Рішення № 87741018, 21.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року справа № 580/1246/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - Примака В.А. (за ордером),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області, Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Смілянської міської ради Черкаської області (далі - відповідач 1), виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Смілянської міської ради Черкаської області VІІ скликання щодо не вирішення питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2017 по 19.12.2018 у розмірі 295382 грн. 95 коп.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року, позов задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Дана адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 22.11.2019 та передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гайдаш В.А.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 прийнято до свого провадження .адміністративну справу ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області, Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2183/17 визнано нечинним та скасовано рішення Смілянської міської ради «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» від 09.12.2017 №59-4/VІІ, яким позивача звільнено з посади першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади. Згідно розпорядження виконавчого комітету Смілянської міської ради від 19.12.2018 №213-к вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади з 19.12.2018, однак, на думку позивача, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено йому заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2017 по 19.12.2018 у загальній сумі 295362 грн. 95 коп.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених вище.

Відповідачі позов не визнали, проти його задоволення заперечили, надіслали на адресу суду аналогічні відзиви, у яких зазначили, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2183/17 визнано нечинним та скасовано рішення Смілянської міської ради «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» від 09.12.2017 №59-4/VІІ, на підставі якого позивача звільнено з посади першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади. Однак, ухвалюючи дане рішення, судом не вирішено питання про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, позивачем у позовній заяві невірно зазначено період вимушеного прогулу з 10.12.2017 по 19.12.2018, оскільки такий період охоплює період з 10.12.2017 по 10.12.2018, а тому і середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 287337 грн. 50 коп. Також відповідачі зазначають, що позивач у 2018 році звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської міської ради, третя особа - виконавчий комітет Смілянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, однак позовна заява залишена без розгляду з підстав пропуску звернення до суду.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Смілянської міської ради Черкаської області «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» від 09.12.2017 №59-4/VІІ вирішено розпустити виконавчий комітет міської ради VII скликання та припинити службу в органах місцевого самоврядування і звільнити у зв`язку з розпуском та припиненням повноважень виконавчого комітету, зокрема першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Гончаренка Олексія Петровича.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у адміністративній справі №823/2183/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , до Смілянської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконком Смілянської міської ради, про визнання протиправними дій Смілянської міської ради, визнання нечинними рішень про розпуск та утворення виконавчого комітету міської ради.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №823/2183/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано нечинним та скасовано рішення Смілянської міської ради Черкаської області VII скликання від 09 грудня 2017 року №59-4/VII «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» та №59-5/VII «Про утворення виконавчого комітету міської ради»; у решті позову - відмовлено.

У подальшому, враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2183/17, виконавчим комітетом Смілянської міської ради прийнято розпорядження №213-к від 19.12.2018, яким вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання повноважень першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади з 19.12.2018.

У зв`язку з невиплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2017 по 19.12.2018 у розмірі 295382 грн. 95 коп. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нарахування та виплата заробітної плати є обов`язком роботодавця.

Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Пунктом 2 частини першої статті 232 КЗпП визначено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно частин першої та другої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що умовами для прийняття судом рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу є:

1) наявність на розгляді у відповідного органу (суду) трудового спору щодо звільнення працівника без законної підстави;

2) рішення органу (суду), який розглядає такий трудовий спір, про поновлення працівника на роботі.

Як встановлено судом із матеріалів справи, доказів перебування на розгляді суду ініційованого саме ОСОБА_1 спору щодо його звільнення та поновлення на роботі, матеріали справи не містять.

Крім того, відсутні будь-які відомості та докази прийняття органом (судом), який розглядає трудові спори, рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Таким чином, спір, що мав місце у справі №823/2183/17 за позовом ОСОБА_2 , не є трудовим спором безпосередньо позивача, оскільки судом вирішувалося питання щодо захисту прав іншої особи - ОСОБА_2 .

Суд звернув увагу, що позивач у 2018 році звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської міської ради, третя особа - виконавчий комітет Смілянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, однак позовна заява залишена без розгляду з підстав пропуску звернення до суду (ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі №823/2221/18).

У свою чергу, позивач не реалізував своє право, як третя особа у справі №823/2183/17 за позовом ОСОБА_2 , заявити самостійні вимоги на предмет спору, тому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року по справі №823/2183/17 за позовом ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про поновлення на роботі позивача, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, матеріали адміністративної справи №580/1246/19 не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 дійсно було поновлено на роботі з наступного дня після його звільнення, зокрема, в період з 11.12.2017 по 18.12.2018, в той час, як матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з посади 09.12.2017, однак згідно розпорядження від 19.12.2018 №213-к він приступив до виконання повноважень лише з 19.12.2018. Крім того, згідно відомостей трудової книжки позивача, йому у період з 21.12.2017 по 15.12.2018 (тобто за весь період, який позивач вважає вимушеним прогулом) виплачувалась допомога по безробіттю.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що Смілянською міською радою Черкаської області VІІ не було допущено бездіяльності щодо не вирішення питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такого вимушеного прогулу у позивача фактично не відбулось.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №580/1243/19 та від 04.09.2019 у справі №580/1244/19.

Враховуючи, що всі обов`язкові умови для прийняття рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідності до статті 235 КЗпП, як то наявність трудового спору позивача та рішення органу (суду), що розглядає такий спір, про поновлення позивача на роботі, відсутні, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають до задоволення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у даній адміністративній справі №580/1246/19 також вказано, що колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності обов`язкових умов для прийняття рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбачених статтею 235 КЗпП України, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають відхиленню.

Згідно пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Відповідно до пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 21.02.2020.