Рішення № 87741508, 20.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року м. Київ № 640/3893/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника заявника: Фіщука В.С.,

вільного слухача: ОСОБА_2.,

розглянувши у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків та додані до неї матеріали у справі

за заявоюГоловного управління Державної податкової служби у м. КиєвідоФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - заявник, ГУ ДПС у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - ФОП ОСОБА_1 ).

В обґрунтування позовних вимог заявник зазначив, що ФОП ОСОБА_1 відмовила у допуску податкового органу до проведення перевірки, що зафіксовано у встановлений законом спосіб. Вказані обставини, на думку позивача, є достатніми для застосування до платника податків такої міри відповідальності, як накладення арешту на майно, які знаходяться у володінні останнього.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 лютого 2020 року заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - залишено без руху та встановлено заявнику строк до 09 години 30 хвилин 20 лютого 2020 року для усунення недоліків поданої заяви.

У встановлений судом строк, заявник усунув недоліки, визначені в ухвалі суду від 19 лютого 2020 року, про що подав відповідну заяву.

Ухвалою від 20 лютого 2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Судом ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 20 лютого 2020 року о 16 годині 00 хвилин, про що було негайно повідомлено учасників справи.

Згідно з частиною сьомою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

У судовому засіданні представник заявника вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що перевірка призначено з законних підстав, а недопуск, у свою чергу, був безпідставним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення заявника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 10 лютого 2020 року №1391, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

З метою вручення копії вказаного наказу та ознайомлення з направленням від 17 лютого 2020 року № 1338/26-15-32-01 та від 17 лютого 2020 року №1339/26-15-32-01 про проведення перевірки, 17 лютого 2020 здійснено вихід на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

При прибутті на місце працівниками управління було пред`явлено службові посвідчення, копію наказу та направлення на проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Після ознайомлення з наказом та направленнями на перевірку ФОП ОСОБА_1 відмовила від допуску до перевірки без пояснення причин, про що складено акт відмови від допуску до перевірки від 17 лютого 2020 року №48/26-15-32-01-19.

Також, у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 без пояснення причин відмовилась від ознайомлення та отримання акту відмови у допуску до проведення фактичної перевірки, посадовими особами заявника складено акт від 17 лютого 2020 року №49/26-15-32-01-19.

Рішенням в. о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві від 18 лютого 2020 року № 8232 застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , що перебуває за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та просить суд її задовольнити.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

На виконання вимог статті 94 Податкового кодексу України, заявник звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 , застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.1, підпунктом 94.2.3 пункту 94.2, пунктами 94.3, 94.4, 94.5 статті 94 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до підпункту 94.6.1 пункту 94.6. статті 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Згідно з пунктом 94.10. статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Із наявних у матеріалах справи копій документів та пояснень позивача вбачається наявність обставин, передбачених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що надає право контролюючому органу застосувати адміністративний арешт майна платника податків.

Водночас, суд звертає увагу, що за певних обставин, недопуск посадових осіб до проведення перевірки є єдиним захистом прав платника від реалізації наказу про проведення перевірки, як акту індивідуальної дії. Передбачене Податковим кодексом України право відмовити у допуску до проведення перевірки, зокрема документальної позапланової виїзної, пов`язане із певними обставинами, встановлення і обґрунтування яких є тягарем доказування платника податків.

За приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що відмова допуску до проведення документальної виїзної перевірки можлива лише з підстав непред`явлення, або неналежного оформлення наказу про проведення перевірки, та/або направлення на проведення перевірки, та/або службового посвідчення.

Як встановлено судом, причин недопуску до перевірки ФОП ОСОБА_1 не пояснила.

У розрізі публічно-правових відносин, наказ про проведення перевірки, винесений за відсутності підстав може бути предметом адміністративного позову про скасування такого наказу. Водночас, на дату подання заяви Головного управління ДПС у м. Києві позову про визнання протиправним та скасування відповідного наказу про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 з рішенням в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві від від 18 лютого 2020 року №8232.

Керуючись статтями 241 - 246, 283, 293, 294 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Заяву Головного управління ДПС у місті Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків задовольнити.

2. Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , застосованого на підставі рішення в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві від 18 лютого 2020 року №8232.

3. Роз`яснити учасникам справи, що рішення суду підлягає негайному виконанню відповідно до частини восьмої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 283, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено 20 лютого 2020 року о 16:35 год.

Суддя Є.В. Аблов