Рішення № 87735544, 20.02.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2020 року м. ТернопільСправа № 921/800/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (проспект Героїв Сталінграда, буд 6А, Оболонський район, м Київ, 04210)

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ ЖИТТЯ" (с Юськівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47422)

про стягнення 143078,68 грн заборгованості.

За участю від:

позивача – не з`явився

відповідача – не з`явився

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ ЖИТТЯ" про стягнення 143078,68 грн заборгованості, з яких: 133200 грн – основного боргу, 5357,18 грн – пені, 3996 грн - відстків за користування чужими грошовими коштами, 525,50 грн – 3% річних.

Свої вимоги позивач мотивує невиконанням відповідачем умов договору поставки №19.03.19-77 від 19.03.2019, а саме щодо оплати за отриманий товар – насіння кукурудзи.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 справу №921/800/19 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Ухвалою суду від 24.12.2019 відкрито провадження у справі №921/800/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у даній справі, з повідомленням учасників процесу, призначено на 23.01.2020, яке відкладалось до 13.02.2020.

В судовому засіданні 13.02.2020 судом оголошувалась перерва до 20.02.2020, про що постановлено ухвалу від 13.02.2020.

19.02.2020 від позивача надійшли письмові пояснення №18.02.20/1 від 18.02.2020 (вх №1218) щодо заявлених до стягнення сум 3% річних та відсотків за користування чужими грошовими коштами, в яких ним підтримано позовній вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 20.02.2020 не з`явився.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 20.02.2020 не забезпечив, у встановлений судом в ухвалі від 24.12.2019 (про відкриття провадження у справі) строк відзиву на позов не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення від 24.12.2019 зі штрихкодовим ідентифікатором №4602508880183 та від 24.01.2020 зі штрихкодовим ідентифікатором № 4602508936650, із відмітками про вручення відповідачу копій ухвал про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи. Це вказує про обізнаність Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ ЖИТТЯ" про рогляд судом даної справи.

Судом також враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (постачальником) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "НОВЕ ЖИТТЯ" (покупцем) 19.03.2019 укладено договір поставки №19.03.19-77, згідно п 1.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплати його на умовах, визначених договором.

Найменування, асортимент та кількість товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п 2.1 правочину).

Згідно п 3.1 договору ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначаються сторонами у специфікаціях (додатках), що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п 3.5 правочину покупець оплачує товар шляхом 100 % передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній специфікації до цього договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у специфікаціях до цього договору, але в будь-якому випадку не раніше повної оплати товару. У разі порушення строків оплати товару, постачальник вправі перенести строки поставки товару на кількість днів, рівну кількості днів прострочення оплати і до нього не можуть застосовуватись передбачені цим договором та чинним законодавством України, санкції за прострочення поставки товару (п 4.1 договору).

Відповідно до п 4.2 правочину одержання товару за кількістю та асортиментом, здійснюється покупцем у день поставки товару.

Згідно п 4.4 договору передача товару у місті поставки, здійснюється тільки при наявності в уповноваженої особи покупця - оригіналу довіреності на отримання товару від постачальника. Керівник покупця вправі прийняти товар від постачальника без довіреності.

Постачальник зобов`язується передати товар на умовах, передбачених договором (п 5.1 правочину).

Відповідно до п 5.2 договору покупець зобов`язується: прийняти товар в порядку та на умовах, визначених договором; здійснити оплату товару в строки та на умовах, визначених договором.

У п 9.2 правочину сторонами обумовлено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку (п 9.6 правочину).

За порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення (п 9.4 договору).

Відповідно до п 13.1 договору він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом одного року, але, в будь- якому випадку, - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно пункту 13.2 договору специфікації, інші додатки до договору, є його невід`ємною частиною.

19.03.2019 між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №19.03.19-77 від 19.03.2019, згідно з якої постачальник здійснює поставку товару: насіння кукурудзи, F1, Богатир, Максим XL, 50 тис насінин в кількості 74 мішки, за ціною 1500 грн, загальною вартістю 133200 грн з ПДВ.

У специфікації зазначено, що загальна вартість товару становить 133200 грн. Покупець оплачує вартість товару наступним чином: оплата товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору, здійснюється до 30.10.2019. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах доставки на склад за адресою: 47422, Тернопільська обл., Лановецький район, с Юськівці. Товар повинен бути поставлений покупцю у строк до 30.03.2019. Допускається поставка товару окремими партіями.

Вказані договір поставки та специфікація підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору поставки та специфікації, по видатковій накладній №АГ-26/03350 від 26.03.2019 позивач поставив відповідачу товар - насіння кукурудзи, F1, Богатир, Максим XL, 50 тис насінин в кількості 74 мішки, за ціною 1500 грн, загальною вартістю 133200 грн з ПДВ.

Приймання - передача товару по вказаній видатковій накладній посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

Матеріали справи також містять копію довіреності довіреності №1 від 26.03.2019, якою Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "НОВЕ ЖИТТЯ" уповноважено свого директора Собчука П.В. на отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ".

Однак, в порушення умов договору поставки, відповідачем не здійснено оплати за отриманий ним товар.

При цьому, суд ззначає що наявна в матеріах справи копія банківської виписки АТ «Креді Агріколь Банк» з руху коштів по рахунку позивача, яка вказує про перерахування відповідачем позивачу коштів на загальну суму 73838,73 грн (31.07.2019 – 23838,73 грн – платіж згідно рахунку №55962 від 28.02.2019 у т ч ПДВ 20% - 3973,12 грн та 06.12.2019 – 50000 грн – платіж згідно рахунку №55962 від 28.02.2019 у т ч ПДВ 20% - 8333,33 грн) стосується предмету доказування у іншій господарській справі №921/798/19, за участю тих самих сторін, спір між якими виник на підставі раніше укладеного – 27.02.2019 договору поставки №27.02.19-77/2.

Таким чином, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст 530 ЦК України).

Нормами ст 599 ЦК України, ст 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч 2 ст 712 ЦК України).

Як зазначалось вище, згідно з специфікацією №1 від 19.03.2019 (яка є невід`ємною частиною договору поставки №19.03.19-77 від 19.03.2019), а саме її п 3 оплата товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору здійснюється до 30.10.2019. Разом з цим, відповідно до п 5 специфікації товар повинен бути поставлений покупцю у строк до 30.03.2019.

Згідно частини 1 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору №19.03.19-77 від 19.03.2019, приписів перелічених норм, а також ст ст 11, 14, 694 ЦК України, ст ст 173, 174, 193 ГК України, оплати вартості отриманого товару в строк визначений у договорі та спеціифікації, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 133200 грн.

Частиною 1 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч 1 ст 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримання товару за договором №19.03.19-77 від 19.03.2019 на суму 133200 грн підтверджується вищезгаданим первинним документом - копією видаткової накладної, що міститься в матеріалах справи.

Доказів на підтвердження проведення повного розрахунку за отриманий товар як в строк до 30.10. 2019 (обумовлений у п 3 специфікації), так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 133200 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача: передбачену п 9.2 договору пеню в сумі 5357,18 грн; обумовлені п 9.4 договору відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 3996 грн. А також, в порядку ст 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 525,50 грн – 3% річних.

Згідно з ч 1 ст 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч 1 ст 612 ЦК України).

В силу ч 2 ст 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно п 9.2 договору поставки у випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч 1 ст 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч 3 ст 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 5 статті 694 ЦК України зазначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п 9.4 договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Такий правовий висновок викладено зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (чинна), проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).

З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого товару (грошового зобов`язання) є доведеним, визначені позивачем і заявлені до стягнення суми, за результатами проведеного судом перерахунку є правомірними, аргументів на спростування цього факту відповідачем не наведено, суд приходить до висновку що заявлені до стягнення суми 5357,18 грн - пені, 3996 грн – відсотків за користування чужими грошовими коштами та 525,50 грн - 3% річних є обґрунтованими. А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 у справі №902/235/19.

Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" підлягають до задоволення, шляхом стягнення із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ ЖИТТЯ" 133200 грн – боргу, 5357,18 грн - пені, 3996 грн – відсотків за користування чужими грошовими коштами та 525,50 грн - 3% річних.

В порядку ст ст 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст ст 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123,129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕ ЖИТТЯ" (с Юськівці, Лановецький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30786954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (проспект Героїв Сталінграда, буд 6А, Оболонський район, м Київ, ідентифікаційний код 30967207) 133200 (сто тридцять три тисячі двісті) грн – боргу, 5357 (п`ять тисяч триста п`ятдесят сім) грн 18 коп – пені, 3996 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн – відсотків за користування чужими грошовими коштами, 525 (п`ятсот двадцять п`ять) грн 50 коп - 3% річних, 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн 18 коп – судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.02.2020.

Суддя І.П. Шумський