Рішення № 87736588, 20.02.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/2898/18

Провадження № 2/209/79/20

РІШЕННЯ

іменем України

"20" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Лобарчук О.О.

при секретарі: Золотих Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Представник АТ КБ Приватбанк Гаренко Н.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.11.2012 року в розмірі 13492,56 гривень та судові витрати у розмірі 1762,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.11.2012 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач) 08.11.2012 року отримала кредит у розмірі 2700,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення і зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг» при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку судовий штраф, розмір якого встановлений Тарифами договору. Відповідно до п.2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором. В порушення умов кредитного договору та законодавства України, відповідач свої зобов`язання не виконала, а саме: не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань, ОСОБА_1 станом на 04.07.2018 року має заборгованість у розмірі 13492,56 грн., яка складається з наступного: 322,73 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 3630,72 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 8420,42 грн. – заборгованість за пенею; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 618,69 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк».

Заяви (клопотання) учасників справи.

31 жовтня 2019 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Малюк О.П. до суду надано відзив на позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно змісту відзиву зазначає, що відповідач визнає позовні вимоги позивача частково в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 322,73 грн., інші позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними. Вона стверджує, що відповідач не укладала кредитного договору з банком та не надавала письмової згоди на оформлення кредитної картки, крім Анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, ніяких інших документів не підписувала, а також через свою правову необізнаність і черезте, що Умови та правила надання банківських послуг є значним за обсягом документом, вона не ознайомилася з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами. Крім того, відповідач стверджує, що в анкеті-заяві не зазначено, який саме банківський продукт вона особисто виявила бажання оформити на її ім`я, яку саме картку з зазначених в Витязі з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вона бажала отримати: картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», картку «Універсальна Contract» або картку «Gold», і вважає необхідним встановлення цього факту на тій підставі, що ці різновиди кредитних карток мають різні умови і правила користування. Відповідач не надавала письмової згоди на оформлення кредитних карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» або «Gold», і вважає, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити, яку саме картку і коли саме було видано відповідачу, її номер, з яким кредитним лімітом, за якою процентною ставкою, розмір пені та штрафів, умови щодо відповідальності за прострочення платежів, тобто докази укладання між сторонами саме кредитного договору в матеріалах справи відсутні. Також відповідач заперечує проти розміру заборгованості за процентами, пенею, штрафами і зазначає, що в підписаній неюАнкеті-заявівзагалі не зазначений розмір процентів, пені і штрафів, що є істотними умовами договору. У зв`язку з тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами суму заборгованості, відповідач просить відмовити в позові в частині стягнення відсотків, пені та штрафів, а також відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК Уркаїни стягнути з неї судовий збір у розмірі 42,15 грн., який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.(а.с.131-137)

15 листопада 2019 року представником позивача Гаренко Н.В. надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку, а саме: розрахування у торговельній мережі, зняття готівки у

банкоматах, поповнення кредитного рахунку. Вказані операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання відповідачем та сплату відсотків за його користування. Нарахування за відповідною ставкою проводиться на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредити за період. Зауважують, що розрахунок, який здійснив відповідач не є належним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку. Крім того, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов`язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже адже характер правопорушень в даному випадку різний. А також, вважають, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені

немає, оскільки порушення зобов`язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної даваності, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Також необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Просять задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.(а.с.148-157)

Представник позивача Гаренко Н.В. в судове засідання не з`явилася, заявила клопотання про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача адвокат Малюк О.П. в судове засідання не з`явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила суд прийняти до уваги правову позицію, викладену у відзиві на позов: задовольнити позовні вимоги частково і стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 322,73 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.12.2018 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено цивільну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом всіх учасників справи у підготовче засідання.(а.с.114)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.(а.с.185)

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до ст. 247 ч 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.11.2012 року ОСОБА_1 отримала у АТ КБ «ПриватБанк» кредит на суму 2700,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви, підписаної відповідачем (а.с.12).

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/).(а.с.13-28)

Згідно з наданим банком розрахунком розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договоромстаном на 04.07.2018 року становить13492,56 грн., який складається з наступного: 322,73 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 3630,72 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 8420,42 грн. – заборгованість за пенею; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 618,69 грн. – штраф (процентна складова).(а.с.10-11)

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванню обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є заборгованість за кредитним договором.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст.1049,1054 ЦК України, в зв`язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту.

Разом з тим, визначаючи розмір боргу, суд виходить з розрахунку, який надано банком та приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", визначивши розмір суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача в розмірі 322 грн. 73 коп., що є тілом кредиту.

Інші вимоги позовної заяви задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладання кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 08.11.2012 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.11.2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/) як на невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та цей витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки (пені, штрафів), тобто не містять підтверджень розміру і порядку нарахувань, зазначених в доданих банком до позовної заяви документах.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд вважає, що надані позивачем правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Не можна брати до уваги при визначенні розміру заборгованості витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» (ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/), які не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.11.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 08.11.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Таким чином, суд не вбачає наявності правових підстав для стягнення на користь банку 3630,72 грн. процентів за користування кредитом і 8420,42 грн. пені за недотримання умов кредитного договору, штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500,00 грн. та штрафу (процентної складової) у розмірі 618,69 грн., як таких, що передбачені договором, тому в стягненні вищезазначених сум слід відмовити.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, посилання позивача на те, що відповідач ознайомилася і згідна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, про що зазначено в її особистій заяві, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені Умови та Тарифи не містять підпису позичальника; не встановлено доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Тарифи розуміла позичальник, підписуючи анкету-заяву.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та стягненню підлягає заборгованість в розмірі 322 грн. 73 коп., що є тілом кредиту.

Згідно зі ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 42,15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_1 (інші відомості суду не відомі) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.11.2012 року у розмірі 322,73 грн., що становить заборгованість за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_1 (інші відомості суду не відомі) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) сплачений позивачем судовий збір в розмірі 42,15 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 20 лютого 2020 року.

Суддя Лобарчук О.О.