Рішення № 87750234, 13.02.2020, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1433/19

Провадження №2/701/28/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого-судді -Калієвського І. Д. за участі секретаря-Байдужої Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка матеріали за позовом Виконавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області в інтересах: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_3 , третьої особи: Служби у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача та третьої особи про позбавлення батьківських прав.

На підставу своїх вимог спирається на те, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , має дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Громадянин ОСОБА_3 є усиновлювачем дітей. Родина переїхала на постійне місце проживання в с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області із м. Луганськ. Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мати - усиновлювач ( ОСОБА_5 ) загинула в 2013 році в автокатастрофі. Наразі відповідач проживає з дружиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою Росії.

Маньківська районна державна адміністрація надавала 31.08.2018 висновок за №604/01-38 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області, відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На той час діти 22.05.2018 в черговий раз пішли з дому, а в Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надали пояснення, що батько відносно них вчиняв насилля. Відмовляючись повертатись додому 23.05.2018 діти були направлені працівниками поліції до Черкаського КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 06.11.2018 справа №701/932/18 ОСОБА_3 , був позбавлений батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року, справа №22-ц/793/175/19, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06.11.2018 скасовано, ОСОБА_3 попереджено про належне виконання своїх обов`язків по вихованню своїх дітей.

Постановою Верховного суду України від 27 червня 2019 року постанову апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року скасовано.

Рішеннями комісії райдержадміністрації з питань захисту прав дітей від 27.03.2019, 24.04.2019, 29.05.2019, 26.06.2019, 24.07.2019 ОСОБА_3 , зобов`язували створити усі необхідні умови для проживання, виховання, харчування, лікування та навчання дітей у сім`ї, забезпечити продуктами харчування, працевлаштуватися, співпрацювати з районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, пройти корекційну програму в Черкаському КЗ «Обласний міжреабілітаційний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».

25.07.2019 діти були повернуті з Черкаського КЗ «Обласний між реабілітаційний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань» в сім`ю.

Проте, вже згодом ОСОБА_3 , самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Належні умови проживання дітям створено не було, контролю за навчанням, харчуванням, гігієною, режимом, відповідним для віку дітей ніхто не цікавився та не переймався. Діти перестали відвідувати школу мистецтв. Як з`ясувалось - батько не розрахувався за навчання дітей у школі мистецтв. Дочка ОСОБА_1 відмовилася харчуватися в їдальні школи. Син ОСОБА_2 відвідував шкільну їдальню. На даний час батько має заборгованість по сплаті за харчування сина.

РЦСССДМ інформував, що соціальний супровід сім`ї завершено з негативним результатом, так як рекомендації, які надавались батькам, виконувались частково та не у повній мірі.

При обстеженні умов проживання сім`ї ОСОБА_1 встановлено наступне: стосунки між батьком, його дружиною і сином ОСОБА_2 напружені. Син ОСОБА_2 часто проводить час поза межами свого дому, батько не контролює дитину. Харчування в родині вегетаріанське, не достатнє для підлітків у такому віці. ОСОБА_2 не відчуває себе захищеним у власному помешканні, немає довіри до дружини батька, відносини з батьком зіпсувалися. Хлопчик не хоче бути у цій сім`ї.

Враховуючи викладене, 01.11.2019 виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради прийняв рішення за №61 «Про негайне відібрання дітей від батька у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я малолітніх дітей».

З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей представник позивача вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідачів батьківських прав, що змушує представника позивача звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача: Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаській області в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Представник третьої особи: служби у справах дітей Маньківської РДА в Черкаській області, підтримала вимоги позивача і просила позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей, оскільки він не створив належних умов для росту і розвитку дітей, не піклується про них, ухиляється від виконання батьківських обов'язків і тому в інтересах дітей відповідача слід позбавити батьківських прав.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком заначено ОСОБА_3 (а.с.12).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком заначено ОСОБА_3 (а.с.13).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є усиновлювачем дітей. Родина переїхала на постійне місце проживання в с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області із м. Луганськ. Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мати - усиновлювач ( ОСОБА_5 ) загинула в 2013 році в автокатастрофі. Наразі відповідач проживає з дружиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою Росії.

Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що Маньківська районна державна адміністрація надавала 31.08.2018 висновок за №604/01-38 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області, відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На той час діти 22.05.2018 в черговий раз пішли з дому, а в Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надали пояснення, що батько відносно них вчиняв насилля. Відмовляючись повертатись додому 23.05.2018 діти були направлені працівниками поліції до Черкаського КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 06.11.2018 справа №701/932/18 ОСОБА_3 , був позбавлений батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15-19).

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року, справа №22-ц/793/175/19, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06.11.2018 скасовано, ОСОБА_3 попереджено про належне виконання своїх обов`язків по вихованню своїх дітей (а.с.20-24).

Постановою Верховного суду України від 27 червня 2019 року постанову апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року залишено без змін (а.с. 25-30).

Рішеннями комісії райдержадміністрації з питань захисту прав дітей від 27.03.2019, 24.04.2019, 29.05.2019, 26.06.2019, 24.07.2019 ОСОБА_3 , зобов`язували створити усі необхідні умови для проживання, виховання, харчування, лікування та навчання дітей у сім`ї, забезпечити продуктами харчування, працевлаштуватися, співпрацювати з районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, пройти корекційну програму в Черкаському КЗ «Обласний міжреабілітаційний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».(а.с.31-35).

25.07.2019 діти були повернуті з Черкаського КЗ «Обласний між реабілітаційний центр соціально - психологічної реабілітації для дітей в м. Умань» в сім`ю.

01.11.2019 виконавчий комітет Дзензелівської сільської ради прийняв рішення за №61 «Про негайне відібрання дітей від батька у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я малолітніх дітей» (а.с.14), згідно якого вбачається, що виконавчий комітет прийняв дане рішення у зв"язку з виникненям безпосередньої загрози та здоров"я неповнолітніх дітей.

Згідно характеристики вионавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області №626 від 25.11.2019 р. вбачається, що ОСОБА_3 житель с. Дзензелівка проживає разом зі сім"єю у власному будинку. Тимчасово непрацюючий, спільно з дружиною ОСОБА_6 не проявляють бажання працевлаштуватися. Як голова сім" ї ОСОБА_3 не може створити усі необхідні умови для проживання, виховання, харчування, лікування та навчання дітей.(а.с.36).

Згідно характеристики ОСОБА_2 , учня Дзензелівської ЗОШ-І-ІІІ ступенів вбачається, що батьки періодично цікавилися освітнім процесом дитини, між батьками та учнем були погані стосунки, вони не могли знайти спільної мови з дитиною. Обмежували дитину в повноцінному харчуванні і наполягали, щоб він не харчувався в шкільній їдальні (а.с.37).

Згідно характеристики ОСОБА_1 , учениці Дзензелівської ЗОШ-І-ІІІ ступенів вбачається, що батьки періодично цікавилися освітнім процесом дитини, між батьками та ученицею були не досить щирі відносини. Батьки не довіряли дитині. Обмежували дитину в повноцінному харчуванні і наполягали, щоб вона не харчувалася в шкільній їдальні (а.с.38).

Відповідно до висновку про роботу з сім"єю від 30.10.2019 р. РЦСССДМ інформував, що соціальний супровід сім`ї завершено з негативним результатом, так як рекомендації, які надавались батькам, виконувались частково та не у повній мірі (а.с.39).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання здобувача освіти від 25.10.2019 р., а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, щодіти за місцем проживання не забезпечені повноцінним харчуванням. У сім"ї виявлена конфліктна атмосфера. Діти неотримуюить достатньої уваги та підтримки зі сторони батька (а.с.40).

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 30.10.2019 р. зазначено, що прибудинкова територія знаходиться в задовільному стані. Земельна ділянка не обробляється. Біля будинку не було запасів дров для пічного опалення на зимовий період. Всі батареї в будинку холодні. У кімнаті сина ОСОБА_2 холодно . Сім"я частково забезпечена продуктами. При розмові було встановлено, що сина ОСОБА_2 батьки хотіли завезти в психіатричну лікарню м. Сміла для надання йому допомоги психіатра. (а.с.41).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Маньківської РДА від 03.12.2019 р. бвачається доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов"язків. (а.с.89-91).

Згідно заяви ОСОБА_3 від 29.10.2019 р. на адресу служби в справах дітей при Маньківській РДА вбачається, що ОСОБА_3 просить направити сина ОСОБА_2 в Центр соціальної реабілітації в зв"язку з неможливістю подальшого його виховання (а.с.99).

Згідно клопотання про влаштування дитини до КЗ "Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м.Умань Черкаської обласної ради від 04.11.2019 р. вбачається, що сліжба в справах дітей Маньківської РДА клопоче про влаштування до закладу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.100).

Відповідно до довідки Маньківського відділу обслуговування громадян ГУ Пенсійного фонду України від 28.11.2019 р. зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку та оторимує пенсію по втраті годувальника на неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.104).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення від 26.11.2019 р., вбачається, що ОСОБА_3 в листопаді 2019 р. нараховано держанву соціальну допомогу особам з інвалідністю за період з 01.06.2018 р. по 28.02.2019 р. в сумі 6601 грн. 50 коп. на сина ОСОБА_2 2006 р.н., який перебував в "Обласному міжрегіональному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умань" на повному державному утриманні (а.с.105).

Згідно інформації Маньківського Вп Уманського ВП ГУНП в Черкаській області вбачається, що відповідно до ІПНП "Армор" гр. ОСОБА_3 07.06.2018 р. притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-1 КУпАп за вчинення насильства в сім"ї відносно дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.110).

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_2 2006 р.н. з дотриманням вимог ст. 232 ЦПК України безпосередньо суду показав, що він категорично відмовляється повертатися до сім"ї ОСОБА_3 та просить позбавити останього відносно нього батьківських прав. Свою позицію ОСОБА_2 пояснив, тим що він надалі не може проживати в сім" ї ОСОБА_3 , оскільки той не виконує відносно нього батьківських обов"язків, а саме не забезпечує його повноцінним харчуванням, оскільки ОСОБА_3 є вегетаріанцем, тому він часто не доїдає та голодний, також в сімЇ склалась дуже негативна психологічна ситуація, між ним та його батьком відсутні нормальні взаємовідносини, батько повністю його обмежує у всьому, він не має доступу до житла без батька. Змушений після школи чекати коли його впустять до будинку. Раніше в нього була група інвалідності оскільки він потрапив в автомобільну аварію, але на даний час групу зняли і це є одним із чинників неприязних відносин, оскільки батько ніде не працює і ніколи не працював і сім"я живе виключно на кошти які батько отримував та отримує на їх утримання, на його та його сестру ОСОБА_1 . Батько неодноразово в його присутності заявляв, що він йому не потрібний. ОСОБА_2 підтвердив факт істерик які у нього виникали та факт агресивної поведінки відносно батька, але зазначив, що це було пов"язано з тим, що він дізнався про намір батька та його дружини відправити його до психіатричної лікарні, щоб вони знову могли отримувати на його утримання якісь кошти та ними розпоряджатися. Також ОСОБА_2 зазначив, що їх сім"я періодично під час періоду який він знаходиться в цій сім"ї переїздила до інших місць проживання, а саме в м. Луганськ та в Росію, де вони проживали тимчасово і в ці періоди вони школу з сестрою не відвідували. ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_3 не виконує батьківських обов"язків відносно нього.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_1 2006 р.н. з дотриманням вимог ст. 232 ЦПК України безпосередньо суду показала, що вона категорично відмовляється повертатися до сім"ї ОСОБА_3 , оскільки психологічна обстановка, яка там склалася між нею, братом та батьком є вкрай негативною та такою в якій вона не може перебувати. Позицію свою пояснила тим, що харчування в сім"ї вегетеріанське, в сім"ї заборони на все, обмежений доступ до житла, їй лише після того як їх перший раз повернули з центру в сім"ю батько дав ключ від будинку. Свідок також зазначила, що коли перший раз відносно батька був суд з питання позбавлення батьківських прав відносно неї та брата, то батько попросив дуже наполегливо їх написати листи та дати покази суду, що вони хочуть назад в сім"ї пообіцявши, що все виправить в даній ситації, проте після їх поверненя в сім"ю відношення та умови проживання навпаки погіршились, що дуже відображається на її емоційному стані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , суду безпосередньо показала, що вона інформацію про дану ситуацію в сім"ї ОСОБА_3 отримала від служби у справах дітей у травні 2018 року, коли діти втекли від батьків. Після чого було розпочато роботу з сімєю, було неодноразово роз`яснено на комісіях, пропонувалось сім`ї соціальний супровід з метою надання послуг, які б сприяли виправленню ситуації, яка призвела до втечі дітей, проте сім`я відмовлялася майже протягом року від отримання таких послуг, та супровід було розпочато уже через 11 місяців - 17.04.2019. протягом шестимісячного супроводу, який завершився з негативним результатом, змін на краще не відбулося. Протягом супроводу не виконувалися ті поради які рекомендувалися, що діти мають бути забезпечені повноцінним харчуванням, мають бути забезпечені всіма необхідними речами, які мають їхні однолітки, має бути нормальний догляд за їхнім здоров`ям - це не виконувалось і мети вони не досягли. Її особиста думка, яка була неодноразово підтверджена словами ОСОБА_3 , що він не відчуває себе батьком цих дітей і буде на шкоду дітям, якщо вони залишаться у цій сім`ї. Після повернення дітей з центру психологічної реабілітації в сім`ю поведінка дітей дуже змінилась, їм стало гірше ніж було у центрі соціальної реабілітації. Дитина, а саме ОСОБА_2 мала агресивно реагувати на ті умови в які вона потрапила. У дитини в кімнаті холодно, не топиться, нормальних речей немає, всі речі б/у, відповідно однолітки на це реагують. Від дитини батьки постійно закривалися, замикалися. З дитиною проводились різні тестування, які показали, що у ОСОБА_2 дуже важкий психологічно емоційний стан. Дитина перебуває у депресивному стані. ОСОБА_3 була написана заява, де він написав, щоб вони прийняли міри до його сина і позбавили їх від мук, позивач говорив неодноразово, і не в особистій розмові, а при спеціалістах, що не баче його частиною своєї сім`ї. Психологічне тестування проводилось з двома дітьми, під час тестування і під час розмов з дітьми виявилось, що у ОСОБА_1 була певна домовленість з батьками, що вона не заважає жити їм, а вони не заважають їй, проте дитина теж відчужена, дитина пригнічена. А ОСОБА_2 уже в активних діях виражав агресію, він мусив так захищатись. Вона вважає, що ОСОБА_3 не виконує батьківські обов`язки, що з психологічної точки зору, що з фінансової. Перед тим як діти повернулись в сім`ю вони питали ілюзію що все стане на краще, проте коли діти повернулись в сім`ю вони побачили, що ситуація навпаки тільки погіршується, конфлікт тільки загострюється і це негативно впливає в першу чергу на самих дітей.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , суду безпосередньо показала, що вона давно цю сім`ю знає. Вона працює в Дзензелівській сільській раді діловодом, працює в адміністративній комісії і в комісії у справах дітей, тому часто вона ходила з комісією з перевірками до даної сім`ї. Після того як діти у 2019 році повернулися з центру реабілітації то батько - ОСОБА_3 , при комісії заявив, щоо він відмовляється від ОСОБА_2 , він це говорив кілька раз в присутності ОСОБА_2 . Говорив, що ОСОБА_2 його не влаштовує, а ОСОБА_1 влаштовує. Під час засідання останньої районної комісії в Маньківській РДА з справ захисту дітей, коли запрошувався ОСОБА_3 то він говорив, щоб його позбавили батьківських прав відносно ОСОБА_2 , не щодо ОСОБА_1 . Коли було засідання виконавчого комітету по питанню позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , то ОСОБА_3 не протестував проти позбавлення щодо ОСОБА_2 , щодо ОСОБА_1 так. Коли вони комісією відвідали житло ОСОБА_3 то на перший погляд все було наче нормальне, родина снідала зранку. ОСОБА_2 за столом не було, сиділа ОСОБА_1 . Їх батько запросив у житловий будинок, нормально спілкувався з ними, вони зайшли до ОСОБА_1 в кімнату там були більш менш гарні умови, щодо ОСОБА_2 то там було ліжко набагато менше для його росту, в кімнаті холодно було. Харчування для дітей повинне бути інше, а не те чим вони харчуються. Часто ОСОБА_3 говорив, що записував нервові зриви ОСОБА_2 на телефон. Кілька раз комісія попросила пред`явити цей запис, але дружина ОСОБА_3 спочатку не хотіла їм його включати, але після того як вони її попросили вона принесла телефон і включила запис. На записі просто дитина кричала в кімнаті, дитина кричала в зачиненій кімнаті, жодних слів вона не зрозуміла, він просто кричав. До кінця запис вони не дослухали. При членах комісії ОСОБА_2 просто сидів на дивані, міг під ліжко залізти, сидів на полу біля дивану і грався телефоном, і сміявся з того, що говорить йому ОСОБА_3 . В ОСОБА_2 кімнаті на ліжку було все жужмом складено, холодно, постелі практично не було, і від дитини був неприємний запах. Коли вони відкрили двері в ОСОБА_2 кімнату, то він лежав клубочком на ліжку, воно для нього було мале. Вони були комісією 31.10.2019 року і в будинку, і в кімнаті ОСОБА_1 було тепло, а в кімнаті ОСОБА_2 було холодно. Обігрівач який був у кімнаті ОСОБА_2 був робочий, але він був не включений.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , суду безпосередньо показала, що 2010 року вона переїхала проживати в с. Дзензелівка, і вперше познайомилася з родиною ОСОБА_1 коли ще була жива його перша дружина ОСОБА_23 , і діти фактично виросли разом з ними - бо його свекруха, брат відвідують церкву адвентистів 7 дня. Спочатку коли вона тут появилась вона теж ходила туди в церкву і з ОСОБА_23 вони були друзями і ОСОБА_3 теж до них приходив, вони були в нормальних відносинах. Коли не стало матері, то матері подружка ОСОБА_26 постійно її розказувала про їх проблеми. І коли про ці проблеми почали озвучувати в церкві, що діти не так харчувалися, не так одягалися, недостатній догляд за дітьми, коли в церкві підняли це питання, то ОСОБА_3 забрав дітей і поїхав у м. Луганськ. Коли він повернувся з м. Луганська люди вже почали про це замовчувати, боялися зачепить, щоб дітей знов не забрали. Бо діти періодично то до них приходили то до ОСОБА_26 , їх там і нагодують і одягнуть. Вони старались всяким чином допомогти цим дітям. Так само і ОСОБА_3 і картоплю давали і давали те чого в них не було. ОСОБА_2 до них прийшов з однокласником у жовтні місяці 2019 р., пізно ввечері. Було холодно, а ОСОБА_2 був легко одягнений. Вона зателефонувала до працівника сільської ради і сказала, що до неї прийшов ОСОБА_2 , що її робити, а та зателефонувала до сліжби в справах дітей. Тоді її мати пішла до ОСОБА_3 і сказала, що до них прийшов ОСОБА_2 , нащо ОСОБА_3 сказав, що він більше не може вже терпіть, що він буде аліменти платить, і що ОСОБА_2 йому не потрібний. Коли її мати з братом ОСОБА_7 привезли ОСОБА_2 і сказали, що ОСОБА_2 не хоче залишатись вдома, нащо ОСОБА_3 відповів, що ОСОБА_2 у них "пташка вільна". Тоді ОСОБА_2 пішов зібрав свої речі, а ОСОБА_3 сказав, що він вже від нас піде в школу, хай ночує у нас. Коли він до них прийшов у жовтні він просив її сина ОСОБА_28 , щоб той попросив її, щоб вона його завела на могилку до матері. Коли ОСОБА_2 прийшов до них він хліба не їв, він не знав, що таке хліб. Проживаючи у них в сім`ї ОСОБА_2 не вживає нецензурну лексику. Коли він до них прийшов він не знав, що таке особиста гігієна. Вони йому купили нові речі, одягли. Зараз він знає, що таке особиста гігієна. За час перебування у них він жодного разу не скаржився на головні болі. Коли він спочатку прийшов то перший місяць у них була напружено, навіть коли вона спокійно балакала він сприймав це вштики, він постійно відчував якусь провину, замість того щоб сказати "дякую" він казав "вибачте". Він у них вже три місяці, але він і зараз боїться хліб зі столу взяти. ОСОБА_2 не хоче вертатися в ту сім`ю зовсім і коли він чує про них він робиться агресивним. У них все спокійно все добре, потім ОСОБА_2 робиться агресивний, як потім виявлялось, ОСОБА_2 зустрічався з ОСОБА_3 . 30 жовтня 2019 року ОСОБА_2 у них ночував, вони рано мали відправити його додому і тут ОСОБА_26 подзвонили і сказала, що просила сільська рада щоб вони ОСОБА_2 нікуди не віддавали пока не буде виконкому, вона погодилась. А ввечері коли до них прийшов ОСОБА_3 з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 зробився не керований, він то одягався то роздягався. Вони почали його заспокоювати, а він каже вона мабуть з ними піду, а вона сказала все добре, що не потрібно боятися і що вона зателефонує голові села і він теж скаже, що все добре. Зустрічі з ОСОБА_3 дуже негативно впливають на ОСОБА_3 на її думку не виконував батьківські обов`язки. Вони пішли в школу мистецтв, а там їм повідомили, що ОСОБА_2 виключений зі школи мистецтв по заяві його батька. За весь той час, що ОСОБА_2 живе у них ОСОБА_3 ніякої допомоги не пропонував. Дитина утримується за їх гроші. За весь час перебування у них в дитини не було ніяких приступів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 , суду безпосередньо показала, що після розмов з батьком ОСОБА_3 вони вимушені були звернутися до соціальних служб, тому що діалог пішов трошки в іншому спрямуванні. Батько говорив про те, що ОСОБА_1 вони хочуть виховувати, а ОСОБА_2 вони не хочуть виховувати. Вона їм пояснювала, що так не може бути, що по закону не можна одну дитину забрати, а іншу залишити. Після останньої фрази, вони подали клопотання до соціальних служб, тато був у лікарні і вони викликали матір ( ОСОБА_6 ) в школу, коли вона з`явилася вони розмовляли, з`ясовували, пояснювали, що вони не мають впливу на дитину, дитина їх не слухає і остання фраза ОСОБА_6 прозвучала так: «Ми хотіли його кудись запихнути, але в нас не вийшло». Після цієї фрази вона сказала ОСОБА_6 до побачення. І зразу було складено клопотання до соціальної служби. До того як дітей забрали перший раз ОСОБА_2 був у неї задіяний як заступник з виховної роботи, вони навіть його брали на районний конкурс, він брав участь. Зараз склалась інша ситуація, діти стали більш замкнутішими і не виявляли бажання брати участі. Якщо ОСОБА_2 можна було висмикнути, то ОСОБА_1 взагалі закрита. ОСОБА_2 розмовляє, а ОСОБА_1 на діалог взагалі не йшла. В той час коли директор школи була на лікарняному, вона виконувала її обов`язки то квитанцію за харчування ОСОБА_2 принесли їй і сказали повернути ОСОБА_38 , щоб вона оплатила харчування так як дитина проживає в неї. Квитанцію про оплату харчування дитини принесли батьки ОСОБА_1 в кабінет директора. Коли діти тільки повернулися з притулку то і зовнішній вигляд був більш менш нормальний, але потім все це почало втрачатися. Коли вони запрошували ОСОБА_1 до школи вони реагували на їх прохання прийти, вони з ними розмовляли, єдина проблема яка склалась, батьки не змогли знайти спільну мову з ОСОБА_2 . Але після всіх їх розмов і порад ОСОБА_1 - результат був нульовий. Батьки не знайшли спільну мову з ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 дуже замкнута, вона взагалі себе не проявляла, вона вела себе так ніби все добре. Вона ходить на уроки, сидить мовчить, і її краще не чіпати тому, що реакція потім була негативна. Матеріальний стан дітей трішки відрізняється від інших дітей, які ходили в їх школу в гіршу сторону. Діти з цього приводу комплексували. ОСОБА_2 їм неодноразово казав, що він там жити не хоче і не буде.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 , суду безпосередньо показала, що останній раз її запрошували як депутата вулиці дивитися умови проживання дітей ОСОБА_1 . Коли вони лише переступили поріг хати, то батько ОСОБА_1 зразу сказав, що йому ця дитина ( ОСОБА_2 ) не потрібна, їх викликали тому, що він хоче щоб ОСОБА_2 вилучили з сім`ї, а ОСОБА_1 він хоче залишити, тому що ОСОБА_2 їм погрожував, нецензурно висловлювався. Але коли вони побачили кімнату, де живе ОСОБА_2 , в якій було холодно і інша ситуація, коли мати ОСОБА_6 і ОСОБА_1 сиділи в кухні за столом їли то ОСОБА_2 був у своїй холодній кімнаті, і ОСОБА_1 з матр`ю до них навіть не привіталися. Тоді батько з грізним ультиматумом став розповідати, що хоче віддати дитину. Проживаючи по сусідстві з ОСОБА_1 вона взагалі ніколи не бачила, щоб на подвір`ї хтось знаходився сторонній. До першого вилучення дітей, діти ОСОБА_1 ходили гуляти до дітей до її сусідів. Ходили по городу. Коли вони останній раз відвідували ОСОБА_1 то вона запитувала матір ОСОБА_6 як вони розмовляють з дитиною, як проводять вечори з дітьми, тому що на стіні була фотографія де ОСОБА_1 посміхалась на своєму Дні народженні, а про ОСОБА_2 День народження ніхто і не згадав, не було ні згадки ні фотографії, нащо мати ОСОБА_6 внятної відповіді не дала. Діти повинні виховуватись в любові, то такої любові до дітей вона ні від батька ні від матері не побачила. Коли ОСОБА_3 приїхав у село ще з своєю першою покійною дружиною, то до них сусіди потягнулися, їм допомагали харчами. Вулиця допомагала харчами, але зараз ніяких стосунків із сусідами сім`я ОСОБА_1 не підтримує. Вона ходить на роботу через парк і її видно їх город, то може сказати, що город ОСОБА_1 не обробляли. А в вересні 2019 року коли вже всі убирають городи вона побачила, що ОСОБА_2 сам був на городі убирав кукурудзу, у нього в руках біла коса. На сьогодні город не виораний. Батько приходив до школи і цікавився оцінками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , єдине що її вразило, коли потрібно було щоб діти харчувалися, то батько турбувало те, щоб дітей в школі не накормили м`ясом, щоб не давали їсти тих продуктів, які забороняє його віра. Вона не може сказати, що у дітей був гарний одяг і він їм подобався. Зошити теж не завжди були у дітей, останній випадок взагалі ОСОБА_2 дві неділі ходив без зошитів. Вона не баче потреби у поверненні дітей до ОСОБА_1 , якщо батько якось з ними спілкувався пояснював, що ОСОБА_1 він любить, а ОСОБА_2 ні і, що хоче його віддати то мати ОСОБА_6 взагалі з ними не розмовляла. До речі там був запис який вони готували для міліції, вони просили, щоб їм включили цей запис, то ОСОБА_3 декілька раз попросив ОСОБА_6 принести запис, і вона особисто ОСОБА_6 запитувала, що якщо ви цей запис хочете нести в поліцію, то чому її не хочете включити цей запис. І коли нарешті ОСОБА_6 включила той запис там був істеричний крик дитини, потім дитина просила, казала, щоб батько його простив і він більше не буде, на що батько відповідав, що добре, тут же знову якийсь шум і істеричний крик дитини. Погроз їхньому життю, що він нецензурно висловлюється там цього не було. Вони слухали запис 20 хв., ні погроз ні висловлювань там не було. В родині немає взаєморозуміння та поваги. Вони тільки переступили поріг будинку ОСОБА_1 то ОСОБА_3 їм зразу сказав чому він їх визвав. Коли ОСОБА_2 узнав, що його хотять здати в м. Смілу в психіатричну лікарню то втік з хати. Тоді вони сказали, що вони проконсультувалися в лікарні з лікарем, який їм це порадив. А коли вони лише переступили поріг будинку вони зразу сказали, що хочете щоб ОСОБА_2 забрали. Вона ще запитала у ОСОБА_3 чому Ви так робите, коли у Вас забрали дітей, що вони вулицею їх підтримали, щоб їм повернули цих дітей минулого разу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_48 , суду безпосередньо показала, що за її практику як вчителя та класного керівника у неї ще такої дитини не було. ОСОБА_2 не типовий учень. Він на рік старший за однокласників, у нього настає підлітковий вік раніше ніж у цих дітей. До його виховання вона залучала і психолога і керівництво школи, вони зверталися до служб, тому що була така потреба. Вона багато говорила з батьком, радила йому, розуміла, що у дитини десь глибоко сидить душевна травма. Дитина то закривалась то відкривались, він вживав ненормативну лексику, але після розмов він намагався краще себе вести по відношенню до однокласників. Вона ходила до ОСОБА_1 додому в будинку розпочатий ремонт, в кімнаті ОСОБА_2 було дуже холодно, холодильник забитий, але не тією їжею, яка потрібна підліткам. Коли ОСОБА_2 почав жити у ОСОБА_22 - дитина змінилась, стало менше ненормативної лексики, почав долучатись до розмов на уроках, почав виходити до дошки, він поправився, став розкутіший. Батько приходив до школи, цікавився навчанням дитини, але вона не може сказати, що це виконання батьківських обов`язків. Вона не може сказати, що це батько який може виховати дитину, він взагалі не може знайти спільної мови з дитиною. Коли ОСОБА_2 прийшов у вересні, він рвав зошити, міг взагалі сидіти без зошитів, а зараз він приходить з книжкою зошитом, ручка у нього є. Зараз він одягнений добре. Під час розмови з ОСОБА_2 він казав, що ненавидить батька і що як він виросте, то хоче десь поїхати. Коли дітей забрали з притулку то дітям можливо було потрібно більше ласки, турботи. Коли вони відвідували будинок ОСОБА_1 то вона звернула увагу, що підручники ОСОБА_2 були охайно складені на поличці шафи для одягу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 безпосередньо суду показала, що вона працює лікарем психіатром Маньківської ЦРЛ та підтвердила факт того, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_6 зверталися до неї з приводу отримання направлення на госпіталізацію до психіатричної лікарні сина ОСОБА_2 , 2006 р.н. мотивуючи тим, що останній агресивно поводиться вдома та школі. Вона видала дане направлення оскільки встановити діагноз в умовх ЦРЛ не можна. На обліку ОСОБА_2 у лікаря психіатра раніше не стояв, а зараз такий облік взагалі відсутній. Направлення видано було, оскільки була згода батька.

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларацією прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІпередбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Ч.7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Добровільна допомога дитині, шляхом надання певних коштів або добровільна сплата аліментів не позбавляє стягнення їх в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вже був попереджений про належне виконання ним своїх обов"язків по вихованню дітей на підставі п.18 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 р. №3, згідно постанови Апеляційного суду Черкаської області від 31.01.2019 р.

Суд вважає, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо своїх дітей та винятковості даного випадку, а саме: відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дітей; не забезпечення необхідного харчування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання дітей; не сприяння засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до їх внутрішнього світу; не створення умов для отримання дітьми освіти; негативна психо-емоційна обстановка в сім"ї та не бажання йти на компроміс; відсутність порозуміння з дітьми та категоричне не бажання дітей проживати з батьком; свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, що в своїй сукупності свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітніх дітей, тому позов про позбавлення батьківських прав підлягає до повного задоволення виключно в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 2005 р.н. та ОСОБА_2 2006 р.н..

Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 76-81, 263-265 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 19, 141, 150, 155, 164, 180, 182, 183, 184 СК України, ст.ст. 8, 11 Закону України "Про охорону дитинства", суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН: НОМЕР_3 , уродженець м. Луганськ, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ), відносно його неповнолітньої дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН: НОМЕР_3 , уродженець м. Луганськ, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ), відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН: НОМЕР_3 , уродженець м. Луганськ, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ), не працюючого, громадянина України, аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на особисті рахунки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.11.2019 року і до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, а з 20.07.2023 року в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття.

Зобов`язати законного представника дітей у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду відкрити особисті рахунки неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділенні Державного ощадного банку України.

Аліменти перераховувати на особисті рахунки дітей у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН: НОМЕР_3 , уродженець м. Луганськ, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 ), судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп., на рахунок (IBAN) UA798999980000031211256026001 (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030106) в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, але в силу ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів, в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний тескт рішення виготовлений 21.02.2020 р.

СуддяІ.Д. Калієвський