Рішення № 87740466, 21.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2020 року м. Рівне № 460/1262/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування наказу, визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі – відповідач), за змістом якого просить суд: скасувати наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 20 травня 2019 року № 1414 про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ; визнати неправомірними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо фактичного проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу № 1414 від 20 травня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом у було прийнято наказ про проведення планової невиїзної перевірки № 1414 від 20.05.2019 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, тривалістю 10 робочих днів з 31.05.2019 року. Однак, з тих же самих питань вказані періоди вже були охоплені під час попередньої перевірки ФОП ОСОБА_1 , зокрема ГУ ДФС у Рівненській області згідно наказу від 24 квітня 2019 року № 1236 вже здійснює іншу документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з цих самих питань. Тобто, склалася ситуація, коли посадовими особами відповідача, фактично здійснюється дві планові перевірки одного й тож самого періоду та з одних й тих же питань водночас, а саме одна згідно наказу від 24.04.2019 р. № 1236, інша же згідно оскаржуваного наказу № 1414 від 20.05.2019 р. Просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача зазначив, що відповідно до плану графіку планових перевірок було заплановано здійснення планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 на травень місяць 2019 року. Як наслідок, згідно наказу від 24.04. 2019 року № 1236 відповідач визначив проведення такої документальної планової виїзної перевірки. Однак, ФОП ОСОБА_1 не було допущено працівників відповідача до перевірки, мотивуючи такий не допуск тим, що останній звернеться із відповідним позовом суду щодо оскарження такого наказу. Як наслідок, 20.05.2019 року, ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято новий наказ за № 1414 про проведення планової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, тривалістю 10 робочих днів з 31.05.2019 року. Відповідач зауважив, що мало місце безпідставного не допуску із сторони позивача до проведення перевірки посадових осіб відповідача, які намагалися провести відповідну перевірку згідно наказу від 24.04.2019р. При цьому, відповідачем було констатовано, що можливість обирати спосіб (виїзний чи не виїзний) проведення перевірки є правом контролюючого органу, яке останній реалізовує в залежності від тих чи інших обставин.

Позовна заява надійшла до суду 29.05.2019.

03.06.2019 ухвалою суду позов залишений без руху.

05.06.2019 від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

10.06.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.06.2019 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

03.07.2019 ухвалою суду відмовлено в задоволення такого клопотання.

19.07.2019 ухвалою суду зупинено провадження у справі.

10.02.2020 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд враховує наступне.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ) є діючим суб`єктом господарювання, не перебуває в процесі припинення, в тому числі, є зареєстрованим у контролюючих органах.

Як встановлено з плану-графіку податкових перевірок на 2019 рік, витяг з якого наданий відповідачем, в травні 2019 року було заплановано планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 . Згідно наказу від 24.04.2019 року № 1236, ГУ ДФС у Рівненській області було визначено проведення такої документальної планової виїзної перевірки позивача, тривалістю 10 робочих днів з 10.05.2019 року.

Однак, 13.05.2019 року позивачем не було допущено працівників відповідача до перевірки, мотивуючи такий не допуск зверненням із відповідним позовом до суду щодо оскарження такого наказу. Вказані обставини підтверджуються актом № 191/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 13.05.2019 р.

В подальшому, 20.05.2019 року, ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято новий наказ за № 1414 про проведення планової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, тривалістю 10 робочих днів з 31.05.2019 року. Вказаний наказ був отриманий позивачем 24.05.2019 р.

27.05.2019 року позивач звернувся із заявою до ГУ ДФС у Рівненській області, в якій висловив прохання здійснити проведення відповідної перевірки за місцем здійснення його господарської діяльності, мотивуючи таке звернення правом наданим платникам податку п. 79.5 ст. 79 ПК України.

Однак, таке прохання було залишено відповідачем поза увагою.

20.01.2020 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача, до якого долучено копію акту документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , № 1260/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 21.06.2019р. З наведеного акту вбачається, що в період з 31.05.2019 по 13.06.2019 року відповідачем було проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача, а результати такої перевірки знайшли своє відображення у відповідному акті 21.06.2019р.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 24.04.2019 року за № 1236 відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 19.12.2019.

Аналізуючи перелічені докази, пред`явлені сторонами, а також враховуючи надані ними пояснення, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктами 21.1.1., 21.1.4. п. 21.1. ст. 21 ПК України закріплено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України, діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В підпункті 20.1.4 пункту 20.1 ст.20 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. (пп. 75.1.2 статті 75 ПК України).

В той же час, слід звернути увагу на абз. 2 пункту 77.1. статті 77 ПК України, відповідно до якого план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Порядок проведення документальних планових перевірок врегульований статтею 77 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 77.1. статті 77 Податкового кодексу України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з пунктом 77.4. статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Наведені норми свідчать про те, що необхідними умовами для проведення планової документальної перевірки платника податків є включення останнього до плану-графіку перевірок та видача наказу про її проведення, а також вручення такому платнику податків посадовою особою контролюючого органу, зазначеною в направленні на проведення перевірки, наказу та направлення на її проведення, які в свою чергу повинні відповідати вимогам встановленим Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Як вбачається із матеріалів справи, ГУ ДФС у Рівненській області, на виконання плану графіку на 2019 рік, згідно наказу від 24.04.2019 року № 1236 вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, тривалістю 10 робочих днів з 10.05.2019 року. Проте, до проведення такої перевірки посадових осіб відповідача було не допущено з підстав оскарження наказу про її проведення.

Нормами Податкового кодексу України не визначений порядок дій контролюючого органу, у тому випадку, коли провести документальну планову перевірку, що передбачена у плані-графіку, не виявилося можливим, зокрема, у випадку не допуску посадових осіб до перевірки та оскарженням відповідного наказу.

Однак наказом Державної фіскальної служби України № 22 від 31.07.2014 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.

Згідно з пунктом 1.4.6. таких Методичних рекомендацій, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу ДФС до проведення перевірки або відмови від її проведення такими посадовими особами за місцем проведення перевірки невідкладно складається акт у двох примірниках, що засвідчує факт відмови.

Протягом 24 годин після виникнення обставин, передбачених статтею 94 Кодексу (безпідставної відмови платника податків у допуску до проведення перевірки або з`ясування під час організації та проведення перевірки інших обставин для застосування адміністративного арешту майна, передбачених статтею 94 Кодексу, у тому числі відмови від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) тощо), керівником структурного підрозділу органу ДФС, що здійснює (очолює) таку перевірку, вживаються заходи щодо підготовки та надання з дотриманням Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що формує державну фінансову політику (далі - Порядок застосування адміністративного арешту майна), на розгляд керівнику (його заступнику або уповноваженій особі) органу ДФС звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків для прийняття ним рішення відповідно до вимог статті 94 Кодексу.

В свою чергу, у пункті 1.2.7. Методичних рекомендацій передбачено, що після усунення причин, передбачених підпунктами 1.4.5-1.4.6 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій, через які своєчасно не розпочато перевірку, видається наказ про внесення відповідних змін до попереднього наказу на проведення перевірки, або видається новий наказ про її проведення (з дотриманням порядку, встановленого пунктом 1.2 розділу І Методичних рекомендацій), копія якого вручається платнику податків у встановленому Кодексом порядку. У разі якщо після видання наказу про проведення перевірки платника податків виникли або виявлені обставини, які унеможливлюють її проведення на підставі цього наказу, керівником структурного підрозділу, що повинен здійснювати (очолювати) таку перевірку, готується доповідна (службова) записка на ім`я керівника (заступника керівника, уповноваженої особи) органу ДФС, який видавав цей наказ, з наведенням обставин, що унеможливлюють його реалізацію та проведення перевірки. У цьому випадку на підставі зазначеної доповідної записки видається відповідний наказ про скасування наказу на проведення перевірки, як такого, що нереалізований.

Разом із тим, суд приходить до висновку, що наведеного порядку визначеного у пункті 1.2.7. Методичних рекомендацій відповідач не дотримався.

Так, аналіз змісту пункту 1.2 Методичних рекомендацій, дає підстави стверджувати, що контролюючий орган в праві видати новий наказ про проведення нової перевірки з одних і тих же підстав (даному разі виконання плану-графіку), лише за виключної умови – скасування, попереднього наказу на проведення перевірки, як такого, що нереалізований.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із не допуском до проведення такої перевірки, відповідачем згідно наказу № 1414 від 20.05.2019р. було призначено нову перевірку, однак будь-яких заходів щодо скасування наказу про проведення попередньої перевірки, реалізація якої відбувалася згідно наказу від 24.04.2019 р. № 1236, відповідачем не здійснювалася.

Проте, якщо зважити, на положення змісту пункту 1.2.7. Методичних рекомендацій, відповідач вправі внести зміни до наказу № 1236 від 24.04.2019р. задля його виконання, після усунення причин, через які своєчасно не розпочато перевірку з метою визначення нової дати початку перевірки.

При цьому, з огляду на положення підпункту 1.4.1 Методичних рекомендацій слід звернути увагу, що норми пункту 77.4 статті 77 Кодексу, не передбачають обов`язку контролюючого органу щодо повторного надсилання платнику податків повідомлення про проведення планової документальної перевірки після усунення причин, визначених підпунктами 1.4.5-1.4.7 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій, через які своєчасно не було розпочато наведену перевірку.

Таким чином, склалася ситуація, коли посадовими особами відповідача фактично одночасно проводиться реалізація двох планових перевірок одного й тож самого періоду та з одних й тих же питань водночас, а саме одна згідно наказу № 1236 від 24.04.2019р., інша же згідно оскаржуваного наказу № 1414 від 20.05.2019р. При цьому, розпочавши проведення позапланової невиїзної перевірки згідно наказу № 1414 від 20.05.2019р., відповідач всупереч вимогам вищевказаних Методичних рекомендацій, не відмовився від можливості подальшої реалізації перевірки згідно наказу № 1236 від 24.04.2019р.

Окремо суд рахує за необхідне зауважити, що згідно пункту 79.5. ст. 79 ПК України за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відразу по отриманню спірного наказу, в порядку п. 79.5 ст. 79 ПК України, звернувся з проханням до відповідача про здійснення такої перевірки виключно у виїзній формі. Вказане прохання містилося у відповідній заявах позивача від 27.05.2019р. Власне прохання позивач аргументував тим, що є приватним підприємцем із значним обсягом річного обороту та великим обсягом документів, їх процес копіювання є довготривалим, відтак, ФОП ОСОБА_1 об`єктивно та фізично не може надати великий обсяг (згідно попереднього підрахунку близько 10 тис. аркушів) світлових копій документів для проведення невиїзної перевірки у розумні строки. А відтак, ФОП ОСОБА_1 зауважив про можливість надання посадовим особам відповідача для дослідження в ході перевірки оригіналів документів, за місцем провадження своєї діяльності. Крім того, ФОП ОСОБА_1 зауважив, що якісне та повне проведення заходів щодо проведення визначення залишків ТМЦ, проведення інвентаризації, зняття показників приладів обліку, проведення яких вимагалося контролюючим органом, можливо здійснити лише при проведенні документальної виїзної перевірки.

Як наслідок, суд уважає обґрунтованими доводи позивача про доцільність здійснення викладеної вище перевірки виключно у виїзній формі за місцем знаходженням позивача, як це передбачено ст. 78, 79 ПК України, та проведення дослідження усіх необхідних документів щодо господарської діяльності позивача за місцем його знаходження .

Стосовно тверджень відповідача, що відповідно до положень п.79.5 ст. 79 Податкового кодексу України, обирати спосіб (виїзний чи не виїзний) проведення перевірки є правом контролюючого органу, а не його обов`язком, то суд зазначає наступне.

Нормами Податкового кодексу України не визначено порядок дій контролюючого органу, у разі надходження від платника податків заяви про проведення призначеної, однак не розпочатої, перевірки у виїзний спосіб, не передбачено також і критерії, які можуть слугувати підставами для відмови у задоволенні такої заяви платника податків. Аналізуючи положення п. 79.5 ст. 79 Податкового кодексу України, суд уважає, що зазначеною нормою права встановлено саме право платника податків вимагати проведення перевірки у виїзний спосіб. Даною нормою прямо не передбачено альтернативної можливості не проводити перевірку контролюючим за наявності відповідної заяви про спосіб її проведення, запропонований платником податків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Згідно пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норми ПКУ суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Нормативне поєднання ст. 19 Конституції, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. 56.21 ст.56 ПК України, дає підстави для суду стверджувати, що можливість обирати спосіб (виїзний чи не виїзний) проведення перевірки, не є безумовним правом контролюючого органу в розумінні положень п.79.5 ст. 79 Податкового кодексу України.

Поряд з тим, суд звертає увагу, що спірний наказ був реалізований, а отже вичерпав свою дію виконанням.

Однак, суд рахує за необхідне зважити на те, що норми, які регулюють порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов`язкової участі платника податків, через що платник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому, на думку суду, питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

З приводу іншої позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки, суд вважає, що дана вимога також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої.

Аналогічного висновку дотримався і Верховний Суд у своїх постановах № 820/19845/14 від 27.02.2018 р. та № 810/3188/17 від 05.05.2018 р.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права, інтересів фізичних осіб.

За таких обставин позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1921грн, який сплачений відповідно до платіжного доручення від 29.05.2019 № 20, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати наказ Головного управління ДФС у Рівненській області від 20 травня 2019 року № 1414 про проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо фактичного проведення документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу від 20 травня 2019 року № 1414.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 1921грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).

Суддя Комшелюк Т.О.