Постанова № 877358, 30.07.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2007р.м.Київ№ 33/367 За заявоюДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проперегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Трейдвест” доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання недійсним розпорядження та податкового повідомлення-рішення.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники:

від позивача: не зявились;

від відповідача:Дяченко Ю.В. (предст. за дов.); Ярмак М.М. (предст. за дов.). На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.07.2007 о 12 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.08.2007 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено відповідача після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 у справі № 33/367 визнано недійсними Розпорядження Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 21.03.2003 № 70 та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 132308/0 від 28.03.2003, стягнуто з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, рахунок в банку відсутній) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдвест”, рахунок №26008010073661, КМФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32207964) 203,00 грн. (двісті три гривні 00 копійок) судових витрат.

Ухвалою суду від 15.06.2007 відкрито провадження з перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 у справі № 33/367.

Заява відповідача мотивована наступним.

ДПІ у Печерському районі м. Києва вважає, що нововиявленою обставиною у справі №33/367 є постанова Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі № 33/604, якою визнано недійсним договір №18/10 від 18.10.2002, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейдвест” та Акціонерним товариством закритого типу “Капітал”, а також те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 15.08.2005 у справі № 11/341-46/446 договір № 1 від 01.08.2002 на поставку обладнання - "Системи автоматичного управління режимами продувки у зерносховищах" та Управляючого комплексу поліграфічного обладнання і друку оригінал макету", укладений між АТЗТ "Капітал" то ТОВ СУРП "Вікторія - Холдінг", визнаний недійсним.

На думку відповідача, вказані обставини є нововиявленми та, посилаючись на них, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 у справі № 33/367 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач заперечень на заяву не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 у справі № 33/367 визнано недійсними Розпорядження Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 21.03.2003 № 70 та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 132308/0 від 28.03.2003, стягнуто з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, рахунок в банку відсутній) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдвест”, рахунок №26008010073661, КМФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32207964) 203,00 грн. (двісті три гривні 00 копійок) судових витрат.

Вказаним рішенням, яке за результатами перегляду в апеляційному порядку було залишено без змін, встановлено наступне.

Розпорядженням ДПІ у Печерському районі м. Києва №70 від 21.03.2003 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1.030.000,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва №132308/0 від 28.03.2003 позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 2.054,00 грн. та штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 514,00 грн.

Розпорядження №70 від 21.03.2003 прийнято на підставі Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва №90/23-08-07/32207964 від 21.03.2003 “Про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ “Трейдвест” (код ЄДРПОУ 32207964) за жовтень 2002 р.”, згідно якого встановлено, що позивачем в жовтні 2002 р. порушено вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого зменшено бюджетне відшкодування на суму 1.030.000,00 грн.

В Акті зазначено, що АТЗТ “Капітал” та ТОВ СУПР “Вікторія-Холдінг” у ВАТ “САТП-0904” (код ЄДРПОУ 00435560) було орендовано приміщення для розміщення офісу за адресою: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 72, площею 112 м кв. та 118 м кв. відповідно. На даних площах відсутні будь-які склади та приміщення для устаткування обладнання під виробництво. В приміщенні ТОВ СУПР “Вікторія-Холдінг” працювали лише директор та головний бухгалтер, особи, які здійснювали виробничу діяльність, не встановлені. З огляду на викладене, відповідач робить висновок, що перевіркою не підтверджується виробництво та перепродаж керуючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригіналів-макетів. Таким чином, відповідач вважає, що операція по придбанню керуючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригіналів-макетів має ознаки “фіктивності”. З огляду на викладене, відповідач робить висновок, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без фактичного придбання товарів, вартість, яких включається до складу валових витрат, отже, позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

До матеріалів справи позивачем надані копії документів, що стосуються господарських операцій позивача з АТЗТ “Капітал”, ПП “СВіК” (договори, доповнення до них, специфікації, акти прийому-передачі товару, податкові накладні, накладні, платіжні доручення, вантажні митні декларації), які досліджувались при документальній перевірці позивача.

Відповідно до договору №18/10 від 18.10.2002 позивачем було придбано у АТЗТ “Капітал” обладнання загальною вартістю 6.180.000,00 грн., а саме управлінський комплекс поліграфічного устаткування та друку оригінал-макетів, згідно специфікації №1 від 18.10.2002 до договору один комплект устаткування вартістю 6.180.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1.030.000,00 грн. Відповідно до договору комісії №21/10 від 21.10.2002 позивач доручив ПП “СВіК” від свого імені укласти зовнішньоекономічний контракт, прийняти товар на відповідальне зберігання, здійснити митне оформлення та відвантажити товар у відповідності до специфікації. Згідно з Актом прийому-передачі товару позивачем 25.10.2002 було передано ПП “СВіК” один комплект товару, що відповідає специфікації №1 до договору №21/10.

Виконання умов договору №18/10 від 18.10.2002 підтверджується виданими АТЗТ “Капітал” податковою накладною №21 від 18.10.2002 на суму 6.180.000,00 грн., видатковою накладною №РН-0000021 від 18.10.2002 6.180.000,00 грн.

На дотримання пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР АТЗТ “Капітал” позивачу було надано податкову накладну №21 від 18.10.2002, видаткову накладну №РН-0000021 від 18.10.2002.

Надані позивачу накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР щодо наявності всіх передбачених законом обов'язкових реквізитів та були підписані особою, підпис та повноваження якої підтверджувались печаткою продавця АТЗТ “Капітал”, що також відповідає вимогам п.18 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 07.08.98 №857/98.

На підтвердження здійснення оплати придбаного товару позивачем надано платіжне доручення №1 від 19.11.2002 на суму 6.180.000,00 грн. та виписка банку про рух коштів на рахунку позивача від 19.11.2002р.

Факт здійснення вищезазначених господарських операцій відображений у Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ “Трейдвест” (копія витягу з Книги обліку - у матеріалах справи).

На виконання обовязків, взятих за договором комісії, ПП “СВіК” 23.10.2002 було укладено з ТОВ “Транслес” договір поставки №139. Згідно договору ПП “СВіК” зобовязувалось поставити “Управляючий комплекс поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів”. Відповідно до вимог договору комісії №21/10 від 21.10.2002 ПП “СВіК” 25.10.2002 було експортовано “Керуючий комплекс поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів” вартістю 5.170.540,00 грн. Факт здійснення експорту товару підтверджується вантажною митною декларацією №10000/2/265414 від 25.10.2002 (копія в матеріалах справи)

Таким чином, твердження відповідача про фіктивність (безтоварність) операції з купівлі-продажу товару між позивачем та АТЗТ “Капітал” суд під час первісного розгляду справи визнав безпідставними.

Здійснення вищезазначених господарських операцій не заперечується в Акті перевірки, в якому зроблено посилання щодо дослідження первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з придбанням у АТЗТ “Капітал” вищезгаданого устаткування, були включені позивачем до податкового кредиту, про що зазначено в рядку 10.1 розділу II "Податковий кредит" декларації з податку на додану вартість за жовтень 2002 р. (копія у справі).

Відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

АТЗТ “Капітал” належним чином зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом платника податку на додану вартість № 35770420 від 13.09.2001 (копія у справі).

Законом України “Про систему оподаткування” №12251-ХІІ від 25.06.1991 не передбачено обов`язку платника податку (ст. 9) та не надано йому права (ст. 10) вимагати від іншого платника податків відомостей щодо реєстрації у якості платника податків, ведення будь-яких бухгалтерських книг, журналів, сплати податкових зобовязань. Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що видаткова накладна № РН-0000021 від 18.10.2002, податкова накладна №21 від 18.10.2002, вантажна митна декларація №10000/2/265414 від 25.10.2002 складені з порушенням законодавства України.

З урахуванням наведеного у рішенні Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 у справі № 33/367 зроблено висновок, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у жовтні 2002 р., а тому позивачу податковим повідомленням-рішенням №132308/0 від 28.03.2003 неправомірно донараховано податок на додану вартість у сумі 2.568,00 грн. та неправомірно прийнято Розпорядження №70 від 21.03.2003 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 1.030.000,00 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва вважає, що нововиявленою обставиною у справі № 33/367 є постанова Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі № 33/604, якою:

- визнано недійсним договір №18/10 від 18.10.2002, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейдвест” та Акціонерним товариством закритого типу “Капітал”;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдвест»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 28; 01054, м. Київ, вул. Дмітрівська, 25, кв.1, рахунок №26008010073661 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, р/р 260003167 в АКБ «Легбанк»в м. Києві, МФО 300056, р/р 260060019164, р/р 260030019165 в ЗАТ «Український кредитний банк»м. Київ, МФО 321701, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, код ЄДРПОУ 32207964) в доход Державного бюджету України 6.180.000 (шість мільйонів сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.;

- стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу «Капітал»(03150, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 72, рахунок №226001010058821 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, р/р 260072884 в АКБ «Легбанк»м. Київ, МФО 300056, р/р 260030017837 в ЗАТ «Український кредитний банк»м. Київ, МФО 321701, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, код ЄДРПОУ 24085403) в доход Державного бюджету України 6.180.000 (шість мільйонів сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.

Постановою Господарського суду м. Києва у справі № 33/604 встановлено наступне.

18.10.2002 між АТЗТ «Капітал»та ТОВ «Трейдвест»укладений договір №18/10, згідно якого АТЗТ «Капітал»(Постачальник) зобовязується поставити, а ТОВ «Трейдвест»(Покупець) прийняти та оплатити «Управляючий комплекс поліграфічного обладнання і друку оригінал макету» у кількості та за ціною, визначених у Специфікації, що є невідємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації від 18.10.2002 по договору 18/10 від 18.10.2002, Постачальником поставляється товар “Управляючий комплекс поліграфічного обладнання і друку оригінал макету»у кількості 2-х комплектів на загальну суму 12360000,00 грн., в тому числі ПДВ 2060000,00 грн.

Відпуск АТЗТ «Капітал»товару ТОВ «Трейдвест»оформлено видатковою накладною від 18.10.2002 №РН-0000021 та актом прийому передачі від 18.10.2002, відповідно до яких Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято 1 комплект «Управляючий комплекс поліграфічного обладнання і друку оригінал макету», загальною вартістю 6180000,00грн., в тому числі ПДВ 1030000,00 грн.

По зазначеній господарській операції АТЗТ «Капітал»видав ТОВ «Трейдвест»податкову накладну №21 від 18.10.2002 на суму 6180000,00 грн., в тому числі 1030000,00 грн. ПДВ. Сума ПДВ по цій податковій накладній включена ТОВ «Трейдвест»до складу податкового кредиту.

Згідно платіжного доручення №1 від 19.11.2002 на підставі накладної №РН-21 від 18.10.2002 ТОВ “Трейдвест” перерахував АТЗТ “Капітал” грошові кошти у розмірі 6.180.000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2005 у справі №11/341-46/446 за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва до АТЗГ «Капітал»та ТОВ спільного українсько-російського підприємства «Вікторія-Холдінг»про визнання недійсним договору задоволено. Договір №1 від 01.08.2002 на поставку обладнання «Системи автоматичного управління режимами продувки (осушення та охолодження) у зерносховищах»та «Управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал макетів», укладений між АТЗТ «Капітал»та ТОВ спільним українсько-російським підприємством «Вікторія-Холдінг», визнаний недійсним. При цьому, судовим рішення встановлено, що ТОВ спільне українсько-російське підприємство “Вікторія-Холдінг”, яке значиться виробником “Управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал макетів», вказану продукцію не виробляв, та АТЗТ «Капітал»не поставляв. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2005 у справі №11/341-46/446 залишено без змін, а отже набрало законної сили.

Відтак, у постанові Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі № 33/604 зроблено висновок, що виробництво «Управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал макетів», а також отримання цього товару відповідачем АТЗТ “Капітал” від ТОВ спільного українсько-російського підприємства «Вікторія-Холдінг»не підтверджується, що встановлено при розгляді справи №11/341-46/446 Господарським судом міста Києва. Відповідно, не може бути підтверджена і поставка вищезазначеного обладнання АТЗТ “Капітал” на користь ТОВ “Трейдвест”, у звязку з чим суд дійшов висновку, що АТЗТ “Капітал” не надавало і не могло надати ТОВ “Трейдвест” на виконання оспорюваного договору зазначений в договорі товар. Суд дійшов висновку, що в даному випадку мала місце удавана угода (ст. 58 ЦК УРСР), тобто угода, укладена з метою приховати іншу угоду, за якою відбулося безпідставне перерахування коштів за фактично не поставлений товар.

Розглядаючи заяву відповідача про перегляд постанови Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 у справі № 33/367 (надалі - Заява) по суті, суд відзначає наступне.

Заява не містить переліку обставин, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи, тобто не відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 248 КАС України. Вищевказані судові рішення не є нововиявленою обставиною, яка може бути підставою для перегляду судового рішення, що набуло законної сили. Відповідно до п. 1 Розяснення Президії ВГС України від 21.05.2002 N 04-5/563 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” (далі Розяснення) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені (п. 1.2 Розяснення).

Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором (п. 1.3 Розяснення).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Постанови Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі № 33/604 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2005 у справі №11/341-46/446 на час розгляду справи № 33/367 в суді першої та апеляційної інстанції не було.

Крім того, вказані судові рішення не містять фактів (обставин), які не могли бути відомими на час розгляду справи в суді по суті та які могли би вплинути на рішення суду. Так, при прийнятті рішення у справі № 33/367 судом досліджувались та оцінювались обставини, які пізніше досліджувались та оцінювались у постанові Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі № 33/604, якою визнано недійсним договір №18/10 від 18.10.2002, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейдвест” та Акціонерним товариством закритого типу “Капітал”.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджені обставини справи, встановлені права та обов'язки сторін, а до спірних правовідносин застосовано норми матеріального права. Правильність дотримання судом норм матеріального права не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Суд враховує, що постановою Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі №33/604 визнано недійсним договір №18/10 від 18.10.2002, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейдвест” та Акціонерним товариством закритого типу “Капітал”, за результатами виконання якого позивач формував податковий кредит за жовтень 2002 року. Водночас суд відзначає, що рішення та розпорядження податкового органу, які є предметом спору у справі № 33/367, були прийняті у 2003 році.

При цьому відповідно до вимог чинного податкового законодавства прийняття судом рішення про визнання угоди недійсною є лише підставою для коригування платником податку своїх податкових зобовязань (за спірною угодою) в майбутньому.

Так, згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп. 4.5.1 вказаного Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 4.5.2. п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Згідно з п. 5.10 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Рішення податкового органу, яке є предметом спору в даній справі, прийняте в 2003 році, а з наведених норм податкового законодавства випливає, що визначення позивачеві податкових зобовязань за відносинами з Акціонерним товариством закритого типу “Капітал” на підставі визнання укладеної між ними угоди недійсною можливе лише в 2007 році і то лише тоді, якщо податковим органом після відповідної перевірки буде встановлено не проведення позивачем відповідного коригування податкових зобовязань на підставі постановою Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі №33/604.

Правильність дотримання судом (як першої так і апеляційної інстанції) при первісному розгляді справи норм матеріального права не може бути предметом дослідження під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно зі ст. 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про обставини, викладені в постанові Господарського суду м. Києва у справі № 33/604 від 14.03.2007 (в якій позивач є стороною та був присутнім в судовому засіданні) в день її прийняття, тобто, 14.03.2007, яка через десять днів набрала законної сили.

Однак позивач звернувся до суду з заявою про перегляд вищевказаного рішення за нововиявленими обставинами лише 13.06.2007, тобто більше ніж через місяць після прийняття постанови Господарського суду м. Києва у справі № 33/604 від 14.03.2007 та набрання нею законної сили.

Відповідно до ст. 253 КАС України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 245, 252, 253 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити повністю.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 у справі № 33/367 залишити без змін.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.О.Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 03.08.2007.