Рішення № 87741565, 19.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року м. Київ № 640/2429/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Обставини справи.

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - Суд) надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач), в якому Позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо перерахунку довічного грошового утримання;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 86 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з січня 2018 року та провести відповідну виплату;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору та інші витрати;

- допустити негайне виконання судового рішення.

На обґрунтування своїх позовних вимог Позивач звертає увагу на те, що 14 серпня 2018 року до Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Києві подав заяву про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання разом із довідкою 03.08.2018 за № 125.

Проте, Відповідачем перерахунок не було здійснено, і рекомендовано позивачу особисто звернутись до органу, що здійснює перерахунок, із заявою встановленої форми. Позивач обґрунтовуючи неможливість повторного звернення посилається на відсутність оригіналу Довідки Харківського апеляційного господарського суду № 125 від 03.08.2018, яка була долучена позивачем до заяви при первинному зверненні, та на відсутність бланку заяви про перерахунок внаслідок неотримання листа Відповідача, до якого було долучено такий бланк.

Крім того, Позивач зауважує, що ним було подано на початок 2018 року оригінал довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпосередньо до органу, що здійснює перерахунок.

Тож, на думку Позивача, бездіяльність Відповідача полягає у нездійсненні перерахунку грошового утримання, є протиправною та порушує його права, що і стало підставою звернення з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2019 року залишено заяву без руху, яка отримана Позивачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивачем усунуто недоліки позову, зазначені в ухвалі від 19.02.2018 року.

Ухвалою Суду від 15 березня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Даною ухвалою запропоновано Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), або заяву про визнання позову та витребувано матеріали пенсійної справи Позивача.

Від представника Відповідача на адресу суду 26 березня 2019 року через відділ діловодства та документообігу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що пенсійні виплати позивачу здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник Відповідача звертає увагу, що Позивачу було проведено перерахунок щомісячного грошового утримання позивача з 01.08.2018 на підставі довідки Харківського апеляційного господарського суду № 125 від 03.08.2018, оскільки, Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права (або) суміжних прав» від 15.05.2018 № 2415-VIII набрав чинність 22.07.2018, позовні вимоги не визнав, просив Суд відмови у задоволенні позову повністю.

Від Позивача на адресу суду 01 квітня 2019 року надійшла відповідь на відзив, в якій підтверджував отримання в березні 2019 року донарахування грошового утримання, але наголошував, що йому не відомо за який період проведено перерахунок, на підставі якої довідки відбулось таке перерахування, оскільки ним в грудні 2018 року та січні 2019 року було надано інші довідки для перерахунку грошового утримання, а також, яка сума була донарахована, у зв`язку з чим, просив витребувати у Відповідача розрахунок проведених йому виплат.

Ухвалою Суду від 18.04.2019 року задоволено клопотання Позивача, зобов`язано Відповідача надати належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи Позивача в якій містися розрахунок проведених пенсійних виплат (а.с. 41).

Відповідачем вимоги ухвали Суду від 18.04.2019 виконано, надано копію матеріалів пенсійної справи Позивача (а.с. 43-116)

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 23.12.2004 року №2996- IV Позивач звільнений з посади судді Харківського апеляційного господарського суду у відставку (а.с.49).

На підставі наказу Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2005 № 09-к та статті 43 Закону України «Про статус суддів» з 15.01.2005 року Позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% його заробітної плати, оскільки на день звільнення стаж роботи Позивача, що дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 24 рік 09 місяців 11 днів, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 51).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453 - VІ, та є суддею Харківського апеляційного господарського суду у відставці.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що 14 серпня 2018 року Позивач подав до Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Києві заяву про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди у зв`язку із збільшенням винагороди працюючого судді, згідно довідки № 125 від 03.08.2018 (а.с. 10-11).

На звернення Позивача щодо перерахунку пенсії Відповідач листом від 04.09.2018 повідомив про направлення запиту до Пенсійного фонду України з приводу можливості проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2018 року (а.с. 21).

З листа Відповідача від 11.09.2018 вбачається рекомендація Позивачу в особистому порядку подати заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 22).

У листі від 21.09.2018 Позивач повідомляє Відповідача про причини, через які не може особисто подати заяву, зокрема, наголосив, що оригінал довідки знаходиться в УПФ України в м. Києві (а.с. 12).

Також Позивач подав скаргу від 12.11.2018 до Пенсійного фонду України (а.с. 14-15).

Пенсійний фонд України листом від 19.12.2018 повідомив Позивача про необхідність особистого звернення до органу, що призначає довічне грошове утримання із заявою, за встановленою формою (а.с. 17).

Позивач листом від 16.01.2019 звернувся до Пенсійного фонду України за отриманням відповіді на подану ним скаргу від 12.11.2018 (а.с. 13).

З цього приводу Пенсійний фонду України листом від 01.02.2019 повідомив Позивача, що на його скаргу відповідь надана листом від 19.12.2018 (а.с. 16).

Фактично таке листування є бездіяльністю Відповідача стосовно проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86%, згідно довідки № 125 від 03.08.2018 року, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402), встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ст. 133 Закону України Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, було визначено, що посадовий оклад судді апеляційного суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом, зокрема, судді апеляційного суду - 1,1.

04 грудня 2018 року Конституційним Судом України ухвалено рішення №11-р/2018, яким вирішено:

1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат»;

2) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Так, приймаючи вищенаведене рішення, Конституційний Суд України виходив із того, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 для цілей застосування окремих положень Закону № 1402 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Згідно ч. 3 резолютивної частини вказаного рішення встановлено, що положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016, передбачено, що судді у відставці, в тому числі тому, який вийшов у відставку після набрання чинності цим Законом, щомісячне довічне грошове утримання встановлюється у розмірі 80-90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453- VI.

Також, пункт 1, пункт 3 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008р. (у редакції чинній на момент виникнення права у позивача на перерахунок) (далі - Порядок №3-1) передбачено, що заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, пунктом 4 Розділу ІІ Порядку №3-1 (в редакції Постанови Пенсійного фонду № 6-1 від 07.06.2019) встановлено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Також, Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року становить 1921 гривня.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Харківським апеляційним господарським судом були видані наступні довідки, а саме:

довідка №125 від 03.08.2018 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.01.2018р., згідно якої суддівська винагорода судді, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 31657,27 грн. (а.с.108);

довідка б/н (номер і дата розмиті) про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.01.2018, згідно якої суддівська винагорода судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 28746, 67 гривень (зворотна сторінка а.с. 104).

довідка №198 від грудня 2018 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 04.12.2018р., згідно якої суддівська винагорода судді, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 47485,90 грн (а.с.111);

довідка №20 від січня 2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.01.2019р., згідно якої суддівська винагорода судді, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 51771,77 грн, (а.с. 116).

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та надані Суду докази, Суд приходить до висновку, що Позивач, як суддя у відставці, має право на проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання згідно довідок Харківського апеляційного господарського суду, зокрема: №125 від 03.08.2018 року, довідка б/н; №198 від грудня 2018 року, № 20 від січня 2019 року, саме з 04.12.2018р. та з 01.01.2018 та 01.01.2019 відповідно, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018.

При цьому, як вбачається з копії довідки б/н (номер і дата розмиті) наявної у матеріалах справи про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2018 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 28746, 67 гривень (зворотна сторінка а.с. 104).

Відповідно до копії розпорядження Відповідача від 26.02.2018 № 870477 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із середньомісячного заробітку - 28746, 67 гривень у розмірі 86 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2018 (а.с. 103)

Також з копій матеріалів пенсійної справи Позивача вбачається, що Відповідач 22.08.2018 отримав заяву Позивача про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 % суддівської винагороди у зв`язку із збільшенням винагороди працюючого судді Харківського апеляційного господарського суду № 125 від 03.08.2018 (а.с. 107). Також наявна у матеріалах справи заява-бланк про призначення/перерахунок пенсії Позивача, оформлена серпнем 2018 року (а.с. 108.)

Поряд з цим Судом встановлено, що довідка № 125 від 03.08.2018 видана станом на 01.01.2018 та винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає - 31657,27 гривень (а.с. 108).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема: копії розрахунку пенсії, дата розрахунку: 28.01.2019, Позивачеві проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.08.2018 у розмірі 86% від грошового утримання судді у відставці, який працює на відповідній посаді, середньомісячний заробіток 31657, 27 гривень (а.с. 110).

Відповідно до копії довідки № 198 виданої груднем 2018 року вбачається, що видана станом на 04.12.2018, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає - 47485,90 гривень (1/12 посадового окладу) (а.с. 112).

Судом встановлено, що 28.01.2019 Відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 у розмірі 86% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, щомісячний заробіток 47485,90 гривень (а.с. 111, 113).

Судом встановлено, що 21.03.2019 дата перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2019, середньомісячний заробіток 47485,90 гривень (а.с. 114).

Отже, бездіяльність Відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відпустці позивачеві за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 на підставі довідки № 125 від 03.08.2018 та з 04.12.2018 по 31.12.2018 на підставі довідки № 198 виданої груднем 2018 року та на підставі довідки № 20 від січня 2019 року за період з 01.01.2019 по 01.31.2019

Відповідно до копії довідки № 20 виданої січнем 2019 року вбачається, що станом на 01.01.2019, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає - 51771,77 гривень (а.с. 116).

Судом встановлено, що 21 березня 2019 року Відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.02.2019 у розмірі 86% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, середньомісячний заробіток на посаді 51771,77 (зворотна сторінка а.с. 114).

Додатково слід зазначити, що стаття 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Також, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема, відповідно до пункту 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/20П вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № З-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Згідно з пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Зазначене, також, відповідає положенням Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Відповідно до КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вищенаведеної норми, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність його бездіяльності щодо не здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - Позивачеві за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 на підставі довідки Харківського апеляційного господарського суду № 125 від 03.08.2018 про розмір суддівської винагороди працюючого судді та з 04.12.2018 по 31.12.2018 на підставі довідки Харківського апеляційного господарського суду № 198 виданої груднем 2018 року про розмір суддівської винагороди працюючого судді, на підставі довідки № 20 виданої січнем 2019 року Харківським апеляційним господарським судом за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 про розмір суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин справи, встановлених судом та з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

При цьому, судом відхиляються посилання відповідача на те, що, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача проведено з урахуванням положень пункту 4 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008р. №3-1, оскільки, в даному випадку, пріоритетними до застосування є положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (як в редакції від 07.07.2010р., так і від 02.06.2016р.), якими не передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в інші терміни ніж проведення перерахунку грошового утримання працюючого судді.

Також, судом враховується і те, що пунктом 4 Розділу ІІ Порядку №3-1 (в редакції Постанови Пенсійного фонду №6-1 від 07.06.2019) встановлено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частин 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо посилань Відповідача на положення Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права (або) суміжних прав" від 15.05.2018 № 2415-VIII набрав чинність 22.07.2018, Суд, зокрема, наголошує, що цей Закон визначає правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.

За правилами пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права (або) суміжних прав» № 2415 VIII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Таким чином Закон регулює відносини управління майновими права. Застосування даного Закону до відносин щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є неправомірним.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 371 вказаного Кодексу, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Виходячи з наведеного, слід допустити негайне виконання цього рішення в частині виплати позивачеві перерахованої пенсії у межах суми стягнення за один місяць (грудень 2018 року) у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 11.02.2019 року №19.

Керуючись статтями 2, 6, 72, 73, 76, 77, 139, 143, 243, 246 КАС України Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ:42098368) в не проведенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перерахунку довічного грошового утримання з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року, згідно довідки Харківського апеляційного господарського суду № 125 від 03.08.2018 року, з 04.12.2018 по 31.12.2018 згідно довідки Харківського апеляційного господарського суду № 198 виданої груднем 2018 року, з 01.01.2019 по 31.01.2019 на підставі довідки Харківського апеляційного господарського суду № 20 виданої січнем 2019 року за заявами Позивача;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ:42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за заявами позивача та довідками Харківського апеляційною господарського суду: на підставі довідки № 125 від 03.08.2018 за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 та довідки № 198 виданої груднем 2018 року за період з 04.12.2018 по 31.12.2018, довідки № 20 виданої січнем 2019 року за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 без обмеження його граничного розміру та виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Допустити негайне виконання зазначеного рішення в частині виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перерахованої пенсії у межах суми стягнення за один місяць (грудень 2018 року) згідно з вимогами статті 371 КАС України.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ:42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 Кас України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення "Кодексу адміністративного судочинства України" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда