Рішення № 87741016, 21.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4196/19

РІШЕННЯ

іменем України

21 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Хмельницької області, в якому просить:

стягнути з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 із розрахункового рахунку з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам прокуратури, вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 29 746,73 гривень;

стягнути з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 із розрахункового рахунку з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам прокуратури, середній заробіток в сумі 1 383,57 грн. за кожен день затримки розрахунку (виплати вихідної допомоги) при звільненні, починаючи з 15 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку (стягнення).

стягнути з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений за подання позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з липня 2015 року по 15 листопада 2019 працював в прокуратурі Хмельницької області. Наказом виконувача обов`язків прокурора Хмельницької області від 13 листопада 2019 року № 999 к позивача звільнено із займаної посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15 листопада 2019 року.

З вказаним наказом позивача ознайомлено 15 листопада 2019 року працівниками відділу роботи з кадрами прокуратури Хмельницької області та того ж дня видано трудову книжку. Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні.

Позивач також вказує, що згідно наданого прокуратурою Хмельницької області розрахункового листка за листопад 2019 року при звільненні 15 листопада 2019 року позивачу нараховано та виплачено лише компенсацію за невикористані 55 календарних днів відпустки, а згідно розрахункового листка за листопад 2019 року (станом на 18 листопада 2019) позивачу окрім компенсації за невикористані дні відпустки нараховано лікарняні за 15 днів, 5 днів з яких оплачено роботодавцем.

Відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 19 листопада 2019 року за вих. № 18-818 вих-19, виданої прокуратурою Хмельницької області, вихідна допомога позивачу при звільненні не виплачувалась.

Позивач вказує, що звертався до відповідача із зверненням щодо причин невиплати при звільненні вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України.

Прокуратурою Хмельницької області листом від 15 листопада 2019 року за № 18-2357-19 повідомлено, що вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку не виплачено, оскільки позивача звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", а не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважаю, що невиплата відповідачем вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку є незаконною, порушує його права, гарантовані Конституцією України та чинним законодавством, через що вони мають бути поновлені шляхом стягнення із прокуратури Хмельницької області на його користь вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

10 січня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким вказує, що не визнає заявлених позовних вимог та зазначає, що наказом виконувача обов`язків прокурора області від 13 листопада 2019 року № 999к ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а не з підстав, визначених у ст. 44 КЗпП України.

Представник відповідача вказує, що Законом України "Про прокуратуру", який передбачає інший порядок звільнення ніж КЗпП України, у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена виплата вихідної допомоги.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду цієї справи з викликом сторін.

Частинами 5, 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутня необхідність призначати розгляд справи у судовому засіданні. Тому клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

13 січня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву здійснює підміну понять та неправильно тлумачить норми закону, намагаючись не виконати ті його положення, які підлягають обов`язковому застосуванню у спірних правовідносинах.

Позивач вказує на те, що співвідношення норм спеціального та загального законодавства і їх застосування, наведено у позовній заяві, через що позиція відповідача в цій частині є суперечливою та необґрунтованою.

З огляду на наведене, позивач вважає, що заперечення відповідача щодо предмету судового спору є необґрунтованими та жодним чином не спростовують доводи, наведені у позовній заяві, тому на думку позивача їх слід відхилити, а позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

22 січня 2020 року позивач також подав до суду додаткові обґрунтування позовних вимог, в яких зазначив, що відповідно до ст.ст. 1, 3 Кодексу законів про працю України, цей Кодекс регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Отже, у даних спірних правовідносинах, за відсутності правового врегулювання спеціальним законом, необхідно застосовувати норми загального законодавства - КЗпП України.

На переконання позивача, його фактично звільнено з органу прокуратури, а не з посади (за ініціативи роботодавця припинено трудові відносини) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, хоча посилання на цю норму закону в наказі про звільнення немає.

Таким чином, позивач вважає, що відповідно до ст. 44 КЗпП України, прокуратура Хмельницької області зобов`язана виплатити вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими та наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Суд встановив, що з липня 2015 року по 15 листопада 2019 ОСОБА_1 працював в прокуратурі Хмельницької області.

Наказом виконувача обов`язків прокурора Хмельницької області від 13 листопада 2019 року № 999к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15 листопада 2019 року.

Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

Згідно з розрахунковим листком за листопад 2019 року прокуратурою Хмельницької області при звільненні 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані 55 календарних днів відпустки, а згідно розрахункового листка за листопад 2019 року станом на 18 листопада 2019 ОСОБА_1 нараховано лікарняні за 15 днів, 5 днів з яких оплачено роботодавцем.

Відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 19 листопада 2019 року за вих. № 18-818 вих-19, виданої прокуратурою Хмельницької області, вихідна допомога ОСОБА_1 при звільненні не виплачувалась.

15 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із зверненням щодо причин невиплати при звільненні вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України.

Прокуратурою Хмельницької області листом від 15 листопада 2019 року за № 18-2357-19 позивача повідомлено, що вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку не виплачено, оскільки позивача звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", а не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати відповідачем вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 123 Конституції України, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

На виконання вимог ст. 123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.)

Норми даного Закону являються пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини, або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закон України №1697-VII, прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 9 ч.1 ст.51 цього Закону, прокурор звільняється з посади зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Виплата вихідної допомоги при звільненні з підстав, передбачених ст.ст. 36, 38-41 КЗпП визначено статтею 44 КЗпП України.

Закон України "Про прокуратуру" в редакції від 05 листопада 1991 року, у тому числі ч. 1 ст. 46-2, якою передбачалось звільнення прокурорів за КЗпП України, втратив чинність 15 липня 2015 року на підставі п. 1 пп. 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року, а тому на час звільнення позивача правові підстави для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року були відсутні.

Враховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України №1697-VII, яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року по справі №820/1119/16 (К/9901/1729/18).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, з урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи та правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду по справі №820/1119/16 (К/9901/1729/18), суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 29746,73 гривень є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Крім цього, враховуючи що оскільки позовна вимога про стягнення з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні з 15 листопада 2019 року по день фактичного розрахунку в сумі 1383,57 грн. є похідною від першої позовної вимоги, тому на переконання суду вона також не підлягає задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, з врахуванням положень ст. 139 КАС України, судові витрати, що підлягають розподілу - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Прокуратура Хмельницької області (Військоматський провулок, 3, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 02911102)

Головуючий суддя П.І. Салюк