Рішення № 87735541, 17.02.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2020 року м. ТернопільСправа № 921/740/19

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Козівського районного споживчого товариства, вул. Грушевського, 25, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600

до відповідача Фізичної особи - підприємця Пашковської Любові Корнелівни, АДРЕСА_1

про: - зобов`язання усунути перешкоди в користуванні торговельним місцем №1 шляхом демонтажу некапітальної споруди кіоску - МАФ площею 30 кв.м., яка розташована на території Козівського районного споживчого товариства "Ринок смт. Козова" за адресою: смт. Козова, вул. Б.Хмельницького, 34 за власний рахунок;

- стягнення неустойки в сумі 33 300 грн (з врахуванням заяви №01-01/2 від 15.01.2020 про збільшення позовних вимог).

за участю представників:

позивача - Козак Н.В.

відповідача - Бойко П.В.

Суть справи:

Козівське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Пашковської Любові Корнелівни про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні торговельним місцем №1 шляхом демонтажу некапітальної споруди кіоску - МАФ; стягнення неустойки в сумі 33 300 грн (з врахуванням заяви №01-01/2 від 15.01.2020 про збільшення позовних вимог).

Ухвалою суду від 03.12.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.12.2019.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору оренди торговельного місця на Ринку Козівського рай СТ, в частині повернення наймодавцю майна. Зважаючи на це, у відповідача виникла заборгованість по платі за користування об`єктом оренди, сума якої заявлена до стягнення у судовому порядку.

Представник приватного підприємця у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх. №23489) від 16.12.2019, запереченнях проти позову №б/н (вх.№111) від 02.01.2020, №б/н (вх.№581) від 24.01.2020. Зазначає, що Козівське рай СТ не являється власником земельної ділянки, на якій розташовані торгівельні місця, а підписання договору з ФОП Пашковською Л.К. на весь 2018 рік є недопустимим, виходячи з того, що договір оренди земельної ділянки з органами місцевого самоврядування з товариством укладено до 17.05.2018.

Крім того, вважає, що заявлена сума неустойки є необґрунтованою через надмірну встановлену плату за торговельне місце на ринку.

Також стверджує, що договір від 02.01.2017 ФОП Пашковська Л.К. не могла підписувати, оскільки 02.01.2017 вона перебувала за межами України, що було досліджено та встановлено Господарським судом Тернопільської області у справі №921/39/19.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.01.2020, відповідно до ст.185 ГПК України, справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, судом встановлено наступне.

Із реєстраційного посвідчення від 08.07.1998 вбачається, що позивач є власником нежитлового приміщення ринку, на підставі рішення виконкому Козівської селищної ради від 16.06.1998 №79, яке в цілому складається з одного будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по вул. Б. Хмельницького, 34 у смт. Козова.

03.06.2014 відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Козівської райдержадміністрації був виданий замовнику - Пашковській Л.К. Паспорт прив`язка торгового павільйону (тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності) в смт. Козова, вул. Б. Хмельницького (район продуктового ринку). Паспорт прив`язка дійсний до 03.06.2015 та продовжено до 03.06.2018. Окрім іншого, вказаний паспорт містить Схему розміщення цієї тимчасової споруди.

02.01.2017 між Козівським рай СТ (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Пашковською Любов Корнелівною (далі - Орендар) було укладено договір оренди торгового місця на ринку Козівського рай СТ, відповідно до п.1.1. якого, предметом даного правочину є надання Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності торговельного місця, загальною площею 30 кв.м., що розташоване на території ринку за адресою: смт. Козова, вул. Б.Хмельницького,34.

Під поняттям "торговельне місце" розуміється - торговельна площа, зокрема, замощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, встановлених згідно планом території ринку розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг суб`єктами господарювання чи фізичними особами у павільйонах і спорудах з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у т.ч. ручних), у контейнерах, кіосках, плакатах, інших малих архітектурних формах.

Об`єкт оренди надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності, а саме торгівля ветеринарними товарами (п.1.4. договору).

Згідно розділу 2 укладеного правочину Орендар набуває права користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі.

Об`єкт оренди повертається Орендарем Орендодавцю протягом 3-их робочих днів після припинення або достроковому розірванні цього договору за актом приймання-передачі. Після закінчення строку оренди, або у випадку дострокового припинення договору, Орендар зобов`язаний повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов`язання перед Орендодавцем, у тому числі грошові, протягом 10 календарних днів.

У розділі 3 договору сторонами визначено розмір, порядок та строки внесення орендної плати. Так, орендна плата вноситься Орендарем на поточний рахунок або в касу підприємства до 25-го числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата згідно отриманого рахунку (п. 3.1. договору).

Розмір орендної плати за місяць за користування об`єктом оренди визначено сторонами в сумі 900 грн, з урахуванням ПДВ, що підлягає коригуванню на індекс інфляції щомісячно (п.3.3., 3.1.). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря та фактичного використання об`єкту оренди (п.3.2 договору).

Згідно п.3.5. правочину у випадку припинення або дострокового розірвання договору, Орендар сплачує плату за користування об`єктом оренди до дня його фактичної передачі Орендодавцю за актом приймання-передачі.

У випадку, якщо в десятиденний термін після припинення дії договору Орендар не звільнить об`єкт оренди, Орендодавець має право самостійно звільнити торговельне місце від тимчасової споруди, якою користувався Орендар, шляхом демонтажу та вивезення на іншу ділянку ринку чи на штраф майданчик ринку, про що комісією у складі представників Орендодавця, Орендаря, а у разі відсутності останнього чи відмови - за участю суміжного Орендаря, складається відповідний акт та повідомляється Орендаря (п.4.2.6 договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України (п. 5.3 договору).

Строк дії договору сторонами встановлено у його п.6.1, а саме: з 02.01.2017 до 31.12.2017 включно. При цьому контрагенти передбачили можливість укладення договору на наступний строк при умові дотримання Орендарем визначеного пунктом 6.3 порядку.

Тобто, якщо Орендар має намір укласти договір на наступний строк, він зобов`язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору, подати Орендодавцю письмову заяву, додавши до неї копії відповідних правовстановлюючих документів. В іншому випадку договір припиняє дію (п.6.3 договору).

З наявного в матеріалах справи Акту приймання - передання об`єкта в оренду вбачається, що 02.01.2017 Ринок Козівського рай СТ - Орендодавець, передав у тимчасове платне користування, а орендар - фізична особа - підприємець Пашковська Л.К. прийняла торговельне місце №1, загальною площею 30 кв.м., що розташоване на території ринку за адресою: смт. Козова, вул. Б.Хмельницького,34. Сторони не мають претензій одна до одної.

Даний акт підписаний повноважними представниками сторін.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2019 у справі №921/39/19 в задоволенні позовних вимог Козівського районного споживчого товариства до фізичної особи-підприємця Пашковської Любові Корнелівни, смт.Козова Тернопільської області про дострокове розірвання договору оренди та стягнення 18003,84 грн заборгованості відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 рішення першої інстанції у справі №921/39/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 8 700 грн орендних платежів та 218,81 - 3% річних. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2019 залишено без змін.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.12.2019 та 03.02.2020 у справі №921/39/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Пашковської Л.К. на рішення Господарського суду від 02.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019.

Таким чином, постанова апеляційної інстанції набрала законної сили 17.10.2019.

При цьому, слід зазначити, що сам відповідач підтверджує, що він не повернув на даний час спірний торговий кіоск та не вбачає підстав для його повернення, в зв`язку з чим позивач позбавлений права доступу до нього, а відтак і вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Отже, незважаючи на припинення з 31.12.2017 договірних відносин, відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення об`єкта оренди на умовах, що викладені у договорі оренди. Як наслідок, станом на дату подання даного позову орендовані приміщення з оренди не повернуті, а відповідач продовжує користуватись ними за відсутності будь-яких правових підстав. З огляду на це, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частини 2 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором оренди.

Частина 1статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ч.1 ст.760 ЦК України обумовлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст.285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст.795 ЦК України).

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Так, судовими рішеннями Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2019 (в тій частині, що апеляційною інстанцією залишена без змін) та Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі №921/39/19, встановлено наступні обставини:

- позивач є власником нежитлового приміщення ринку, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 34 у смт. Козова згідно реєстраційного посвідчення від 08.07.1998;

- споживче товариство користується на праві оренди земельною ділянкою, площею 0,3142га за кадастровим №6123055100:02:002:0946, за адресою: вул.Б.Хмельницького, 34, смт.Козова Тернопільської області, наданою згідно договору оренди від 08.08.2018 (укладений з селищною радою) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. На даній земельній ділянці діє господарська одиниця "Ринок" Козівського рай СТ. Функціональними обов`язками Ринку є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу;

- відповідач користується торговельним місцем на ринку Рай СТ ще з 2012 року на підставі договору оренди від 02.07.2012 №15;

- 03.06.2014 Відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Козівської РДА ФОП Пашковській Л.К. видано Паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (тимчасовий павільйон) в смт.Козова по вул.Б.Хмельницького в районі продуктового ринку. Згідно Схеми розміщення тимчасової споруди від 03.06.2014 площа земельної ділянки для розташування тимчасової споруди становить 30кв.м.;

- договір оренди від 02.01.2017 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено 31.12.17, оскільки встановлені обставини свідчать про не вчинення відповідачем дій щодо укладення договору оренди на новий строк (2018 рік). Більше того, його подальші дії свідчать про відмову продовжувати орендні правовідносини на запропонованих позивачем умовах, оскільки вважав їх неприйнятними та економічно необґрунтованими;

- після закінчення дії договору орендарем не повернуто орендодавцю об`єкт оренди за даним договором, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи Акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Судом апеляційної інстанції у справі №921/39/19 також визначено щомісячний оренди платіж згідно договору оренди в сумі 900 грн, оскільки докази внесення змін до договору оренди торгового місця від 02.01.2017 щодо збільшення розміру орендної плати за взаємною згодою шляхом підписання додаткової угоди до договору відсутні, відтак сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору в частині орендної плати.

Таким чином, вище перелічені факти, які встановлені у судових рішеннях від 02.05.2019 та від 17.10.2019 у справі №921/39/19 є преюдиційними у даному провадженні та не підлягають повторному доказуванню.

У судовому засіданні 17.02.2020 представник відповідача, посилаючись на ч.5 ст.75 ГПК України, заперечив, що обставини, встановлені постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі №921/39/19 є преюдицією, оскільки судове рішення прийняте без участі ФОП Пашковської Л.К.

Суд критично оцінює ці доводи. Адже, згідно із ч.5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Таким чином, за цією правовою нормою, тотожність суб`єктного складу у спорі полягає в участі особи в судовому процесі в якості його учасника (позивача, відповідача або третьої особи), а не її явки (неявки) у судові засідання, як помилково вважає відповідач.

У справах №921/39/19 та №921/740/19 позивачем та відповідачем є одні і ті ж самі особи. Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню процесуальні положення, якими визначені підстави звільнення від доказування.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" є джерелом права в Україні визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Отже, суд дійшов висновку, що перелічені вище обставини, які були встановлені судами при вирішенні спору у справі №921/39/19 є неспростованими, доведеними і не підлягають доказуванню в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Законодавець у ч.2 статті 785 ЦК України встановив, що, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно розрахунку позивача, подвійна облікова плата в загальному за період з 01.01.2018 по 15.01.2020 становить 33 300 грн, виходячи із розміру 900 грн щомісячної орендної плати за договором.

Таким чином, враховуючи, що договір від 02.01.2017 після закінчення його дії пролонгований сторонами не був, та зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів повернення орендованого об`єкта відповідачем Орендодавцю, суд дійшов висновку про правомірне нарахування споживчим товариством неустойки в сумі 33 300 грн за період з 01.01.2018 по 15.01.2020. При визначенні цього розміру судом враховані 8700 грн - сума, що вже була стягнута на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду у справі №921/39/19 .

Окрім цього, предметом даного спору є вимога позивача про зобов`язання приватного підприємця усунути перешкоди споживчому товариству у користуванні торгівельними місцями, шляхом демонтажу некапітальної споруди кіоску - МАФ.

Види речових прав на чуже майно визначені ст.395 ЦК України, у якій також передбачено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

За змістом ст.396 цього ж Кодексу особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Тобто орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 316, ч.1 ст. 317 та ч.1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Із матеріалів справи слідує, що на об`єкті оренди, площею 30 кв.м., приватним підприємцем встановлено ветеринарний кіоск, тобто тимчасову споруду що є його власністю.

Згідно Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. за №244, підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив`язки тимчасової споруди (пункти 2.1-2.3 Порядку).

Наявний у справі паспорт прив`язки тимчасової споруди по вул. Б.Хмельницького в смт. Козова містить вичерпні відомості щодо її індивідуальних ознак, а відтак враховується судом при вирішенні даного спору. Окрім того, цей письмовий доказ дає підстави суду для висновку про те, що тимчасова споруда була встановлена відповідачем на підставі розробленої документації та у відповідності до вищезазначеного Порядку.

Однак вказаний документ не може слугувати підставою для використання торгівельного місця під торговим кіоском після припинення договірних відносин між контрагентами.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Б.Хмельницького, 34, смт. Козова не є власністю споживчого товариства. Адже, як вбачається з реєстраційного посвідчення від 08.07.1998 саме позивач є власником нежитлового приміщення ринку, що знаходиться за зазначеною вище адресою. Це також, було встановлено судами у судових рішеннях по справі №921/39/19.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що за спірним правочином об`єктом оренди являлося торговельне місце, а не частина земельної ділянки. Суд вважає помилковим ототожнення цих двох понять. Адже за досягнутими між товариством та підприємцем домовленостями, що викладені у п.1.1 угоди , під визначенням "торговельне місце" розуміється торговельна площа, зокрема, замощені чи заасфальтовані ділянки території ринку.

З наведеного в сукупності суд констатує, що приватний підприємець Пашковська Л.К. не довела належними та допустимими доказами правомірність використання нею з 01.01.20018 року торгівельного місця № 1, що знаходиться на ринку, який належить споживчому товариству для розміщення власної тимчасової споруди. В свою чергу, позивач, вправі вимагати усунення перешкод, які чинить відповідач, зайнявши це торговельне місце не маючи будь-яких правових підстав для цього.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Однак, відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Фізичну особу - підприємця Пашковську Любов Корнелівну ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) усунути перешкоди в користуванні торговельним місцем №1 шляхом демонтажу некапітальної споруди кіоску - МАФ площею 30 кв. м., яка розташована на території Козівського районного споживчого товариства «Ринок смт. Козова» за адресою: смт. Козова, вул. Б.Хмельницького, 34 за власний рахунок.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Пашковської Любові Корнелівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Козівського районного споживчого товариства (вул. Грушевського, 25, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600, ідент. код 01767287) - 33 300 (тридцять три тисячі триста) грн неустойки та 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 21.02.2020.

Суддя О.В. Руденко