Ухвала суду № 87747835, 21.02.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1009/20

Провадження № 2/639/800/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Гаврилюк С. М.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Термолайф-Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Боднарчука С. Я., який діє на підставі ордеру, звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати заробітної плати у розмірі 48728,66 грн і середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

З поданої позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що вона не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, зокрема не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, суд приходить до висновку , що пільг щодо сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір не передбачено».

Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.

З наведеного вбачається, що позивач при поданні зазначеної позовної заяви має сплатити судовий збір за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та подати до суду квитанцію про його сплату.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 840 грн 80 коп. та не більше 10510,00 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Однак, позивач не зазначає розмір середнього заробітку, який просить стягнути. Крім того, позивач не надає обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

У зв`язку з вищевикладеним, у разі виправлення позивачем недоліків у вказаній частині позовної заяви, він повинен надати позовну заяву з обґрунтованим розрахунком сум, що стягуються, уточнивши зміст позовних вимог з визначенням суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, сплатити судовий збір у розмір 1% від ціни позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не менше 840,80 грн , за наступними реквізитами: Отримувач коштів – УК у Новобаварськомй р-ні м. Харкова, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37999612, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача – UA90899998031313120600002008, Код класифікації доходів бюджету – 22030101; та надати суду документ, який підтверджує його сплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши що позовну заяву, подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху. Протягом встановленого строку позивачу необхідно усунути вказані вище недоліки.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Термолайф-Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк