Вирок № 87736060, 21.02.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13339/19

Провадження № 1-кп/161/69/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 21 лютого 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді - Сівчука А.Є.

при секретарі - Федьо Н.І.

за участю прокурора - Омелянчука А.В.

захисника - Давидова О.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку кримінальне провадження №12019030010002665 від 19.07.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ківерці Ківерцівського району, Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2018 року за ст.186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки,

-за ст.186 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 18.07.2019 року близько 21 год. 35 хв., перебуваючи на зупинці громадського транспорту, що знаходиться в м. Луцьк вул. Конякіна,30, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, повторно, відкрито викрав з правої кишені штанів потерпілого ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи, який сидів на лавці, грошові кошти в сумі 910 грн., чим спричинив останньому майнову шкоду на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та показав, що, дійсно, у вказаний час, місце та спосіб вчинив зазначений в обвинувальному акті злочин, не оспорюючи розміру завданої шкоди. У вчиненому обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Крім повного визнання вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 349 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судом постановлено не досліджувати інші докази по кримінальному провадженні, оскільки вони не оспорюються учасниками судового розгляду.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, вчинив злочин, передбачений ст.186 ч.2 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії тяжких злочинів, всі обставини справи та дані про особу обвинуваченого.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд відносить вчинення злочину щодо особи з інвалідністю.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом враховується те, що останній свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню доньку, потерпілий щодо призначення покарання останньому просив суд суворо його не карати, однак ОСОБА_1 не працює, судимий за вчинення умисного тяжкого корисливого злочину проти власності, судимість за який не знята та не погашена в установленому законом порядку, та знову вчинив новий тяжкий корисливий злочин щодо особи з інвалідністю в період іспитового строку, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а також свідчить про підвищену суспільну небезпечність, тому суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, тобто покарання ОСОБА_1 слід призначити в межах санкції ст.186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.71 ч.1 КК України, остаточно призначивши останньому до відбуття покарання у виді позбавлення волі, оскільки судом враховується його соціальний статус та матеріальне становище, що на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме вимогам ст.65 КК України.

Речові докази в даному кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2018 року – 1 (один) місяць позбавлення волі, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`ять) років 1 місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з 18.07.2019 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній – тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.07.2019 року.

Речові докази:

-грошові кошти в сумі 910 гривень, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 – повернути останньому за належністю.

-відеозапис з камер внутрішнього спостереження магазину «Cropp», який записано на оптичний диск – зберігати при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченому ОСОБА_1 в той же строк з моменту вручення копії даного вироку.

ГОЛОВУЮЧИЙ: