Рішення № 87734779, 21.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2020Справа № 910/18102/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське

підприємство «Вертикаль»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 68 102, 47 грн.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 68 102, 47 грн. вартості недостачі вантажу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 652, 00 грн. витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи на підставі статей 129, 127 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незабезпечення відповідачем збереження вантажу під час перевезення, виникла недостача вантажу, яка за розрахунком позивача становить 68 102, 47 грн. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/18102/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

17.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки завантаження спірних вагонів проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. В силу приписів статті 24 Статуту залізниць України відповідач має право, а не обов`язок перевіряти масу вантажів, які він приймає до перевезення.

При цьому, відповідач зазначає, що на станції Миколаїв-вантажний Одеської залізниці було проведено комісійне зважування спірних вагонів, про що складено відповідний комерційний акт, згідно з яким вагони прибули у комерційно-справному стані, всі ЗПП відправника у наявності, справні, відповідають документу. Крім того, були складені відповідні акти про стан вагонів, згідно з якими вагони визнані технічно справними, а втрату вантаж неможливою. Отже, вантаж прибув на станцію призначення у непошкоджених вагонах з непошкодженими пломбами відправника вантажу.

Також відповідач посилається на те, що вагони були подані під відвантаження та передані позивачу, і згідно пам`ятки про подавання вагонів при огляді та одержанні вантажу будь-яких зауважень або претензій щодо несправності вагонів у технічному та комерційному відношенні, порушення запірно-пломбувальних пристроїв тощо представниками вантажовласника зроблено не було. Наведені обставини свідчать про те, що позивачем вагони прийняті після ретельного огляду та не виявлено жодних зауважень щодо стану вагонів, твердження про можливість доступу до вантажу саме в процесі перевезення є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. На переконання відповідача, всі ці обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою та у стані, в якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані, у зв`язку з чим залізниця звільняється від відповідальності відповідно до п. «а» ст. 111 Статуту.

Крім того, відповідач зазначає, що наданий позивачем акт експертизи № 120-0789 від 24.06.2019 не є доказом вини залізниці, оскільки:

- зазначений акт містить лише висновок про невідповідність фактичної маси вантажу в спірних вагонах порівняно з перевізним документом (в сторону зменшення) та наявність зазорів із затиснутими зернами пшениці. При цьому експерт не надає відповіді на питання, де саме та з чиєї вини відбулась втрата вантажу: на коліях вантажовідправника під час навантаження, під час перевезення залізницею або під час видачі вантажу на коліях позивача;

- у порушення п. 30 Правил видачі вантажу, яким передбачено, що результати експертизи повинні бути мотивованими із посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу, експертами в акті експертизи не зазначено жодного нормативно-правового акту чи стандарту, на підставі якого зроблені висновки, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків акту експертизи;

- в порушення приписів частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в акті експертизи не зазначено, що його було підготовлено для подання до суду, відсутня відмітка про обізнаність експерта при кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та сам акт складено особою, яка не є експертом;

- в акті зазначено, що він складений експертом Карнаух Н.І., проте не зазначено рівень освіти, спеціальність та спеціалізацію цього експерта, тобто неможливо встановити чи володіє експерт необхідним рівнем знань для проведення експертизи. До того ж, зазначений експерт відсутній в Реєстрі атестованих судових експертів.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між відповідачем (перевізник) та позивачем (замовник) було укладено Договір № 07244/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

За умовами п.1.3. Договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

За залізничною накладною № 44952836 позивач (відправник) зі станції відправлення Сагайдак Південної залізниці передав відповідачу до перевезення на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці для ТОВ «ДССК» (одержувач) вантаж зерно кукурудзи насипом загальною масою 477300 кг. у вагонах: № 95464145 (маса нетто вантажу 67650 кг.); № 95137881 (маса нетто вантажу 67600 кг.); № 95153516 (маса нетто вантажу 67850 кг.); № 95670071 (маса нетто вантажу 69000 кг.); № 95670204 (маса нетто вантажу 69150 кг.); № 95077467 (маса нетто вантажу 67600 кг.); № 95146155 (маса нетто вантажу 68450 кг.).

Відповідно до відмітки залізниці у графі 49. за Актом від 17.06.2019 № 2253 термін доставки вантажу був збільшений на 2 доби.

Згідно граф 51-52 залізничної накладної № 44952836 ввірений до перевезення вантаж прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці 18.06.2019 та цього ж дня був виданий одержувачу вантажу ТОВ «ДССК».

Підтвердженням одержання вантажу 18.06.2019 о 08:59 є підписання ЕЦП залізничної накладної уповноваженою особою одержувача за довіреністю Бортницькою Ю.А.

Відповідно до пам`ятки № 2366 про подавання вагонів, вагони фактично передані вантажовласнику для вивантаження 19.06.2019 о 00:20.

Позивач зазначає, що 19.06.2019 по прибутті вантажу на станцію призначення Миколаїв-Вантажний, одержувач вантажу ТОВ «ДССК» здійснив первинне переваження вказаних вище вагонів брутто (у завантаженому стані) на власних вагонних вагах та виявив різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача маси вантажу), а саме у двох вагонах: вагон № 95464145 - різниця в сторону зменшення на 1950 кг.; вагон № 95077467 - різниця в сторону зменшення на 14850 кг.

Після встановлення вказаних вище обставин, 19.06.2019 вантажоодержувач - ТОВ «ДССК» звернувся до начальника станції призначення Миколаїв-Вантажний із заявою № 388/19 про проведення комісійної перевірки та складення комерційних актів щодо виявленої недостачі маси вантажу у вагонах № 95464145, № 95077467.

Листом № 229/М від 19.06.2019 за підписом заступника начальника станції Миколаїв-Вантажний вантажоодержувачу- ТОВ «ДССК» повідомлено про відсутність підстав для комісійної видачі вагонів відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України.

У зв`язку з відмовою у проведенні комісійної перевірки вантажу, 20.06.2019 року вантажоотримувач ТОВ «ДССК» звернулось до Начальника виробничого підрозділу «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця».

21.06.2019 року відповідачем було складено Комерційний акт № 415207/56, відповідно до змісту якого в документі зазначено: вантаж - зерно кукурудзи, завантаженого насипом у вагоні № 95464145, вага нетто 67 650 кг., тара 21 400, 00 кг., 7 ЗПП відправника Варта-Універсал М №№ Д871253, Д871260, Д871251, Д871257, Д871528, Д871261, Д871259, у вагоні № 95077467 вага нетто - 67 600 кг., тара 21 200 кг., 7 ЗПП відправника Варта-Універсал М №№ Д871247, Д871248, Д871249, Д871250, Д871245, Д871244, Д871246, Фактично виявлено: вагони прибули у комерційно-справному стані, усі ЗПП відправника у наявності, справні, відповідають документу. Вагон № 95664145 вага брутто - 86950 кг., тара перевірена - 21 450 кг., нетто - 65 500 кг., що на 2 150 кг. менше документа; вагон № 95077467 вага брутто - 73950 кг., тара перевірена 21 450 кг., нетто 52 600 кг., що на 15000 кг менше документа. Вагони прибули технічно справні згідно тех.актів №№ 53, 54 від 21.06.2019. Тарування вагонів проводилось у присутності агента ком. Селіфонової Н.А .

Як стверджує позивач, під час комісійної видачі вагонів одержувач здійснював фотографування вагонів та стану вантажу після зняття запірно-пломбувальних пристроїв. Зокрема, у місцях прилягання кришок до корпусів розвантажувальних люків виявлені зазори, які забиті травою та свіжою монтажною піною, в місцях зазорів наявне затиснуте зерно кукурудзи, маються заглиблення вантажу (воронки).

У зв`язку з цим одержувач підписав Комерційний акт № 415207/56 від 21.06.2019 із зауваженнями на окремому аркуші, який доданий до комерційного акту.

Згідно із зауваженнями одержувача до комерційного акту, станція призначення Миколаїв-Вантажний навмисно не зазначила у комерційному акті наступні виявлені комісією обставини:

1. при зовнішньому вигляді вагонів встановлено, що:

- у вагоні № 95464145 на другому (від сходів) розвантажувальному люкові зі сторони запірних штурвалів, в місцях прилягання кришок до корпусів люків, виявлено зазор, який забито травою, наявні затиснуті зерна кукурудзи;

- у вагоні № 95077467 на другому (від сходів) розвантажувальному люкові з обох сторін вагону та на третьому (від сходів) розвантажувальному люкові з протилежної від штурвалів сторони вагону, в місці прилягання кришки до корпусу люка, виявлено затиснуті зерна кукурудзи, на другому (від сходів) розвантажувальному люкові зі сторони запірних штурвалів наявна задута свіжа монтажна піна.

2. у вагонах, після зняття запірно-пломбувальних пристроїв і розкриття верхніх завантажувальних люків встановлено:

- у вагоні № 95464145 між другим і третім (від сходів) завантажувальними люками , мається заглиблення вантажу у вигляді воронки шириною близько 1,5 м., глибиною до 1,0 м. зі стіканням в сторону запірних штурвалів. По інших частинах вагону вантаж має рівню поверхню;

- у вагоні № 95077467 між другим і третім та третім і четвертим (від сходів) завантажувальними люками, маються заглиблення вантажу у вигляді воронок по всій ширині вагону, глибиною до 3,0 м. зі стіканням в сторону, протилежну від запірних штурвалів. По інших частинах вагону вантаж має рівну поверхню.

19.06.2019 року позивач звернувся до Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області із заявкою на проведення експертизи вантажу - кукурудзи на відповідність вимогам/умовам вантажу - кукурудза, насипом, який прибув залізничним транспортом (вагонами № 95464145, № 95077467), залізнична накладна № 44952836.

24.06.2019 року експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської облсті було складено Акт експертизи № 120-0789, яка проведена за участю представника позивача менеджера Василенко Є.А. та представника вантажоотримувача Беляєвої С.М .

Дата початку експертизи - 20.06.2019, дата закінчення експертизи - 21.06.2019.

Під час проведення експертизи було встановлено, що вагони опломбовані непошкодженими ЗПП, номери ЗПП відповідають даним, які вказані в накладній № 49952836; у вагоні № 95464145 на другому (від сходів) розвантажувальному люкові зі сторони запірних штурвалів, в місцях прилягання кришок до корпусів люків, виявлено зазор, який забито травою, наявні затиснуті зерна кукурудзи; у вагоні № 95077467 на другому (від сходів) розвантажувальному люкові з обох сторін вагонів та на третьому (від сходів) розвантажувальному люкові з протилежної від штурвалів сторони вагону, в місці прилягання кришки до корпусу люка, виявлено затиснуті зерна кукурудзи на другому (від сходів) розвантажувальному люкові зі сторони запірних штурвалів наявна задута свіжа монтажна піна; просипання вантажу з вагонів не має.

На вимогу замовника експертизи, в присутності експерта, проведено переважування вагонів.

Переважування завантажених вагонів (вага брутто) проводилось на вагах вагонних ВЕПВ-150 № 64, із зупинкою вагонів, при участі представників, вказаних в п. 4 акту, а також слідчо-оперативної групи Заводського відділу поліції в Миколаївській області та виконуючого обов`язки начальника по комерційній роботі станції «Миколаїв-Вантажний» Рябої Ю.В .

У вагонах після зняття пломб і розкриття верхніх завантажувальних люків, встановлено, що у вагонах № 95464145 та № 95077467, завантажених зерном кукурудзи, фактично виявилось: загальна маса нетто 118 100 кг., згідно переважування, що на 17 150 кг. Менше проти даних вантажовідправника, вказаних в накладній № 49952836.

Згідно з довідкою позивача № 939 від 09.12.2019, підписаною директором Василевським Р.В. та головним бухгалтером Штурмовою В.С . , вартість 1 метричної тони (1000 кг) вантажу зерно кукурудзи, який був відправлений відповідно до накладної № 44952836, становить 4 134, 00 грн. Вартість відправленої партії вантажу згідно накладної № 44952836 становить 1 973 158, 20 грн. з ПДВ (477300 кг. х 4 134, 00 грн.).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу на підставі залізничної накладної № 49952836.

Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п. е ч. 1 ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Відповідач належних доказів, які доводять обставини, які звільняють від відповідальності, не надав.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Згідно зі статтею 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Судом встановлено, що на залізничній накладній № 44952836 міститься переуступний напис, засвідчений підписами генерального директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою ТОВ «ДССК», про передачу права на пред`явлення претензії та позову ТОВ ТЕП "Вертикаль" (вантажовідправнику).

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 16 Правил складання актів встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до листа вантажоодержувача ТОВ "ДССК" (№ 388/19 від 19.06.2019) на ім`я начальника станції при переважуванні вагонів виявлено недостачу вантажу у двох вагонах № 95464145, № 95077467.

Листом № 229/М від 19.06.2019 відповідач повідомив, що вагони у технічно справному стані, оглянуті на колії станції за участю агента комерційної станції та представника вантажоодержувача, ЗПП відправника у наявності не пошкоджені, відбитки відповідають вказаним у перевізних документах, інших комерційних несправностей при передачі вагонів не виявлено. Вагони прийняті від станції без зауважень, про що свідчить пам`ятка на подавання вагонів № 2366 від 19.06.2019 о 00 год. 20 хв.

У зв`язку з відмовою начальника станції скласти комерційні акти, вантажоодержувачем подано скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень в строк визначений пунктом 16 Правил складання актів.

21.06.2019 року відповідачем було складено Комерційний акт № 415207/56, відповідно до змісту якого в документі зазначено: вантаж - зерно кукурудзи, завантаженого насипом у вагоні № 95464145, вага нетто 67 650 кг., тара 21 400, 00 кг., 7 ЗПП відправника Варта-Універсал М №№ Д871253, Д871260, Д871251, Д871257, Д871528, Д871261, Д871259, у вагоні № 95077467 вага нетто - 67 600 кг., тара 21 200 кг., 7 ЗПП відправника Варта-Універсал М №№ Д871247, Д871248, Д871249, Д871250, Д871245, Д871244, Д871246, Фактично виявлено: вагони прибули у комерційно-справному стані, усі ЗПП відправника у наявності, справні, відповідають документу. Вагон № 95664145 вага брутто - 86950 кг., тара перевірена - 21 450 кг., нетто - 65 500 кг., що на 2 150 кг. менше документа; вагон № 95077467 вага брутто - 73950 кг., тара перевірена 21 450 кг., нетто 52 600 кг., що на 15000 кг менше документа. Вагони прибули технічно справні згідно тех.актів №№ 53, 54 від 21.06.2019. Тарування вагонів проводилось у присутності агента ком. Селіфонової Н.А.

Одержувач вантажу погодився з розділом Д вищевказаного комерційного акту в частині зазначення маси недостачі вантажу у вагонах № 95464145, № 950774670 однак зазначив, що складаючи даний комерційний акт станція Миколаїв-Вантажний порушила п. 9 Правил складання актів, які затверджені наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334 та не описала стан вантажу і обставини, за яких виявлена незбереженість вантажу.

Так, згідно із зауваженнями одержувача до комерційного акту станція призначення Миколаїв-Вантажний навмисно не зазначила у комерційному акті наступні виявлені комісією обставини:

1. при зовнішньому вигляді вагонів встановлено, що:

- у вагоні № 95464145 на другому (від сходів) розвантажувальному люкові зі сторони запірних штурвалів, в місцях прилягання кришок до корпусів люків, виявлено зазор, який забито травою, наявні затиснуті зерна кукурудзи;

- у вагоні № 95077467 на другому (від сходів) розвантажувальному люкові з обох сторін вагону та на третьому (від сходів) розвантажувальному люкові з протилежної від штурвалів сторони вагону, в місці прилягання кришки до корпусу люка, виявлено затиснуті зерна кукурудзи, на другому (від сходів) розвантажувальному люкові зі сторони запірних штурвалів наявна задута свіжа монтажна піна.

2. у вагонах, після зняття запірно-пломбувальних пристроїв і розкриття верхніх завантажувальних люків встановлено:

- у вагоні № 95464145 між другим і третім (від сходів) завантажувальними люками , мається заглиблення вантажу у вигляді воронки шириною близько 1,5 м., глибиною до 1,0 м. зі стіканням в сторону запірних штурвалів. По інших частинах вагону вантаж має рівню поверхню;

- у вагоні № 95077467 між другим і третім та третім і четвертим (від сходів) завантажувальними люками, маються заглиблення вантажу у вигляді воронок по всій ширині вагону, глибиною до 3,0 м. зі стіканням в сторону, протилежну від запірних штурвалів. По інших частинах вагону вантаж має рівну поверхню.

24.06.2019 Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області за участю представників вантажоодержувача та вантажовідправника було здійснено перевірку стану вантажу та складено акт експертизи № 120-0789, яким підтверджено недостачу вантажу, що надійшов у спірних вагонах, проти зазначеної маси у накладній.

Відповідно до статті 314 Господарського кодексу України та статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Положеннями статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами;

прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);

прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;

видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;

прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Судом встановлено, що на підставі договору № 07244/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 07.02.2018 по залізничній накладній № 44952836 залізниця здійснила перевезення вантажу насипом: зерно кукурудзи у вагонах № 95464145, 95137881, 95153516, 95670071, 95670204, 95077467, 95146155. Вагони прибули на станцію призначення опломбовані непошкодженими запірно-пломбувальними пристроями, при цьому при первинному переважуванні вагонів брутто одержувачем виявлено нестачу вантажу у вагонах і невідкладно повідомлено залізницю про ці обставини з проханням провести комісійну перевірку та видачу вантажу зерна кукурудзи, скласти комерційні акти.

Скарга вантажоодержувачем - ТОВ "ДССК" в порядку п. 16 Правил складання комерційних актів подана начальнику Дирекції залізничних перевезень Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" через начальника станції Миколаїв-Вантажний Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" подана та отримана залізницею 20.06.2019, своєчасно та у встановленому порядку.

Приписами статті 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями статті 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. 127 Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

За приписами п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Підпунктом "б" статті 130 Статуту залізниць України встановлено, що право на пред`явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Доказів наявності підстав для звільнення залізниці від відповідальності за втрату вантажу позивача, суду не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, не передбачено ані права, ані обов`язку вантажоодержувача вносити до пам`яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, тобто пам`ятка не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством не передбачено обов`язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості.

Отже, відсутність таких зауважень у відповідній пам`ятці не спростовує жодних обставин, наведених у позовній заяві, так само як і не доводить відсутності вини перевізника у нестачі вантажу.

При цьому, суд відзначає, що отримувач повідомив відповідача про нестачу вантажу у день подавання вагонів, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази впливу на вантаж та/або на вагон з боку позивача чи інших сторонніх осіб з часу подавання вагону до моменту проведення експертизи, а відтак, позиція відповідача, що нестача сталась внаслідок вини позивача/вантажоодержувача/відправника не підтверджується жодним доказом та ґрунтується на припущеннях.

Судом також враховано, що будь-яких зауважень з боку перевізника щодо маси вантажу при його прийняті до перевезення та укладанні договору перевезення (накладної) не було, отже вантаж у спірний вагон АТ «Українська залізниця» прийняла до перевезення без зауважень. До моменту прибуття вагонів на станцію призначення, жодних зауважень або повідомлень з приводу неправильного визначення вантажу вантажовідправником також зроблено не було. Відповідачем також не надано будь-яких доказів невірного визначення вантажовідправником маси вантажу при навантажені у спірний вагон.

Матеріали справи містять Акт експертизи, складений Регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області № 120-0789 від 24.06.2019, який також засвідчує вищезазначену нестачу вантажу та підтверджує стан вагонів, в результаті якого виникла нестача.

Посилання відповідача на те, що вказаний Акт експертизи є неналежним доказом суд оцінює критично, оскільки згідно з вимогами пункту 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує незалежних експертів, які відповідно до законодавства мають право на проведення експертизи.

Повноваження торгово-промислових палат на складання актів експертизи встановлені частиною 1 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", у відповідності до якої торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контрольякості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Згідно з відомостями, розміщеними на офіційному веб-порталі Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області (інтернет-посилання https://rtpp.com.ua/uslugi/usi-vydy-ekspertyz/), відділом експертиз проводяться товарознавчі експертизи та надаються послуги з контролю за переваженням вагонів.

На думку суду, Акт експертизи регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області № 120-0789 від 24.06.2019 є належним та допустимим доказом у даній справі відповідно до тих обставин, які потребують доказуванню. Акт відповідає встановленим вимогам до документів, які складаються Торгово-промисловою палатою при проведенні експертизи.

Іншого акту певної форми, в даному випадку, не передбачено законодавством.

Крім того, чинне законодавство України не встановлює певного виду доказу, виключно на підставі якого можливо встановити технічний стан вагону.

При цьому, відповідачем не додано жодних доказів, які б ставили під сумнів досвід та кваліфікацію експерта.

Доводи відповідача про те, що Акт не містить висновків про те, де саме та з чиєї вини відбулась втрата вантажу: на коліях вантажовідправника під час перевезення, під час перевезення залізницею або після видачі вантажу на коліях позивача суд оцінює критично. Акт дійсно не вказує на обставини щодо виникнення моменту нестачі вантажу та не містить висновку про те, що зменшення кількості вантажу відбулось саме під час перевезення. Але встановлення таких саме обставин та робити такі висновки не входило до завдання на проведення вказаної експертизи. Згідно пункту 6 Акту експертизи регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області № 120-0789 від 24.06.2019 завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона.

Також, не приймаються судом до уваги надані відповідачем Акти № 54 від 21.06.2019 та № 53 від 21.06.2019 про технічний стан вагонів, оскільки вказані акти не містять жодних відомостей ані про наявність виявлених ушкоджень, ані обґрунтувань, за якими залізниця вважає, що вагони з такими зазорами є технічно справними. Отже, фактично, вказані акти містять лише не обґрунтований та недоведений висновок про нібито технічну справність вагона та необґрунтований висновок про нібито неможливість втрати вантажу під час його перевезення.

Крім того, суд зазначає, що п. 15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 335 від 28.05.2002 та зареєстрованих в Мінюсті України 08.07.2002 № 567/6855, встановлено, що акт про технічний стан вагону складається у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагону. Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагону (контейнера) зазначається у комерційному акті.

Отже, складання акту про технічний стан вагону для засвідчення обставин знаходження вагону у технічно справному стані взагалі не передбачено вимогами вищевказаних Правил.

Інших доказів на спростування наявності встановлених обставин у спірних правовідносинах відповідач не надав.

Перевіривши розрахунок, здійснений ТОВ "ТЕП Вертикаль" вартості вантажу, якого не вистачає, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість вантажу, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, приймаючи до уваги, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, відбулися не з її вини, та враховуючи встановлені в акті експертизи після зняття непошкоджених пломб обставини наявності технічних пошкоджень вагону, а також прибуття вантажу в меншій кількості, ніж прийнято до перевезення, суд вважає, що нестача вантажу відбулась саме під час перевезення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу у вагонах № 95464145, № 95077467 при перевезенні за залізничною накладною № 44952836, та задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 68 102, 47 грн вартості нестачі вантажу у повному обсязі.

При цьому, судом враховано, що при подані позову позивачем невірно визначено ціну позову у сумі 70 754, 47 грн, включивши до загальної суми крім 68 102, 47 грн вартості нестачі витрати, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи у розмірі 2 652, 00 грн., які він просить стягнути в порядку ст. 123 ГПК України, а не суму заборгованості.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи у розмірі 2 652, 00 грн., суд зазначає наступне.

В п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 129 Господарського процесуального кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних із залученням експертів позивачем було надано відповідні підтверджуючі документи до позовної заяви.

Таким чином до складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок АТ «Українська залізниця», судом включаються витрати позивача по сплаті вартості експертизи у розмірі 2 652, 00 грн., проведення якої підтверджується заявкою на проведення експертизи № 521 від 19.06.2019, актом приймання-передачі наданих послуг від № 120-0789 від 24.06.2019, рахунком на оплату № 120-0789 від 24.06.2019, платіжним дорученням № 7201 від 24.06.2019.

Оскільки витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи, необхідної для розгляду даної справи належними і допустимими доказами підтверджені позивачем, з урахуванням того, що здійснення операції з переваження вантажу було необхідним для встановлення обсягу нестачі вантажу, а також з огляду на задоволення судом позову в частині стягнення вартості нестачі вантажу, вказані витрати в сумі 2 652, 00 грн. згідно з приписами ст. ст. 123, 127, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921, 00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємства «Вертикаль» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 68 102, 47 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8, корпус 6; код ЄДРПОУ 40001366) 68 102 (шістдесят вісім тисяч сто дві) грн. 47 коп. вартості нестачі вантажу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 2 652 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн. 00 коп. витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.02.2020 року.

Суддя В.С. Ломака