Вирок № 87747758, 21.02.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №151/293/15-к

Провадження №1-кп/127/1261/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі суду присяжних:

під головуванням судді-доповідача Шлапака Д.О.,

судді Вохмінової О.С.,

присяжних Чеської І.Г., Хоменка В.Є.,

Рамазанової Т.В.,

за участю секретаря Пилявець І.О.,

прокурора Мазуренка В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого

Білана В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці об`єднане кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області смт. Чечельник, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

03.02.2006 Маліновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

07.08.2006 Суворівським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

26.12.2011 Чечельницьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту,

30.08.2013 Чечельницьким районним судом Вінницької області за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.11.2014, приблизно о 19 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на перехресті ґрунтової дороги та вул. Б.Хмельницького смт. Чечельник Вінницької області зустрів раніше знайому йому ОСОБА_2 та під час їхньої розмови, в ОСОБА_2 задзвонив мобільний телефон. З даного приводу між ними розпочалася суперечка, під час якої у ОСОБА_1 виник умисел на позбавлення Життя ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство спричинення смерті іншій людині, ОСОБА_1 , діючи умисно, зірвав із куртки ОСОБА_2 пасок з синтетичної тканини чорного кольору і, утримуючи його в руках, накинув на шию потерпілої, усвідомлюючи, що внаслідок його умисних дій може настати смерть потерпілої та бажаючи цього. В подальшому ОСОБА_1 з прикладанням значної сили шляхом здавлювання шиї ОСОБА_2 як руками (пальцями рук), так і паском утримував до того часу, поки потерпіла не перестала подавати ознаки життя.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №123 від 25.11.2014, у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: - горизонтально розташованої в середньому відділі передньо-бокових поверхонь шиї незамкнутої странгуляційної борозни довжиною 11,5 см., шириною від 0,7 до 1,2 см. та відносною рівномірною глибиною до 0,1 см з гістологічно виявленими ознаками при життєвості; - другої, дещо менше вираженої, косовосходячої у напрямку зліва направо знизу вверх, незамкнутої странгуляційної борозни довжиною 16 см., шириною до 0,7 см. та глибиною до 0,1 см., яка розташована вище попередньої, на рівні верхнього краю щитоподібного хряща, з гістологічно виявленими ознаками тиснення, але будь-яких ознак прижиттєвості; - двох неправильної округлої форми, ізольованих одна від одної та розташованих одна під одною саднин, які локалізуються на тлі вищевказаних странгуляційних борозн. Обидві саднини мають макро- та мікроскопічні виражені ознаки при життєвості; - смуго подібної ділянки садіння у правого кінця вище розташованої странгуляційної борозни, яка ознак при життєвості не містить.

Таким чином смерть ОСОБА_2 настала внаслідок механічної асфіксії, яка розвинулась від здавлення шиї руками (рукою, пальцями рук), так і відкритою, з м`якого матеріалу, петлею, зокрема: здавлення шиї відкритою петлею з м`якого (напівм`якого) матеріалу підтверджується наявністю нижче розташованої, горизонтально ідучою странгуляційною борозною, яка локалізується на рівні середньо-нижньої частини щитоподібного хряща і має гістологічно підтверджені ознаки при життєвості. Водночас, дія на передньо-ліву поверхню шиї пальців рук підтверджується наявністю двох окремих ізольованих одна від одної саднин, неправильної округлої форми з гістологічно підтвердженими ознаками при життєвості, а також локально розташованого навколо лівого рога під`язикової кістки вогнища крововиливу, який, одночасно, є макроскопічною ознакою при життєвості. При цьому, здавлення шиї, як руками, так і петлею відбувалося в дуже короткий проміжок часу. Таким чином, смерть ОСОБА_2 стоїть в прямому причинному зв`язку із здавленням її шиї.

Усвідомлюючи, що ОСОБА_2 померла, ОСОБА_1 з метою приховання вчиненого ним злочину, на руках переніс труп ОСОБА_2 на відстань 45 м. на узбіччя ґрунтової дороги, де залишив у сухій траві під деревом. При цьому зімітував її самогубство, а саме обмотав навколо шиї вищевказаний пасок, який прив`язав до дерева.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 , побачивши сумку яка належала ОСОБА_2 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, користуючись тим, що за його діями не спостерігають сторонні особи, діючи умисно, повторно та розуміючи протиправність своїх дій вчинив крадіжку жіночою сумки ОСОБА_2 із шкірозамінника, вартість якої становить 126 грн., в якій знаходились її особисті речі, а саме: гроші в сумі 750 грн., мобільний телефон «Sonny Ericsson», згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 215 від 18.03.2015, вартістю 1449,80 грн. з стартовим пакетом «Київстар» вартістю 15 грн., зарядний пристрій чорного кольору вартістю 70 грн., мобільна гарнітура (навушники) вартістю 90 грн., лак манікюрний в скляній пляшці ємкістю 6 мл. «NAIL POLISH» вартістю 20 грн., туш для вій «Express Parisa» вартістю 35 грн., матерчата резинка для волосся синього кольору вартістю 8 грн., упаковка жіночих прокладок «Diskreet» (20 шт.) вартістю 14,50 грн., упаковка чаю «Домашний чай, лимонньїй» (20 пакетиків) вартістю 15 грн. В подальшому ОСОБА_1 із викраденим майном з місця події зник та викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_2 , матеріальної шкоди на загальну суму 2593,30 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочинів не визнав, заперечив свою причетність до вчинення вбивства ОСОБА_2 та пояснив, що 20.11.2015 він приїхав з м. Одеса та пішов до тітки ОСОБА_3 щоб віддати сумку, яку передав її син. При собі мав близько 1000 грн. 24.11.2014 він подзвонив ОСОБА_4 . Вони зустрілися, пили пиво та говорили. Після цього він пішов до інших знайомих та розпивав з ними спиртні напої. Після цього він по телефону зв`язався зі своєю колишньою дівчиною ОСОБА_5 та вони зустрілися. Коли вони спілкувалися він побачив, що замастився в мазут та вирішив піти перевдягнутися до знайомого ОСОБА_6 . Однак, прийшовши до його домоволодіння, виявив, що останнього там нема і вирішив піти за село . На дорозі, за населеним пунктом, він знайшов жіночу сумочку, яку підібрав, та пішов далі. Пройшовши деяку відстань, він побачив на землі телефон в якому світився екран. Підібравши телефон, він кинув його в жіночу сумочку та попрямував далі. Пройшовши далі, виявив тіло ОСОБА_2 , яка являлася його дальньою родичкою, яка лежала обличчям догори. Він деякий час знаходився біля тіла ОСОБА_2 , попробував пульс та його не було і він зрозумів, що ОСОБА_2 мертва. Він злякався та вирішив піти до ОСОБА_4 щоб продовжувати розпивати спиртні напої. Про те, що він знайшов труп ОСОБА_2 він нікого не повідомляв. В міліцію не подзвонив, оскільки думав, що його звинуватять у її вбивстві. Знайдену сумочку викинув на перехресті, але нічого звідти не брав та не перевіряв її вмісту. Прийшовши в домогосподарство ОСОБА_4 , розпивав з останнім спиртні напої. Потім, ОСОБА_4 зателефонував таксисту та сказав йому привезти горілки пива та сигарет. Коли таксист приїхав, він грошима ОСОБА_4 розрахувався за замовлення, після чого вони з ОСОБА_4 продовжили розпивати спиртні напої. Через деякий час до будинку зайшли працівники міліції, повалили його на підлогу та одягнули наручники. Після цього у нього з кишень штанів працівниками правоохоронних органів були вилучені грошові кошти, які належали йому. Після затримання його відвезли в Чечельницький РВ УМВС України у Вінницькій області, де працівники міліції застосовували до нього фізичну силу та вимагали зізнатися у вчиненні злочину, але ОСОБА_2 він не вбивав, всі підписи та зізнання робив під фізичним та психологічним тиском. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 не визнав.

Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що покійна ОСОБА_2 є її дочкою. ЇЇ донька, ОСОБА_2 працювала в магазині. 24.11.2014 після 19:00 вона подзвонила до доньки та остання повідомила, що скоро буде вдома. Через кілька хвилин вона знову зателефонувала, але телефон доньки був по за зоною досяжності. До ОСОБА_7 зателефонувала її сестра, ОСОБА_8 , та попросила винести компакт-диски, і сказала що вийде назустріч. ОСОБА_7 попросила сестру подзвонити її донці, телефон якої був по за зоною досяжності. Сестра повідомила, що бачила на дорозі шапку, схожу на таку, яка була у ОСОБА_9 . Після цього вони почали шукати доньку та викликали працівників міліції. Приблизно о 22 год. працівниками міліції було виявлено труп її доньки, підв`язаний ремінем від куртки до дерева. Щодо міри покарання обвинуваченого, просить суд суворо покарати обвинуваченого. Заявлений нею цивільний позов підтримає в повному обсязі, просить його задовольнити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що працював таксистом. Дати він не пам`ятає, вночі приблизно о 3 год. до нього під`їхав працівник ДАІ та запропонував бути присутнім в якості понятого при проведенні слідчої дії затримання особи. Він під`їхав до будинку в по вул АДРЕСА_1 , в середині якого на підлозі в наручниках знаходився чоловік, який перебував в нетверезому стані та поводив себе агресивно. Працівник міліції вилучив з кишень штанів затриманого чоловіка грошові кошти, купюрами переважно номіналом по 50 грн., переписав серійні номери купюр та надав йому протокол для підпису. Затриманий говорив, що це не його кошти та звідки вони не знає.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що 24.11.2014 близько 19 год. вона з сином йшли до ОСОБА_7 . Недалеко від перехрестя вона побачила шапку чорного кольору, яка лежала на землі. Після цього їй подзвонила ОСОБА_7 та повідомила, що її донька ОСОБА_11 не повернулась додому, а її телефон по за зоною досяжності. Вона зателефонувала до хазяйки магазину в якому працювала ОСОБА_2 - ОСОБА_12 та запитала чи не поверталася ОСОБА_11 в магазин, але та сказала, що не поверталася. Після цього вони з сестрою викликали міліцію та почали шукати ОСОБА_2 , тіло якої вподальшому, приблизно о 21:30 год., вони виявили на полі підв`язаним до дерева.

Свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що 20.11.2014 ввечері приїхав ОСОБА_1 , який мав ночувати в неї. Він повечеряв та пішов. 22.11.2014 вона побачила, що ОСОБА_13 взяв з її будинку три пляшки вина у зв`язку з чим розсердилася та коли він ввечері прийшов ночувати, не впустила його до хати та більше не бачила. 24.11.2014 вона його також не бачила.

Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що ОСОБА_2 працювала у неї продавцем. 24.11.2014 близько 18 год. 50 хв. вона прийшла в магазин та ОСОБА_2 попросила у неї частину заробітної плати наперед. ОСОБА_12 дала їй гроші в сумі 750 грн., декілька купюр по 100 грн. та купюри по 50 грн. Близько 19 год. вона, ідучи додому, бачила як ОСОБА_11 закривала магазин. Приблизно через 40 хв. зателефонувала ОСОБА_8 та запитала чи вона не знає де ОСОБА_14 , так як остання не прийшла додому. Вона пішла до магазину щоб подивитись, однак магазин був закритий, тоді вона подзвонила ОСОБА_15 , але її телефон був по за зоною досяжності.

Свідок ОСОБА_16 суду повідомив, що проживає в АДРЕСА_2 . В день коли сталася подія його покликали працівники міліції. Він пройшов до воріт домогосподарства, що належить ОСОБА_17 . Працівник міліції виніс з будинку останнього джинси синього кольору та повідомив, що дана річ вилучається, після чого він підписав протокол вилучення.

Свідок ОСОБА_18 суду повідомив, що ОСОБА_13 його син. В його будинку знаходилися деякі речі ОСОБА_1 25.11.2014 з його дозволу в будинку проводилося вилучення речей його сина та працівники поліції вилучили джинси сина. Понятих при вилученні речей в хаті не було, вони стояли у віранді.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що до нього прийшов ОСОБА_13 , з яким вони розпивали спиртні напої. Близько 19 год 30 хв. останній брав у нього телефон щоб подзвонити до якоїсь дівчини. Після цього ОСОБА_13 пішов. Повернувся до нього вночі, вони подзвонили таксисту та замовив у нього дві пляшки пива, дві пачки сигарет та пляшку горілки. Він передав ОСОБА_19 гроші щоб той розрахувався з таксистом, після чого вони продовжили розпивати спиртні напої. Потім до його будинку прийшли працівники міліції, з його дозволу провели огляд домогосподарства, вилучили гроші та забрали ОСОБА_20 до райвідділу.

Не зважаючи на не визнання винуватості обвинуваченим, його винуватість доводиться показаннями потерпілої, свідків, а також зібраними в ході досудового розслідування та судового провадження та дослідженими в судовому засіданні матеріалами даного кримінального провадження, а саме:

актом про застосування службового собаки від 25.11.2014, відповідно до якого службовий собака від тіла потерпілої привела до домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 , яке, належить ОСОБА_17 – батьку ОСОБА_1 ;

заявою ОСОБА_17 від 25.11.2014 відповідно до якої, останній надав працівникам міліції дозвіл на проведення огляду належного йому домогосподарстваза адресою: АДРЕСА_1 ;

протоколом огляду місця події від 05.07.2014, відповідно до якого, в присутності понятих оглянуто домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_17 . В ході огляду виявлено речі ОСОБА_1 . Під час огляду вилучено чоловічі джинси синього кольору з ременем коричневого кольору, які, як повідомив ОСОБА_17 , належать його сину ОСОБА_19 ;

протоколом огляду місця події від 25.11.2014 та фототаблицею до нього, відповідно до якого, в присутності понятих оглянуто територію, що розташована поряд ґрунтової дороги, яка відділяє смт. Чечельник від присадибних ділянок, де виявлено труп ОСОБА_2 .В процесі огляду місця події вилучено куртку чорного кольору, полімерну пляшку з-під пива, шапку спортивну чорного кольору, сережку, корок з полімерного матеріалу, змив з горловини пляшки з-під пива, носок чорного кольору, тряпчані рукавиці з рук потерпілої;

протоколом огляду трупа ОСОБА_2 від 25.11.2014, відповідно до якого на трупі ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження з ознаками насильницької смерті;

висновком судово-медичної експертизи № 123 від 02.01.2015, відповідно до якого смерть потерпілої ОСОБА_21 настала внаслідок механічної асфіксії, яка розвинулась від здавлення шиї руками (рукою, пальцями рук), так і відкритою, з м`якого матеріалу, петлею. Будь-яких тілесних ушкоджень, характерних для самооборони (за локалізацією) на тілі трупа ОСОБА_2 не виявлено. Після здавлення шиї, наслідком якого є настання смерті, можливість скоєння будь-яких цілеспрямованих дій ОСОБА_2 виключається категорично. Судово-токсикологічним дослідженням крові із трупа ОСОБА_2 етиловий спирт не виявлено;

протоколом огляду місця події від 25.11.2014 та фототаблицею до нього, відповідно до якого, в присутності понятих додатково оглянуто територію домоволодіння по АДРЕСА_3 . Під час огляду, в каналізаційному люці, виявлено та вилучено жіночу сумочку із особистими речами ОСОБА_2 ;

заявою ОСОБА_4 від 25.11.2014 відповідно до якої, останній надав працівникам міліції дозвіл на проведення огляду належного йому домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 ;

протоколом огляду місця події від 25.11.2014, відповідно до якого, в присутності понятих оглянуто домогосподарство за адресою: АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_4 . В ході огляду, в одній із кімнат, виявлено ОСОБА_1 який добровільно видав працівникам поліції з лівої кишені спортивних штанів грошові кошти в сумі 420 грн.;

висновком судово-медичної експертизи № 222 від 27.11.2014, відповідно до якого у ОСОБА_1 на момент огляду мають місце пошкодження у вигляді саднин на обличчі та в області проекції лівого променево-зап`ястного суглобу. Вищевказані тілесні пошкодження могли утворитися внаслідок дотичної дії до поверхні шкіри тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, котрими могли бути і нігті людини. Термін утворення вказаних саднин - за 2- 3 дні від моменту проведення експертизи;

висновком судово-молекулярної експертизи № 487 від 05.01.2015, відповідно якого в результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК- профілі) потерпілої ОСОБА_2 (об`єкт 1) та підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт 2), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). На представлених на експертизу зрізах нігтьових пластин з правої (об`єкт 3) та лівої (об`єкт 4) рук потерпілої ОСОБА_2 виявлені клітини з ядрами. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин на зрізах нігтьових пластин з правої (об`єкт 3) та лівої (об`єкт 4) рук потерпілої ОСОБА_22 , які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, Додаток 1). Генетичні ознаки клітин на зрізах нігтьових пластин з правої (об`єкт 3) та лівої (об`єкт 4) рук потерпілої ОСОБА_2 збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_2 (об`єкт 1) і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт 2). Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_1 виключається. На представлених на експертизу зрізах нігтьових пластин з правої (об`єкт 5) та лівої (об`єкт 6) рук підозрюваного ОСОБА_1 , виявлені клітини з ядрами. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин на зрізах нігтьових пластин з правої (об`єкт 5) та лівої (об`єкт 6) рук підозрюваного ОСОБА_1 , які наведені в таблицях результатів дослідження (таблиці 1.1, 1.2 додаток 1). Генетичні ознаки клітин на зрізах нігтьових пластин з правої (об`єкт 5) та лівої (об`єкт 6) рук підозрюваного ОСОБА_1 , є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки зразків крові потерпілої ОСОБА_2 (об`єкт 1) та підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт 2). На представлених на експертизу змивах з правої (об`єкт 7) та лівої (об`єкт 8) рук потерпілої ОСОБА_2 виявлені клітини з ядрами. Генетичні ознаки клітин у змивах з правої (об`єкт 7) та лівої (об`єкт 8) рук потерпілої ОСОБА_2 не встановлені. На представлених на експертизу змивах з правої (об`єкт 9) та лівої (об`єкт 10) рук підозрюваного ОСОБА_1 виявлені клітини з ядрами. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин на змивах з правої (об`єкт 9) та лівої (об`єкт 10) рук підозрюваного ОСОБА_1 , які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.2, додаток 1). Генетичні ознаки клітин у змивах з правої (об`єкт 9) та лівої (об`єкт 10) рук підозрюваного ОСОБА_1 є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні ознаки зразків крові потерпілої ОСОБА_2 (об`єкт 1) та підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт 2). На представленому на експертизу змиві з шиї потерпілої ОСОБА_2 (об`єкт 11) виявлені клітини з ядрами. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин на змиві з шиї потерпілої ОСОБА_2 (об`єкт 11)., які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.2, додаток 1) Генетичні ознаки клітин у змиві з шиї потерпілої ОСОБА_22 (об`єкт 11) є змішаними, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразка крові потерпілої ОСОБА_2 (об`єкт 1) та невстановленої особи чоловічої генетичної статі і не містять генетичних ознак зразка крові підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт 2). Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_1 виключається.

протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього, за участю ОСОБА_1 в присутності його захисника Косаківського В.І., згідно якого ОСОБА_13 в ході слідчого експерименту без будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників міліціївказав на місце, час та обставини скоєння злочину відносно потерпілої ОСОБА_2

висновком судово-молекулярної експертизи № 488 від 05.01.2015, відповідно якого на представлених на експертизу рукавицях (об`єкти 1, 2) та паскові (об`єкт 3), належних потерпілій ОСОБА_2 виявлені клітини з ядрами. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин на поверхні паска (об`єкт 3), належного потерпілій ОСОБА_2 , які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки (ДНК- профіль) клітин на поверхні паска (об`єкт 3) є змішаними, належать більше ніж одній особі та містять генетичні ознаки зразків крові потерпілої ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 . Генетичні ознаки клітин на поверхні рукавиць (об`єкти 1, 2) не встановлені;

висновком судово-молекулярної експертизи № 494 від 05.01.2015, відповідно до якого на представлених на експертизу жіночій сумочці (об`єкти 1, 2) та мобільному телефоні (корпус, кришка і батарея живлення) (об`єкти 3, 4, 5) належних потерпілій ОСОБА_2 , виявлені клітини з ядрами. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин на жіночій сумочці (об`єкт 2) та мобільному телефоні (об`єкт 3), належних потерпілій ОСОБА_2 , які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин на жіночій сумочці (об`єкт 2), належній потерпілій ОСОБА_2 є змішаними, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразків крові потерпілої ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 . Генетичні ознаки клітин на корпусі мобільного телефону (об`єкт 3) збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_22 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_1 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілої ОСОБА_22 та в об`єкті 3 складає 4,97725 х 10'24 . Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 201 секстильйонів (2,01 х 1023) осіб. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_1 виключається. Генетичні ознаки клітин на жіночій сумочці (об`єкт 1), мобільному телефоні (об`єкти 4, 5) не встановлені;

висновком судово-товарознавчої експертизи № 215 від 18.03.2015, відповідно до якого залишкова вартість з урахуванням зносу на момент проведення експертизи мобільного телефону «Sony Ericson» (корпус, кришка і батарея живлення) та жіночої сумки могла становити: Мобільний телефон «Sony Ericson» (корпус, кришка і батарея живлення) 1449,80 грн. (одна тисяча чотириста сорок дев`ять грн. 80 коп.); Жіноча сумка 126,00 грн. (сто двадцять шість грн. 00 коп.);

протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.01.2015, з аудиозаписом до нього, проведеної на підставі ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 26.11.2014, згідно якого ОСОБА_13 перебуваючи в камері ІТТ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області свому співкамернику зізнається у вбивстві ОСОБА_2 .

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого є належними та допустимими, отриманими у рамках закону.

Суд не бере до уваги протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 25.11.2014, з відеозаписом до нього, згідно якого останній в присутності захисника ОСОБА_23 В.І. без будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників міліції повідомив, що він 24.11.2014 здійснив умисне вбивство ОСОБА_2 та розповів про обставини скоєння ним даного кримінального правопорушення.

Вказаний протокол суд не приймає до уваги як доказ у справі, оскільки КПК України передбачено, що суд може прийняти до уваги лише ті показання, які надані безпосередньо в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження в суді.

Суд також враховує показання потерпілої та свідків, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину. Будь-яких підстав сумніватися у достовірності показань допитаних свідків по кримінальному провадженню немає.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме невизнання ним винуватості та показання щодо непричетності до скоєння злочинів, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами в кримінальному провадженні та показаннями свідків. Показання ОСОБА_1 , а саме не визнання ним винуватості у вбивстві потерпілої ОСОБА_24 , судом оцінюються критично та сприймаються як спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд присяжних виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена, зокрема, у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Разом з цим, оцінивши в сукупності дослідженні по справі докази та даючи їм юридичну оцінку, суд дійшов до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченогоорганом досудового слідства за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України як вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та розбою - нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, поєднаним із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 23 постанов Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при визначені його громадських прав має право на справедливий розгляд справи незалежним і неупередженим судом.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за вказаними статтями, органи досудового розслідування виходили з того, що обвинувачений умисно здійснив напад та позбавив ОСОБА_2 життя з метою заволодіння її сумкою з особистими речами, тобто з корисливих мотивів.

Так, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України умисне вбивство як учинене з корисливих мотивів кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочин. Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, а також без ознак, передбачених статтями 116 - 118 КК, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК. Якщо умисел на заволодіння майном виник у винного після вбивства, вчиненого з них мотивів, кваліфікація його дій за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК виключається.

На думку суду присяжних, стороною обвинувачення не доведено під час судового розгляду корисливий мотив умисного вбивства. Жодних об`єктивних даних, що вказують на наявність такого мотиву у обвинуваченого ні до початку вчинення злочину, ні під час його вчинення, не надано.

Натомість, спосіб, характер спричинених тілесних ушкоджень, наявність знаряддя вчинення злочину, враховуючи, що жодного опору потерпіла не чинила, що вбачається із висновку судово-медичної експертизи, свідчить про наявність прямого умислу у обвинуваченого на вчинення умисного вбивства потерпілої.

З цих же підстав, на думку суду присяжних, не доведено, що обвинувачений вчинив напад на потерпілу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаним із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Так, згідно роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.

Якщо під час розбою чи вимагання було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за частиною четвертою статті 187 чи статтею 189 КК і частиною другою статті 121 або пунктом 6 частини другої статті 115 КК.

При розмежуванні вбивства та нападу з метою заволодіння чужим майном визначальним є умисел злочинця. Так, при нападі злочинець переслідує мету збагачення за рахунок чужого майна для досягнення чого потерпілому завдаються тілесні ушкодження, небезпечні для життя чи здоров`я, а при вбивстві нанесення особі тілесних ушкоджень переслідує єдину мету - заподіяти їй смерть.

Жодних доказів, що вказують на вчинення обвинуваченим таких дій, стороною обвинувачення не надано.

Разом з тим, з матеріалів справи, в діях ОСОБА_1 жодним чином не вбачається вбивство з корисливих мотивів та напад з метою заволодіння чужим майном. Суд приходить до висновку, що ОСОБА_13 скоїв умисне вбивство ОСОБА_2 в ході раптово виниклого конфлікту, після чого, побачивши сумку потерпілої, у ОСОБА_1 , раптово виник умисел на її викрадення.

На підставі сукупних доказів суд вважає, що ОСОБА_13 заволодів сумкою з особистими речами ОСОБА_2 . Разом з тим, факт заволодіння зазначеним майном органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України, як вчинення розбійного нападу із застосуванням небезпечного для життя насильства з метою заволодіння майном. Доказами у справі підтверджено лише факт заволодіння майном ОСОБА_2 , натомість доказів наявності умислу на вчинення вказаного корисливого злочину до або під час застосування насильства (вбивства) стороною обвинувачення не надано.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинах, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, ґрунтуються на припущеннях, зібраними без урахування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право особи на справедливий суд, що передбачає обов`язок правоохоронних органів діяти з додержанням прав і основоположних свобод людини, не зважаючи на важливість мети, яка при цьому переслідується.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора, які як сторону обвинувачення, здійснюють збирання доказів, у тому числі і шляхом проведення слідчих дій ( ч. 2 ст. 93 КПК України).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 60 Рішенні у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, відповідно до якої Європейський суд з прав людини в черговий раз звертає увагу на те, що «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту», вимоги норм ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, суд приходить до переконання про недотримання стороною обвинувачення стандарту підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинах.

Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у справі існує сукупність наведених вище та досліджених судом допустимих прямих і непрямих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними та достатньо повно викривають обвинуваченого та вважає, що дії обвинуваченого повинні кваліфікуватися за ч. 1 ст. 115 КК України та за ч. 2 ст.185 КК України.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , по епізоду вбивства ОСОБА_2 , повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України – умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , по епізоду вчинення крадіжки сумки з особистими речами ОСОБА_2 , повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового провадження не встановлено.

Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочину.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_19 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого, що являється особою виключно кримінальної спрямованості, раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних, корисливих злочинів, однак ОСОБА_13 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність, посередньо характеризується за місцем проживання, згідно довідки з Чечельницької ЦРЛ, ОСОБА_13 у психіатричному та наркологічному кабінетах на диспансерному обліку не перебуває, згідно висновку судово- психіатричної експертизи № 31 від 03.03.2015 ОСОБА_13 в період інкримінованого йому діяння, хронічними психічними хворобами, слабоумством, іншими, в тому числі, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав. Виявляв психічні порушення у виді «Емоційно нестабільного розладу особистості, імпульсивний тип», (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F60.30» по «Міжнародній класифікації хвороб» 10-го перегляду), в поєднанні з «Психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності», що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F 10.21» по «Міжнародній класифікації хвороб» 10-го перегляду), які по глибині та ступеню вираження не досягали психотичного рівня і не позбавляли його можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та пояснень самого ОСОБА_1 в період часу вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, міг перебувати в стані простого (непатологічного) алкогольного сп`яніння. Однак його дії не були зумовлені якимись переживаннями психотичного рівня (марення, галлюцінації), якісно та кількісно порушеною свідомістю, будь-якими значними для справи афективними порушеннями, тому він був здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними. На даний час ОСОБА_13 1983 року народження також не страждає на хронічне психічне захворювання, слабоумством. Виявляє психічне порушення у виді «Ємоційно нестабільного порушення особистості, імпульсивний тип», (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F60.30» по «Міжнародній класифікації хвороб» 10-го перегляду), в поєднанні з «Психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Утримання в умовах, які виключають вживання», що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F 10.21» по «Міжнародній класифікації хвороб» 10-го перегляду). Здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. По своєму психічному стану може постати перед слідством та судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Рекомендовано нагляд нарколога та лікування від алкоголізму, в примусовому порядку,згідно висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи № 247 від 30.12.2014, ОСОБА_13 1983 р.н. виявляє ознаки хронічного алкоголізму ІІ ст. Потребує лікування від алкоголізму. Примусового лікування не потребує, приймає до уваги його вік, стан здоров`я, сімейні обставини, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції відповідних статей, оскільки тільки таке покарання, яке полягає в ізоляції від суспільства, буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Оскільки, ОСОБА_13 засуджений 30.08.2013 Чечельницьким районним судом Вінницької області та вчинив злочин після ухвалення вищевказаного вироку, але до повного відбуття покарання за зазначеними вироком, а саме протягом іспитового строку вчинив новий злочин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання з урахуванням вимог ст.ст. 71, 72 КК України.

Керуючись ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 5 КК України суд приходить до переконання про можливість застосування відносно ОСОБА_1 ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження слід зарахувати ОСОБА_19 у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішуючи питання цивільного позову про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 50 000 грн., суд приходить до наступного.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Судом проаналізовано вищенаведені сторонами пояснення, а саме те, що потерпіла зазначила, що найбільші моральні страждання їй доставила смерть доньки, після чого у неї погіршився стан здоров`я, порушилася нормальна життєдіяльність та звичний гармонійний стиль життя, у співставленні з наведеними нормативними актами, суд вважає за необхідне стягнути грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень; при цьому судом враховано стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках; час та зусилля, необхідні для відновлення стану здоров`я, а також те, що причинно-наслідковий зв`язок між діяннями обвинуваченого та станом здоров`я ОСОБА_25 доведений; виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Судом з`ясовано факт заподіяння потерпілій моральних страждань та втрати немайнового характеру, обставини, дії, внаслідок яких вони заподіяні. Враховуючи те, що обвинувачений цивільний позов не визнав, аналізуючи матеріали кримінального провадження, пояснення учасників судового провадження, суд вважає за необхідне і достатнє задовольнити позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 і стягнути як відшкодування моральної шкоди на її користь зазначені кошти, враховуючи в сукупності негативні наслідки, які настали для позивача.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області молекулярно-генетичних експертиз № 487 від 05.01.2015, № 488 від 05.01.2015, № 494 від 05.01.2015 – покласти на обвинуваченого оскільки проведення експертиз було зумовлено розслідуванням вчинених ним злочинів.

Питання щодо речових доказів, вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 374, 395 КПК України та ст.ст. 65, 70, 71, 72, 115, 185 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_19 покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чечельницького районного суду Вінницької області від 30.08.2013 та призначити ОСОБА_19 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_19 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_19 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_19 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 25.11.2014 по 20.12.2016 та з 23.12.2016 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області молекулярно-генетичних експертиз № 487 від 05.01.2015, № 488 від 05.01.2015, № 494 від 05.01.2015, судово – товарознавчої експертизи № 215 від 18.03.2015 в сумі 21451 (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме диски з відеозаписами до протоколів слідчих експериментів, приєднані до матеріалів кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме чоловічі джинси темно синього кольору з поясом коричневого кольору з надписом «SMARDOC», передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Чечельницького РВ УМВС у Вінницькій області – повернути власнику ОСОБА_19 .

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме полімерну пляшку з-під пива, корок з полімерного матеріалу, пасок чорного кольору, зразки крові, нігтів, змивів та волосся ОСОБА_2 , зразки крові, нігтів та змивів ОСОБА_1 , передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Чечельницького РВ УМВС у Вінницькій області – знищити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя-доповідач

Суддя

Присяжні