Рішення № 87735005, 11.02.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2020 рокуСправа № 921/580/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

за участі секретаря судового засідання Гримак Л.П.

розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", 46016, м. Тернопіль, вул. Київська, буд. 3а

про стягнення 5 324 177,73 грн., з яких: 3 993 283,57 грн. – основний борг, 498 897,55 грн. – пеня, 175 762,15 грн. – три проценти річних, 656 234,46 грн. – інфляційні втрати.

За участю представників:

позивача – адвокат Старчик А.А., довіреність №14-195 від 17.05.2019р.;

відповідача – адвокат Вітик І.В., довіреність №б/н від 15.01.2020р.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" про стягнення 5 324 177,73 грн., з яких: 3 993 283,57 грн. основного боргу, 498 897,55 грн. пені, 175 762,15 грн. три проценти річних, 656 234,46 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.09.2019р.: 1/ прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; 2/ розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; 3/ призначено підготовче засідання на 24.09.2019р.; 4/ зобов`язано сторони подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань. Сторони повідомлені про дату та час судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

У судових засіданнях 24.09.2019р. та 22.10.2019р., за клопотанням відповідача, постановлено ухвали про оголошення перерви у підготовчих засіданнях до 22.10.2019р. та 06.11.2019р. відповідно, які занесено у протоколи судових засідань, представника позивача повідомлено під розписку та здійснено виклик представника відповідача в судові засідання ухвалами суду від 24.09.2019р. та 22.10.2019р. Відповідач повідомлений про дату та час судових засідань, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Ухвалою суду від 06.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2019р. Сторони повідомлені про дату та час судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

У судовому засіданні 28.11.2019р. суд не розпочинав розгляд справи по суті, а за клопотанням відповідача, для надання можливості відповідачу залучити представником у справі адвоката та ознайомитись з матеріалами справи та у зв`язку із необхідністю направити позивачем на адресу відповідача поштовим зв`язком відповідь на відзив, постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 24.12.2019р., яку занесено у протокол судового засідання, про що представники сторін повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 24.12.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2020р. Сторони повідомлені про дату та час судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

У судовому засіданні 14.01.2020р. відкрито судове засідання по розгляду справи по суті та постановлено ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи по суті до 11.02.2020р., яку занесено у протокол судового засідання, з повідомленням відповідача ухвалою суду від 14.01.2020р., а представник позивача повідомлений під розписку. Відповідач повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень.

Представник позивача у процесі розгляду справи підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. На обґрунтування позовних вимог посилається на належне виконання позивачем умов договору постачання природного газу №3911/1617-БО-30 від 27.10.2016р., що підтверджується актами приймання – передачі природного газу, поставленого за період жовтень 2016р. – лютий 2017р., підписаними представниками сторін без заперечень, проте відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. За порушення грошових зобов`язань відповідач повинен згідно чинного законодавства, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих інфляційних відрахувань, 3% річних та пені. На спростування твердження відповідача про здійснення розрахунків шляхом використання рахунків зі спеціальним режимом використання та, як наслідок, усунення відповідача від можливості впливати на виконання умов договору, зазначив, що такі не відповідають умовам договору та законодавчо не закріплені, оскільки відповідно до п.п. 2 п. 6.2. договору, в будь якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ – в разі коли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, а тому відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом внесення оплати, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат. При цьому, послався на судову практику, зокрема, правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2018р. у справі №910/16072/16 та від 17.04.2018р. у справі №918/1395/15.

Також позивач заперечив щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, так як відповідачем не зазначено, які наслідки для нього матиме стягнення пені в заявленому позивачем до стягнення розмірі, не надано жодного розрахунку, який би підтверджував можливість сплати пені в іншому розмірі, та не подав жодних доказів, які дають підстави для зменшення розміру пені.

Відповідач у відзиві на позов та в процесі розгляду справи проти позовних вимог в частині основного богу не заперечує, на причини несвоєчасного виконання зобов`язань посилається на те, що природний газ, що постачається за договором укладеним між сторонами, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Оплата за поставлений природний газ здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, оплата шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. У зв`язку тим, що підприємство отримувало кошти за вироблену теплову енергію не повністю, утворилася заборгованість за отриманий газ за договором №3911/1617-БО-30 від 27.10.2016р. Також, однією із причин несвоєчасного виконання зобов`язань за договором є невідшкодування на даний час узгодженої заборгованості з різниці в тарифах згідно протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного бюджету та/або місцевих бюджетів, КПТМ Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" №8 від 20.06.2018р.

Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. На підтвердження важкого фінансового стану підприємства надав Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2019р. та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

- між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – Постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (далі – Споживач) 27.10.2016р. укладено договір постачання природного газу №3911/1617-БО-30 (далі – Договір) та додаткові угоди до нього: №1 від 31.10.2016р., №2 від 22.11.2016р., №3 від 30.12.2016р., №4 від 23.01.2017р., №5 від 10.02.2017р., №6 від 31.03.2017р.

Відповідно до умов договору сторони взяли на себе зобов`язання:

- Постачальник зобов`язується поставити споживачеві з 1 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року природний газ обсягом до 3 175,317 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): ІV квартал 2016 – 1 198,821: жовтень – 158,447, листопад – 411,736, грудень – 628,638; І квартал 2017 – 1 976,496: січень – 741,496, лютий – 654,000, березень – 581,00, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. п. 1.1, 1.2, 2.1 договору);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі (п. 3.4 договору);

- з 01.10.2016р. ціна на природний газ становить 5 916,00 грн. за 1 000 куб.м., крім того податок на додану вартість – 20% (разом – 7 099,20 грн. з ПДВ.), з 01.11.2016р. ціна на природний газ – 6 819,00 грн. за 1 000 куб.м., крім того податок на додану вартість – 20% (разом – 8 182,80 грн. з ПДВ), з 01.12.2016р. ціна на природний газ – 7 148,00 грн. за 1 000 куб.м., крім того податок на додану вартість – 20% (разом – 8 577,60 грн. з ПДВ), з 23.12.2016р. ціна на природний газ – 4 942,00 грн. за 1 000 куб.м., крім того податок на додану вартість – 20% (разом – 5 930,40 грн. з ПДВ) (п. 5.2 договору з врахуванням додаткових угод);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки (п. 6.1 договору);

- сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначення платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством , - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 договору – в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, -у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19-1Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості – за наявності заборгованості у споживача за договором (п. 6.2. договору);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору);

- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 10.3 договору);

- згідно п. 12.1 договору, такий набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 30 вересня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Постачальник, на виконання умов Договору, протягом жовтня 2016 – лютого 2017 року поставив Споживачу природний газ в кількості 2 459,462 тис. куб. м. на загальну суму 16 925 586,52 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016р. в обсязі 158,447 тис. куб. м на суму 1 124 846,94 грн., від 30.11.2016р. в обсязі 411,736 тис. куб. м на суму 3 369 153,34 грн., від 31.12.2016р. в обсязі 628,638 тис. куб. м на суму 4 955 480,85 грн., від 31.01.2017р. в обсязі 741,496 тис. куб. м на суму 4 397 367,88 грн., від 28.02.2017р. в обсязі 519,145 тис. куб. м на суму 3 078 737,51 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Споживач, у порушення взятих зобов`язань, в повному обсязі не розрахувався за поставлений природний газ у строки передбачені договором, і така заборгованість згідно даних бухгалтерського обліку Постачальника склала 3 993 283,57 грн. та не заперечується відповідачем, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань, річних та пені.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходив із наступного:

- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, порядок укладення, виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК), Господарського кодексу України (далі – ГК) та інших нормативних актів законодавства;

- відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару;

- якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України);

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що станом на день прийняття рішення судом сума боргу за поставлений природній газ у жовтні 2016р. – лютому 2017р. згідно договору постачання природного газу №3911/1617-БО-30 від 27.10.2016р. становить 3 993 283,57 грн., а тому в частині основного зобов`язання позов підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання і не відносяться до санкцій.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов`язання у п. 8.2 договору відповідає вищезазначеним нормам чинного законодавства.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу інфляційні втрати та 3% річних, встановив правомірність таких нарахувань на суми 175 762,15 грн. – 3% річних; 641 913,45 грн. – інфляційні нарахування., які підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

У частині стягнення 14 321,01 грн. інфляційних втрат відмовляється, як надмірно заявлені.

Щодо заявленої суми пені – 498 897,55 грн., то суд, керуючись вищезазначеними нормами, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, встановив правомірність її нарахування.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, вважає за можливе задовольнити його. При цьому, суд виходив із наступного.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру пені:

- відповідно до Протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного бюджету та/або місцевих бюджетів, комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" №8 від 20.06.2018р., прийнятого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017р. №332, якою затверджено Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, узгоджено заборгованість різниці в тарифах на теплову енергію, яка вироблялася та постачалася установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів в сумі 5 277 077,17 грн. (без ПДВ), у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування і не погашена на даний час;

- відповідно до Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30 вересня 2019 року та Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року, у Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" за результатами діяльності за 9 місяців 2019р. дебіторська заборгованість становить 7 226 000,00 грн., поточна кредиторська заборгованість підприємства: за товари, роботи, послуги складає 30 088 000,00 грн.; за розрахунками з бюджетом складає 374 000,00 грн., збиток – 5 161 000,00 грн.

Даними доказами підтверджуються доводи відповідача щодо причин несвоєчасного виконання зобов`язань по договору та спростовуються доводи позивача щодо відсутності таких. При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення відповідних збитків у результаті несвоєчасного виконання грошового зобов`язання відповідачем, та позивач захистив своє майнове право шляхом застосування особливої міри відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у загальній сумі 817 675,60 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе зменшити суму пені на 90%, та стягнути 49 889,76 грн., а в частині стягнення 449 007,79 грн. пені – відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 79 647 грн. 85 коп., згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (правова позиція викладена у п. 4.3 чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (46016, м. Тернопіль, вул. Київська, буд. 3а, ідентифікаційний код – 03353590) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код – 20077720) 3 993 283 (три мільйони дев`ятсот дев`яносто три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 57 коп. основного боргу, 49 889 (сорок дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн.76 коп. пені, 175 762 (сто сімдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят два) грн. 15 коп. три проценти річних, 641 913 (шістсот сорок одна тисяча дев`ятсот тринадцять) грн. 45 коп. інфляційних втрат та 79 647 (сімдесят дев`ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 85 коп. судового збору.

3. У частині стягнення 14 321,01 грн. інфляційних втрат та 449 007,79 грн. пені – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.

Повне рішення складене 20 лютого 2020р.

Суддя М.С. Стадник