Рішення № 87741604, 20.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року м. Київ № 640/2389/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд зобов`язати здійснити з 01.04.2012 перерахунок пенсії з обов`язковим включенням до неї матеріальної допомоги станом на 01.04.2012 у розмірі місячного грошового забезпечення на рік (3069 грн. 78 коп.) на підставі поданої ним до цього управління довідки комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області від 11.04.2018 за вих. № 60 згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року по справі № 810/69/18 та з урахуванням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 та ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі № 812/1462/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії матеріальної допомоги, що призвело до зменшення розміру його пенсії.

Зокрема, як зазначає позивач, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі № 810/69/18 Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії було зобов`язано скласти і надати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2012 з обов`язковим включенням до неї матеріальної допомоги станом на 01.04.2012 у розмірі місячного грошового забезпечення на рік з урахуванням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 та ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі №812/1462/14.

Отже, питання про правомірність включення мені до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2012 року матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення є вирішеним, а тому ГУ ПФУ в Київській області не має підстав цього не визнавати, а тим паче ставити під сумнів саме рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, ГУ ПФУ в Київській області мало обов`язок після отримання довідки, виданої позивачу за рішенням суду, невідкладно перерахувати йому пенсію, проте ГУ ПФУ в Київській області, на думку позивача, безпідставно відмовило в перерахунку пенсії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, зазначаючи про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивачу з врахуванням матеріальної допомоги, з огляду на що, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також відповідач зазначає, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначеного у довідках.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду передбаченого ст. 122 КАС України.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 майор внутрішньої служби, начальник терапевтичного відділення - лікар-терапевт міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі звільнений зі служби у запас Збройних сил за ст. 64 «ж» (за власним бажанням), що підтверджується копією витягу з наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань управління в Луганській області від 06.11.2009р. № 77 о/с.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. у справі № 810/69/18 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії. Зобов`язано Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії скласти і надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2012 з обов`язковим включенням до неї матеріальної допомоги станом на 01.04.2012 у розмірі місячного грошового забезпечення на рік з урахуванням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 та ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 у справі №812/1462/14.

Вказане рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. у справі № 810/69/18 набрало законної сили.

Також з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Луганського окружного адміністративного суд від 30.04.2014 у справі № 812/1462/14, з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 про виправлення описки, частково задоволено позов ОСОБА_1 до управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області. Зобов`язано Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2012 з обов`язковим включенням до неї матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Рішення Луганського окружного адміністративного суд від 30.04.2014 у справі 812/1462/14 набрало законної сили.

На виконання вищезазначених судових рішень Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Луганській області листом від 11.04.2018р. було надіслано позивачу довідку № 60 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, в якій, зокрема, зазначена матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік - 3069,78 грн.

16.07.2018р. позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив провести перерахунок пенсії на підставі вищезазначеної довідки з 01.04.2012 з включенням до неї матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення - 3069,78 грн.

Листом відповідача від 15.08.2018 за вих. № 2-170/К-01 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача, оскільки зазначені в довідці № 60 про розмір грошового забезпечення відповідно до ПКМУ № 355 види грошового забезпечення (матеріальна допомога) не носять постійний характер і не можуть бути враховані при нарахуванні пенсії.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Зміст наведених норм свідчить про те, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №2011-ХІІ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Водночас, за Законом України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон України № 2262-ХІІ), однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Частиною 3 ст. 43 Закону України №2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Отже, Закон України № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Водночас, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, при обчисленні пенсії особам звільненим з військової служби не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія.

Відтак суд приходить висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії із включенням до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, матеріальної допомоги.

Відтак, оскільки отримувана позивачем під час проходження військової служби матеріальна допомога, не входить до встановленого ч. 3 ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення, підстави для врахування таких складових при перерахунку пенсії відсутні.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в рішенні від 13.03.2019 у справі № 240/6263/18, в постанові від 12.03.2019 у справі №595/840/17, в постанові від 13.03.2019 у справі № 522/7855/17.

Крім того, такого ж висновку з аналогічного спору дійшов Окружний адміністративний суд міста Києва в рішенні від 15.04.2019р. у справі № 758/16651/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019р., а Верховний Суд в ухвалі від 07.11.2019р. відмовив у відкритті касаційного провадження.

Відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо доводів позивача про те, що його право на перерахунок пенсії з урахуванням матеріальної допомоги встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. у справі № 810/69/18, а також рішенням Луганського окружного адміністративного суд від 30.04.2014 у справі № 812/1462/14, суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області не було стороною у справах № 810/69/18 та № 812/1462/14.

Так, згідно пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення № 280) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 280 передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо: <…> здійснення контролю за <…> призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій; призначення (перерахунку) і виплати пенсій <…>.

Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2) управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7 пункту 4 Положення № 28-2).

Аналіз викладених норм свідчить, що вирішення питання перерахунку пенсії належить безпосередньо до компетенції відповідного територіального управління Пенсійного фонду, а не до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, яке видавало довідку позивачу.

В даному випадку Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області видало довідку з включенням до неї матеріальної допомоги - на виконання рішення суду, однак, рішення про перерахунок пенсії з урахуванням тих чи інших складових, приймає безпосередньо пенсійний орган.

Отже доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду передбаченого ст. 122 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зазначене положення продубльовано також в статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Таким чином, строк звернення до суду встановлений ст. 122 КАС України до даної категорії спорів не застосовується.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій