Рішення № 87734722, 10.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/13670/19Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація"

до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання договору недійсним

за участі представників:

від позивача: Оніщенко В.І., адвокат,

від відповідача: Коваленко С.В., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Херсонтеплогенерація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору від 22.09.2017 № 1207/1718-БО-33 постачання природного газу внаслідок підписання його зі сторони відповідача не уповноваженою особою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

16.10.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що оспорюваний договір підписаний зі сторони відповідача уповноваженими представниками, що підтверджується відповідними довіреностями.

Судове засідання 10.02.2020 у задоволення відповідного клопотання позивача від 30.01.2020 проведено в режимі відеоконференції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2017 між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір постачання природного газу № 1207/1718-БО-33, за умовами якого останній зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 3.10 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань у частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Відповідно до пункту 11.7 договору останній разом із усіма додатками і доповненнями, складений за повного розуміння сторонами предмета та умов договору. Споживач розуміє та погоджується з тим, що отримав повну, достовірну та достатню інформацію, необхідну для підписання договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 договору).

Як убачається із параграфу 13 договору останній підписаний зі сторони постачальника Лужанським В.Г .

У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору, а саме: додаткова угода від 15.11.2017 № 1, додаткова угода від 14.12.2017 № 2, додаткова угода від 12.01.2018 № 3, додаткова угода від 22.01.2018 № 4, додаткова угода від 12.02.2018 № 5, додаткова угода від 26.03.2018 № 6 (від постачальника за підписом Романяка С. ), додаткова угода від 31.03.2018 № 7 (від постачальника за підписом Лужанського В.)

Разом із цим, відповідачем до матеріалів справи долучені видані головою правління АТ «НАК «Нафтогаз України» Коболєвим А.В. довіреності від 28.12.2016 № 14-195 та від 29.12.2017 № 14-262 на ім`я Лужанського В.Г. , а також від 28.12.2016 № 14-196, від 29.12.2017 № 14-263 на ім`я Романяка С.О.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини 1 статті 203 ЦК України особа зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частинами 1, 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (статті 246 ЦК України).

Судом встановлено, що спірний договір із додатковими угодами до нього підписані зі сторони відповідача Романяком С. та Лужанським В., довіреності щодо наявності повноважень у яких наявні в матеріалах справи. Дані довіреності видані головою правління АТ «НАК «Нафтогаз України» Коболєвим А.В., зокрема, на підписання договорів купівлі-продажу природного газу між компанією та суб`єктами господарювання, що здійснюють діяльність з постачання природного газу для забезпечення потреб у газі побутових споживачів, релігійних організацій, бюджетних установ і організацій, теплопостачальних та промислових підприємств та інших суб`єктів господарювання (які є кінцевими споживачами природного газу), додаткові угоди до них та акти приймання-передачі природного газу.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про підписання спірного договору та додаткових угод до нього неуповноваженими особами.

Одночасно суд зауважує, що посадова інструкція регламентує організаційно-правовий статус працівників і визначає коло їх трудових функцій, водночас вказана інструкція не є в розумінні положень чинного законодавства документом на представництво юридичної особи перед третіми особами.

Таким чином посадові інструкції не впливають на доведення наявності повноважень у відповідних представників відповідача на час укладення спірного договору, оскільки такі повноваження підтверджені відповідними довіреностями.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Під час розгляду справи сторонами не заперечувався факт вчинення ними дій, направлених на виконання оспорюваного правочину, що відобразилося у актах приймання-передачі природного газу за грудень 2017 та січень 2018 років.

Крім того, позивач посилався на статті 227, 229 ЦК України, якими також обґрунтував недійсність спірного договору.

Згідно з частиною 1 статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Однак, позивачем не зазначені обставини, щодо яких помилився позивач при вчинені оспорюваного правочину. Водночас, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Щодо посилання на приписи статті 227 ЦК України, то позивач відповідні докази на підтвердження відсутності дозволу (ліцензії) у відповідача не надав.

У той же час, правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. При цьому не має значення, з яких причин була відсутня ліцензія, а також чи знала або повинна була знати про це інша сторона правочину. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час, коли правочин був виконаний або мав бути виконаний, вона ліцензію отримала, підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

При цьому, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2017 № 527 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», ТОВ «ЗАКАРПАТГАЗ ЗБУТ», ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ», НАЦІОНАЛЬНІЙ АКЦІОНЕРНІЙ КОМПАНІЇ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», ТОВ ФІРМА «ТДК», ТОВ «ГАЗПРОМЕНЕРГО», ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП», ТОВ «ЕНЕРГОТРЕЙД ГРУП», ТОВ «РАЙТ ПАУЕР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА», ТОВ «ЛАСТЕР ПЛЮС», відповідно до якої Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановила видати ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, зокрема, ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Одночасно, позивачем необґрунтовано які саме права та інтереси позивача порушені відповідачем внаслідок укладення між ними спірного правочину. Утім, приписи статті 2 ГПК України передбачають, що юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За наведених обставин суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує недійсність правочинів, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 20.02.2020.

Суддя К.В. Полякова