Ухвала суду № 87735416, 18.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.02.2020 Справа № 914/176/20

За позовом: Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1, м. Львів, в інтересах держави в особі позивача: Виконавчого комітету Винниківської міської ради, м. Винники Львівської області,

до відповідача: Приватного підприємства «Медикоцентр-захід», м. Львів,

про: стягнення 282 239,13 грн. заборгованості,

Суддя Козак І.Б.

за участю секретаря Пришляк Ю.-М.В.

Представники:

від прокуратури: Панькевич Р.В.– прокурор відділу Прокуратури Львівської області,

від позивача: Гойдик В.М. – адвокат,

від відповідача: Огородник І.І. – адвокат.

23.01.2020 року на розгляд господарського суду Львівської області Заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі позивача: Виконавчого комітету Винниківської міської ради подано позов до відповідача Приватного підприємства «Медикоцентр-захід» про стягнення 282 239,13 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 23.01.2020 р. відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.02.2020р.

В судовому засіданні 18.02.2020 р. прокурор позовні вимоги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги підтримує відповідно до позовної заяви прокурора.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.2020р. подав клопотання про зупинення провадження у цій справі, в якому вказує на те, що Великою Палатою Верховного Суду 07.11.2019 р. прийнято до розгляду справу №912/2385/18 в межах якої розглядатиметься питання щодо неоднакового застосування ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, зокрема в частині повноважень прокурорів для представництва в суді інтересів держави у зв`язку з їх порушенням. Оскільки у справі №914/176/20 також підлягає застосуванню ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” при встановленні наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, таким чином спір у даній справі виник у правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі №912/2385/18, судове рішення у якій на даний час передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідач просить постановити ухвалу у справі №914/176/20, якою зупинити провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Прокурор при вирішенні цього клопотання поклався на розсуд суду.

Представник позивача заперечив проти зупинення провадження у цій справі, зазначивши, що вирішення Верховним Судом України справи №912/2385/18 жодним чином не впливає на вирішення цього спору.

Як встановлено судом, у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №912/2385/18 за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Східного офісу Державної аудиторської служби України до ТОВ “Укртранссервіс-груп”, Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської РДА про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90577,26 грн. Передача справи 912/2385/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду була обумовлена наявністю виключної правової проблеми в частині застосування ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.

В ухвалі від 07.11.2019р. у справі №912/2385/18 (наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд та доцільність цього розгляду, зазначила наступне.

За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 ГПК України, статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:

- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;

- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду).

У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:

- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;

- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

Приписами ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, зокрема, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У справі Господарського суду Львівської області №914/176/20 підставою для звернення прокуратури з позовом до суду являється порушення економічних інтересів держави внаслідок ненадходження до державного бюджету коштів у вигляді пайових внесків у розвиток інфраструктури, невжиття уповноваженим органом – Винниківською міською радою заходів, спрямованих на судове врегулювання спору щодо стягнення заборгованості за договором про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Отже у даній справі підлягає застосуванню стаття 23 Закону України “Про прокуратуру” при встановленні наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі №912/2385/18, судове рішення у якій на даний час передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №912/2385/18 щодо вказаної правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність та принципу пропорційності, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №912/2385/18 матимуть значення при вирішенні справи №914/176/20 та підлягатимуть застосуванню у даному спорі.

Положеннями ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 129 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Частиною 1 ст. 11 ГПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Оскільки у справі №912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду буде висловлена правова позиція, яка може вплинути на вирішення даної справи, так як згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі №914/176/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верхового Суду справи №912/2385/18.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі №914/176/20 за позовом Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі позивача: Виконавчого комітету Винниківської міської ради до відповідача Приватного підприємства «Медикоцентр-захід» про стягнення 282 239,13 грн. заборгованості за договором про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №148 від 30.05.2018 р. до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

2. Сторонам повідомити суд про усунення обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у даній справі.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Ухвала, відповідно до ст. 235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її оголошення, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначенні статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.02.2020 р.

Суддя Козак І.Б.