться до підтвердження різних фактів, однак жодних пояснень з приводу звільнення з роботи ОСОБА_2 з підстав особистих неприязних відносин чи грубого порушення законодавства чи явного конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доводять.

Отже, аналізуючи вищенаведене, слід прийти до висновку, що свідчення вище вказаних свідків обвинувачення жодним чином не доводять вину ОСОБА_2 , як управителя майна ВАТ «Закарпатський арматурний завод», щодо незаконного звільнення розпорядчого директора ВАТ «« ОСОБА_7 арматурний ОСОБА_8 з займаної посади з особистих мотивів. За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, поклаається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Отже, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо в судовому засіданні.

Суд же, відповідно до статті 26 КПК України, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, шо винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

На думку суду обвинувачення пред`явлене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України є неконкретизованим. Так, не встановлено конкретно місце скоєння імовірних злочинів, та що важливо, час скоєння злочинів.

Посилання в обвинувальному акті на те, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 02.11.2014 на підставі ч. 3 ст. 235 КзПП України, визнано дане звільнення незаконним та змінено дату звільнення ОСОБА_2 з посади розпорядчого директора ВАТ ««Закарпатський арматурний завод» із 30.09.2012 на 26.11.2012, є надуманим.

Питання законності звільнення з роботи позивач на той час не ставив, і суд таке не вирішував взагалі, отже такі доводи органу досудового розслідування викладені з перевищенням своїх владних повноважень, а викладене формулювання обвинувачення є неповним.

Реєстр матеріалів досудового розслідування в розумінні вимог ст. 109 КПК України, який є невід"ємною частиною обвинувального акта не відповідає вимогам ст.. 109 КПК України в частині відсутності усіх реквізитів та часу їх проведення.

Отже, дослідивши в судовому засіданні вищенаведені докази, суд прийшов до висновку, що в них не має жодного підтвердження того, що ОСОБА_1 звільняв ОСОБА_2 з посади з особистих мотивів.

Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_1 не було здобуто, а обсяг обвинувачення його у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

За правилами п. 3) ч. 1 ст. 373 УКК України, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд ухвалює виправдовувальний вирок.

Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду управителя майна ВАТ ««Закарпатський арматурний завод» незаконно звільняв ОСОБА_2 з роботи з особистих мотивів, суд вважає, що його слід визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдати.

Цивільний позов не заявлено.

Судових витрат немає.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні: за ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення); ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу кримінальних правопорушень.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано набирає законної сили, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку слід вручити негайно, після його проголошення, обвинуваченому, та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, та ознайомитися з журналом судового засідання.

Суддя: Ємчук В.Е.