Рішення № 87741490, 13.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2020 року 16:08 № 640/18952/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Кузьменко А.І., суддів Добрівської Н.А., Маруліної Л.О., при секретарі судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Бізнес- Радіо»,

Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа»

до Кабінету Міністрів України,

Міністерства юстиції України

третя особа Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про визнання протиправною, нечинною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії

за участі представників сторін:

від позивача 1 - Солімчук О.І.,

від позивача 2 - не з`явився,

від позивача 3 - Бабенко А.І.,

від відповідача 1, 2 - Шокун О.В.,

від третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Бізнес-Радіо» (далі - позивач 1) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №696; зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року№696; стягнути на користь позивача судовий збір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - третя особа).

Також, до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» (далі - позивач 2) про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України №696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання Міністерство юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року№696.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/20219/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року об`єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративну справу № 640/18952/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Бізнес-Радіо» до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України №696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити дії з адміністративною справою №640/20219/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» до Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа» (далі - позивач 3) також звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання Міністерства юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України постанову Кабінету Міністрів України №696 від 14 серпня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/20312/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року об`єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративну справу № 640/18952/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Бізнес-Радіо», Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія «1+1» до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України №696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити дії з адміністративною справою №640/20312/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа» до Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити дії.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі вказують, що постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №696 прийнята з метою виконання приписів Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», яким на Кабінет Міністрів України серед іншого покладено обов`язки привести свої нормативно-правові акти у відповідність із названим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених зазначеним Законом. Проте, Кабінет Міністрів України оскаржуваною постановою від 14 серпня 2019 року №696 фактично вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав», постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року №992 «Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», якими було врегульовано порядок сплати винагороди (роялті) у різних сферах до прийняття Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та які були прийняті ще у 2003 році. Фактично Кабінет Міністрів України затвердив тимчасові тарифи, при цьому не здійснивши будь-яких розрахунків, зокрема: економічного обґрунтування таких тарифів, їх відповідність економічним показникам 2019 року та впливу таких тимчасових тарифів на господарську діяльність суб`єктів господарювання, які підпадають під регуляторний вплив оскаржуваної постанови.

Також позивачі вказують на порушення Кабінетом Міністрів України порядку прийняття оскаржуваної постанови від 14 серпня 2019 року №696, визначеного Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», з огляду на те, що проект оскаржуваної постанови в прийнятій редакції на розгляд Державній регуляторній службі України не надавався.

Представник Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України у відзиві на позов заперечував проти задоволення позову та зазначив, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови від 14 серпня 2019 року №696 ставки винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав були встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71, від 18 січня 2003 року №72, від 27 червня 2003 року №992.

Оскільки у процесі переговорів не було досягнуто згоди щодо остаточних розмірів тарифів відповідно до абзацу 11 частини 2 статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» Кабінетом Міністрів України оскаржуваною постановою від 14 серпня 2019 року №696 продовжено дію тарифів, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71, від 18 січня 2003 року №72, від 27 червня 2003 року №992 як тимчасових тарифів на строк до шести місяців.

В контексті наведеного представник відповідачів наголошує, що в Законі України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» відсутні будь-які застереження до тимчасових тарифів, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, а визначено вимоги саме до тарифів, які встановлюються внаслідок переговорів організації колективного управління з користувачами.

З огляду на викладене, представник відповідачів вважає, що затверджені оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №696 тимчасові тарифи прийняті на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що встановлений законом.

При цьому представник відповідачів вказує, що Державна регуляторна служба України листом від 14 листопада 2018 року №11089/0/20-18 зазначила, що наданий на погодження проект постанови «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вказане, на думку представника відповідачів, свідчить про відсутність порушень процедури її прийняття.

Представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України у письмових поясненнях вказує, що на виконання приписів Закону України «Про авторське право і суміжні права» було прийнято постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційно метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», від 18 січня 2003 року №72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав», від 27 червня 2003 року №992 «Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах». В подальшому, на виконання вимог статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», оскільки не було досягнуто згоди щодо остаточних розмірів тарифів, на виконання плану організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» розроблено проект оскаржуваної постанови щодо затвердження розмірів тимчасових тарифів, що застосовуються на строк до шести місяців.

Оскільки розміри винагороди (відрахувань) в основних сферах використання об`єктів авторського права і суміжних прав, що використовувались з 2003 року і періодично переглядались, були визначені постановами Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71, від 18 січня 2003 року №72, від 27 червня 2003 року №992, та з огляду на те, що згоди щодо встановлення тарифів на переговорах досягнуто не було, оскаржуваною постановою продовжено дію таких тарифів як тимчасових на строк до шести місяців.

Також представник третьої особи зазначив, що було проведено ряд нарад з основними користувачами, пропозиції яких було враховано при розробці проекту постанови «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

В контексті наведеного представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України наголошує, що пунктом 2 оскаржуваної постанови передбачено проведення дослідження з метою затвердження ставок винагороди (роялті) та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту відповідного акта щодо ставок тимчасових тарифів.

При цьому представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України наголошував, що оскаржувана постанова не змінювала існуючих ставок, а тому не була визнана регуляторним актом.

У підготовчому засіданні 03 грудня 2019 року без виходу до нарадчої кімнати в задоволенні клопотання про залучення Громадської організації «Український музичний альянс» відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 10 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 30 січня 2020 року без виходу до нарадчої кімнати в задоволенні клопотання про залучення Громадської організації «Український музичний альянс» відмовлено.

В судовому засіданні 13 лютого 2020 року представники позивачів наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, представник відповідачів заперечував проти їх задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, та постановлено Міністерству економічного розвитку і торгівлі забезпечити до 1 вересня 2019 року проведення дослідження з метою затвердження ставок винагороди (роялті) та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект акта щодо ставок тимчасових тарифів.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» затверджено наступні зміни:

-у постанові Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань» (Офіційний вісник України, 2003 р., № 4, ст. 128; 2009 р., № 34, ст. 1169): пункт 2 викладено в такій редакції: « 2. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою розміри винагороди (роялті) як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.»;

-доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав» (Офіційний вісник України, 2003 р., № 4, ст. 129) пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою ставки винагороди (роялті) як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.»;

- у постанові Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 992 «Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах» (Офіційний вісник України, 2003 p., № 27, ст. 1329; 2014 р., № 18, ст. 545) пункт 2 викладено в такій редакції: «2. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою розміри відрахувань як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.».

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Бізнес-Радіо», Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа» та Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» є користувачами в розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права», тобто суб`єктами правовідносин, у яких застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Так, основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII (далі - Закон № 794-VII).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Одночасно правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15 травня 2018 року №2415-VIII (далі - Закон №2415-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону №2415-VIII тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об`єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об`єктів.

Проекти попередніх тарифів визначаються на загальних зборах організації колективного управління та встановлюються у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат платежів, пов`язаних з придбанням (набуттям) прав на такі об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, чи відсотки від вартості обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів.

Протягом 10 робочих днів з моменту затвердження попереднього проекту тарифів організація колективного управління зобов`язана оприлюднити проект попередніх тарифів шляхом: опублікування на своєму веб-сайті; надсилання до Установи; надсилання разом з пропозицією взяти участь у переговорах про встановлення тарифів профільним асоціаціям і об`єднанням користувачів за відповідною категорією, а також окремо користувачам, які, за даними організації колективного управління, у попередньому звітному періоді сплатили не менше 1 відсотка загального обсягу доходів від прав, зібраних організацією колективного управління за цією категорією користувачів.

Установа протягом 10 робочих днів з дня отримання від організації колективного управління проектів тарифів розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок процесу переговорів про встановлення тарифів.

Протягом 30 календарних днів з дня оприлюднення проектів тарифів Установа здійснює реєстрацію представників профільних асоціацій і об`єднань користувачів за відповідною категорією, а також користувачів, які виявили бажання взяти участь у переговорах.

Протягом 10 робочих днів з дня завершення реєстрації учасників переговорів організація колективного управління подає до Установи, а Установа оприлюднює інформацію про дату і місце проведення переговорів. Установа здійснює посередництво у переговорах.

Переговори про встановлення тарифів мають бути завершені не пізніш як за 30 календарних днів.

У разі якщо сторони у процесі переговорів не дійшли згоди щодо остаточних розмірів тарифів, організація колективного управління на строк до шести місяців застосовує тимчасові тарифи, розмір яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацем 15 статті 1 Закону №2415-VIII визначено, що Установа - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

З системного аналізу викладеного вбачається, що обов`язок щодо визначення об`єктивних та обґрунтованих тарифів, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, лежить саме на організації колективного управління.

Кабінет Міністрів України, за відсутності погоджених на переговорах тарифів, в силу згадуваної статті Закону №2415-VIII, наділений повноваженнями щодо затвердження розміру тимчасових тарифів.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року №3792-XII (далі - Закон №3792-XII) Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.

Одночасно частиною 4 статті 37 Закону №3792-XII встановлено, що Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватись мінімальні ставки винагороди за використання об`єктів суміжних прав та порядок їх індексації.

Судом встановлено, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови мінімальні ставки винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційно метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», від 18 січня 2003 року №72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав» та від 27 червня 2003 року №992 «Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах».

Отже, оскаржуваною постановою від 14 серпня 2019 року №696 фактично продовжено застосування встановлених вказаними вище постановами Кабінету Міністрів України мінімальних ставок як тимчасових тарифів на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.

При цьому, факт не досягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів сторонами не заперечується.

Суд зауважує, що в даному випадку не має місце встановлення Кабінетом Міністрів України тарифів, які мають бути обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об`єктів, а лише продовжується застосування існуючих тарифів як тимчасових на строк до шести місяців, з огляду на відсутність згоди на переговорах про встановлення таких тарифів.

В контексті наведеного суд зауважує, що проект постанови не змінює існуючу ставку тарифу та відповідно до листа Державної регуляторної служби України від 30 жовтня 2018 року №2301/07/47135-03, з урахуванням вимог статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації передбачених цим Законом процедур.

Щодо доводів позивачів, що проект оскаржуваної постанови не надавався на погодження Державній регуляторній службі України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною регуляторною службою України на адвокатські запити надано інформацію, що проект оскаржуваної постанови в прийнятій редакції на розгляд Державної регуляторної служби не надходив» (листи Державної регуляторної служби України від 19 вересня 2019 року №7492/0/20-19, від 17 вересня 20198 року №113/108, від 19 вересня 2019 року №7492/0/20-19).

Так, по-перше, в адвокатських запитах до Державної регуляторної служби України запитувалася інформація щодо надходження на погодження Державної регуляторної служби України проекту постанови від 14 серпня 2019 року №696 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України». Суд зауважує, що проект постанови на стадії її погодження не має ні номеру, ні дати.

По-друге, в матеріалах справи наявна копія листа Державної регуляторної служби України до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30 жовтня 2018 року №2301-07/47135-03 про те, що проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» не містить норм регуляторного характеру з урахуванням вимог статті 1 Закону України від 11 вересня 2003 року №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а його прийняття не потребує реалізації передбачених цим Законом процедур. Враховуючи, що назва проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» відповідає назві такого проекту постанови, зазначеній у пояснювальній записці до проекту постанови, довідці про погодження проекту постанови та висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідачів щодо направлення проекту саме оскаржуваної постанови до Державної регуляторної служби України.

По-третє, відповідно до параграфів 33-36 Порядку проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, визначення інших процедурних питань його діяльності встановлюється Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 (далі - Регламент), відповідальним за погодження, проведення аналізу та розрахунків, опрацювання на відповідність зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) та європейським стандартам є розробник відповідного проекту акта Кабінету Міністрів України, в даному випадку Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Кабінет Міністрів України не проводить перевірку даних, зазначених у пояснювальній записці, довідці про погодження та висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови. З урахуванням наявності інформації про те, що проект постанови не є регуляторним актом, суд не вбачає порушення регламенту Кабінетом Міністрів України при прийнятті оскаржуваної постанови.

При цьому суд зауважує, що дії/бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо дотримання процедури погодження проекту постанови «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» не є предметом розгляду даної справи.

З огляду на викладене, при прийнятті оскаржуваної постанови від 14 серпня 2019 року №696 в частині продовження застосування існуючих тарифів як тимчасових на строк до шести місяців, враховуючи відсутність згоди на переговорах про встановлення таких тарифів, Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачами не підтверджено достатніми та належними доказами позовні вимоги, в той час як відповідачами доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Бізнес-Радіо», Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія « 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуюча суддя А.І. Кузьменко

Судді Н.А. Добрівська

Л.О. Маруліна

Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2020 року