Рішення № 87741662, 21.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року м. Київ № 640/18874/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на транспорті про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01.04.2019 №109757.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки на час виявлення порушення транспортний засіб було передано в експлуатацію на підставі договору оренди іншому підприємству. Позивач вказує, що оскільки він не є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері автомобільного транспорту, то постанову про накладення на позивача штрафу прийнято відповідачем протиправно.

Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/18874/19, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу спеціалізованого вантажного-спеціалізованого сідлового тягача марки МАЗ 5444008, номерний знак НОМЕР_1 та загального напівпричіпа бортового тентованого VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с. 16, 17).

05 березня 2019 року старшим державним інспектором Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Козлюк О.П. проведено перевірку транспортного засобу марки МАЗ 5444008, номерний знак НОМЕР_1 та загального напівпричіпа бортового тентованого VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_2 , за результатами якої складено акт № 126798 про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.23).

В акті перевірки від 05.05.2019 № 126798 стверджується про порушення надання послуг з перевезення вантажів за маршрутом м. Житомир - м. Київ, про що свідчить ТТН № Р654 від 05.03.2019, зокрема не оформлено протокол повірки та адаптації тахографа та/або індивідуальна контрольна книжка водія, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена статтею 60 цього закону (а.с.23).

За результатами розгляду акту про правопорушення від 05.05.2019 № 126798, заступником начальника Київського міжрегіонального управління Уктрансбезпеки Зелінським С.А. 01.04.2019 винесено постанову № 109757, якою до позивача застосовано штрафну санкцію за неоформлення індивідуально-контрольної книжки у розмірі 1700,00 грн. (а.с.13).

Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваної постанови, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3 до постанови, одним з яких є Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Приписами статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з наведених норм чинного законодавства, встановлено, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону № 2344-ІІІ).

Як встановлено судом з матеріалів справи, автомобільний транспортний засіб марки МАЗ 5444008, державний номерний знак НОМЕР_5 та напівпричеп марки VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_2 не експлуатуються ОСОБА_1 з лютого 2018 року, оскільки згідно договору оренди транспортного засобу №1-ОТЗ від 01.02.2018 та додаткової угоди №2 від 03.12.2018, був наданий в оренду ТОВ «Форум-Будінвест» (а.с.18-21).

На підтвердження використання ТОВ «Форум-Будінвест» у власній господарській діяльності зазначених транспортних засобів позивачем долучено до матеріалів справи договір поставки від 31.01.2018 № 3101/18, укладений між ТОВ «Форум-Будінвест» з ТОВ «Будівельно-транспортна компанія «Оазисбудпартнер» та копію подорожнього листа від 05.03.2019 № 0958217 (а.с.24-26; 27-28).

Водночас жодного доказу того, що саме ОСОБА_1 був перевізником вантажу за ТТН № Р654 від 05.03.2019 у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 в межах розгляду даних спірних правовідносин не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно з положеннями статті Закону № 2344-ІІІ.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн., що підтверджується оригіналом квитанції № 3000727468 від 09.10.2019.

Зважаючи на задоволення позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 01.04.2019 №109757

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, місцезнаходження: 03083, м. Київ, проспект Науки, 57) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім сорок копійок) грн. 40 коп.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Т.П. Балась