Рішення № 87735148, 11.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2020Справа № 910/15096/19За позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокс»

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 8 112,78 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Запоріжкокс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 8 112,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було здійснене перевезення вантажу, оформленого залізничною накладною №25998492. В ході перевезення було встановлено факт нестачі, що було зафіксовано шляхом складання комерційного акта №430002/283/1677 від 05.10.2018, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 8 112,78 грн. розміру недостачі (вартості втраченого вантажу).

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.11.2019 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

22.11.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник, натомість недостача вантажу при відсутності ознак втрати, є наслідком невірно зазначених відправником маси вантажу у накладній. Окрім того, відповідач заперечив щодо розрахунку нестачі вантажу щодо необхідності застосування 2% норми природної втрати.

17.12.2019 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач не погодився з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 28.11.2019 судом оголошено перерву до 17.12.2019.

У судовому засіданні 17.12.2019 судом оголошено перерву до 28.01.2020.

23.12.2019, 26.12.2019, 24.01.2020 через відділ діловодства суду позивачем подавались клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

28.01.2020 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАСПАДСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «РАСПАДСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ») та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЗАПОРІЖКОКС» (далі - ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС») був укладений Контракт № RCC-ZKHZ 02-16-ДГРУ7-002459 (далі - Контракт) на поставку вугілля кам`яного (далі - вугілля).

Відповідно до п.1.1 Контракту № RCC-ZKHZ 02-16-ДГРУ7-002459 від 01.03,2016 р. ТОВ «РАСПАДСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» зобов`язалась поставити ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» на умовах контракту вугілля кам`яне.

Згідно з п.п. 2.2., 2.4. Контракту реквізити вантажовідправників, марочний склад, реквізити вантажоодержувачі, загальна кількість та якісні характеристики вугілля вказуються в додатках (специфікаціях) до даного Контракту, являються його невід`ємною частиною. Якість та кількість вугілля підтверджується сертифікатом якості виробника вугілля. Якість вугілля потверджується сертифікатом якості, виданим незалежною інспекційною компанією SGS Vostok Ltd.

В межах даного Контракту 11.10.2018 р. в адресу ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» за основною залізничною накладною № 25998492 надійшов вагон № 62692066 з вугіллям для коксування ГНГ 27011210 марки Ж. В залізничній накладній № 25998492 в гр. 31 вказано про складання на станції Куп`янськ Сортувальний комерційного акту 430002/283 від 05/10/2018p., про недостачу.

Отже, 05.10.2018 р. на станції Куп`янськ Сортувальний Південної залізниці був складений комерційний акт № 430002/283/1677 у зв`язку з виявленою недостачею у вагоні № 62692066 та зазначено, що маса вантажу нетто по документу 68700 кг. Фактична маса вантажу нетто 66240 кг., що менше ніж у документі на 2 460 кг. При зважуванні недостача підтвердилась.

11.10.2018 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці вагон № 62692066 був виданий вантажоодержувачу з комерційним актом станції Куп`янськ Сортувальний Південної залізниці № 430002/283/1677 від 05.10.2018 р. та підтверджено недостачу у вагоні № 62692066 в розмірі 2460 кг.

Загальна вартість недостачі у вагоні № 62692066, згідно розрахунку позивача, складає 8 112,78 грн.

Позивач вважає, що недостача вантажу у спірному вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути вартість недостачі вантажу у заявленому розмірі, проти чого заперечу відповідач, що і є причиною спору.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про залізничний транспорт".

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (ч. 3 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 6 Статуту та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) накладна - основний перевізний документ, встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна (залізнична) є обов`язковою двосторонньою письмовою Формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Матеріалами справи (накладною №25998492) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від вантажовідправника та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Пунктами 1, 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, складаються комерційні акти та акти загальної форми; комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Перевезення вантажів в прямому міжнародному сполученні виконується на умовах «Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення» від 01.11.2951 (надалі - УМВС).

Відповідно до § 2 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту його видачі.

Згідно з положеннями статті 14 УМВС відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожен наступний перевізник, приймаючи до перевезення вантаж разом з накладною, вступає тим самим у договір перевезення і приймає на себе виникаючі у ньому зобов`язання.

Відповідно до § 2 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту його видачі.

Відповідно до § 1 ст, 29 УМВС перевізник повинен скласти комерційний акт, якщо під час перевезення або видачі вантажу встановлює невідповідність найменування маси, або кількості місць вантажу даним, вказаним в накладній.

Згідно з положеннями с ч.2 §2 ст. 37 УМВС обставини, що являються підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, недостачу, ушкодження (порчу) вантажу підтверджуються комерційним актом та також відповідно статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як зазначалось, 05.10.2018 р. на станції Куп`янськ Сортувальний Південної залізниці був складений комерційний акт № 430002/283/1677 в якому зафіксовано факт незбереження прийнятого до перевезення вантажу у вагоні № 62692066, а саме виявлено, що навантаження не розрівняно на рівні бортів, з півдня та півночі до торцевих дверей наявні скоси 2000x1500x1000 мм, поверхня не маркована. Двері цільнометалеві, люка закриті, течі вантажу немає. Недостача вантажу у вагоні № 62692066 склала 2 460 кг, та на станції Запоріжжя-Ліве при видачі вантажу вантажоодержувачу недостача також підтверджена.

Відповідно до залізничної накладної № 25998492 у гр.3 вантажовідправник зазначив, що навантаження здійснено згідно з гл.1, р.1,2,3,(п.3.1,) 4 гл. ТУ. Конструктивні зазори вагону закладені, напіввагони укатані катком проти видування, тобто, поверхня вантажу була розрівняна й ущільнена катком проти видування.

Крім цього, відповідно до п.3.1. глави 14 додаток 3 до УМВС «Розміщення вантажів, що перевозяться насипом та навалом на відкритому рухомому складі» зазначається що вантаж у вагоні розміщується по всій площині кузова симетрично відносно повздовжньої та поперечної симетрії вагону.

Поверхня вантажу може бути горизонтальної, трапецієвидної форми. Поверхня вантажу, що вміщує дрібні частки, висота навантаження якого перевищує висоту стін вагону (з шапкою), повинна бути розрівняна й ущільнена. Основа шапки повинна бути розташована на відстані не менше ніж на 100 мм нижче верхнього рівня стін вагону.

Згідно з ч.3 ст.32 Статуту залізниць України відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів.

Таким чином, вантажовідправник виконав свої зобов`язання і підготував вагон та передав залізниці для перевезення.

Відповідно до п. 3.21 Роз`яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона із «шапкою».

З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил).

В накладній, у графі 18, 20, 21 «Маса вантажу, визначена відправником» зазначено масу вантажу у вагоні №62692066 яка становить 68 700 кг. Спосіб визначення маси - ТМ МОДЕРН-В 150тн вагах.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Залізницею, комерційний акт щодо нестачі вантажу не було складено при прийнятті вантажу на станції відправлення Новокузнецьк-Північний для його транспортування залізницею для одержувача.

Згідно з п. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Судом встановлено, що комерційний акт №430002/283/1677 від 05.10.2018 складений у відповідності з Правилами складання актів.

В комерційному акті № 430002/283/1677 від 05.10.2018 р. станції Куп`янськ Сортувальний Південної залізниці, при видачі вантажу на станції Запоріжжя-Ліве 11.10.2019 також зафіксовано факт незбереження прийнятого залізницею до перевезення вантажу, згідно залізничної накладної № 25998492 в вагоні № 62692066 зафіксовано недостачу в розмірі 2 460 кг.

Отже, згідно положень 4.2 § 2 ст. 37 УМВС обставини, що являються підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, недостачу, ушкодження (порчу) вантажу підтверджуються комерційним актом.

Згідно § 2 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту його видачі.

Відповідно до ч. 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п.п. 110, 113 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу; за незбереження прийнятого до перевезення вантажу вона несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Розмір такої шкоди в даному випадку складається із вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Недостача вугілля документально підтверджена комерційним актом № 430002/283/1677 від 05.10.2018 р. про виявлену недостачу вантажу у вагоні № 62692066 у розмірі 2 460 кг.

Отже, обставини недостачі, які зафіксовані у комерційному акті № 430002/283/1677 від 05.10.2018 свідчать про незабезпечення залізницею збереження вантажу в процесі перевезення.

Згідно з розрахунком загальна вартість вугілля, якого недостає, складає 336,87 дол. США.

Розрахунок вартості недостачі вантажу у вагоні № 62692066: 190,00 дол. США (ціна за тону згідно з специфікацією від 30.08.2018 р.(додаток № 46 до контракту № RCC-ZKHZ 02-16-ДГРУ7-002459 від 30.08.2018 р.) х 1,773 т. (розмір недостачі) = 336,87 дол. США (вартість недостачі).

Станом на 30.09.2019 у відповідності з офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України, вартість вугілля, якого недостає, складає: 336,87 дол. США х 24,082809 (курс долара) = 8112,78 грн.

Також, в межах відправки за залізничною накладною № 25998492 ТОВ «РАСПДЦСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ» був виставлений для оплати Invoice № 110 від 28.09.2018 на загальну суму 868898,50 дол, США та сплачений ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС» у повному обсязі що підтверджено випискою банку від 06.11.2018, платіжним дорученням 4500021038 від 06.11.2018.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Зокрема даною нормою закону передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Перевізником - Відповідачем не було виконано належним чином своїх обов`язків із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу.

Збитки за недостачу вантажу, що виникли з вини залізниці під час перевезення, відшкодовуються залізницею у розмірі вартості недостачі.

Відтак, Відповідач має відповідати за недостачу вантажу, що виникла при перевезенні вантажу, підтвердженого комерційним актом № 430002/283/1677 від 05.10.2018 p., в розмірі вартості втраченого вантажу.

Частина 1 статті 314 ГК України передбачає, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Матеріалами справи доведено, що Відповідач не виконав покладених на нього законом та договором перевезення, укладеним між ним та вантажовідправником на користь Позивача, цивільно-правових зобов`язань в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу.

Порушення відповідачем своїх обов`язків полягає в частковій втраті вантажу і складається з ними в причинно-наслідковому зв`язку.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками, завданими Позивачеві доведений обставинами та фактами встановленими судом, якій полягає у тому, що внаслідок недбалого ставлення до своїх обов`язків за Договором на перевезення в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу (Позивачу) було завдано майнової шкоди.

Про наявність вини Відповідача свідчать два елементи: а) наявність у останнього реальної можливості діяти правомірно і попередити наступ негативних наслідків (збитків) і б) невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки та попередження настання збитку.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно п. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

Щодо доводів про те, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник, суд вказує наступне.

Так, у залізничній накладній № 25998492 вказано відправником вугілля бітумінозного коксівного ГНГ 27011210, концентрату вугільного ЕТСНГ 161043, марка Ж (далі-вугільний концентрат) є ТОВ «РАСПАДСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ».

У п.3 «Заяви відправника» залізничної накладної зазначено:

«Глава 1, розділ 1, 2, 3 (п.3.1), 4 глави 14 ТУ. Експорт до України. Конструктивні зазори закладені, пв укочені катком проти видування. Згода на прийом безлюкових вагонів є.».

Вказана відправником глава 14 розділу 4 Технічних умов розміщення і кріплення вантажів (додаток 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 р. стосується забезпечення вимог щодо захисту вантажу від видування. Також, відправником чітко вказано у залізничній накладній - «Конструктивні зазори закладені, пв укочені катком проти видування».

Отже, у п.3 залізничної накладної відправником заявлено про дотримання вимог щодо захисту вантажу від видування, у тому числі про розрівнювання катком поверхні вантажу.

Проте, у комерційному акті № 430002/283/1677 від 05.10.2018 р. було вказано про те, що навантаження не розрівняно на рівні бортів, з півдня та півночі до торцевих дверей наявні скоси 2000x1500x1000 мм., що свідчить про виявлення нестачі вантажу під час перевезення.

Відповідно до §2 ст.37 УМВС перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту його видачі.

Тобто, обставини, які є підставою для виникнення відповідальності у перевізника або у відправника за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу, засвідчуються комерційним актом.

При відвантаженні вантажу (вугільного концентрату) його маса була визначена відправником шляхом зважування на електронних вагах (п.21 залізничній накладній) та прийнята перевізником до перевезення без зауважень. Хоча перевізник мав право перевірити, як вантаж, так і всі відомості зазначені в залізничній накладній.

Норми права, якими регулюються спірні відносини, та обставини справи вказують на те, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту його прийняття і діє до моменту видачі вантажу одержувачу.

Також, правовими нормами УМВС визначено можливість довести (засвідчити документально) вину відправника в недостачі ватажу на підставі комерційного акту, складеного на станції відправлення (станції прийняття вантажу перевізником). Тобто нестача вантажу повинна бути документально підтверджена на момент переходу матеріальної відповідальності від відправника до перевізника.

Відсутність факту складання комерційного акту перевізника на станції відправлення, станції прийняття вантажу для перевезення, вказує про безпідставність покладання відповідальності на відправника вантажу. А виявлення нестачі вантажу на 35-38 день його транспортування (складання комерційного акту), в період дії відповідальності перевізника, визначає винною особою за втрату вантажу саме перевізника.

Щодо посилання відповідача на те, що у розрахунку нестачі вантажу необхідно застосовувати 2% норми природної втрати, суд вказує наступне.

Відповідно до §1 ст.43 УМВС встановлено, що стосовно вантажів, які внаслідок своїх природних властивостей схильні до втрат в масі при перевезенні, перевізник, незалежно від пройденого вантажем відстані, несе відповідальність лише за ту частину недостачі, яка перевищує нижченаведені норми в процентах: два відсотки від маси рідких або зданих до перевезення в сирому (вологому) стані вантажів; один відсоток від маси сухих вантажів.

Для вантажів, що перевозяться навалом, насипом або наливом, якщо вони перевантажуються на шляху прямування, зазначені норми збільшуються на 0,3% на кожне перевантаження.

Відповідно до п.8. «Пояснення щодо заповнення накладної» Правил перевезення вантажів (додаток 1 до УМВС) встановлено, що у п.15 накладної відправник вказує відомості про найменування вантажу, а також різні відомості щодо якісних особливостях вантажу.

Відповідно до специфікації від 30.08.2018 р. (додаток № 46 до контракту № RCC-ZKHZ 02-16-ДГРУ7-002459 від 30.08.2018 р.) передбачено, що відправник зобов`язується поставити Позивачу вугільний концентрат з граничними показниками якості: фракція 0-50 мм, зола A(d) (max) - 9,0%, волога W (r) (max) - 9,0% та інші.

В п.15 залізничній накладній відправником було вказано дані про вантаж, а саме основні показники якості вугільного концентрату щодо розміру фракції 0-50 мм: місту золи 9,0%, вмісту вологи 9,0%, які передбачені Специфікацією.

Залізнична накладна не містить даних щодо маси вантажу переданого до перевезення в сирому або у вологому стані. В даній залізничній накладній вказано показники якості щодо розміру фракції 0-50 мм, місту золи 9,0%, вмісту вологи 9,0%, які передбачені Специфікацією.

Тобто, вказана у накладних вологість є показником якості товару згідно умов договору поставки і не відноситься до відмінних ознак вантажу, прийнятого залізницею до перевезення.

З урахуванням норми недостачі (природної втрати) для вугілля 01% маси, позивач правильно вирахував, що загальна недостача партії вугілля по вагону №62692066 складає 8 112,78 грн.

Отже, за висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційному акті №430002/283/1677 від 05.10.2018 відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд до дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 8 112,78 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокс» задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокс» (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, ідентифікаційний код 00191224) суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 8 112 (вісім тисяч сто дванадцять) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.02.20

Суддя І.І. Борисенко