Рішення № 87734874, 19.02.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2020 справа № 914/2502/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Гурської Олени Миколаївни, м. Новий Розділ, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджинат», м. Львів

про: стягнення заборгованості 21 885,48 грн

Представники:

від позивача: ФОП Гурська О.М.

від відповідача: не з`явився.

Фізична особа-підприємець Гурська Олена Миколаївна звернулася у Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджинат» про стягнення заборгованості 21 885,48 грн.

03.12.2019 р. від позивача - Фізичної особи-підприємця Гурської Олени Миколаївни через канцелярію суду за вх.№ 3327/19 надійшла заява про забезпечення позову з доданими до неї документами згідно додатків, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться на балансі ТОВ "Енерджинат".

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 05.12.2019 р., судом повернуто Фізичній особі-підприємцю Гурській Олені Миколаївні заяву про забезпечення позову (вх.№3327/19 від 03.12.2019 р.) у справі № 914/2502/19.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 09.12.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк на усунення недоліків, допущених при поданні та оформленні позову.

На виконання вимог згаданої ухвали суду, 19.12.2019 року за вх. № 53435/19 позивачем подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви з додатками, а саме на виконання вимог ухвали від 09.12.2019 року по справі № 914/2502/19 просить долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору та квитанції про відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.12.2019 року відкрито провадження по справі №914/2502/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 22.01.2020 р.

В судове засідання 22.01.2020 р. позивач з`явився.

В судове засідання 22.01.2020 р. відповідач не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.(докази містяться в матеріалах справи)

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.01.2020 року, судове засідання відкладено на 19.02.2020 р.

В судове засідання 19.02.2020 р. позивач з`явився. Позов підтримав, просить його задоволити із підстав, викладених у позовній заяві.

В судове засідання 19.02.2020 р. відповідач не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.(докази містяться в матеріалах справи)

Ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштові відправлення повернулися до суду з відміткою органу зв`язку про причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання".(докази містяться в матеріалах справи)

При цьому суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Суд приймає до уваги, що застосовуючи частину 2 статті 11 ГПК України, норми статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що з правом особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про усі судові засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідачем, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 19.02.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Правова позиція позивача.

15 листопада 2018 року, між Фізичною особою-підприємцем Гурська Олена Миколаївна та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджинат» був укладений договір про надання бухгалтерських послуг, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання з надання бухгалтерських послуг, складання і реєстрації первинних документів, складання і подання фінансових, податкових та статистичних звітів, в т.ч. ведення податкового облік в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, вартість яких складала на момент укладання Договору 7 000,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 14 листопада 2021 року.

Згідно п. 4.1.1. Договору, за виконання послуг, передбачених п. 1.1 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцеві кошти за послуги, що надаються в поточному місяці, в розмірі 7 000,00 гривень без ПДВ.

Додатком № 1 до Договору про надання бухгалтерський послуг 28 грудня 2018 року, сторони договору внесли зміни в пункт 4.1.1.

Згідно п. 4.1.1. Договору, за виконання послуг, передбачених п. 1.1 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцеві кошти за послуги, що надаються в поточному місяці, в розмірі 5 000,00 гривень без ПДВ.

Пунктом 4.2. Договору, передбачено, що оплата послуг за попередній місяць проводиться готівкою або в безготівковій формі в розрахунку з першого по десяте число поточного місяця незалежно від підписання/непідписання Замовником акту приймання-передачі наданих послуг.

У випадку, якщо протягом 10 днів після завершення звітного місяця Замовник не заявить в письмовій формі про наявні претензії, вважається, що послуги за цим Договором Виконавцем надані, а Замовником в повному обсязі прийняті. (п. 5.1. Договору)

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за період з листопада 2018 по листопад 2019 р. станом на 31.10.2019 р. заборгованість ТзОВ «Енерджинат» перед ФОП Гурська Олена Миколаївна за вказаним вище договором становить 20 000,00 гривень. Вказаний акт прийнятий та підписаний Відповідачем.

Відповідно до п.п. 6.2.,6.3 Договору у випадку несвоєчасної виконання Замовником своїх зобов`язань за Договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки від несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня за несвоєчасну оплату послуг нараховується за весь час прострочення виконання договору.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано пеню в сумі 1 732,60 грн та 152,88 грн 3% річних, які просить суд стягнути з відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач в жодне з судових засідань не забезпечив явки свого представника, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів повної сплати заборгованості не подав, не скористався своїм процесуальним правом, як відповідач у даній справі, будучи належним чином повідомленим про день, час і розгляд даної справи судом (докази містяться в матеріалах справи).

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про надання бухгалтерських послуг № б/н від 15.11.2018 р.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за період з листопада 2018 по листопад 2019 р. станом на 31.10.2019 р. заборгованість ТзОВ «Енерджинат» перед ФОП Гурська Олена Миколаївна за вказаним вище договором становить 20 000,00 гривень. Вказаний акт прийнятий, підписаний позивачем і Відповідачем та скріплений печатками сторін. Акти наданих послуг за листопад-жовтень 2019 року № 9,10,11 та 12 підписані представниками сторін і скріплені печатками сторін без зауважень. Отже такі послуги позивачем надані, а відповідачем прийняті.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення 20000,00 грн. основного боргу, яка виникла за надані позивачем послуги за липень, серпень, вересень та жовтень 2019 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем на підставі п.6.2 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 732,60 грн.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

В силу ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

У пунктах 6.2.,6.3 Договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної виконання Замовником своїх зобов`язань за Договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки від несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня за несвоєчасну оплату послуг нараховується за весь час прострочення виконання договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, суд перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, зазначає, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1117,53 грн., а в частині стягнення пені в розмірі 615,07 грн суд відмовляє, як у безпідставно нарахованій, враховуючи вимоги вказаного вище чинного законодавства України та керуючись п. 6.2 та 6.3. Договору.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок та що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 920/200/160), задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних частково в сумі 101,51 грн. А в частині стягнення 3% річних в розмірі 51,37 грн суд відмовляє.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 20 000,00 грн. основного боргу, 1117,53 грн. - пені та 101,51 грн. - 3% річних.

Судові витрати.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 27 від 29.11.2019 р. на суму 1'921,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1862,50 грн. Решта сума сплаченого судового збору залишається за позивачем.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджинат» (місцезнаходження: 79019, Львівська область, м. Львів, вул. Лобачевського, буд. 4-А, код ЄДРПОУ: 41491018) на користь Фізичної особи-підприємця Гурської Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 20000,00 грн. основного боргу, 101,51 грн - 3% річних, 1117,53 грн - пені та 1862,50 грн відшкодування понесених витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2020 р.

Суддя Долінська О.З.