Рішення № 87734782, 21.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2020Справа № 910/34/20

За позовомПриватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"доАкціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 122020,44 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" вартості недостачі вантажу у розмірі 122020,44 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків щодо збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2020 відкрито провадження у справі №910/34/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

27.01.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що в усіх залізничних накладних, які додані позивачем до позовної заяви вказано, що вологість вантажу складає до 12%, а отже на думку відповідача, застосуванню підлягає норма природної втрати для вантажів у вологому стані, що складає 2%, внаслідок чого розрахунок позивача із застосуванням норми природної втрати 1% є невірним.

Позивач можливістю подання відповіді на відзив відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

У вересні - жовтні місяці 2019 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправку вугілля на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля", Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" та Відокремленого підрозділу "Курахівська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" залізничним транспортом до станцій призначення Кривий Торець, Новогродовка та Роя Донецької залізниці, що підтверджується залізничними накладними №№47216643, 47216635, 47043500, 47141353, 47141411, 47831102, 47823364, 47823273, 47671110, 47741780, 47783402, 47956040, 47956040, 47956107, 45010402, 45052867, 45052917, 45052875, 45052958, 45052909, 47956180, 47864822, 47864830, 47956149, 47956131, 47956115, 47678784, 47750302, 47750336, 47750328, 45130937, 45238292, 45324878.

На станціях одержувачів залізницею проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину вантажу у вагонах №№63991533, 63094312, 63784425, 61996260, 56100787, 56589617, 55618334, 53527008, 56624513, 65364689, 60355823, 52365418, 53544847, 55025696, 56043847, 50069095, 63424683, 59414862, 56968712, 50059393, 59954974, 56017684, 56589765, 56086002, 53561064, 56968944, 62606108, 60462181, 58939315, 54040423, 56289663, 60459112, 63006316, 60973138, 56364557, 52177839, 63487987, 62965330, 64093115, 61075867, 53054185, 56218571, 56863285, 56876147, 54784624, 56485915, 56364821, 62092333, 55339949, 55025704, 62007760, 56176431, 53528782, 62258264, 56697949, 64052913, 56843139, 61916607, 53188835, 56365869, 63487359, 59664243, 56125743, 56350952, 53500963, 59411454, 56108236, 60460136, 56230030, 60461969 було втрачено, про що складено комерційні акти №492006/123 від 22.09.2019, №492006/126 від 22.09.2019, №492006/112 від 16.09.2019, №491003/29 від 21.09.2019, №491003/31 від 21.09.2019, №491003/30 від 21.09.2019, №491003/32 від 21.09.2019, №492006/121 від 19.09.2019, №491003/33 від 21.09.2019, №492006/192 від 12.10.2019, №492006/193 від 12.10.2019, №492006/194 від 12.10.2019, №482201/203 від 07.10.2019, №482201/204 від 07.10.2019, №482201/205 від 07.10.2019, №482201/206 від 10.10.2019, №482201/207 від 10.10.2019, №482201/212 від 11.10.2019, №482201/213 від 11.10.2019, №482201/215 від 11.10.2019, №482201/216 від 11.10.2019, №482201/223 від 11.10.2019, №482201/222 від 11.10.2019, №482201/214 від 11.10.2019, №482201/231 від 21.10.2019, №482201/232 від 21.10.2019, №482201/233 від 21.10.2019, №482201/234 від 21.10.2019, №482201/235 від 21.10.2019, №482201/237 від 21.10.2019, №482201/236 від 21.10.2019, №482201/238 від 21.10.2019, №482201/239 від 21.10.2019, №482201/240 від 21.10.2019, №482201/241 від 21.10.2019, №482201/245 від 21.10.2019, №482201/227 від 18.10.2019, №482201/225 від 15.10.2019, №482201/224 від 15.10.2019, №482201/228 від 18.10.2019, №482201/229 від 18.10.2019, №482201/230 від 18.10.2019, №481001/77 від 08.10.2019, №481001/78 від 08.10.2019, №481001/79 від 08.10.2019, №481001/80 від 08.10.2019, №481001/81 від 08.10.2019, №481001/82 від 08.10.2019, №481001/83 від 08.10.2019, №481001/93 від 08.10.2019, №481001/94 від 08.10.2019, №481001/95 від 08.10.2019, №481001/96 від 08.10.2019, №481001/97 від 08.10.2019, №481001/120 від 10.10.2019, №481001/118 від 10.10.2019, №481001/123 від 10.10.2019, №481001/109 від 10.10.2019, №481001/110 від 10.10.2019, №481001/111 від 10.10.2019, №481001/112 від 10.10.2019, №481001/122 від 10.10.2019, №481001/113 від 10.10.2019, №481001/114 від 10.10.2019, №481001/119 від 10.10.2019, №481001/121 від 10.10.2019, №481001/196 від 21.10.2019, №481001/197 від 21.10.2019, №481001/224 від 25.10.2019 та №481001/255 від 29.10.2019.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на загальну суму 122020,44 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ст.307 Господарського кодексу України, ст.909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст.3 Статуту).

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Частиною 2 ст.24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За приписами ст.37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

Матеріалами справи (накладні №№47216643, 47216635, 47043500, 47141353, 47141411, 47831102, 47823364, 47823273, 47671110, 47741780, 47783402, 47956040, 47956040, 47956107, 45010402, 45052867, 45052917, 45052875, 45052958, 45052909, 47956180, 47864822, 47864830, 47956149, 47956131, 47956115, 47678784, 47750302, 47750336, 47750328, 45130937, 45238292, 45324878) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станцій призначення - Кривий Торець, Новогродовка та Роя Донецької залізниці.

Згідно із ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Як встановлено судом, за результатами зважування вантажу, який перевозився згідно залізничних накладних №№47216643, 47216635, 47043500, 47141353, 47141411, 47831102, 47823364, 47823273, 47671110, 47741780, 47783402, 47956040, 47956040, 47956107, 45010402, 45052867, 45052917, 45052875, 45052958, 45052909, 47956180, 47864822, 47864830, 47956149, 47956131, 47956115, 47678784, 47750302, 47750336, 47750328, 45130937, 45238292, 45324878 виявлено його часткову втрату у вагонах №№63991533, 63094312, 63784425, 61996260, 56100787, 56589617, 55618334, 53527008, 56624513, 65364689, 60355823, 52365418, 53544847, 55025696, 56043847, 50069095, 63424683, 59414862, 56968712, 50059393, 59954974, 56017684, 56589765, 56086002, 53561064, 56968944, 62606108, 60462181, 58939315, 54040423, 56289663, 60459112, 63006316, 60973138, 56364557, 52177839, 63487987, 62965330, 64093115, 61075867, 53054185, 56218571, 56863285, 56876147, 54784624, 56485915, 56364821, 62092333, 55339949, 55025704, 62007760, 56176431, 53528782, 62258264, 56697949, 64052913, 56843139, 61916607, 53188835, 56365869, 63487359, 59664243, 56125743, 56350952, 53500963, 59411454, 56108236, 60460136, 56230030, 60461969, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.

Зі змісту наявних в матеріалах справи комерційних актів вбачається, що втрата вантажу у вище перелічених вагонах склала: згідно актів №492006/123 від 22.09.2019 у вагоні №63991533 - 750 кг, №492006/126 від 22.09.2019 у вагоні №63094312 - 1000 кг, №492006/112 від 16.09.2019 у вагоні №63784425 - 2200 кг, №491003/29 від 21.09.2019 у вагоні №61996260 - 700 кг, №491003/31 від 21.09.2019 у вагоні №56100787 - 1250 кг, №491003/30 від 21.09.2019 у вагоні №56589617 - 1350 кг, №491003/32 від 21.09.2019 у вагоні №55618334 - 1950 кг, №492006/121 від 19.09.2019 у вагоні №53527008 - 2800 кг, №491003/33 від 21.09.2019 у вагоні №56624513 - 2250 кг, №492006/192 від 12.10.2019 у вагоні №65364689 - 1150 кг, №492006/193 від 12.10.2019 у вагоні №60355823 - 850 кг, №492006/194 від 12.10.2019 у вагоні №52365418 - 1050 кг, №482201/203 від 07.10.2019 у вагоні №53544847 - 2300 кг, №482201/204 від 07.10.2019 у вагоні №55025696 - 1650 кг, №482201/205 від 07.10.2019 у вагоні №56043847 - 1150 кг, №482201/206 від 10.10.2019 у вагоні №50069095 - 1100 кг, №482201/207 від 10.10.2019 у вагоні №63424683 - 1200 кг, №482201/212 від 11.10.2019 у вагоні №59414862 - 2250 кг, №482201/213 від 11.10.2019 у вагоні №56968712 - 2100 кг, №482201/215 від 11.10.2019 у вагоні №50059393 - 1800 кг, №482201/216 від 11.10.2019 у вагоні №59954974 - 2150 кг, №482201/223 від 11.10.2019 у вагоні №56017684 - 2050 кг, №482201/222 від 11.10.2019 у вагоні №56589765 - 1750 кг, №482201/214 від 11.10.2019 у вагоні №56086002 - 2350 кг, №482201/231 від 21.10.2019 у вагоні №53561064 - 2250 кг, №482201/232 від 21.10.2019 у вагоні №56968944 - 2300 кг, №482201/233 від 21.10.2019 у вагоні №62606108 - 1550 кг, №482201/234 від 21.10.2019 у вагоні №60462181 - 1150 кг, №482201/235 від 21.10.2019 у вагоні №58939315 - 2650 кг, №482201/237 від 21.10.2019 у вагоні №54040423 - 3650 кг, №482201/236 від 21.10.2019 у вагоні №56289663 - 1700 кг, №482201/238 від 21.10.2019 у вагоні №60459112 - 2350 кг, №482201/239 від 21.10.2019 у вагоні №63006316 - 2400 кг, №482201/240 від 21.10.2019 у вагоні №60973138 - 1850 кг, №482201/241 від 21.10.2019 у вагоні №56364557 - 1550 кг, №482201/245 від 21.10.2019 у вагоні №52177839 - 2000 кг, №482201/227 від 18.10.2019 у вагоні №63487987 - 2600 кг, №482201/225 від 15.10.2019 у вагоні №62965330 - 1750 кг, №482201/224 від 15.10.2019 у вагоні №64093115 - 1900 кг, №482201/228 від 18.10.2019 у вагоні №61075867 - 1550 кг, №482201/229 від 18.10.2019 у вагоні №53054185 - 2500 кг, №482201/230 від 18.10.2019 у вагоні №56218571 - 2350 кг, №481001/77 від 08.10.2019 у вагоні №56863285 - 2600 кг, №481001/78 від 08.10.2019 у вагоні №56876147 - 3000 кг, №481001/79 від 08.10.2019 у вагоні №54784624 - 2200 кг, №481001/80 від 08.10.2019 у вагоні №56485915 - 2350 кг, №481001/81 від 08.10.2019 у вагоні №56364821 - 2200 кг, №481001/82 від 08.10.2019 у вагоні №62092333 - 1950 кг, №481001/83 від 08.10.2019 у вагоні №55339949 - 2250 кг, №481001/93 від 08.10.2019 у вагоні №55025704 - 1750 кг, №481001/94 від 08.10.2019 у вагоні №62007760 - 2250 кг, №481001/95 від 08.10.2019 у вагоні №56176431 - 1750 кг, №481001/96 від 08.10.2019 у вагоні №53528782 - 1650 кг, №481001/97 від 08.10.2019 у вагоні №62258264 - 950 кг, №481001/120 від 10.10.2019 у вагоні №56697949 - 2400 кг, №481001/118 від 10.10.2019 у вагоні №64052913 - 2450 кг, №481001/123 від 10.10.2019 у вагоні №56843139 - 2200 кг, №481001/109 від 10.10.2019 у вагоні №61916607 - 2300 кг, №481001/110 від 10.10.2019 у вагоні №53188835 - 2150 кг, №481001/111 від 10.10.2019 у вагоні №56365869 - 2300 кг, №481001/112 від 10.10.2019 у вагоні №63487359 - 2350 кг, №481001/122 від 10.10.2019 у вагоні №59664243 - 2700 кг, №481001/113 від 10.10.2019 у вагоні №56125743 - 2300 кг, №481001/114 від 10.10.2019 у вагоні №56350952 - 2250 кг, №481001/119 від 10.10.2019 у вагоні №53500963 - 2300 кг, №481001/121 від 10.10.2019 у вагоні №59411454 - 2250 кг, №481001/196 від 21.10.2019 у вагоні №56108236 - 2400 кг, №481001/197 від 21.10.2019 у вагоні №60460136 - 1200 кг, №481001/224 від 25.10.2019 у вагоні №56230030 - 1050 кг та №481001/255 від 29.10.2019 у вагоні №60461969 - 1300 кг.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах №№63991533, 63094312, 63784425, 61996260, 56100787, 56589617, 55618334, 53527008, 56624513, 65364689, 60355823, 52365418, 53544847, 55025696, 56043847, 50069095, 63424683, 59414862, 56968712, 50059393, 59954974, 56017684, 56589765, 56086002, 53561064, 56968944, 62606108, 60462181, 58939315, 54040423, 56289663, 60459112, 63006316, 60973138, 56364557, 52177839, 63487987, 62965330, 64093115, 61075867, 53054185, 56218571, 56863285, 56876147, 54784624, 56485915, 56364821, 62092333, 55339949, 55025704, 62007760, 56176431, 53528782, 62258264, 56697949, 64052913, 56843139, 61916607, 53188835, 56365869, 63487359, 59664243, 56125743, 56350952, 53500963, 59411454, 56108236, 60460136, 56230030, 60461969.

При цьому будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факти їх опротестування з боку сторін в матеріалах справи відсутні.

Підпунктом 8 п.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов`язує сторону, яка порушила зобов`язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

В той час як Акціонерне товариство "Українська залізниця", всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Отже за висновками суду Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинно відшкодувати позивачу збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.

Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Так п.2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред`явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

На підставі положень ст.133 Статуту залізниць України вантажоодержувачі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донінтервугілля", Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" та Відокремлений підрозділ "Курахівська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" передали право пред`явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничними накладними №№47216643, 47216635, 47043500, 47141353, 47141411, 47831102, 47823364, 47823273, 47671110, 47741780, 47783402, 47956040, 47956040, 47956107, 45010402, 45052867, 45052917, 45052875, 45052958, 45052909, 47956180, 47864822, 47864830, 47956149, 47956131, 47956115, 47678784, 47750302, 47750336, 47750328, 45130937, 45238292, 45324878, вантажовідправнику - Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля", що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувачів на відповідних залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно із ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст.114 Статуту).

Згідно з ст.115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідки №1/171 від 15.10.2019, №1/193 від 07.11.2019, №1/7103 від 12.11.2019, №1/6586 від 07.11.2019, №1/6587 від 07.11.2019, №1/6585 від 07.11.2019, №1/6638 від 07.11.2019, №1/6640 від 07.11.2019, №1/6641 від 07.11.2019, №1/6631 від 07.11.2019, №1/6624 від 07.11.2019, №1/6625 від 07.11.2019, №1/6614 від 08.11.2019, №1/6627 від 07.11.2019, №1/6628 від 07.11.2019, №1/6630 від 07.11.2019, №1/6629 від 07.11.2019, №1/6620 від 07.11.2019, №1/6619 від 07.11.2019, №1/6618 від 07.11.2019, №1/6623 від 07.11.2019, №1/6621 від 07.11.2019, №1/6622 від 07.11.2019, №1/7001 від 08.11.2019, №1/7092 від 12.11.2019, №1/7090 від 12.11.2019, №1/7091 від 12.11.2019, №1/7165 від 13.11.2019, №1/7500 від 29.11.2019, №1/7117 від 13.11.2019, про вартість вугільної продукції, які складені Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля", підписані директором філії ПТП "Павлоградвантажтранс", головним бухгалтером Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", скріплені печаткою підприємства, що узгоджується зі ст.115 Статуту залізниць України.

У п.2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що згідно зі ст.924 Цивільного кодексу України, ст.314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Таким чином, суд приймає надані позивачем довідки як докази понесених збитків, адже положення ст.115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідок про вартість вугільної продукції, які складені відправником вантажу та підтверджують вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п."г" ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.

Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.

Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з наданих до матеріалів справи залізничних накладних, кам`яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю не більше 12%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм.

Отже, з урахуванням п.27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними №№47216643, 47216635, 47043500, 47141353, 47141411, 47831102, 47823364, 47823273, 47671110, 47741780, 47783402, 47956040, 47956040, 47956107, 45010402, 45052867, 45052917, 45052875, 45052958, 45052909, 47956180, 47864822, 47864830, 47956149, 47956131, 47956115, 47678784, 47750302, 47750336, 47750328, 45130937, 45238292, 45324878 було вугілля кам`яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цих накладних у вугіллі кам`яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.

Таким чином господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 122020,44 грн за розрахунком позивача, який перевірено судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 122020,44 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська обл., м.Павлоград, вул.Соборна, будинок 76, ідентифікаційний код 00178353) суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 122020 (сто двадцять дві тисячі двадцять) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М.Смирнова