Рішення № 87740243, 17.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004720

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лепеха А.М.,

представника позивача Шиміна О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

16.09.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1 (далі – відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС від 11.03.2019 №UA209000/2019/000142/2.

Ухвалою від 19.09.2019 суддя залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 15.10.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 11.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач визначив митну вартість автомобіля за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості товару надав відповідачу документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України. Зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару позивачем від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Крім цього, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України. Позивач звернув увагу, на те, що заявлена митна вартість товару підтверджена висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 31.03.2019.

01.11.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості, оскільки заявлена митна вартість товару не підтвердження документально і не відповідає інформації щодо вартості транспортного засобу, яку згенеровано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1077 від 12.12.2018 АСАУР. Крім того, виявлено розбіжності у рахунку та експортній митній декларації (у рахунку – 5600 дол.США, у експортній мд – 5692,87євро). Також у поданій позивачем фактурі від 22.10.2018 не зазначені умови оплати за товар, відсутні відомості про ставку податку. Відповідач також вказав, що касові або товарні чеки щодо здійснення оплати до митного оформлення не подавались. Таким чином, подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів.

11.11.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій додав, що в електронному повідомленні про витребування додаткових документів не містилося вимоги щодо необхідності подання платіжних документів, а тому посилання відповідача на ці обставини як на підставу прийняття рішення про коригування митної вартості товарів є незаконним. Також таке рішення не містить посилання про розбіжність вартості в інвойсі та експортній декларації. Зазначив, що відповідно до інвойсу оплата мала здійснюватись протягом 90 днів з дня поставки товару.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі представника до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.02.2019 ТзОВ «Тропік» через митного брокера в електронному вигляді подало відповідачу до митного оформлення митну декларацію №UA209190/2019/028054 на товар «легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: NISSAN, модель: ROGUE, рік випуску – 2015, модельний рік – 2016, дата введення в експлуатацію – 01.01.2016, номер кузова: НОМЕР_2 , двигун – бензин, об`єм – 2488 см3, потужність – 125 kw, колір – сірий, кузов – універсал, колісна формула – 4х4».

Заявлена митна вартість – 5600,00 дол. США, на підтвердження якої декларантом подано наступні документи:

- інвойс від 22.10.2018 № 18-00089;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28.09.2018;

- довідку від 26.02.2019 № 26.02.2019-53 сертифікації транспортних засобів;

- митну декларацію країни відправника від 21.12.2018 № 18LTLC0100EK17DBE6;

- акт про проведення огляду № UA209200/2019/04321 від 28.01.2019.

11.03.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000142/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00447.

Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість транспортного засобу визначено за резервним методом, у зв`язку з наявністю інформації з системи АСАУР ДФС в розмірі 10185,00 дол. США.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2019 №UA209000/2019/000142/2 вбачається, що підставою для його прийняття, стало те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості транспортного засобу, яка згенеровано АСАУР ДФС та складає 10185,00 дол. США. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС.

Як встановив суд декларант подав відповідачу митну декларацію в електронному вигляді №UA209190/2019/028054 від 26.02.2019 із зазначенням митної вартості товару 5600,00 дол. США, згідно з інвойсом від 22.10.2018 № 18-00089.

Крім цього, згідно з доданим позивачем до позовної заяви звітом № 310319/001 про визначення вартості колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 31.03.2019 встановлено вартість транспортного засобу марки NISSAN, модель ROGUE, 2015 року випуску, номер кузова: НОМЕР_2 , двигун – бензин, об`єм – 2488 см3, в розмірі 5600,00 дол. США.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на розбіжність у числових значеннях, що містяться у рахунку та експортній митній декларації (у рахунку – 5600дол. США, у експортній мд – 5692,87 євро), суд зазначає таке.

Згідно з інвойсом від 22.10.2018 № 18-00089 вартість автомобіля становить 5600,00 дол. США. Дійсно, в експортній митній декларації від 21.12.2018 № 18LTLC0100EK17DBE6 вказана сума 5692,87 євро.

Однак суд зазначає, що експортна митна декларація не передбачена в переліку документів, які підтверджують митну вартість товару згідно з ч. 2 ст. 53 МК України. А в ч. 3 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, якщо наявна розбіжність між документом, який передбачений ч. 2 ст. 53 МК України і документом який не передбачений, але поданий, то в органу доходів і зборів не виникає право вимагати надати додаткові документи і відповідно у декларанта обов`язку їх надання.

В цьому контексті суд вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. В оскарженому рішенні відповідач не вказав на таку розбіжність, тобто це не слугувало підставою для його прийняття. Більше того, суд зауважує, що в оскарженому рішенні відповідача в п. 16 «Загальна сума за розрахунком (фактурна вартість товару) вказана сума 5600,00 дол. США, яка і зазначена в поданій декларантом митній декларації № UA209190/2019/028054 від 26.02.2019 та в інвойсі від 22.10.2018 № 18-00089.

З урахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача щодо розбіжності у числових значеннях, що містяться у рахунку та експортній митній декларації як підстави для прийняття оскарженого рішення.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо неподання декларантом касових або товарних чеків на здійснення оплати до митного оформлення, суд зазначає таке.

Відповідно до переліку документів, які подаються для підтвердження митної вартості товарів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються лише у разі, якщо рахунок сплачено (п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України). Таким чином, декларант повинен подати банківські платіжні документи у разі сплати рахунку. В інвойсі від 22.10.2018 № 18-00089 зафіксовано про відтермінування платежу до 90 днів.

До того ж, суд зазначає, що необґрунтованими є посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з ч. 7 ст. 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Суд при розгляді справи враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно з якою посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Виходячи з того, що відсутність касових або товарних чеків щодо здійснення оплати до митного оформлення не слугувало підставою для прийняття оскарженого рішення, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не може посилатися на такі обставини, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Також, суд зауважує, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість митний орган не навів жодних аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

З огляду на це, відповідач не мав підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товарів шляхом отримання цінової інформації з АСАУР ДФС.

Суд звертає увагу на те, що відповідач в рішенні про коригування митної вартості зробив посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 1077 від 12.12.2018, якою затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України. Проте, такий порядок визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 р. до 25 листопада 2018 р., а також: 1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; 2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно (п.1 Тимчасового порядку). Як встановив суд, декларант подав до митного органу митну декларацію 26.02.2019, даних щодо повторного ввезення транспортного засобу позивача митний орган не надав. Таким чином, відповідач не мав підстав для застосування Тимчасового порядку при винесенні рішення про коригування митної вартості.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості транспортного засобу за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2019 № UA209000/2019/000142/2, прийняте Львівською митницею ДФС, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1237,53 грн., сплачений згідно з квитанцією №0.0.1485452655.1 від 08.10.2019.

Щодо витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Суд встановив, що позивач оплатив послуги з перекладу документів, складеними англійською та литовською мовами, які є доказами у справі. Для підтвердження понесення таких витрат позивач надав: рахунки на оплату від 22.11.2019 № 262, від 02.12.2019 № 269, від 04.12.2019 № 278; актом здачі-прийняття виконаних робіт №278 від 06.12.2019; квитанціями про оплату від 25.11.2019, від 02.12.2019, від 05.12.2019 в розмірі 1330,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1330,00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 73-76, 134, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.03.2019 № UA209000/2019/000142/2.

Стягнути з Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 1237 (одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 53коп.

Стягнути з Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 а судові витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1330 (одна тисяча триста тридцять)грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 21.02.2020.

Суддя А.Г. Гулик