Постанова № 8774189, 09.02.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

09.02.2010 р.                                                                                 Справа № 2а - 5611/09/1470

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: приватного підприємства ”Компаніагротрейд”, м. Миколаїв

до відповідача: державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Маліченко Л.Т.

від відповідача: Саленко Т.П., Крючковська Т.О.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень.

Приватне підприємство ”Компаніагротрейд” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом, уточненим заявами від 11.11.09 р. та 23.12.09 р., про визнання протиправними та скасуванні:

- у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 29.09.09 р. № 00009823/0 про донарахування податку на прибуток в сумі основного платежу 177891 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 95961 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 29.09.09 р. № 0000992300/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі основного платежу 170191 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 85096 грн., в частині донарахування податку в сумі 140900 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 41160 грн.;

- у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 29.09.09 р. № 0000831720/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі основного платежу 15545,22 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 31090,44 грн., прийнятих державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач) за наслідками проведення перевірки та складеному акту від 17.09.09 р. № 1310/23-00/34375540 (надалі –Акт перевірки).

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 12.05.06 р. по 31.03.09 р. та склав Акт від 17.09.09 р. № 1310/23-00/3435540 (надалі –Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що позивач порушив:

- пункт 1.32 статті 1, підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, пункт 5.9 статті 5, підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями (надалі –Закон № 334/94-ВР) та відповідно стаття 203, пункти 1, 2 статті 215, частина 1 статті 216, стаття 228, стаття 306, стаття 316 Господарського кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 177891 грн.

- пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункти 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04 97 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (надалі –Закон № 168/97-ВР), в результаті чого була занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 170191 грн.

- пункт 3.1 статті 3, пункт 4.2 статті 4, пункт 7.1 статті 7, підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункт ”а” пункту 19.2 статті 19 Закону України ”Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05 03 р. № 889-IV зі змінами та доповненнями (надалі –Закон № 889-IV), в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за період 2006 –2007 р. р. в сумі 15545,22 грн.

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.09.09 р.:

- № 00009823/0 про донарахування податку на прибуток в сумі основного платежу 177891 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 95961 грн.;

- № 0000992300/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі основного платежу 170191 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 85096 грн.;

- від № 0000831720/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі основного платежу 15545,22 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 31090,44 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач виходив з наступного.

Стосовно податку на прибуток.

01.09.06 р. позивач по справі уклав договір на інформаційне обслуговування із ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”.

Відповідно до умов договору позивач (замовник) доручав, а ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа” (виконавець) взяло зобов’язання забезпечити замовника такими видами інформаційного обслуговування:

- скласти інформаційні статті в виданнях Миколаївської, Херсонської, Одеської областях;

- виконати обробку інформації і пошук інформації, що цікавить замовника по усьому обсягу банку даних;

- надання одноразових консультаційних послуг з бізнес-планування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа” акт здачі-прийняття робіт від 28.09.06 р. на суму 103843,64 грн., у якому зазначено: інформаційні послуги в виданнях Миколаївської, Херсонської, Одеської областях.

Відповідно до вимог пункту 5.1 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідач вважає, що позивачем в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, були завищені валові витрати в сумі 86536 грн. в частині включення до складу валових витрат інформаційних послуг, які не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та які придбані не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, у тому числі за звітними періодами: за III квартали 2006 р. на суму 86536 грн. ( у тому числі за III квартал 2006 р. на суму 86536 грн.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем до перевірки крім договору, акту виконаних робіт та податкової накладної із зазначенням, що дані послуги являються інформаційними, ніяких підтверджуючих документів на момент закінчення перевірки надано не було. Тому перевіряючі зробили висновок про відсутність надання послуг, що свідчить про укладання договору на надання експедиційних послуг між позивачем та ТОВ «Южная аграрно-фінансовая группа»без мети настання реальних наслідків.

Отже, на думку відповідача, зазначений договір відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків і має протиправний характер.

Стосовно податку на додану вартість.

Відповідач вважає, що позивачем в порушення вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР були занижені податкові зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2007 р. у сумі 22291 грн. в частині не включення до складу податкових зобов’язань ПДВ у розмірі 22291 грн. з отриманої передплати за сільськогосподарську продукцію отриману від ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”.

На думку відповідача порушення полягає в тому, що до складу податкових зобов’язань податкової декларації з ПДВ за вересень 2007 р. позивач не включив податок на додану вартість з операцій продажу гороху ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”.

Відповідач вважає, що позивачем в порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР завищено податковий кредит в сумі 17307 грн. в частині включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за грудень 2006 р. на суму 17307 грн. з надання інформаційних послуг, які не є належними для їх використання в господарській діяльності.

Також відповідач вказує, що позивачем до перевірки був наданий акт від 29.08.08 р. № ОУ-000189 на загальну суму 311556 грн., у тому числі ПДВ 51926 грн., сума без ПДВ складає 259630 грн. та податкову накладну від 29.08.08 р. № 189 на суму 311556 грн., у тому числі ПДВ 51926 грн. на експедиційні послуги пшениці від ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”. Відповідач вважає, що позивачем до перевірки крім договору, акту виконаних робіт та податкової накладної із зазначенням, що дані послуги являються експедиційними, ніяких підтверджуючих документів на момент закінчення перевірки надано не було. Перевіряючими був зроблений висновок, що в ході проведення перевірки не встановлено відповідні документи, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів, тому договір про надання експедиційних послуг укладений між позивачем та ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа” був укладений без мети настання реальних наслідків, а тому відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Також відповідач у Акті перевірки зазначає про укладення позивачем із ТОВ ”Андрей-строй” договору від 01.08.08 р. № 01/08/8 на послуги по експедиційному обслуговуванню. За вказаним договором позивач отримав від ТОВ ”Андрей-строй” акти виконаних робіт, податкові накладні та перерахував йому у оплату послуг 430000 грн. Суми податку на додану вартість по вищенаведеним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2008 р. на загальну суму 71666,7 грн., які були відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2008 р. відповідно та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ.

Відповідач зазначає у Акті перевірки, що згідно документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність у ТОВ ”Андрей-строй”, актів приймання-передачі сільськогосподарської продукції, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання сільськогосподарської продукції (у тому числі на відповідальне зберігання), квитанцій про приймання вантажу залізницею.

На думку перевіряючих у ТОВ ”Андрей-строй”відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантажували її покупцю і таке інше.

За таких обставин, перевіряючи визначили такі операції безтоварними, а фактичне надання послуг експедиції –фізично неможливим. Тому, операції із придбання та реалізації товару мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно, за наявності на час проведення перевірки документів, відсутня можливість встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином, у ході перевірки перевіряючими встановлено відсутність надання послуг, що свідчить про укладання договору на надання експедиційних послуг між позивачем та ТОВ ”Андрей-строй” без мети настання реальних наслідків.

Отже, на думку відповідача, зазначений договір відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб.

В Акті перевірки зазначено, що згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів позивачем придбався товар у фізичних осіб у 2006-2007 р. р. на загальну суму 115448,32 грн. До перевірки підприємством не були надані копії документів, які підтверджують державну реєстрацію цих підприємців та копії їх свідоцтв про сплату єдиного, фіксованого податку, авансових платежів податку з доходів фізичних осіб.

Згідно підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 Інструкції ”Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України 21.04.93 р. № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 р. за № 64, із змінами і доповненнями, з доходів, зазначених у цьому розділі Інструкції, податок обчислюється: підприємствами, установами, організаціями (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами або їх представництвами), фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності (далі-податковими агентами) при виплати ними протягом року доходів фізичним особам, зазначеним у цьому розділі Інструкції. Податкові агенти зобов’язані: нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету у порядку, встановленому законом з питань оподаткування фізичних осіб; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь таких платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування за встановленою формою відомостей.

Згідно пункту 14.3 статті 14 зазначеної Інструкції оподаткування доходів фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється на підставі отриманих від податкових агентів розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь таких платників податку, а також сум утриманих з них податків за встановленою формою.

Відповідач вважає, що в порушення підпункту ”б” пункту 19.2 статті 19 Закону № 889-ІV позивачем до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ не були включені дані про виплачені доходи фізичним особам-підприємцям за придбані товари (надані послуги) за період з 13.07.06 р. по 19.06.07 р.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону № 889- ІV оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту.

Відповідач зазначає, що до спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 ”Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (надалі - Указ), та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча відповідно до розділу IV Декрету, окрім фіксованого податку.

Відповідно до статті 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань платника єдиного податку.

Згідно зі статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Відповідно до підпункту 9.12.2 пункту 9.2 статті 9 Закону № 889- ІV, якщо фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж зазначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб’єктами підприємницької діяльності.

В ході проведення планової виїзної перевірки перевіряючими було встановлено, що згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів позивачем було придбано товари (роботи, послуги) у 2006-2007 р. р. у фізичних осіб-підприємців. До перевірки не були надані копії документів, які підтверджують державну реєстрацію цих підприємців та свідоцтва про сплату єдиного, фіксованого податку, авансових платежів податку з доходів фізичних осіб. До того ж підприємством до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ не включено дані про виплачені доходи фізичним особам-підприємцям за придбані товари (надані послуги) за період з 13.07.06 р. по 19.06.07 р.

Таким чином, на думку відповідача, в ході проведення перевірки позивач не підтвердив наявними документами, що він не є податковим агентом при виплаті доходів фізичним особам-підприємцям.

Перевіркою встановлено 24 випадки виплати фізичним особам –суб’єктам підприємницької діяльності доходів без надання документів (відсутні Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжні документи про сплату єдиного податку, авансові платежі податку з доходів фізичних осіб), в результаті чого позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб за 2006-2007 р. р. в сумі 15545,22 грн., у тому числі: за 2006 р. –11518,2 грн., за 2007 р. –4027,02 грн.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає, що вказані в Акті перевірки порушення є обґрунтованими та доведеними, а прийняті податкові повідомлення –рішення від 29.09.09 р.: № 00009823/0, № 0000992300/0, № 0000831720/0 про донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 575774,66 грн., прийняті на підставі вимог діючого законодавства.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає висновки відповідача помилковими, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, виходячи з наступного.

З урахуванням вищевикладених умов укладеного позивачем договору із ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа” на інформаційне обслуговування від 01.09.06 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання, електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа” була зібрана інформація стосовно ринку зернових культур. Позивачем під час вирішення спору було доведено, що в подальшому інформація була використана позивачем для здійснення операцій з придбання-продажу сільськогосподарської продукції, що підтверджується договорами купівлі-продажу, в яких позивач виступає покупцем, а в інших - продавцем. З наведеного спростовується позиція відповідача щодо невикористання позивачем отриманої інформації по даному договору в господарській діяльності.

Відповідності до статті 11 Закону № 334/94-ВР позивач враховував валові витрати на підставі укладених договорів, актів виконаних робіт та інших розрахункових документів, про що вказано в самому акті перевірки. Наданні до перевірки договори, акти підтверджують зв’язок витрат з веденням господарської діяльності. Норми вказаного Закону не містять вимог про обов’язкове складання та зберігання текстів консультацій, вирізок реклами та інших документів. Встановлення інших додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється.

Таким чином, суд вважає, що висновок Акту перевірки не відповідає перевіреним матеріалам та вимогам законодавства, у зв’язку з чим, відповідач безпідставно зняв з валових затрат суму отриманих позивачем інформаційних послуг за вказаним вище договором.

Позивачем до перевірки був наданий акт від 29.08.08 р. № ОУ-000189 на загальну суму 311556 грн., у тому числі ПДВ 51926 грн., сума без ПДВ складає 259630 грн. та податкову накладну від 29.08.08 р. № 189 на суму 311556 грн., у тому числі ПДВ 51926 грн. на експедиційні послуги пшениці від ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”. Крім договору, акту та податкової накладної із зазначенням, що дані послуги являються експедиційними, ніяких підтверджуючих документів на момент закінчення перевірки позивачем не надавались. На думку відповідача, відсутність відповідних документів, які підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів, є безумовною підставою вважати договір про надання експедиційних послуг таким, що був укладений без мети настання реальних наслідків, а тому відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Суд вважає, що відповідача неправильно тлумачить вказані норми закону, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлений такий перелік підстав, який є вичерпним, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На думку суду поза увагою відповідача залишився той факт, що ТОВ ”Южная аграрно-финансова группа” та позивач виконували умови вищевказаного договору, чим і підтвердили як факт його укладення, так і факт його виконання. Тому висновок відповідача по Акту перевірки не відповідає дійсності, у зв’язку з чим останній безпідставно зняв з валових затрат суму отриманих експедиційних послуг за даним договором.

Щодо укладеного позивачем договору з ТОВ ”Андрей-строй” від 01.08.08 р. № 01/08/8 на отримання послуг по експедиційному обслуговуванню, висновків відповідача про визнання його нікчемним та зняття з валових затрат позивача суму отриманих експедиційних послуг, суд вважає такі висновки помилковими, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань, пов’язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений договір був укладений на умовах доставки товару до кінцевого покупця сільськогосподарської продукції, оскільки позивач не має власних складів та власних трудових ресурсів.

ТОВ ”Андрей-строй” було надано експедиційних послуг на суму 430000 грн.

За даними бухгалтерського обліку позивача отримання експедиційних послуг було відображено: Дебет рахунків № 949 ”Інші витрати операційної діяльності”, № 644 ”Податковий кредит” та Кредит рахунку № 631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками” згідно журналу-ордеру і відомості по рахунку за серпень 2008 р.

Отримання експедиційних послуг підтверджується фактом проведення їх оплати.

Суд вважає, що вимоги відповідача про надання для перевірки доказів на підтвердження факту перевезення товару притаманні умовам угод на перевезення, які регулюються, зокрема статтями 626-629 Цивільного кодексу України є протиправними. Висновок суду кореспондується з прийнятою постановою Кабінету міністрів України від 21.05.09 р. № 515 згідно якої документом підтверджуючим вантаж є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що право власності на товар (пшеницю) у позивача виникло з моменту сплати його вартості продавцеві, відповідач безпідставно зняв з валових затрат суму отриманих експедиційних послуг за даним договором.

Таким чином, Актом перевірки безпідставно визнані нікчемними договори:

- на інформаційне обслуговування без номеру від 01.09.06 р. з ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа” на суму 103843,64 грн.;

- договір послуг по експедиційному обслуговуванню на загальну суму 311556 грн., укладений з ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”;

- договір на послуги по експедиційному обслуговуванню від 01.08.08 р. № 01/08/8 з ТОВ ”Андрей-строй” на суму 430000 грн.

Враховуючи надані позивачем уточнюючі декларації, відповідач безпідставно зменшив суму валових витрат на 735521 грн. (з урахуванням завищення валового доходу в сумі 23962 грн.), що в свою чергу призвело до неправомірного донарахування податку на прибуток в сумі 177891 грн. та застосуванню штрафної (фінансової) санкції у розмірі 95961 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 29.09.09 р. № 0000992300/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 170191 грн. та застосованя штрафної (фінансової) санкції у розмірі 255287 грн., суд вважає його протиправним, виходячи з наступного.

Актом перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту в сумі 140900 грн., яке відбулося в грудні 2006 р. на суму 17307 грн. та в серпні 2008 р. на суму 123593 грн. Висновки відповідача базуються на підставі перевірки договору на інформаційне обслуговування від 01.09.06 р. (без номеру) укладеного позивачем з ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”.

За виконання умов вказаного договору (договір був досліджений судом, про що зазначено у описовій частині постави вище) позивач отримав від ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа” акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.09.06 р. на суму 103843,64 грн., у тому числі ПДВ 17307,27 грн., сума без ПДВ 86536,37 грн.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд у описовій частині постанови вище вже досліджував той факт, що усі витрати позивача з оплати виконаних робіт, вказаних в договорі та акті виконаних робіт були необхідні останньому для виконання безпосередньої господарської діяльності. Таким чином, спростовується висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2006 р. в сумі 17307,27 грн.

Позивачем до перевірки був наданий акт від 29.08.08 р. № ОУ-000189 на суму 311556 грн., у тому числі ПДВ 51926 грн., сума без ПДВ складає 259630 грн. та податкову накладну від 29.08.08 р. № 189 на суму 311556 грн., у тому числі ПДВ 51926 грн. на експедиційні послуги пшениці від ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”.

Враховуючи обставини, викладені у описовій частині постанови, судом вважає, що відповідач безпідставно визначив зазначений договір нікчемним та зменшив позивачу суму податкового кредиту за серпень 2008 р. в сумі податку на додану вартість 51926 грн. Суд вже зазначав, що про виконання договору свідчить факт його оплати, укладення договорів купівлі-продажу в подальшому з кінцевими покупцями сільськогосподарської продукції і таке інше, про що вказано у Акті перевірки (розділ податкових зобов’язань по податку на додану вартість).

Стосовно укладеному позивачем із ТОВ ”Андрей-строй” договору від 01.08.08 р. № 01/08/8 р. на послуги по експедиційному обслуговуванню.

Як вже було зазначено вище, позивач перерахував ТОВ ”Андрей-строй” 430000 грн. за отримані послуги та отримав від останнього податкові накладні.

Суми податку на додану вартість по вищенаведеним податковим накладним були включені до складу податкового кредиту позивача у серпні 2008 р. в сумі 71666,7 грн., та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2008 р. відповідно та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень 2008 р. на суму 71666,7 грн.

Отримання позивачем експедиційних послуг було відображено позивачем по Дебету рахунків № 949 ”Інші витрати операційної діяльності”, № 644 ”Податковий кредит” та Кредиту рахунку № 631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками” згідно журналу-ордеру і відомості по рахунку № 631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками” за серпень 2008 р.

Факт отримання експедиційних позивачем послуг підтверджується проведенням їх оплати та укладенням договорів купівлі-продажу з кінцевими покупцями сільськогосподарської продукції, податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість за відповідні періоди та отриманням від ТОВ ”Андрей-строй” видаткових та податкових накладних, що підтверджується Актом перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна вартість сільськогосподарської продукції, отриманої позивачем від ТОВ ”Андрей-строй” за період липень - серпень 2008 р. складає 6818650,16 грн., у тому числі ПДВ 1136441,69 грн.

Відповідач вважає, що за порушення ТОВ ”Андрей-строй” своїх податкових зобов’язань, враховуючи вимоги господарського та цивільного законодавств, угоди, укладені з позивачем на реалізацію сільськогосподарської продукції на адресу останнього та в свою чергу угоди, укладені позивачем на їх подальшу реалізацію - є безтоварними операціями, мають протиправний характер, а самі правочини по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, тому відповідно до частини 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

Такий висновок відповідача спростовується наступним.

Представником позивача у судовому засіданні було доведено, що сільськогосподарська продукція була ним реалізована:

- ДП ТОВ ”Вектор Ойл Трейд” (договір від 24.07.08 р. № 66 на поставку ячменю фуражного, урожаю 2008 р., договір від 22.08.08 р. № 111 на поставку ячменю фуражного, урожаю 2008 р.;

- ТОВ ”Роздільнофф-люкс” (договір від 13.08.08 р. № 808-053-514 на поставку ячменю фуражного, урожаю 2008 р.);

- ТОВ ”Инари” (дговір від 28.07.08 р. № 10 на поставку ячменю фуражного, урожаю 2008 р.);

- ТОВ ”Гринвуд” (договір від 13.08.08 р. № 0813-03 на поставку рапсу 1-го та 2-го класу врожаю 2008 р.);

-ТОВ ”Зовнішагротор” (договір від 25.08.08 р. № ЗГХ-02/08/08 на поставку гороху продовольчого, урожаю 2008 р.);

- ДП ”Сантрейд” (договір від 08.08.08 р. № 4500362814 на поставку ячменю 3 класу, урожаю 2008 р., договір від 12.08.08 р. № 4500363627 на поставку ячменю 3 класу, урожаю 2008 р., договір від 13.08.08 р. № 4500363949 на поставку ячменю 3 класу, урожаю 2008 р., договір від 30.08.08 р. № 4500368607 на поставку ячменю 3 класу, урожаю 2008 р.);

- ТОВ СП ”Нібулон” (договір від 25.07.08 р. № 487/2008 на поставку сільгосппродукції, урожаю 2008 р.)

Крім того, позивачем був укладений договір б\н від 21.07.08 р. із ТОВ ”Зубарєв і К” на купівлю-продаж відповідного товару та отримано від останнього відповідні видаткові та податкові накладні, про зазначено у Акті перевірки.

Сума податку на додану вартість по вищенаведеним податковим накладним була включена до складу податкового кредиту позивача у липні 2008 р. на загальну суму 259266,65 грн., у серпні 2008 р. на загальну суму 431509,5 грн., які були відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за липень-серпень 2008 р. відповідно, які є чинними, відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ. Згідно декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 р., позивачем віднесено до складу валових витрат на придбання товарів, робіт, послуг 3453880,8 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому позивач реалізовував сільськогосподарську продукцію: ДП ТОВ ”Вектор Ойл Трейд”, ПП ”Сан-Ойл”, ТОВ ”Инари”, ТОВ СП ”Нібулон” (матеріали у справі).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що здійснені позивачем господарські операції не є безтоварними, а тому відповідач неправомірно зменшив суми заявленого позивачем податкового кредиту, що призвело до безпідставного донарахування податку на додану вартість в сумі 170191 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 255287 грн.

Під час вирішення спору позивач частково визнав правомірним донарахування відповідачем податку на додану вартість в сумі 7000 грн., визначеному за жовтень 2006 р. в частині не включення до податкових зобов’язань, отриманої передплати по першій події на суму 7000 грн. за сільськогосподарську продукцію від ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”, а також визнає суму донарахованого податку за вересень 2007 р. в сумі 22291 грн. з отриманої передплати від ТОВ ”Южная аграрно-финансовая группа”. Таким чином, загальна сума за податковим повідомленням-рішенням № 0000992300/0 від 29.09.09 р. визнається судом в сумі 43936,5 грн., яка складається з 29291 грн. донарахованого податку та 14645,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 29.09.09 р. № 0000831720/0, яким позивачу донараховано 15545,22 грн. податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 31090,44 грн.

Аргументи відповідача ґрунтуються на тому, що відповідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковий агент, це юридична особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

На думку відповідача, відсутність у позивача на момент проведення перевірки копій свідоцтв про реєстрацію підприємницької діяльності перелічених у додатку № 7 до Акту перевірки приватних підприємців, свідоцтв про сплату єдиного податку, фіксованого патенту або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб є підставою вважати, що позивач є податковим агентом, який порушив зазначені вимоги Закону № 889-IV .

Суд вважає, що такі висновки відповідача є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.8 статті 1 Закону № 889-IV фізична особа, яка зареєстрована як СПД та надає послуги іншій особі в межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) на постійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та/або отримання усіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов’язаних з таким наданням або ненаданням, такою іншою особою-замовником послуг (робіт), при цьому ця норма не охоплює доходи СПД, які є платниками єдиного податку, фіксованого податку чи авансового платежу податку за наявності у них свідоцтва, патенту, або податкового повідомлення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства ”Компаніагротрейд” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 29.09.09 р. № 00009823/0 про донарахування податку на прибуток в сумі основного платежу 177891 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 95961 грн., прийняте державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.09 р. № 0000992300/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі основного платежу 170191 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 85096 грн., прийняте державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва, в частині донарахування податку в сумі 140900 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 41160 грн.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 29.09.09 р. № 0000831720/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі основного платежу 15545,22 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 31090,44 грн., прийняте державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

18.02.2010 р.