Рішення № 87735287, 27.01.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р. Справа № 911/2316/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білицька перлина»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, – Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, – Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Київоблгаз»

про зобов`язання повернути майно та стягнення 119 550,64 грн.

за участю представників

позивача: Трегубова А.В. – адвокат, довіреність від 27.12.2019 № 1-2014;

відповідача: Мамаєв Д.Ю. – адвокат, договір про надання правової допомоги № 20/09/19-01 від 20.09.2019;

третьої особи на стороні позивача: Бернацька А.В. – адвокат, довіреність № 14-203 від 17.05.2019;

третьої особи на стороні відповідача: Богдан С.В. – адвокат, довіреність № Др-292-1219 від 26.12.2019.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі – позивач, АТ «Укртрансгаз») з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білицька перлина» (далі – відповідач, ОСББ «Білицька перлина»), в якому просить суд:

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білицька перлина» повернути Акціонерному товариству «Укртрансгаз» в натурі безпідставно набуте майно – природний газ в загальному обсязі 17,890 тис. куб. м;

- стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білицька перлина» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 119550,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна – природного газу в загальному обсязі 17,890 тис. куб. м.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що в березні 2017 року відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем, набув природний газ загальним обсягом 17,890 тис. куб. метрів. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме – природний газ в загальному обсязі 17,890 тис. куб. метрів. При цьому позивач зазначає, що у випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то відповідач, на підставах, передбачених частиною другою статті 1213 Цивільного кодексу України, буде зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду справи судом та на даний час складає 119550,64 грн. (за вартістю природного газу станом на липень 2019 року).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2019 підготовче засідання відкладено на 18.11.2019; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – НАК «Нафтогаз України»); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі – АТ «Київоблгаз»).

Через канцелярію Господарського суду Київської області 29.10.2019 від ОСББ «Білицька перлина» надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що між НАК «Нафтогаз України» був укладений договір на постачання природного газу від 21.10.2016 № 1802/1617-ТЕ-17, за умовами якого, зокрема, визначено планові обсяги постачання природного газу в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 включно. Відповідач зауважує, що з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору відповідачем із газотранспортної системи погоджених у договорі з НАК «Нафтогаз України» обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання останнім своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. На думку відповідача, неналежне виконання покладених на НАК «Нафтогаз України» обов`язків не може мати наслідком застосування до відповідача, як теплопостачальної організації, що забезпечує населення тепловою енергією, будь-яких додаткових платежів (оплати вартості послуг за небаланс газу).

Також відповідач стверджує про те, що між AT «Київоблгаз» та ОСББ «Білицька перлина» 01.01.2016 укладено типовий договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 094211JCFDFT016, відповідно до умов якого позивач зобов`язується надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач – прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість.

Також, за доводами відповідача, між АТ «Укртрансгаз» та ОСББ «Білицька перлина» укладено договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами, згідно з п. 2.1. якого оператор (ПАТ «Укртрансгаз») надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених в цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановленому в цьому Договорі вартість таких послуг.

Таким чином відповідач вказує на те, що між всіма учасниками ринку природного газу врегульовано всі необхідні умови на виконання норм, передбачених матеріальним правом.

Через канцелярію суду 08.11.2019 позивач подав відповідь на відзив № 1001вих-19-5291 від 07.11.2019. Заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, позивач посилається на те, що наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення поставки природного газу споживачу, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки газу, є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції. Позивач зауважує, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача з моменту передачі природного газу після підписання актів приймання-передачі.

Посилаючись на умови договору, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ОСББ «Білицька перлина», позивач, зокрема зазначає, що обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу.

Позивач вважає, що факт здійснення господарської операції підтверджується не укладенням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу.

На підставі ухвали суду від 18.11.2019 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.

Через канцелярію суду 02.12.2019 від НАК «Нафтогаз України» надійшли пояснення від 28.11.2019 № 14/4-1144-19, в яких позовні вимоги підтримуються в повному обсязі.

Мотивуючи свою позицію, НАК «Нафтогаз України» зазначає наступне:

- у березні 2017 року, у зв`язку з порушенням відповідачем умов п. 17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, НАК «Нафтогаз України» не здійснював постачання природного газу відповідачу;

- обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та виділення номінацій (підтвердженого обсягу газу на відповідний період);

- для здійснення постачання природного газу відповідачу НАК «Нафтогаз України», як власник майна, повинна була передати права розпорядження таким газом. НАК «Нафтогаз України» не подавала оператору газотранспортної системи номінацій щодо відповідача у спірний період, тим самим не підтверджувала постачання газу та не розпоряджалась своїм майном як його власник. Акт приймання-передачі природного газу не підписаний та тим самим факт передачі товару не відбувся;

- для транспортування природного газу відповідним споживачам НАК «Нафтогаз України» замовляє послугу транспортування лише в обсягах, передбачених відповідними договорами постачання природного газу. За відсутності заявки на транспортування у відповідний період в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є НАК «Нафтогаз України». При цьому НАК «Нафтогаз України» не замовляло послуг у березні 2017 року. Тобто в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НАК «Нафтогаз України», який міг би спожити відповідач.

Через канцелярію суду 06.12.2019 АТ «Київобгаз» подано письмові пояснення, в яких позовні вимоги заперечуються.

Позиція АТ «Київобгаз» мотивована, зокрема наступним:

- НАК «Нафтогаз України» у відповідності до постанови КМУ від 01.10.2015 № 758 від 20.03.2016 № 234, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», була зобов`язана постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії та, відповідно, видати належні номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям згідно до договорів, які укладені між ними. Тому постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії є обов`язком НАК «Нафтогаз України», а не правом. Ненадання номінацій на наступний місяць щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняло НАК «Нафтогаз України» від обов`язків постачати природний газ;

- наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами між АТ «Укртрансгаз» та ОСББ «Білицька перлина», а також договору на постачання природного газу ОСББ «Білицька перлина» з НАК «Нафтогаз України», виключають можливість застосування у даних правовідносинах ст. 1212 Цивільного кодексу України, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволені позову в повному обсязі.

У підготовчому засіданні 09.12.2019 судом оголошено перерву до 16.12.2019.

На підставі ухвали суду від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2020.

В судовому засіданні 20.01.2020 судом оголошувалась перерва до 27.01.2020.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів. Представники учасників справи виступили з заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

27.01.2020, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «Білицька перлина» (споживач) 21.10.2016 укладено договір № 1802/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі – договір № 1802/1617-ТЕ-17), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору № 1802/1617-ТЕ-17 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України).

За умовами п. 2.1. договору № 1802/1617-ТЕ-17 постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 150 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями, зокрема у березні 2017 року – 25 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі – планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2. договору (п. 2.2. договору № 1802/1617-ТЕ-17).

Пунктом 3.2. договору № 1802/1617-ТЕ-17 обумовлено, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1. договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділу 13 договору.

Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (п. 4.1. договору № 1802/1617-ТЕ-17).

Згідно з п. 12.1. договору № 1802/1617-ТЕ-17 останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Між НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Укртрансгаз» (покупець) 31.01.2017 укладено договір № 1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві у січні-квітні 2017 року газ в загальному обсязі 1600000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: у січні – 610000 тис. куб. м; у лютому – 490000 тис. куб. м; у березні – 310000 тис. куб. м; у квітні – 190000 тис. куб. м.

На підставі акта приймання-передачі природного газу, який підписано 31.03.2017 між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», відповідно до умов договору від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ НАК «Нафтогаз України» передала, а ПАТ «Укртрансгаз» прийняло у березні 2017 року імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування, обсягом 143355,000 тис. куб. м.

Також, 01.01.2016 ОСББ «Білицька перлина» підписано заяву-приєднання № 094211JCFDFT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Між ПАТ «Київоблгаз» (газорозподільне/газотранспортне підприємство) та ОСББ «Білицька перлина» (замовник) 31.03.2017 складено та підписано акт наданих послуг з транспортування газу № 1201200372 про те, що з 01 по 31 березня 2017 року замовником прийнято, а газорозподільним/газотранспортним підприємство протранспортовано замовнику природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094211JCFDFT016 в обсязі 17890 куб. м.

Відбір природного газу відповідачем в зазначеному обсязі підтверджено звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київоблгаз» за березень 2017 року.

Позивач вважаючи, що відповідач у березні 2017 року безпідставно спожив із газотранспортної системи природній газ у загальній кількості 17,890 тис. куб. м, який належав йому, звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно – природний газ в обсязі 17,890 тис. куб. м, а у випадку встановлення відсутності у відповідача такого майна – стягнути з останнього 119550,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна – природного газу в обсязі 17,890 тис. куб. м.

При оцінці аргументів сторін та поданих доказів суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Позивач згідно з поданим позовом просить суд захистити своє право шляхом примусового повернення безпідставно набутого відповідачем майна, яким є природний газ, та відшкодувати його вартість, посилаючись при цьому на норми ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з нормою ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція – позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене вище, оскільки сам факт споживання газу не заперечується відповідачем, суд першочергово повинен встановити наявність або відсутність підстав для такого споживання, у зв`язку з чим вказує наступне.

Правові засади функціонування ринку природного газу Закону України визначені положеннями Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. п. 17, 18, 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи – суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі – постачальник) – суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища – суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач – фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема, шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав – сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абзацами 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Як встановлено судом, 21.10.2016 між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «Білицька перлина» (споживач) було укладено договір № 1802/1617-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Вказаним договором сторонами було погоджено наступні обсяги постачання та споживання природного газу, зокрема у березні 2017 року – 25 тис. куб. м.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем, постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними в пункті 2.1. цього договору на відповідний місяць.

Обсяг поставки підтверджується Постачальником шляхом надання оператору ГТС номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3.4. договору № 1802/1617-ТЕ-17 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Як вказує відповідач, саме на підставі договору постачання природного газу, укладеного з НАК «Нафтогаз України», в межах погоджених з постачальником обсягів, ним і було відібрано природний газ у спірному періоді.

У листах № 26-2425/1.2-17 від 03.03.2017 та № 26-6948/1.2-17 від 29.09.2017, адресованих ОСББ «Білицька перлина», НАК «Нафтогаз України» посилалася на те, що у зв`язку з невиконанням умов п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на березень 2017 року. Таким чином, НАК «Нафтогаз України» стверджувало, що не здійснювало постачання природного газу у вказаному періоді ОСББ «Білицька перлина».

Суд вважає за необхідне наголосити, що Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, яка діяла до 01.04.2017, затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).

Згідно вказаного Положення на НАК «Нафтогаз України» покладено обов`язки продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

З 01.04.2017 до 01.11.2018 діяла постанова Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», в силу якої на НАК «Нафтогаз України» також покладався обов`язок продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Господарський суд погоджується з доводами НАК «Нафтогаз України», що в силу пункту 17 Положення № 758 від 01.10.2015 та пункту 12 Положення № 187 від 22.03.2017 обов`язок постачання природного газу НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії здійснюється за певних умов, зокрема, за умов укладення договору та відсутності заборгованості за використаний природний газ.

Разом з цим 05.10.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», відповідно до якого для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі – опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації (п. 1).

Передбачено операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (п. 2).

Статтею 10 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Отже на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», яке є обов`язковим до виконання, на НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов`язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 925/358/18.

Невидача номінацій НАК «Нафтогаз України» є неправомірною та унеможливлює безперешкодне отримання споживачами відповідно до укладених договорів постачання необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання АТ «Київоблгаз» послуг з розподілу природного разу у зв`язку з відсутністю підтверджених обсягів природного газу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17.

Враховуючи наведене, а також умови договору постачання природного газу, з урахуванням встановлення судом факту спожиття відповідачем у спірний період природного газу в обсязі, який не перевищує обумовлений договором, суд зазначає, що подання чи неподання номінацій НАК «Нафтогаз України» не входить до компетенції споживача та жодним чином не свідчить про безпідставне спожиття відповідного газу.

З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку, що ОСББ «Білицька перлина» у спірний період природний газ було спожито на підставі укладеного з НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу, що в повній мірі спростовує твердження позивача про відсутність у відповідача постачальника та будь-яких підстав для відбору природного газу у спірний період.

Поряд з цим суд зауважує, що статтею 20 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

АТ «Укртрансгаз» у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що останнє виступає Оператором газотранспортної системи, що не заперечувалось учасниками справи, а отже, в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню, оскільки у суду немає сумніву щодо достовірності вказаної обставини.

Згідно з п. 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками.

Положеннями п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), надано визначення наступним термінам:

- місячна номінація – це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);

- несанкціонований відбір природного газу – відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;

- підтверджений обсяг природного газу – обсяг (об`єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.

Згідно з п. 13 розділу II Правил постачання природного газу постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

Відповідно до п. 14 розділу II Правил постачання природного газу за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості – не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС.

Водночас суд зауважує про відсутність в матеріалах справи доказів надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період.

Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як і доказів на підтвердження вжиття Постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави.

За таких обставин, враховуючи наявність договірних правовідносин між ОСББ «Білицька перлина» та НАК «Нафтогаз України», що виникли в силу договору постачання природного газу № 1802/1617-ТЕ-17 від 21.10.2016, за умовами якого сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, приймаючи до уваги встановлення судом факту невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту безпідставного споживання ОСББ «Білицька перлина» природного газу у спірний період, з огляду на що заявлені АТ «Укртрансгаз» позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, враховуючи, що позивачем заявлено одночасно дві вимоги щодо повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Господарський суд зауважує, що положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.

Враховуючи вимоги Закону України «Про ринок природного газу» суд зазначає, що діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу – оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності. Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність взагалі будь-яких підстав для задоволення позовних вимог АТ «Укртрансгаз» про зобов`язання відповідача, який, в даному випадку, виступає споживачем природного газу, повернути безпідставно набуте майно.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши заявлені у позовній заяві вимоги, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх відповідно до норм процесуального закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.02.2020.

Суддя О.В. Щоткін