Рішення № 87740457, 18.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4241/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

представника позивача - Запорожець В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2019 № 0094938-5113-1603 на суму 590,84 грн, № 0094940-5113-1603 на суму 244,04 грн, № 0094943-5113-1603 на суму 242,37 грн, № 0094942-5113-1603 на суму 480,83 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставне нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, стосовно чотирьох об`єктів нерухомості, оскільки останні не перебувають у його власності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

17 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до даних реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ІС "Податковий Блок" у приватній власності фізичної особи ОСОБА_1 перебувають дванадцять об`єктів нежитлової та житлової нерухомості, у зв`язку з чим та керуючись положеннями статті 266 Податкового кодексу України винесено дванадцять податкових повідомлень рішень. Також, обґрунтовано порядок визначення ставок відповідного податку /а.с. 58-60, т.1/.

26 грудня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивачем наведено пояснення та обґрунтування окремо стосовно кожного об`єкту нерухомого майна та податкового повідомлення-рішення /а.с. 101-105, т.1/.

Ухвалою від 15 січня 2020 року суд перейшов до розгляду справи №440/4241/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11:00 21 січня 2020 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава. Додатково витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії договорів позики від 04.07.2013 б/н та іпотеки (серія та номер: ВТЕ934144, ВТЕ934145, ВТЕ934146 за р.№ 1453, виданого 04.07.2013), на підставі яких накладено обтяження на об`єкт нерухомого майна - адміністративно-торгові та побутові приміщення загальною площею 85,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також докази їх пролонгації в порядку, встановленому для таких договорів та докази їх припинення.

Ухвалою суду від 21 січня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою в ході судового засідання 10 лютого 2020 року замінено Головне управління ДФС в Полтавській області на його правонаступника, а саме - на Головне управління ДПС в Полтавській області (надалі також - відповідач). Визнано неявку позивача та його представника неповажною, відкладено розгляд справи до 18.02.2020.

В судовому засіданні 18.02.2020 представник позивача позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання 18.02.2020 від відповідача прибув представник Копачинська І.Г., яка на підтвердження повноважень діяти від імені ГУ ДПС в Полтавській області надала довіреність. Протокольною ухвалою суд вказану особу до участі у справі в якості представника не допустив у зв`язку із відсутністю належних документів на підтвердження повноважень.

Оскільки відповідач явку належним чином уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за даної явки.

Суд, вивчивши доводи позову та відзив проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 02.08.2019, зокрема:

- № 0094938-5113-1603, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 590,84 грн /а.с. 13, т.1/;

- № 0094940-5113-1603, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 244,04 грн /а.с. 14, т.1/;

- № 0094943-5113-1603, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 242,37 грн /а.с. 73, т.1/;

- № 0094942-5113-1603, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 480,83 грн /а.с. 16, т.1/.

З метою з`ясування підстав та об`єктів нерухомості, стосовно яких винесені податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся з заявою від 20 серпня 2019 року з проханням провести звірку даних, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях згідно наведеного переліку та провести перерахунок, у разі встановлення розбіжностей /а.с. 17, т.1/.

Також, позивач звернувся зі скаргою від 20 серпня 2019 року /а.с. 19-20, т.1/, за результатами розгляду якої перелічені в такій скарзі податкові повідомлення-рішення залишені без змін /а.с. 26-28, т.1/.

Листом Кременчуцького відділення Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.08.2019 № ФОП/6485/16-31-51-13-25 повідомлено стосовно яких саме об`єктів нерухомості та які саме податкові повідомлення-рішення винесені, на підтвердження чого додано розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки /а.с. 22-25/.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 02.08.2019 № 0094938-5113-1603, № 0094940-5113-1603, № 0094943-5113-1603, № 0094942-5113-1603, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.

Правовідносини із справляння в Україні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовані, насамперед, приписами ст. 266 Податкового кодексу України та деталізовані положеннями відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Так, згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пунктом 266.2.1 пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За правилом пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

В силу положень пп. 266.8.1 та 266.8.2 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень контролюючий орган обрав положення ст.266 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження контролюючого органу про знаходження у власності платника наступних об`єктів нерухомого майна, а саме:

- нежитлове приміщення (інше вбудоване приміщення магазину промислових товарів), загальна площа якого 105,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Пролетарська, буд. 13 (надалі по тексту - об`єкт за адресою вул. Пролетарська, 13). Стосовно даного об`єкта нерухомості винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0094938-5113-1603, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 590,84 грн;

- нежитлове приміщення (магазин промислових товарів), загальна площа 43.4 кв.м, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Приходька Івана, будинок 30 (надалі по тексту - об`єкт за адресою вул. І.Приходька, 30). Стосовно даного об`єкта нерухомості винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 №0094943-5113-1603, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 242,37 грн;

- нежитлове приміщення (приміщення магазину), загальна площа 43.7 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (надалі по тексту - об`єкт за адресою АДРЕСА_2 ). Стосовно даного об`єкта нерухомості винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0094940-5113-1603, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 244,04 грн;

- нежитлове приміщення (адміністративно-торгові та побутові приміщення), загальна площа 85.8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (надалі по тексту - об`єкт за адресою АДРЕСА_1). Стосовно даного об`єкта нерухомості винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0094942-5113-1603, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 480,83 грн.

Натомість, з матеріалів справи судом не встановлено право власності, зареєстрованого за позивачем відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаних об`єктів нерухомого майна.

В той же час, на підставі вказаних Витягів підтверджено, що власником об`єкту за адресою АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 , право власності якого припинено 04.06.2019, про що внесено відповідний запис. При цьому, внесено запис про обтяження накладене відповідно до договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 (обтяжувачем та іпотекодержателем, позивач у даній справі) та ОСОБА_2 (особою, майно/права якої обтяжуються та іпотекодавцем) /а.с. 108-115, т.1/.

Так, відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" №898-IV від 05.06.2003 іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 4 того ж Закону встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

В силу статті 5 вказаного Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" регулюється питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, відповідно до яких встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Суд наголошує, що відповідно до наданих копій примірників вказаних вище договорів позики від 04.07.2013 б/н та іпотеки (серія та номер: ВТЕ934144, ВТЕ934145, ВТЕ934146 за р.№ 1453, виданого 04.07.2013), на підставі яких накладено обтяження на об`єкт нерухомого майна - адміністративно-торгові та побутові приміщення загальною площею 85,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 встановлено їх нотаріальне посвідчення /а.с. 9-14, 34-39, т.2/. При цьому, відповідачем не надано доказів, що позивач, як іпотекодержатель та обтяжувач в межах таких договорів скористався своїм правом задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Натомість згідно нотаріально посвідченої заяви, складеної 22.04.2019, між сторонами таких договорів здійснено повний розрахунок, у зв`язку з чим внесено відповідний запис, що підтверджується долученою до матеріалів справи копіями такої заяви та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна /а.с. 15-17, т.2/.

Також, на підставі вказаних Витягів підтверджено наступне:

- власником об`єкту за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 . При цьому, внесено запис про обтяження накладене, відповідно до спадкового договору, укладеного між ОСОБА_1 (обтяжувачем, позивач у даній справі) та ОСОБА_3 (особою, майно/права якої обтяжуються) /а.с. 113-115, т.1/;

- власником об`єкту за адресою АДРЕСА_5 є ОСОБА_3 . При цьому, внесено запис про обтяження накладене, відповідно до спадкового договору, укладеного між ОСОБА_1 (обтяжувачем, позивач у даній справі) та ОСОБА_3 (особою, майно/права якої обтяжуються) /а.с. 116-118, т.1/;

- власником об`єкту за адресою АДРЕСА_6 є ОСОБА_4 . При цьому, внесено запис про обтяження накладене, відповідно до спадкового договору, укладеного між ОСОБА_1 (обтяжувачем, позивач у даній справі) та ОСОБА_4 (особою, майно/права якої обтяжуються) /а.с. 119-121, т.1/.

Відповідно до статті 1302 Цивільного кодексу України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно статті 1303 Цивільного кодексу України відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа, а набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу викладених норм, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. При цьому, право власності на майно, визначене таким договором, набувається після смерті відчужувача.

Відомостей про смерть вказаних осіб та, як наслідок, переходу, у встановленому законом та відповідними договорами порядку, права власності до позивача суду надано не було.

Виходячи з викладеного відповідачем при винесені оскаржуваних рішень помилково ототожнено поняття власника об`єкта нерухомого майна та обтяжувача такого майна.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді майнового інтересу (нараховувати податки та збори) за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку за рахунок платника податку).

Відповідно до частини 1 статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно часини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 10, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.08.2019 № 0094938-5113-1603 на суму 590,84 грн, № 0094940-5113-1603 на суму 244,04 грн, № 0094943-5113-1603 на суму 242,37 грн, № 0094942-5113-1603 на суму 480,83 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3073,60 грн /три тисячі сімдесят три гривні шістдесят копійок/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 лютого 2020 року.

Суддя І.Г.Ясиновський