Рішення № 87741610, 21.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року м. Київ № 826/12022/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доПенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській областіпровизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з позовом до Пенсійного фонду України (далі також - відповідач 1, ПФУ), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Львівській області), в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.06.2018р, просить:

-визнати протиправними дії Пенсійного фонду України при розгляді і вирішенні скарги ОСОБА_1 від 18.08.2017р №447;

-визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування і виплати сум пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року з порушенням положень частини третьої статті 22 Конституції України, пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини п`ятої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»;

-стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями, тобто недоотримані суми пенсії за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року у розмірі 9130, 44 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017р відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 08 лютого 2018 року о 10.00 год.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2018р задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.

До суду надійшов від відповідача 1 відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на виконання постанови Жидачівського районного суду від 22.05.2015 року по справі №443/255/15а та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 року по справі №876/6520/15 на підставі даних електронного особового рахунку пенсійної справи ОСОБА_1 повністю виплачено індексацію.

До суду надійшли від відповідача 2 заперечення на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись їх безпідставність та необгрунтованість.

В судовому засіданні від 12.06.2018р суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області з 01.08.2014р. та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18 липня 2017 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою №447 щодо невиконання у повному обсязі постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 22.05.2015 у справі №443/255/15-а.

Листом Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України № 10651/С-11 від 19.08.2017 року позивача було повідомлено, що індексація грошових коштів населення здійснюється на підставі Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 зі змінами та доповненнями. Зазначено, що відповідно до законів України «Про внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, збільшено. У зв`язку із чим проведено перерахунки пенсій позивача.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не здійснення перерахунку його пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року, відповідно до ст. 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Виходячи зі змісту частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії та оплата праці (грошове забезпечення).

За змістом статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року, було внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» шляхом підвищення порогу індексації з 101 до 103 відсотків.

Таким чином, наведеними нормами визначено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації. Підставою індексації грошових доходів населення визначено перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016р.) і 103 відсотка (після 01.01.2016р.).

Згідно зі ст. 6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року (далі по тексту - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 2 Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.

Тобто, пенсія, яку отримує позивач, є об`єктом індексації, яка має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).

Пунктом 4 цього ж Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 року по справі № 264/647/15-а дійшов висновку про те, що відповідно до статей 3, 4 Закону № 1282-ХІІ індекс інфляції споживчих цін, що перевищив поріг 101 відсоток, може бути застосованим для індексації пенсії тільки у місяці, що настає після опублікування індексу споживчих цін за попередній місяць, що слідує за базовим, але у зв`язку з тим, що вказаний місяць, коли може бути застосована індексація, збігається із щоквартальним підвищенням пенсії, відповідно до приписів абзацу першого пункту 5 Порядку індексація у базовому місяці не проводиться. Таким чином, підстав, які ґрунтувалися б на законі, для здійснення індексації пенсії немає.

Частиною шостою статті 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

В пункті 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний Бюджет України на 2015 рік" визначено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застосування Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" є доречним у межах спірних відносин з огляду на дію загальноправового принципу дії норми права у часі, що дозволяє подальше застосування постанови Уряду.

Таким чином, враховуючи Прикінцеві положення закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", індексація повинна бути проведена у відповідності до положень Порядку №1078.

Наведені норми є чинними та нескасовані, вимоги пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" також викладені в Законах України «Про Державний бюджет України» на 2016, 2017 роки.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Бюджетами Пенсійного фонду України на 2015, 2016, 2017 роки взагалі не було закладено коштів на проведення індексації пенсії.

Кабінетом Міністрів України, на виконання "Прикінцевих положень" Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", було винесено постанову від 09.12.2015р №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою затверджено зміни до Порядку № 1078, які підлягали застосуванню, починаючи з 01.12.2015 року.

Пункт 6 Порядку № 1078 доповнено абзацом, який передбачає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із пунктом 5 Порядку, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також, у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі, коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах, відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.

Згідно з п. 4 Порядку перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 року № 795, перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» проводиться шляхом збільшення заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, зазначеної у п. 3 цього Порядку, на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік. Зазначений коефіцієнт визначається щороку у межах бюджету Пенсійного фонду України Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що оскільки Кабінетом Міністрів України не визначено коефіцієнту зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, тому у відповідача відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно з вимогами ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійні страхування".

Верховний Суд України у своїй постанові від 08 вересня 2015 року № 21-606а15, постановленій у порядку перегляду з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зазначив, що до об`єктів індексації, визначених у пункті 2 Порядку, не відносяться, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України № 1058-IV); додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

З урахуванням наведеного посилання позивача на порушення норм статті 22 Конституції України є безпідставними, оскільки відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» про те, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Велікода проти України» від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини висловив у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11) позицію щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В даному випадку відповідачами як суб`єктами владних повноважень доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи відмови позивачу, відповідно до норм чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська