Рішення № 87741216, 20.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року м. Київ № 640/14613/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"до третя особа: про Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Міністерство енергетики та вугільної промисловості України визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "Волиньгаз") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) щодо не перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Волиньгаз" у бік економічно обґрунтованого;

зобов`язати НКРЕКП встановити для АТ "Волиньгаз" економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, в тому числі і включивши до структури такого тарифу компенсацію недоотриманої тарифної виручки (збитків від діяльності) за 2014-2018 роки в сумі 300262,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у встановлений чинним законодавством строк відповідачем не вчинено всіх необхідних дій та, відповідно, не здійснено перегляду тарифу. Зазначає, що позивач подав заяву 25.02.2019, а перший лист, яким зупинено розгляд заяви, датований НКРЕКП 09.04.2019, тобто, понад 30-денний строк. Всі листи, проведення нарад, вимоги про надання додаткових документів, а зрештою і зупинення розгляду поданої позивачем заяви свідчать про бездіяльність відповідача та не знімають відповідальності за спричинені від неї збитки, які несе товариство упродовж тривалого часу. Стверджує, що затверджений НКРЕКП тариф на розподіл природного газу для АТ "Волиньгаз" не покриває інших витрат останнього, а саме: плати за експлуатацію майна, що належить державі та обліковується на балансі АТ "Волиньгаз" у розмірі 10 відсотків його залишкової балансової вартості; виплати на оплату оператору газотранспортної системи обсягу замовленої потужності в точках виходу з газотранспортної системи; в структурі інших витрат передбачено компенсацію недоотриманої тарифної виручки за 2014-2018 року та зведений розрахунок планових втрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками у разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, що розрахований на ціну природного газу "Укртрансгаз", встановленої на грудень 2018 року. Позивач вважає, що встановлені тарифи не тільки не стимулюють ефективність діяльності останнього, а й заподіюють йому численні збитки. Крім того, позивач вважає, що зазначеною тарифною політикою відповідач створив дискримінаційні умови господарювання для позивача порівняно з Оператором газотранспортної системи. Внаслідок таких дій НКРЕКП у позивача росте заборгованість з незалежних від його дій та волі причин, що ставить його та Оператора газотранспортної системи в нерівні умови господарювання за договором транспортування природного газу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/14613/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

27.08.2019 та 28.08.2019 до суду від представника відповідача Вістяки О.М. надійшли:

- заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

- заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження;

- клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Також 28.08.2019 до суду від представника відповідача Вістяки О.М. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що у зв`язку з необхідністю доопрацювання структури тарифу та інвестиційної програми НКРЕКП листом від 20.05.2019 № 5414/16/7-19 проінформувало АТ "Волиньгаз" про зупинення розгляду заяви про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу та Плану розвитку газорозподільної системи АТ "Волиньгаз" на 2019-2028 роки згідно з положеннями абзацу п`ятого пункту 8.12 Тимчасової методики. Вищенаведене свідчить про вчинення Регулятором дій щодо належного розгляду заяви позивача від 25.02.2019 № 43001.2-Сл-972-0219 про встановлення (перегляд) тарифу. Наполягає на тому, що вимога позивача про зобов`язання НКРЕКП встановити для АТ "Волиньгаз" економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, в тому числі, включивши до структури такого тарифу компенсацію недоотриманої тарифної виручки є такою, що втручається у дискреційні повноваження НКРЕКП.

Ухвалою суду від 30.08.2019 залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; відмовлено у задоволенні інших заяв відповідача.

10.09.2019 представником позивача Козлюк З .Р. подано до суду відповідь на відзив, у якому остання просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, наголошуючи на тому, що НКРЕКП зобов`язана встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та враховував би всі матеріальні витрати Товариства, в тому числі витрати на придбання газу для ВТВ та власних потреб.

Також 10.09.2019 до суду від представника позивача Козлюк Р.С. надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

16.09.2019 до суду від представника відповідача Вістяки О.М. надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.02.2020 до суду від відповідача надійшли пояснення щодо позову, у яких відповідач з посиланням на постанову Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 826/6713/18 зазначає, що регулятор має право на зупинення розгляду заяв ліцензіатів про встановлення (перегляд) тарифу. Також відповідач вважає, що з кожною наступною заявою про перегляд тарифу з іншими показниками, втрачає актуальність попередньо подана заява. Крім того, вважає, що вирішення питання про зобов`язання встановити економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

18.02.2020 до суду від позивача надійшли пояснення щодо позову, у яких останній зазначив про необґрунтованість пояснень відповідача та з посиланням на постанови Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 826/8168/17 та у інших справах, на обов`язок відповідача встановити такий тариф, який є економічно обґрунтованим та враховує всі матеріальні витрати товариства. Відповідачем у даній справі взагалі не надіслано на адресу позивача відмови у розгляді заяви від 19.05.2017, повідомлень про необхідність надання додаткових матеріалів чи додаткового вивчення документів, повідомлень про необґрунтованість наведених позивачем розрахунків витрат. У частині дискреційних повноважень відповідача позивач зазначив, що НКРЕКП за наявності судових рішень, які набрали законної сили, включив таким суб`єктам обґрунтовані витрати чи їх компенсацію до складу тарифів, а отже, вимога про зобов`язання відповідача встановити економічно обґрунтований тариф відповідає принципам недискримінаційності та економічної обґрунтованості під час затвердження тарифів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

АТ "Волиньгаз" здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії НКРЕКП від 19.06.2017 № 813.

Станом на день подання позовної заяви для АТ "Волиньгаз" діє тариф, затверджений постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 422 в редакції постанови від 15.12.2016 № 2280, який не передбачає необхідних для товариства компенсацій витрат.

АТ "Волиньгаз" неодноразово зверталось до НКРЕКП з заявами про встановлення (перегляду) тарифу, а також щодо включення до тарифу компенсації дефіциту коштів, що виник внаслідок тарифної політики НКРЕКП, за якою до тарифу не було включено компенсацію недоотриманої тарифної виручки та компенсацію різниці вартості в цінах на ВТВ за попередні періоди, зокрема листами від 18.05.2017 № 364/03-09, 21.06.2017 № 447/03-09, 01.08.2017 № 594/03-09, 30.11.2017 № 861/03-09, 07.03.2018 № VL05.2-СЛ-1229-0318, 28.12.2018 № 252/0202, 25.02.2019 № 43001.2-Сл-972-0219.

Вважаючи, що відповідач допустив бездіяльність у здійсненні своїх повноважень з перегляду тарифів на розподіл природного газу та приведення їх до рівня економічно обґрунтованих, що призвело до штучного нарощування дефіциту обігових коштів позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України від 21.06.2012 N 5007-VI "Про ціни та ціноутворення" (далі - Закон N 5007-VI) державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Статтею 8 Закону України від 20.04.2000 N 1682-III "Про природні монополії" (далі - Закон N 1682-III) визначено, що предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Так, АТ "Волиньгаз" є суб`єктом природної монополії з розподілу природного газу та включений до переліку суб`єктів природних монополій Антимонопольним комітетом України, розміщеному в публічному доступі на сайті Антимонопольного комітету України.

Відповідно, ціни на послуги, які надаються позивачем з розподілу природного газу є державними регульованими, і на процедуру їх встановлення поширюються вимоги законодавства щодо державних регульованих цін.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону N 5007-VI державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Частиною першою статті 9 Закону N 1682-III встановлено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів:

гласності та відкритості процедур регулювання;

адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб`єкт природної монополії;

самоокупності суб`єктів природних монополій;

стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них;

забезпечення захисту прав споживачів;

підвищення ефективності функціонування суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії шляхом застосування стимулюючого регулювання.

Відповідно до частини шостої статті 4 Закону України від 09.04.2015 N 329-VIII "Про ринок природного газу" (далі - Закон N 329-VIII) ціни на ринку природного газу, що регулюються державою (зокрема тарифи на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги установки LNG, а також інші платежі, пов`язані з доступом до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи), повинні бути:

1) недискримінаційними;

2) прозорими;

3) встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб`єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб`єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.

Органом, уповноваженим на встановлення тарифу на розподіл природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка, відповідно до норм Закону України від 22.09.2016 N 1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон N 1540-VIII в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Згідно з положеннями статті 3 Закону N 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 17 Закону N 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Абзацом другим частини четвертої указаної статті Закону N 1540-VIII передбачено, що у разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 січня 2000 року №12 (втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №201 від 16 лютого 2017 року), в пункті 3.8 встановлювали, що ліцензіат одержує плату за послуги з транспортування газу розподільними трубопроводами від замовників цих послуг за встановленим НКРЕ тарифом. Тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами розраховується ліцензіатом на наступний (плановий) період та затверджується НКРЕ. Тариф установлюється таким чином, щоб забезпечити ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат та отримання прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності.

Вимога щодо встановлення НКРЕ (повноваження якого станом на час розгляду справи покладено на НКРЕКП) економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, який би забезпечував ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов`язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, а також отримання обґрунтованого рівня прибутку міститься і в постановах НКРЕ, що регулюють питання встановлення відповідних тарифів, а саме: в пункті 2.1 Порядку формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 28 липня 2011 року №1384 (втратив чинність на підставі постанови НКРЕКП №391 від 14 червня 2018 року); в пунктах 1.5, 1.7, р. 4., 5 Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04 вересня 2002 року №983 (далі - Методика № 983), (втратила чинність на підставі Постанови НКРЕКП N 237 від 25 лютого 2016 року з 01 квітня 2017 року; в пунктах 3, 4 розділу ІІ, пункт 4 розділу ІІІ, розділ IV Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25 лютого 2016 року №236 (далі - Методика № 236), є чинною на час прийняття рішення; в Процедурі встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженій постановою НКРЕ від 03 квітня 2013 року №369, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 за № 685/23217 (далі - Процедура № 369), Тимчасовою методикою визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 389 (далі - Тимчасова методика № 389).

З врахуванням викладеного необхідність формування вказаного тарифу з огляду на його економічну обґрунтованість прямо передбачена законодавством і встановлює для НКРЕКП відповідний обов`язок при встановленні та зміні тарифів, зокрема, для позивача.

У той же час, необхідність звернення до суду виникла у зв`язку з систематичним невиконанням вказаного обов`язку, що завдає збитків позивачу.

Згідно пункту 4 розділу І Методики №236, який був чинним до 12.10.2019, розрахунок тарифу та документи і матеріали надаються суб`єктами господарювання з розподілу природного газу для розгляду до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до Процедури №369.

Згідно пункту 4.1-4.2 р. IV Процедури №369 перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб`єкта господарювання, так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування такого перегляду.

Суб`єкт господарювання має право звернутися до НКРЕ щодо перегляду рівня тарифу у разі: 4.2.1. Зміни обсягів надання послуг з відповідного виду ліцензованої діяльності (обсягів транспортування, розподілу, постачання, зберігання природного газу) у планованому періоді відносно врахованих при розрахунку тарифу більше ніж на 5%. 4.2.2. Зміни собівартості, передбаченої структурою тарифу, внаслідок підвищення цін на паливо, сировину, матеріали, послуги, зростання витрат на оплату праці у зв`язку зі зміною законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати відносно врахованих при розрахунку тарифу більше ніж на 5%.

Процедура № 369 застосовується НКРЕКП при встановленні або перегляді тарифів: на транспортування природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами; на транспортування природного газу та газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами; на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом; на закачування, зберігання та відбір природного газу, газу (метану) вугільних родовищ (пункт 1.2 розділу І Процедури № 369).

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Процедури № 369 для встановлення тарифу, визначеного у пункті 1.2 розділу І цієї Процедури, суб`єкт господарювання подає до НКРЕ не пізніше ніж за 30 робочих днів до початку планованого періоду заяву про встановлення тарифу (далі - заява) за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Процедури, до якої додаються передбачені підпунктами 2.1.1-2.1.12 документи.

Суб`єкт господарювання обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду ліцензованої НКРЕ діяльності, пов`язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) та прибутку документами, визначеними пунктом 2.1 цього розділу (пункт 2.5 розділу ІІ Процедури № 369).

Розділом ІІІ Процедури № 369 визначений порядок розгляду заяви. Так, пунктом 3.1 розділу ІІІ Процедури № 369 передбачено, що:

заява та документи, що до неї додаються, перевіряються структурним підрозділом НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, щодо її відповідності вимогам цієї Процедури;

у разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури, заява не розглядається, про що НКРЕ повідомляє заявника у письмовій формі у 10-денний строк з дня надходження таких документів до НКРЕ та повертає їх заявнику;

у разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури, відповідний структурний підрозділ НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕ;

у разі потреби НКРЕ може звернутися до суб`єкта господарювання, що провадить або має намір провадити господарську діяльність, зазначену у пункті 1.3 розділу І цієї Процедури, щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб`єктом господарювання до НКРЕ у визначений нею строк, підписані керівником та засвідчені печаткою суб`єкта господарювання;

розгляд заяви призупиняється на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу або інвестиційної програми, якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕ виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕ письмово повідомляє суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 3.4 розділу ІІІ Процедури № 369 НКРЕ може відмовити суб`єкту господарювання у встановленні або перегляді тарифу або знизити його рівень у разі:

встановлення факту нецільового використання коштів, передбачених структурою встановленого тарифу, або фінансової неспроможності та економічної недоцільності здійснення відповідного виду ліцензованої діяльності суб`єктом господарювання, який має намір його провадити;

надання до НКРЕ недостовірної інформації або необґрунтованості складових витрат, визначених розділом II цієї Процедури.

Згідно з підпунктом 3.3.5 пункту 3.3 розділу ІІІ Процедури № 369 структурний підрозділ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, готує проект рішення НКРЕ та проект структури тарифу (планованої тарифної виручки) згідно з формами, що наведені у додатках 23 та/або 24.

Рішення про встановлення або перегляд тарифів приймається НКРЕ на засіданнях у формі відкритих слухань. Копія прийнятого рішення НКРЕ, завірена в установленому законодавством порядку, направляється суб`єкту господарювання не пізніше ніж на п`ятий робочий день з дня прийняття такого рішення (пункти 1.8, 1.9 розділу І Процедури № 369).

З матеріалів справи вбачається, що заяви про встановлення (перегляд) тарифу, надіслані позивачем, відповідають формі, наведеній в додатку 1 до Процедури № 369, та до них додані передбачені підпунктами 2.1.1-2.1.12 Процедури документи.

Таким чином, НКРЕКП, отримавши заяву та додані до неї документи, повинна була розглянути їх протягом 30 календарних днів з дня надходження та прийняти або рішення про перегляд тарифу, або рішення про відмову суб`єкту господарювання у перегляді тарифу внаслідок необґрунтованості складових витрат. Також, у разі потреби відповідач міг звернутися до позивача з питань надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб`єктом господарювання до НКРЕКП у визначений нею строк, підписані керівником та засвідчені печаткою суб`єкта господарювання, та призупинити розгляд заяви на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу або інвестиційної програми, якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕКП виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання. Про це НКРЕКП письмово повідомляє суб`єкта господарювання.

Виходячи з вищевикладених положень, Процедурою № 369 встановлено вичерпні підстави для зупинення розгляду заяви, а саме: якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕ виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, а також підстави для відмови у встановленні або перегляді тарифу, а саме: встановлення факту нецільового використання коштів, передбачених структурою встановленого тарифу або фінансової неспроможності та економічної недоцільності здійснення відповідного виду ліцензованої діяльності суб`єктом господарювання, який має його провадити; надання до НКРЕ недостовірної інформації або необґрунтованості складових витрат.

У відзиві відповідач стверджує, що Регулятором вчинено всі можливі дії щодо належного розгляду заяви позивача від 25.02.2019. При цьому, вважає, що посилання позивача на листи, подані до Регулятора впродовж 2017-2018 років, є недоречним, оскільки сплинув шестимісячний строк для оскарження бездіяльності відповідача.

Поряд з цим, матеріали справи не містять вжиття Регулятором будь-яких заходів для розгляду заяв АТ "Волиньгаз" від 18.05.2017 № 364/03-09, 21.06.2017 № 447/03-09, 01.08.2017 № 594/03-09, 30.11.2017 № 861/03-09, 07.03.2018 № VL05.2-СЛ-1229-0318, та причин, що стали підставою для не розгляду вказаних заяв.

При цьому суд звертає увагу, що заяви від 18.05.2017 № 364/03-09, 21.06.2017 № 447/03-09, 01.08.2017 № 594/03-09, 30.11.2017 № 861/03-09 були практично ідентичними.

Так, листом від 08.01.2019 № 252/02.02 НКРЕКП повернуло заяву АТ "Волиньгаз", оскільки остання не містила додатків 8-12 до Процедури № 369.

12.02.2019 АТ "Волиньгаз" звернулось до НКРЕКП з заявою № 43005-Сл-598-0219, у якій зазначило, що не погоджується з підставами повернення документів, оскільки дані про основні техніко-виробничі показники, що відображені в додатку 8 до Процедури, було зазначено в додатку 2 до заяви про перегляд тарифу, Розрахунок тарифу на транспортування природного газу розподільчими трубопроводами, передбачений в додатку 9 до Процедури, було зазначено Товариством в додатку 4 до заяви про перегляд тарифу, обсяги транспортування природного газу розподільчими трубопроводами в розрізі категорій споживачів, передбачений в додатку 10 до Процедури, було зазначено Товариством в додатку 5 до заяви про перегляд тарифу, розшифрування обсягів величини нормованих витрат та втрат природного газу відповідно до чинних методик передбачений в додатку 11 до Процедури, зазначено Товариством в додатку 6 до заяви про перегляд тарифу, інформацію щодо фактичних показників витрат на оплату праці за попередній період передбачений в додатку 12 до процедури, було зазначено Товариством в додатку 7 до заяви про перегляд тарифу. Таким чином, вся інформація, яка зазначається в додатках 8-12 до Процедури, була подана до заяви про перегляд тарифу.

18.02.2019 АТ "Волиньгаз" звернулось до НКРЕКП з листом № 43005-Сл-848-0219, у якому просило здійснити розгляд заяви про встановлення (перегляд) тарифу, у зв`язку з відновленням кворуму.

22.02.2019 АТ "Волиньгаз" звернулось до НКРЕКП з листом № 43005-Сл-924-0219, у якому просило ініціювати останнього процедуру перегляду існуючого тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами на підставі підпунктів 7, 8, 9 пункту 8.16 Тимчасової методики та затвердити економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами.

21.03.2019 відбулась робоча нарада НКРЕКП за участю представників АТ "Волиньгаз" щодо поданих документів для перегляду тарифів на послуги розподілу природного газу АТ "Волиньгаз".

28.03.2019 АТ "Волиньгаз" скеровано до НКРЕКП лист за № 43005.2-Сл-1491-0319, у якому повідомлено, що обсяг розподілу природного газу на плановий період в розмірі 449,3 млн. куб.м, який прийнятий до розрахунку тарифу, визначеного з врахуванням тенденцій до зниження обсягів споживання газу основними категоріями споживачів - населенням та підприємствами ТКЕ, які споживають 80 % природного газу у Волинській області. Падіння обсягів споживання зазначеними категоріями за 2016 - 2018 роки склало 40.5 млн. куб.м або 10,4 %. Зокрема, підприємства ТКЕ планують знизити річні обсяги споживання на 6 млн. куб.м на рік. Штатна чисельність АТ "Волиньгаз" на 01.01.2019 складає 1336 осіб, при цьому фактична середня чисельність за 2018 рік значно нижча з причин високої плинності кадрів та незаповненості більше 10 % вакансій працівників в зв`язку з низьким рівнем заробітної плати на підприємстві. Крім того, надано відкоригований Додаток 6 до розрахунку тарифу та відповідно до пункту 6 Протоколу - План розвитку газорозподільної системи АТ "Волиньгаз" на 2019-2028 року.

Листом від 29.03.2019 № 3525/16/7 НКРЕКП повідомило ПАТ "Волиньгаз" про зупинення розгляду заяви АТ "Волиньгаз" про перегляд тарифу від 25.02.2019 № 43001.2-Сл-972-0219 відповідно до пункту 8.12 Тимчасової методики.

09.04.2019 НКРЕКП повідомила АТ "Волиньгаз" про необхідність надання на робочу нараду детальних обґрунтувань та відповідних розрахунків кожної складової інших планових операційних витрат.

15.04.2019 відбулась робоча нарада НКРЕКП за участю представників АТ "Волиньгаз" щодо поданих документів для перегляду тарифів на послуги розподілу природного газу АТ "Волиньгаз".

У відповідь на лист НКРЕКП від 09.04.2019 № 3995/15/7-19 АТ "Волиньгаз" у листі від 26.04.2019 № 43005.2-Сл-2147-0419 наполягало на розгляді зави про перегляд тарифу.

Листом від 20.05.2019 № 5414/18/7 НКРЕКП повідомило позивача, що розгляд заяви про встановлення тарифу зупинено у зв`язку відсутністю доопрацьованого Плану розвитку газорозподільної системи АТ "Волиньгаз" на 2019-2028 роки.

31.05.2019 АТ "Волиньгаз" звернулось до НКРЕКП з листом за № 43001-Сл-2607-0519, у якому наголосила на тому, що ліцензіатом було надано всі необхідні уточнення та обґрунтування до Плану розвитку.

Відповідно до пункту 4.1. Процедури № 369, пункту 8.14 Тимчасової методики № 389 перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб`єкта господарювання, так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування.

Згідно підпунктів 4.3.2. та 4.3.7. пункту 4.3 Процедури №369, пунктів 2.1, 8.16 Тимчасової методики № 389, яка була чинною до 31.12.2019, закінчення періоду, на який розраховувався тариф (або закінчення строку врахування елементів витрат у структурі тарифу), а також зміни витрат, що передбачені структурою встановленого тарифу, що сталася з причин, не залежних від суб`єкта господарювання, якщо це призводить до зміни рівня тарифу більше ніж на 5% від встановленого рівня, є підставою для НКРЕ для перегляду тарифу.

При цьому, згідно пункту 4.4 Процедури №369, пункту 8.17 Тимчасової методики № 389 за наявності підстав, передбачених пунктом 4.3 цього розділу, НКРЕ переглядає тарифи з урахуванням даних звітності, актів перевірок та/або наданих суб`єктом господарювання документів та пояснень.

Таким чином, за наявності підстав, передбачених Процедурою № 369 та методології визначення та розрахунку тарифу, затвердженого Тимчасовою методикою №389, у НКРЕКП були всі підстави щодо перегляду на користь АТ "Волиньгаз" економічно обґрунтованого тарифу як за заявою АТ "Волиньгаз", так і з власної ініціативи.

Разом з тим, НКРЕКП не виконало вимог, передбачених Процедурою № 369 та Тимчасовою методикою № 389, та не переглянуло для АТ "Волиньгаз" тариф ні за заявою останнього, ні з власної ініціативи.

Підтвердженням бездіяльності дій НКРЕКП є також та обставина, що НКРЕКП, як вимагають пункт 3.4. Процедури № 369, пункт 8.13 Тимчасової методики № 389 не відмовило позивачеві у перегляді тарифу з підстав, передбачених цим пунктом.

До того ж, такі дії НКРЕКП мають системний характер і продовжуються останні роки, що підтверджується як постановою НКРЕКП від 15.12.2016 № 2280, якою останній раз для АТ "Волиньгаз" затверджено тариф, так і численними заявами про перегляд тарифу, що подавалися АТ "Волиньгаз" на розгляд НКРЕКП.

Матеріалами справи підтверджено, що жодного рішення, передбаченого Процедурою №369, за заявою про встановлення (перегляд) тарифу, надісланою АТ «Волиньгаз», відповідачем прийнято не було, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у питаннях перегляду структури тарифу на послуги розподілу природного газу, які віднесені до його виключної компетенції.

При цьому судом не береться до уваги надана відповідачем постанова від 24.12.2019 № 3015 "Про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ "Волиньгаз" на період з 01.01.2020, оскільки така прийнята після звернення позивача до суду та не спростовує доводів позивача.

Суд вважає, що неприйняття НКРЕКП жодного рішення за заявами позивача про встановлення (перегляд) тарифу у строк, встановлений Процедурою № 369 (протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕКП), ставить позивача у правову невизначеність, що є недопустимим відповідно до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує його конституційні права щодо розгляду його звернення органом державної влади.

Твердження відповідача про встановлення протягом 2014-2018 років тарифів на розподіл природного газу, в яких простежується поступове, як правило, збільшення розміру кожного наступного тарифу порівняно з попереднім, не спростовує доводів позивача щодо невключення до тарифів економічно обґрунтованих витрат позивача на природний газ для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат (далі також ВТВ) природного газу.

Затверджені НКРЕКП тарифи для позивача не тільки не стимулюють ефективність діяльності останнього, а й заподіюють йому збитки.

Нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ природного газу, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок, будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.

Таким чином, можливість позивача розраховуватись за природний газ для потреб забезпечення ВТВ природного газу прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Тому, НКРЕКП, затверджуючи тариф на розподіл для АТ "Волиньгаз", повинна встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та враховує всі матеріальні витрати товариства.

Окрім того, надаючи оцінку необґрунтованості затвердженим граничним розмірам витрат, суд бере до уваги постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 (набрала законної сили 17.12.2015) за позовами 30 газорозподільних підприємств, в тому числі, ПАТ "Волиньгаз".

Вказаною постановою суду визнано незаконними дії Міністерства енергетики та вугільної промисловості України із встановлення занижених розмірів ВТВ для 30 (тридцятьох) газорозподільних підприємств, в тому числі і позивача, яким Додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік" скасовано, зобов`язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри ВТВ природного газу в газорозподільних мережах на підставі Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595.

Судом за результатами розгляду справи № 826/15132/15 визнано неправомірним дії Міненерговугілля щодо встановлення розмірів ВТВ меншими, ніж розраховані газорозподільними підприємствами відповідно до Методик, та зазначено про перевищення Міненерговугілля повноважень під час заниження розмірів річних обсягів ВТВ.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на скасування адміністративним судом наказу Міненерговугілля від 02.03.2015 № 122, відповідачем не було вжито жодних дій для коригування тарифів на розподіл природного газу, затверджених на підставі незаконного наказу.

НКЕРКП могло в подальшому передбачити компенсацію неврахованих раніше обсягів природного газу ВТВ при затвердженні тарифів 2016-2017 років, проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не встановив для позивача відповідних компенсацій.

Беручи до уваги вищенаведене, а також зважаючи на те, що чинними нормативно-правовими актами чітко не передбачено прямого обов`язку Міненерговугілля затверджувати величини ВТВ, а тому затверджені величини останніх не можуть бути обов`язковими для врахування НКРЕКП при встановленні тарифу, оскільки НКРЕКП, в даному випадку, повинно керуватися економічними розрахунками обсягів таких витрат відповідно до чинних Методик та розрахунків наданих позивачем.

За таких обставин, посилання НКРЕКП на обов`язковість врахування лише затверджених Міненерговугілля нормативів не може бути визнане обґрунтованим.

Крім того, стосовно економічно обґрунтованого розміру встановлених тарифів зазначив Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суд у своїй постанові від 16.01.2019 по справі № 826/13850/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною, незаконною постанови НКРЕКП від 10.04.2017 № 494 в частині п. 19, та її скасування.

Верховний Суд у постанові від 16.01.2019 зазначив, що "гарантія, передбачена у ч. 2 і 3 статті 15 Закону "Про ціни і ціноутворення", застосовується у разі встановлення державних регульованих цін в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру.

Позивач стверджує, що тарифи, які були встановлені у 2016 році, є збитковими для нього. Їх застосування призведе підприємство до банкрутства. Суд першої інстанції з цим погодився, а суд апеляційної інстанції вважав, що позивач не надав відповідачеві усієї інформації, що не дозволяє в повній мірі визначити всі обґрунтовані витрати підприємства, пов`язані з експлуатацією та обслуговуванням майна.

Суд виходить з того, що тарифи, які затверджено постановою № 366 від 28.03.2017, були встановлені відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу", статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затв. Постановою НКРЕКП від 25.02.2016 № 236. Про це прямо зазначено у преамбулі Постанови.

Оскільки відповідач сам затвердив ці тарифи, які встановлені на підставі закону та відповідної методики, Суд вважає, що їх слід вважати економічно обґрунтованими станом на час ухвалення постанови від 28.03.2017.

Водночас, тарифи, які були встановлені постановами НКРЕКП від 29.12.2015 № 3159 (із змінами), від 24.03.2016 №№421-463 (із змінами), від 26.05.2016 № 850 (із змінами) не можуть вважатися економічно обґрунтованими станом на квітень 2017 року, адже саме їх економічна необґрунтованість була підставою для їх перегляду".

Беручи до уваги зазначені обставини та висновки Верховного Суду, тарифи, встановлені НКРЕКП 24.03.2016, зокрема, постановою № 422 щодо ПАТ "Волиньгаз", визнано судом економічно необґрунтованими.

АТ "Волиньгаз" вказує, НКРЕКП допускає бездіяльність у здійсненні своїх повноважень з перегляду тарифів на розподіл природного газу та приведення їх до рівня економічно обґрунтованих, що призводить до штучного нарощування дефіциту обігових коштів позивача.

Крім того, така бездіяльність із боку НКРЕКП призвела до того, що не покриває інших витрат останнього, а саме: плати за експлуатацію майна, що належить державі та обліковується на балансі АТ "Волиньгаз" у розмірі 10 відсотків його залишкової балансової вартості; виплати на оплату оператору газотранспортної системи обсягу замовленої потужності в точках виходу з газотранспортної системи; в структурі інших витрат передбачено компенсацію недоотриманої тарифної виручки за 2014-2018 року та зведений розрахунок планових втрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками у разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, що розрахований на ціну природного газу "Укртрансгаз", встановленої на грудень 2018 року.

Поряд з цим, позивач зазначив, що негативних наслідків від бездіяльності НКРЕКП щодо перегляду тарифу у формі недоотриманої тарифної виручки товариство зазнало і в першому-другому кварталах 2019 року.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної (юридичної) особи прав (чи інтересів). При цьому, обраний позивачем спосіб захисту має відповідати об`єкту порушеного права.

Верховний Суд України у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У спірних правовідносинах належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо незабезпечення належного розгляду заяви позивача про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами на користь АТ "Волиньгаз" економічно обґрунтованого тарифу та зобов`язати НКРЕКП встановити для АТ "Волиньгаз" економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу.

Окрім того, вимога про зобов`язання НКРЕКП встановити економічно обґрунтований тариф відповідає принципам недискримінаційності та економічної обґрунтованості під час затвердження тарифів, що передбачені Директивою Європейського парламенту та Ради 2009/73/ЄС від 13 липня 2009 року "Про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та скасування Директиви 2003/55/ЄС".

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Волиньгаз" (43025, м. Луцьк, вул. Франка, 12, ідентифікаційний код 03339459) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, ідентифікаційний код 39369133) щодо не перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для Акціонерного товариства "Волиньгаз" (43025, м. Луцьк, вул. Франка, 12, ідентифікаційний код 03339459) у бік економічно обґрунтованого;

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, ідентифікаційний код 39369133) встановити для Акціонерного товариства "Волиньгаз" (43025, м. Луцьк, вул. Франка, 12, ідентифікаційний код 03339459) економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, в тому числі і включивши до структури такого тарифу компенсацію недоотриманої тарифної виручки (збитків від діяльності) за 2014-2018 роки в сумі 300262,04 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, ідентифікаційний код 39369133) на користь Акціонерного товариства "Волиньгаз" (43025, м. Луцьк, вул. Франка, 12, ідентифікаційний код 03339459) 3842,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко