Рішення № 87740165, 17.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6681/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дій відповідача з відмови, листом № 2409/П-11 від 7 жовтня 2019 року, позивачу у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 22 травня 2010 року по 31 травня 2019 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 30283,26 грн.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів, за період з 22 травня 2010 року по 31 травня 2019 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 30283,26 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання 18.12.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.19-20)

26.11.2019 року позивачем до суду подано заяву, вхід. № 44327/19, в якій останній просить, зокрема, провести розгляд справи за відсутності позивача. (а.с.32) 18.12.2019 року представником відповідача до суду подано заяву, вхід. № 48169/19, в якій останній просить продовжити розгляд справи без участі представника відповідача. (а.с.181)

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- на виконання постанови Іванівського районного суду Одеської області від 15 березня 2011 року по справі № 2-а-26/11, яка була змінена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та донараховано за період з 22 травня 2010 року суму недоотриманої пенсії у розмірі 30283,26 грн. Зазначені кошти були виплачені позивачу лише 12 червня 2019 року, тобто із затримкою виплати, яка складає 108 календарних місяців (з 22 травня 2010 року по 31 травня 2019 року). Отримання позивачем суми недоотриманої пенсії у розмірі 30283,26 грн. підтверджується випискою по картковому рахунку позивача, з якої вбачається, що 12 червня 2019 року на картковий рахунок позивача надійшла грошова сума у розмірі 30283,26 грн., як стягнення заборгованості за рішенням суду по справі № 2-а-26/11;

- у вересні 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про нарахування та сплату йому суми компенсації втрати частини доходів, на що Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області, листом № 2409/П-11 від 7 жовтня 2019 року, відмовило позивачу у задоволенні заяви;

- Верховним Судом України, при розгляді аналогічних правовідносин, зроблено висновок про те, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення;

- з огляду на встановлений судовим рішенням обов`язок Управління ПФУ провести перерахунок пенсії позивача та сплатити йому заборгованість з пенсійних виплат за певний період, Управління ПФУ допустило порушення права позивача на належне виконання судового рішення, внаслідок чого заборгованість перед позивачем з пенсійних виплат, яка виникла в результаті проведення перерахунку була сплачена позивачу тільки у 2019 році;

- посилання Управління ПФУ на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України для проведення виплати за рішенням суду є безпідставним, так як йде врозріз з висновками наведеними в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року про те, що «органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань»;

- виконуючи постанову суду, Управління ПФУ було сплачено суму недоотриманої позивачем пенсії (заборгованості) за весь термін перерахування, але в порушення вимог статті 19 Конституції України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати», позивачу не було проведено нарахування та виплату компенсації, чим йому було завдано майнової шкоди у розмірі суми несплаченої компенсації;

- у відповідності із положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати за період з 22 травня 2010 року по 31 травня 2019 року, нарахованої та сплаченої позивачу, у червні 2019 року суми недоотриманої пенсії у розмірі 30283,26 грн.;

- Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних справ в ухвалі від 6 липня 2016 року по справі № 212/9427/14-ц було зазначено, що у разі нарахування несплаченого особі доходу, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу. За таких обставин, Управління ПФУ при отриманні відомостей щодо виплати суми недоотриманої пенсії у розмірі 30283,26 грн., протиправно відмовило позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації на нарахований, але своєчасно не сплачений дохід у вигляді сум недоотриманої пенсії.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- на виконання постанови Іванівського районного суду Одеської області від 15.03.2011 року по справі № 2-а-26/11/1509 позивач отримав суму перерахунку пенсії у розмірі 30283,26 грн. тільки 12 червня 2019 року, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою нарахувань;

- норми ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у випадку, коли суми пенсії нараховані, але не виплачені з вини органу, що призначає і виплачує пенсії, у зв`язку з відсутністю фінансування пенсій. Такі випадки існували тільки у 1990 роках, у зв`язку з відсутністю коштів у бюджеті країни. На даний час виплата пенсій фінансується Пенсійним фондом України щомісячно у повному обсязі, тому стаття 46 Закону 1058 щодо компенсування втрати частини доходів не застосовується;

- на виконання постанови Іванівського районного суду Одеської області від 15.03.2011 року по справі № 2-а/26/11/1509, яка надійшла до управління 22.06.2014, позивачу 01.07.2014 року було здійснено перерахунок пенсії з 22.05.2010 по 22.11.2010 рік у сумі 30282,26 грн.;

- погашення заборгованості здійснюється Казначейством України в межах бюджетних асигнувань, визначених на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 та в порядку черговості надання документів;

- отже, 06.04.2016 року управління ПФУ в Іванівському районі Одеської області на запит головного територіального управління юстиції в Одеській області надано довідку № 1430/02 про нарахування ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 30283,26 грн.;

- 01.09.2016 року від Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшли повідомлення від 23.08.2019 року за № 09.2-5823 про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою із зазначенням внесення прийняття боргу та внесення даних до відповідного Реєстру. Таким чином, управління було здійснено перерахунок пенсії позивачу своєчасно;

- згідно повідомлення ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 30283,26 грн. він отримав 12.06.2019 року. Однак сума боргу, що нарахована позивачу, з 23.08.2016 року до дати сплати обліковувалася не в пенсійному органі, а в управлінні державної виконавчої служби;

- з урахуванням викладеного, головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не може вважатися організацією, що порушила строки виплати нарахованої суми боргу з 22.05.2010 по 31.05.2019 рік та відповідно підстав для нарахування та виплати боргу з 22.05.2010 року по 31.05.2019 року та відповідно підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 немає.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Іванівського районного суду Одеської області від 15 березня 2011 року по справі № 2-а-26/11 (а.с.10-11), зокрема:

- визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 22.05.2010 року статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 року;

- зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, з урахуванням його права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2010 по 22.11.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року по справі № 2-а-26/11 (а.с.12-13), зокрема:

- постанову Іванівського районного суду Одеської області від 15.03.2011 року змінено, виклавши її резолютивну частину наступним чином:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо непроведення перерахунку призначеної ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2010 року по 22.07.2011 року включно, виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області зробити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2010 року по 22.07.2011 року включно, виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням раніше виплачених сум».

Згідно з довідкою Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області від 06.09.2016 року № 1430/02 про здійснення нарахування на виконання рішення суду (а.с.165), на виконання постанови Іванівського районного суду № 2-а-26/11 позивачу нараховано 30283,26 грн. з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до виписки по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнтів від 13.06.2019 року за період: 14.05.2019 - 13.06.2019 (а.с.14), зокрема, 12.06.2019 рокукартковий рахунок позивача поповнено на суму 30283,26 грн., деталі транзакції: безготівкове зарахування коштів між власними рахунками #316380302616#3504040;2800;стяг.заб.;зг.в\д Іван-й р/с Одес обл. по с.2-а-26/11 від 15/03/2011 на кор. ОСОБА_1 ІПННОМЕР_2 ;.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.09.2019 року, у якій просив нарахувати та сплатити йому, у якості відшкодування завданої йому майнової шкоди, суму компенсації втрати частини доходів за період з 22 травня 2010 року по 31 травня 2019 року. (а.с.8)

Листом від 07.10.2019 року № 2409/П-11 (а.с.9) на звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо пенсійного забезпечення повідомлено наступне:

- відповідно до пункту 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- за інформацією Іванівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до постанови Іванівського районного суду від 15.03.2011 по справі № 2-а-26/11, яка надійшла 17.10.2011, позивачу на листопад 2011 року нараховано, як інваліду 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсію по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 23.11.2010 року по 22.07.2011 року у сумі 42423,10 грн.;

- відповідно до постанови Іванівського районного суду від 01.07.2011 року по справі № 2-а-707/11, яка надійшла 22.06.2014 по серпень 2014 року нараховано державну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 49, 50, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2010 по 22.11.2010 в сумі 30283,26 грн.;

- отже, зазначені перерахунки пенсій проведені своєчасно, підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів немає;

- одночасно повідомлено. Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними визначений Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440 (далі - Порядок);

- згідно Порядку виконавчі документи за рішенням суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є державні органи, подаються до органів державної виконавчої служби;

- згідно повідомлень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 23.08.2016 № 5823 та від 23.08.2016 № 5822 про прийняття до обліку рішення, виконання яких гарантується державою, зазначені судові рішення прийняті до обліку та включені до першої черги задоволення вимог.

Не погоджуючись з діями відповідача з відмови, листом № 2409/П-11 від 7 жовтня 2019 року, позивачу у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 22 травня 2010 року по 31 травня 2019 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 30283,26 грн., позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема, посвідчення Серія НОМЕР_1 , згідно з яким позивач має право на пільги і компенсацію, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (а.с.7)

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надана копія пенсійної справи позивача (а.с.35-179).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III (далі - ЗУ № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЗУ № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 ЗУ № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 4 ЗУ № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п. 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до абз. 5 п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст. 6 ЗУ № 2050-III, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Згідно зі ст. 7 ЗУ № 2050-III, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року по справі № 2-а-26/11, зокрема:

- постанову Іванівського районного суду Одеської області від 15.03.2011 року змінено, виклавши її резолютивну частину наступним чином:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо непроведення перерахунку призначеної ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2010 року по 22.07.2011 року включно, виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області зробити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2010 року по 22.07.2011 року включно, виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням раніше виплачених сум».

Згідно з довідкою Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області від 06.09.2016 року № 1430/02 про здійснення нарахування на виконання рішення суду, на виконання постанови Іванівського районного суду № 2-а-26/11 позивачу нараховано 30283,26 грн. з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до виписки по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнтів від 13.06.2019 року за період: 14.05.2019 - 13.06.2019, зокрема, 12.06.2019 року картковий рахунок позивача поповнено на суму 30283,26 грн., деталі транзакції: безготівкове зарахування коштів між власними рахунками #316380302616#3504040;2800;стяг.заб.;зг.в\д Іван-й р/с Одес обл. по с.2-а-26/11 від 15/03/2011 на кор. ОСОБА_1 ІПННОМЕР_2 ;.

Листом від 07.10.2019 року № 2409/П-11 на звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо пенсійного забезпечення повідомлено наступне, зокрема:

- відповідно до пункту 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- відповідно до постанови Іванівського районного суду від 01.07.2011 року по справі № 2-а-707/11, яка надійшла 22.06.2014 по серпень 2014 року нараховано державну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 49, 50, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2010 по 22.11.2010 в сумі 30283,26 грн.;

- отже, зазначені перерахунки пенсій проведені своєчасно, підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів немає;

- одночасно повідомлено. Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними визначений Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440 (далі - Порядок);

- згідно Порядку виконавчі документи за рішенням суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є державні органи, подаються до органів державної виконавчої служби;

- згідно повідомлень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 23.08.2016 № 5823 та від 23.08.2016 № 5822 про прийняття до обліку рішення, виконання яких гарантується державою, зазначені судові рішення прийняті до обліку та включені до першої черги задоволення вимог.

З встановлених судом обставин вбачається та не заперечується відповідачем, що останнім не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із виплатою позивачу державної та додаткової пенсії за період з 22.05.2010 року по 22.07.2011 року включно, за судовим рішенням по справі № 2-а-26/11 в розмірі 30283,26 грн.

При цьому слід зазначити, що з наведених встановлених судом обставин та змісту відзиву відповідача на позовну заяву також вбачається, що у листі відповідача від 07.10.2019 року № 2409/П-11 на звернення позивача у даних щодо судового рішення, на виконання якого здійснено нарахування та 30283,26 грн. допущено помилку, а саме, замість справи № 2-а-26/11 зазначено справу № 2-а-707/11.

Вищенаведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 ЗУ № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 ЗУ № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 ЗУ № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року (справа № 522/1404/17), від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а).

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 3 липня 2018 року (справа № 521/940/17) тощо.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи;

- оскаржувані дії вчинені відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони - є протиправними, відповідно позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, - підлягають задоволенню.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 194, 205, 241-246, 250, 255, 295, 382 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області місцезнаходження: (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом № 2409/П-11 від 7 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 22 травня 2010 року по 31 травня 2019 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 30283,26 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 22 травня 2010 року по 31 травня 2019 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 30283,26 грн.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.