Ухвала суду № 87737677, 19.02.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6998/19

Провадження № 1-кп/206/446/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2020року Колегія суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Малихіної В.В.,

суддів: Грицаюк Н.М.,

Поштаренко О.В.,

при секретарі: Тєрьошині О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040700000780 від 07.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора: Суркова А.В.,

захисників-адвокатів: Хейлика В.В.,

Завгороднього О.С.,

представника потерпілого, адвоката: Ільїна І.Д.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

20.12.2019 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 надійшов обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню № 12019040700000780 від 07.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, оскільки кримінальне провадження підсудне Самарському районному суду міста Дніпропетровська, обвинувальний акт відповідає вимогам встановленим КПК України, підстави для поверненні акту прокурору, закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України відсутні, просив відмовити у задоволенні клопотань захисників-адвокатів про повернення обвинувального акту прокурору.

Також, прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , мотивоване тим, що останній обгрунтованого підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, 04.10.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.12.2019 року. 29.11.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.01.2020 року. 26.12.2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.02.2020 року. Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до дванадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого. Окрім цього, ОСОБА_2 не має стійких соціальних зв`язків, він не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, неповнолітніх дітей не має, у нього не має потреби доглядати за своїми батьками. Крім того вказував, що потерпіла ОСОБА_3 зверталась до правоохоронних органів у зв`язку із надходженням погроз. У зв`язку з викладеним клопоче продовжити до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , мотивоване тим, що останній обгрунтованого підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, 04.10.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.12.2019 року. 29.11.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.01.2020 року. 26.12.2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.02.2020 року. Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до дванадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого. Окрім цього, ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, він не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, неповнолітніх дітей не має, у нього не має потреби доглядати за своїми батьками. Крім того, ОСОБА_1 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, вчинив новий злочин. Крім того вказував, що потерпіла ОСОБА_3 зверталась до правоохоронних органів у зв`язку із надходженням погроз. У зв`язку з викладеним клопоче продовжити до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Захисник-адвокат обвинуваченого ОСОБА_2 - Хейлик В.В. заперечував проти призначення обвинувального акту до розгляду та заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, з підстав того, що в обвинувальному акті в анкетних відомостях обвинуваченого вказані додаткові дані, не передбачені вимогами п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, також зазначено звання слідчих, що також не передбаченого імперативними вимогами КПК України. Не зазначено час його складання (затвердження), вважає, що реєстр матеріалів неналежним чином оформлений, так як зазначені повідомлення про підозру та зміну підозри являється процесуальною дією, а не рішенням.

Заперечував проти продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявив клопотання в якому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, протягом строку тримання під вартою не вчинив інших злочинів та не порушив покладених на нього обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника-адвоката.

Захисник-адвокат обвинуваченого ОСОБА_4 - Завгородній О.С. в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід обвинуваечному на домашній арешт, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, клопотав повернути обвинувальний акт прокурору, підтримавши думку захисника Хейлика В.В., при цьому додав, що при формулюванні обвинуваечння стороною обвинувачення у другому абзаці зазначено дату - 07.08.2010, що є значним недоліком.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника-адвоката.

Представник потерпілого Ільїн І.Д. в підготовчому судовому засіданні підтримав думку прокурора, просив продовжити обраний обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також призначити обвинувальний акт до розгляду, заперечував проти повернення обвинувального акту прокурору, так як вказані адвокатами недоліки є не суттєвими, а в даті при формулюванні обвинувачення допущено лише механічну помилку.

Колегія суддів заслухавши та дослідивши клопотання, дослідивши обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, заслухавши думки учасників судового провадженння, суд приходить до наступних висновків.

Щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Частиною 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення в тому числі, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбаченихпунктами 4-8 частини першоїабочастиною другою статті 284цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Аналізуючи думку та клопотання прокурора, представника потерпілого, обвинувачених та клопотання захисників щодо можливості призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, суд зазначає наступне.

Так, доводи захисників про те, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, та підлягає поверненню прокурору, суд вважає безпідставними, оскільки зміст реєстру матеріалів досудового розслідування, визначений ч. 2 ст. 109 КПК України, органом досудового розслідування дотриманий, при цьому самі по собі зазначені у клопотанні та репліках обставини не є істотними та не свідчать про порушення прокурором ст. 291 КПК України при складанні обвинувального акту, тобто не тягнуть за собою повернення обвинувального акту прокурору, помилки у зазначені дати при формулюванні обвинувачення, як такого, що не відповідає вимогам закону, можуть бути з`ясовані та усунуті під час судового розгляду, окрім того суд зверає увагу на те, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно із положеннями КПК України, а також відповідно до положень ч. 2 ст. 337 КПК України під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б перешкоджали призначенню судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, оскільки захисниками не наведено жодної мотивованої підстави, яка ґрунтується на вимогах закону для повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Таким чином, суд зазначає про можливість призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам встановленим КПК України, підстави для поверненні акту прокурору, закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України відсутні, кримінальне провадження підсудне Самарському районному суду міста Дніпропетровська.

При вирішенні клопотання прокурора стосовно продовження обвинуваченим строку тримання під вартою та захисників-адвокатів про зміну запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2019 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 23 лютого 2020 року, одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового розгляду має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі і запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла до висновку про те, що клопотання прокурора щодо продовження строків тримання під вартою відносно як обвинуваченого ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, та за скоєння якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на потерпілих, свідка, які ще не допитані судом, не працює, має малолітнью дитину.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на потерпілих, свідка, які ще не допитані судом, не має стійких соціальних зв`язків, не працюючий, є особою раніше неодноразово судимою.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою кожному з обвинувачених, існують, обрання іншого, більш м`якого виду, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, вирішуючи подані клопотання суд, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, як наслідок відмовити захисникам-адвокатам в задоволенні клопотань про зміну запобіжного заходу на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Колегія суддів вважає, що запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі кожного з обвинувачених, а і характеру та тяжкості діянь, які кожному інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Таке застосування не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Таким чином, з метою виконання процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, як то впливу на свідків та потерпілих, тощо, суд вважає, що як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою настрок до шістдесяти днів кожному.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що обвинувачені не позбавлені можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище колегією суддів.

Керуючись ст.ст. 314-316, 331 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Хейлика В.В. про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Завгороднього О.С. про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Матеріали за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12019040700000780 від 07.08.2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, призначити до розгляду у відкритому судовому засіданні о 15 год. 00 хв. 25 лютого 2020 року.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Завгороднього О.С. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 17.04.2020 року.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Хейлика В.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на домашній арешт - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 17.04.2020 року.

Копію ухвали надіслати до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" – до виконання.

Розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально у складі трьох професійних суддів.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження та свідків.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою набирає чинності негайно, але відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», зважаючи на Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-208/2018 (2402/18) від 13.06.2019 за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 КПК України, може бути оскаржена учасниками судового провадження шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала в іншій частині окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Головуючий суддя В.В. Малихіна

Судді Н.М. Грицаюк

О.В. Поштаренко