Рішення № 87740638, 11.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 р. Справа № 480/5077/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Лук`яненка О.В.,

представника відповідача - Грищенко В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5077/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про стягнення компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 10722,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходила службу у Сумському відділі поліції Головному управлінні Національної поліції в Сумській області з 19.04.2018. Наказом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 22.08.2019 №310 о/с позивач звільнена зі служби в Сумському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Позивач зазначає, що у 2018 році вона не використала основну відпустку (20 днів). Після звільнення з роботи відповідачем незаконно не було відшкодовано грошові кошти за невикористану частину відпустки за 2018 рік в сумі 10722,80 грн..

Ухвалою суду від 11.12.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 15.01.2020.

23.12.2019 представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, разом з тим, зазначає, що позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки з дати звільнення до дати звернення позивача до суду минуло понад три місяці, при тому, що у даній категорії справ строк для звернення до суду встановлено місячний строк.

У судовому засіданні 15.01.2020 представник позивача подав відповідь на відзив у якому позовні вимоги підтримав, заперечив проти залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 15.01.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, відмовлено.

Разом з тим, ухвалою суду від 15.01.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2020.

У судовому засіданні 11.02.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, права і обов`язки таких осіб, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580). Згідно із ч. 10 ст. 93 Закону № 580 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Як зазначає відповідач, відповідно до п.7 ст.93 Закону України "Про Національну поліцію" чергова відпустка надається поліцейському, я к п р ав и л о , до кінця календарного року. Проте, позивач н е з в е р т а л а сь щодо надання їй щорічної основної відпустки у 2018 році. Разом з тим, позивач не скористалася правом на приєднання частини невикористаної відпустки до чергової відпустки на наступний рік - 2019 (ч.11 ст.93 Закону України "Про Національну поліцію"). За таких обставин, відповідач вважає, що не було правових підстав для надання відпустки за 2018 рік.

Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно до вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 в день звільнення було нараховані всі належні суми на момент звільнення (довідка УФЗБО ГУНП в Сумській області від 20.12.2019 № 1463/29/01-2019).

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.04.2018 по 22.08.2019 проходила службу в органах внутрішніх справ.

Наказом начальника Управління поліції охорони в Сумській області від 23 серпня 2019 року №310 о/с позивача звільнено зі служби.

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Сумській області від 15.10.2019 №12-л-16аз ОСОБА_1 мала право на щорічну чергову основну оплачувану відпустку за період з 19.04.2018 по 31.12.2018 у кількості 20 діб. Відпустку за 2018 рік ОСОБА_1 не використала. За період з 01.01.2019 по 23.08.2019 ОСОБА_1 мала право на щорічну чергову овновну оплачувану відпустку у кількості 17 діб. Відпустку за зазначений період ОСОБА_1 використала (а.с.11).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Згідно частини 1 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частиною десятою цієї статті визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 встановлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення за 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що виплата поліцейським, які звільняються з поліції, грошової компенсації за невикористані відпустки за минулі роки не передбачена чинним законодавством.

Проте, суд не погоджується із таким висновком відповідача та зазначає наступне.

Право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Законом визначається лише підстави, порядок та умови надання, тривалість відпусток. Законом України «Про Національну поліцію» врегульовано порядок надання відпусток поліцейським. Відповідно до положень статті 93 зазначеного закону, тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, на користь чого свідчать вимоги частин 8, 11 даної статті Закону, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

З аналізу наведених норм вбачається, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році. Більше того, їй надано право використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що такий є роком звільнення, поліцейський має право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках. За таких обставин, вимоги частини 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, суд вважає необхідним розуміти як право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов судом не приймаються з огляду на наступне:

Так, відповідач посилається на ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» якою визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Проте, зазначеним Законом зазначене питання не врегульовано.

Відповідно до вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 р. №260 в день звільнення було нараховано всі належні суми на момент звільнення.

З наданої відповідачем до відзиву довідки №29/1891 від 20.12.2019 р. ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за 23 календарні дні -8671, 48 грн. та доплату за роботу в нічний час -27,39 грн., та відраховано надмірно нараховану частину щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини 2019 року в сумі 3056,09 грн. Таким чином, відповідач підтверджує, що ним не виплачено компенсацію за невикористані у 2018 р. дні щорічної відпустку.

У своїх висновках про те, що особі, яка звільняється зі служби в поліції належить виплачувати компенсацію за невикористані лише у році звільнення дні відпустки, відповідач керується п. 8 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 р. №260.

Згідно з ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Аналізуючи наведені норми законодавства, можна дійти висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році і звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 питання компенсації не відбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України «Про відпустки», Порядку № 100.

Відповідно до норм частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у справі №826/8185/18 від 23.10.2019 р.

Як встановлено судом, позивач з серпня 2018 по липень 2019 року прослужила у Сумському відділі поліції Головного управління поліції в Сумській області 250 днів. За цей час позивач отримала грошове забезпечення у сумі 134034,10 грн.

Тобто, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період з серпня 2018 по липень 2019 становить - 536,14 грн. (134034,10 грн./250 днів = 536,14 грн.). Відповідач не заперечував проти правильності розрахунку середньоденної заробітної плати позивача.

Разом з тим, ОСОБА_1 мала право на невикористану щорічну чергову основну оплачувану відпустку у 2018 році - 20 днів (а.с.11).

Таким чином, грошова компенсація позивача за невикористану щорічну чергову основну оплачувану відпустку у 2018 році становить 10722,80 грн. (20 днів * 536,14 грн. = 10722,0 грн.).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 2018 рік у розмірі 10722,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення компенсації – задовольнити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул.Г.Кондратьєва, 25/1, м.Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 10722 (десять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 80 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул.Г.Кондратьєва, 25/1, м.Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правову допомогу у сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.02.2020 року.

Суддя О.М. Кунець