Рішення № 87734790, 20.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2020Справа № 910/17557/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко"

до Фізичної особи-підприємця Мадяна Дениса Маратовича

про стягнення 62535,37 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мадяна Дениса Маратовича про стягнення 62535,37 грн., з яких: 35584,74 грн. основного боргу, 21386,92 грн. пені, 3712,33 грн. інфляційних втрат та 1851,38 грн. трьох процентів річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк виконання грошового зобов`язання згідно Договору поставки товарів № 68-к від 28.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки товарів № 68-к, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві в погоджені цим договором строки товар - алкогольні напої в асортименті, згідно з замовленнями покупця, на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену цим договором ціну.

Відповідно до пункту 1.2 договору товар передається у власність покупця в момент передачі товару від постачальника покупцю на підставі видаткової накладної та інших супроводжувальних документів на товар. Датою переходу права власності на товар є дата підписання сторонами видаткової накладної на поставку товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна товару встановлюється в національній валюті України та зазначається у видаткових накладних на поставку товару відповідно до цін, погоджених сторонами в специфікації.

Згідно з пунктом 5.1 договору, якщо сторони не домовилися про інше, покупець зобов`язаний сплатити вартість товару, отриманого за кожною окремою видатковою накладною на поставку товару, у строк, що не перевищує 14 календарних днів від дати поставки.

Всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях шляхом безготівковому платежу на рахунок постачальника в уповноваженому банку, що визначений у реквізитах постачальника в цьому договорі. Днем виконання зобов`язань з оплати за товар вважається день зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 5.2 договору).

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення платежу. Сторони погодили, що пеню за цим договором може бути нараховано та стягнуто за весь час прострочення покупцем виконання його грошових зобов`язань. Сплата пені не звільняє покупця від обов`язку сплатити за поставлений товар, у тому числі такий, за прострочення сплати якого стягується пеня. Сплата пені не обмежує права постачальника на відшкодування за рахунок покупця непокритих пенею збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за цим договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного проведення взаємних розрахунків між сторонами (пункт 8.1 договору).

Із матеріалів справи слідує, що сторонами до договору підписано специфікацію від 01.02.2018 та відповідачем видано довіреність на отримання товару на ОСОБА_1 .

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35584,74 грн., з яких: на 24733,74 грн. за видатковою накладною від 02.03.2018 № 3592 та на 10851 грн. за видатковою накладною від 02.03.2018 № 3593. Також до вказаних накладних додані товарно-транспортні накладні.

Відповідач вартість поставленого товару не оплатив, проте підписав акт звірки взаєморозрахунків, в якому визнав наявність заборгованості станом на 30.09.2018 у розмірі 35584,74 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості позивач звертався до відповідача з вимогою від 14.03.2019 № 50, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено пунктом 5.1 договору відповідач мав оплатити поставлений товар протягом 14 календарних днів від дати поставки 02.03.2018, тобто до 16.03.2018 включно. Проте матеріали справи доказів оплати відповідачем товару в установлений строк не містять.

Ураховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 35584,74 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість відповідної позовної вимоги.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 21386,92 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 вказаної статті).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Водночас, пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника за весь час прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення платежу.

Суд, здійснивши арифметичний перерахунок пені за визначений позивачем період, дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги в повному обсязі.

Також, за прострочення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 1851,38 грн. трьох процентів річних та 3712,33 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши перерахунок сум компенсаційних витрат, суд вважає його арифметично вірним, у зв`язку з чим з останні підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мадяна Дениса Маратовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка,13-к; ідентифікаційний код 33240672) 35584 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 74 коп. основного боргу, 21386 (двадцять одну тисячу триста вісімдесят шість) грн. 92 коп. пені, 3712 (три тисячі сімсот дванадцять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1851 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят одну) грн. 38 коп. трьох процентів річних, а також 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова