Рішення № 87740284, 21.02.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 р. справа № 400/3654/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта", вул. Гречишникова, 52,Миколаїв,54003 до відповідача:Офісу великих платників податків ДПС, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г,Київ 119,04119 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2019 р. № 0004124915, № 0004134915, № 0004144915,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (далі-позивач) звернулось з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 р. №0004124915, 0004134915, 0004144915.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договір та додатки до нього, укладений з контрагентом у перевіряємий період мав реальний характер та підтверджений первинними документами, а також підтверджена подальша реалізація придбаного товару, тоді як висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженні належними доказами.

Ухвалою від 30.10.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та запропоновано відповідачу надати до суду відзив

Від відповідача до суду надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що спірні рішення податкового органу винесені правомірно, оскільки під час перевірки при дослідженні проходження товару по ланцюгу від контрагента позивача до позивача, перевіркою встановлено, що господарські операції не відбулись, відсутнє джерело походження товару по ланцюгу постачання. Крім того, про безтоварність операції, на думку відповідача, свідчить невідповідність відомостей, зазначених в товарно-транспортних накладних відомостям зазначеним у посвідченнях якості щодо транспорту.

Ухвалою від 27.11.2019 р. судом постановлено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 12.12.2019 р. закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 05.08.2019 р. по 09.09.2019 р. податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кворум-Нафта», за результатами якої складено акт перевірки №55/28-10-49-15/32938047 від 16.09.2019 р. (далі-Акт).

Згідно висновків акту, відповідачем встановлено порушення позивачем п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1. ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6039521 грн.; п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6101709 грн. (січень 2019 р. - квітень 2019 р.) та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2019 р. в розмірі 608870 грн.

На підставі висновків акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004124915 від 08.10.2019 р., яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковим зобов`язанням 610 378 грн., за штрафними санкціями в сумі 3019760,50 грн.;

- №0004134915 від 08.10.2019 р., яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов`язанням 6101709 грн., за штрафними санкціями в сумі 1525427,25 грн.

- №0004144915 від 08.10.2019 р., яким зменшено суму від`ємного значення з ПДВ за квітень 2019 р. в сумі 608870 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У періоді, що перевірявся податковим органом, позивач уклав договір поставки №П-1 від 25.01.2019 р. з ТОВ «Центр Комторг», за умовами якого позивач придбав товар (соняшникову олію). Відповідно до умов додатків до договору №1-3 контрагент позивача зобов`язався поставити товар 2000 тн. (+/- 10) олії, загальна вартість партії склала 41412822,75 грн., у тому числі ПДВ - 6902137,13 грн., оплату позивач мав здійснити протягом 60 робочих днів з дати передачі товару (а. с. 152-158).

На підтвердження реальності вищезазначеної господарської операції позивач надав до суду акти прийому - передачі, видаткові накладні, платіжні доручення (т. 1 а. с. 77-96, 152-194). За умовами додатків до договору, місцем поставки зазначена адреса потужностей ТОВ «Саундагро», яким видані посвідчення про якість (т. 2 а. с. 21-95).

Також, позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару надано до суду договір комісії №К-25/01, укладений між позивачем та ТОВ «Перфоменс», за умовами якого останній зобов`язується від імені позивача реалізувати товар неризидентам України, укласти необхідні експортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу, забезпечує збереження та транспортування товару (т. 1 ас. . 97-105). На потвердження реальності даного договору позивач надав акти приймання - передачі товару комісіонеру, товарно-транспортні накладні, на підтвердження транспортування товару з місця його отримання позивачем від його постачальника, звіти комісіонера про виконання, митні декларації, експортні зовнішньоекономічні контракти, (т. 1 а. с. 106-250, т. 2 а. с. 1-20).

Таким чином, факт отримання товару позивачем від його контрагента (олія соняшникова) та подальша його реалізація підтверджується вищезазначеними первинними та іншими документами.

Суд не приймає в якості належного доказу нереальності господарської операції позивача з придбання соняшникової олії у ТОВ «Центр-Комторг» посилання відповідача на не відповідність відомостей у товарно-транспортних накладних відомостям зазначеним у сертифікаті якості щодо зазначення автотранспорту, з огляду на наступне.

Так, суд зазначає, що не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій відсутність/неточність заповнення документів на підтвердження якості придбаних товарів, якщо з інших первинних документів вбачається фактичне здійснення господарських операцій між господарюючими суб`єктами.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 14.02.2020 р. №816/294/16, від 27.11.2018 р. 805/3360/17-а.

У даному випадку придбання товарів позивачем підтверджується актами передачі, видатковими накладними та платіжними дорученнями. Також, судом враховано лист виробника, в якому надано пояснення, що в посвідченнях про якість товару ним були допущені технічні помилки (т. 1 а. с. 48).

А щодо транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 16.05.2018 р. у справі № 2а-0870/12052/11, від 05.06.2018 р. у справі № 2а-10089/11/1370, від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17.

В акті перевірки та відзиві відповідача зазначено, що у товару придбаного позивачем відсутнє походження по ланцюгу постачання. Так, відповідач стверджує, що у січні-лютому 2019 р. виробником товару (соняшникової олії) було ТОВ «Чугуївський масло Завод», який поставив товар ТОВ «Центр Комторг», який у свою чергу є контрагентом позивача. А згідно податкової інформації, отриманої від ГУ ДФС у Львівській області, встановлено неправомірне визначення податкових зобов`язань ТОВ «Чугуївський Масло Завод» при продажу товарів ТОВ «Центр Комторг» у січні на суму 6710711,07грн., в свою чергу відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Саундагро» надавало послуги ТОВ «Чугуївський Масло Завод» з переробки насіння у жовтні 2018 р., а в посвідченнях якості зазначено грудень 2018 р., ГУ ДФС у Кіровоградській області надало інформацію, що ними складено акт про неможливість проведення документальної планової перевірки ТОВ «Саундагро».

Тобто, відповідач дійшов висновку про неможливість встановлення джерела походження придбаного позивачем товару на підставі вищезазначеної податкової інформації.

Суд зазначає, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 14.02.2020 р. №820/5478/16

Також, судом прийнято до уваги, що позивач вчинив дії для з`ясування джерела походження товару, у зв`язку із виявленими неточностями в посвідченнях якості шляхом направлення листів до контрагента, у відповідь на які були направлені листи-відповіді, з яких вбачається, що в посвідченнях якості було допущено технічні помилки (т. 1 а. с. 45-49).

Таким чином, позивач вчинив все залежне від нього для з`ясування походження придбаного товару, хоча згідно податкового законодавства у позивача відсутній обов`язок перевірки добросовісності всього ланцюга постачання товару, тобто позивач не має нести відповідальність за контрагента свого постачальника.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція підтверджена постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Принцип індивідуалізації відповідальності також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, а саме у справах "Булвес" АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгари суд вказав, "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компатїі-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 19210 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1340 від 25.10.2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (вул. Гречишникова, 52, Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 32938047) до Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г,Київ 119,04119 ідентифікаційний код 43141471) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, Київ, 119, 04119, ідентифікаційний код 43141471) від 08.10.2019 р. №0004124915.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, Київ, 119, 04119, ідентифікаційний код 43141471) від 08.10.2019 р. №0004134915.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, Київ, 119, 04119, ідентифікаційний код 43141471) від 08.10.2019 р. №0004144915.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г,Київ 119,04119 43141471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (вул. Гречишникова, 52,Миколаїв,54003 32938047) судовий збір в розмірі 19210 грн.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич