Рішення № 87733819, 18.02.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/895/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до відповідача Виконавчого комітету Вараської міської ради про відшкодування завданої шкоди в сумі 627 487 грн. 75 коп.,

Представники:

від позивача: Шолом С.В.;

від відповідача: Лазарчук Т.М.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про відшкодування завданої шкоди з Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі - відповідач) в розмірі 627 487 грн. 75 коп., посилаючись на протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка виразилась у невстановлені тарифу на централізоване водовідведення.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на "15" січня 2020 року.

10 січня 2020 року відповідач подав відзив на позов, у якому вимоги позивача не визнає з огляду на те, що відповідно до ст. 1173 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, відповідач зазначає, що зі змісту даної норми права вбачається, що відшкодування шкоди, завданої органом місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх владних повноважень, можливе лише за наявності такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду. Тобто незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

У своєму ж позові Позивач, як підставу позовних вимог, називає бездіяльність Виконавчого комітету Вараської міської ради щодо не встановлення тарифу на централізоване водопостачання для ВП "Рівненська АЕС".

Згідно статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності. Між тим відповідні вимоги щодо зобов`язання Відповідача встановити тарифи на послуги централізованого водопостачання в адміністративному судочинстві не пред`являлись, а отже факт бездіяльності Виконавчого комітету Вараської міської ради не є встановленим.

Проте і сама наявність бездіяльності, яку вбачає позивач, без встановлення у законодавчо визначенному порядку її незаконності (протиправності) не може слугувати підставою для позову. Адже законодавець чітко визначив у статті 1173 Цивільного Кодексу України - "шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю...".

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно встановити юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення.

Таким чином, відповідач вважає, що подані позивачем докази не підтверджують встановлення протиправності (незаконності) бездіяльності Відповідача. У зв`язку з недоведеністю протиправної поведінки Відповідача не може іти мова і про наступну складову цивільного правопорушення - причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та завданням шкоди.

Зважаючи на викладене вище відповідач вважає, що для застосування до Виконавчого комітету Вараської міської ради цивільної відповідальності немає необхідних складових. Як наслідок - відсутні і достатні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, відповідач зазначає, що хоча законом і встановлений строк протягом якого орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути питання щодо встановлення тарифів, однак це не зобов`язує останнього, як колегіальний орган, вирішити це питання позитивно (затвердити тариф в конкретному розмірі), що ставить під сумнів і беззаперечність розміру шкоди, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Зважаючи на наведене, Виконавчий комітет Вараської міської рад не погоджується з позицією позивача.

В судовому засіданні 15.01.2020 року оголошено перерву до 28.01.2020 року.

21 січня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечуючи проти задоволення позову вказує на те, що факт бездіяльності не було встановлено судом адміністративної юрисдикції, а тому незаконна бездіяльність, як елемент настання цивільно-правової відповідальності, в даному випадку відсутня.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 10.10.2019 р. у справі № 921/346/18 позивач зазначає, що господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази без наявності відповідного судового рішення.

Крім того зазначено, що у своєму відзиві відповідач вказує, що хоча законодавством і встановлено місяч ний строк, протягом якого орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути питан ня щодо встановлення тарифів, однак це не зобов`язує останнього, як колегіальний орган, ви рішити дане питання позитивно (затвердити тариф у конкретному розмірі).

Однак позивач зазначає, що вищевикладене твердження відповідача суперечить положенням законодавства, адже правові норми, якими врегульовано питання встановлення тарифів, не надають органу, уповноваженому на встановлення тарифу, права на прийняття будь-якого іншого рішення, крім рішення про встановлення тарифу. Тобто відмовити у встановленні тарифу виконком не може. При цьому, дискреційні повноваження даного органу поширюються виключно на виз начення економічно обгрунтованого розміру тарифу, який підлягає встановленню. Тут варто відмітити, що в кінцевому випадку відповідач встановив тариф саме в тому розмірі, який ВП "Рівненська АЕС" просив встановити у своєму зверненні до виконкому. Отже, заявлений до встановлення розмір тарифу був економічно обгрунтованим, а тому підстав для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім встановлення тарифу в запропонованому розмірі і в межах наданого законодавством строку, відповідач не мав.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/895/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на "18" лютого 2020 року.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, які співпадають із позицією, що викладена у позовній заяві та просив позов задоволити.

Представник відповідача підтримав доводи, висловлені у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" має ліцензію на централізоване водопостачання та водовідведення серія АЕ №287995 від 22.04.2015 р. (а.с. 11). Рівненська атомна електрична станція (далі по тексту - ВП "Рівненська АЕС"), будучи відокремленим підрозділом даного підприємства, на договірній основі надає зазначену послугу споживачам територіальної громади м. Вараш Рівненської області. вартість наданої послуги оплачується споживачами відповідно до діючого тарифу, встановленого для ВП "Рівненська АЕС" уповноваженим органом.

Рішенням виконавчого комітету Вараської Міської ради (далі - виконком) від 01.02.2018 року №4 (а.с. 12) для ВП "Рівненська АЕС" було встановлено з 01.03.2018 року тариф на централізоване водпостачання:

- споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання, в розмірі 6,09 грн. за куб.м. (без ПДВ);

- споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання, в розмірі 11,47 грн. за куб.м. (без ПДВ).

Зважаючи на те, що зазначені тарифи згодом уже не забезпечували для ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх тих витрат, які підприємство несло надаючи дану послугу, то у зв`язку з цим у листопаді 2018 року проведено новий розрахунок економічно обґрунтованих витрат на надання послуги з централізованого водопостачання споживачам територіальної громади м. Вараш. Розрахунок було зроблено у повній відповідності до положень Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 (далі по тексту - Порядок).

30 листопада 2018 р. ВП "Рівненська АЕС" звернувся до виконкому (лист № 174/1 1444 від 29.11.2018 р.), як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу на централізоване водопостачання, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання цієї послуги з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам територіальної громади м. Вараш на 2019 рік (а.с.14).

Пунктом 34 Порядку передбачено, що розгляд розрахунків тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим орга ном протягом одного календарного місяця, а у разі коригування тарифів - протягом десяти календарних днів з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.

Втім, через бездіяльність відповідача тариф на централізоване водопостачання для ВП "Рівненська АЕС" протягом обумовленого законодавством строку встановлено не було. Так, лише 28 лютого 2019 р. виконком прийняв рішення за № 20, яким для ВП "Рівненська АЕС" було встановлено тариф на централізоване водопостачання, починаючи з 01 квітні 2019 р. (а.с.15):

споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопоста чання, в розмірі 8.27 грн. за 1 куб, м (без ПДВ);

споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопос тачання, в розмірі 12,91 грн. за 1 куб, м (без ПДВ).

Позивач звернувся до господарського суду оскільки вважає, що наслідком описаної вище протиправної бездіяльності Виконавчого комітету Вараської міської ради, яка виразилась у не встановленні для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водопостачання, згідно заяви від 29 листопада 2018 р., стало те, що державне підприємство у період з січня 2019 року по березень 2019 року включно було вимушене надавати споживачам територіальної громади м. Вараш послугу з централізованого водопостачання по тарифу, який на той час не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. На переконання позивача, ВП "Рівненська АЕС" зазнала майнової шкоди, розмір якої становить 627 487,75 грн.

Розмір шкоди розрахований наступним чином:

РШ=ФВ- ФН, де:

РШ - розмір завданої шкоди;

ФВ - фактичні витрати на послугу водопостачання

ФН- фактичні нарахування, згідно із затвердженим тарифом

Із доданого до позовної заяви розрахунку результату господарської діяльності з надання послуг з централізовано водопостачання ВП "Рівненська АЕС", які надавились територіальній громаді м. Вараш за період з січня 2019 р. - березень 2019 р. включно, вбачається, що:

ФВ становлять - 1 937 995,46 грн.,

ФН становлять - 1 310 507,71 грн.,

а тому РШ становить: 627 487,75 грн. (1 937 995,46 грн. - 1 310 507,71 грн.)

Таким чином, розмір завданої шкоди і ціна даного позову за обрахунками позивача складає - 627 487,75 грн.

На підтвердження своїх розрахунків ФВ та ФН позивач додав до позовної заяви: розрахунок помісячного розміру шкоди за перший квартал 2019 року, завданої ВП РАЕС внаслідок невстановленого тарифу на централізоване водопостачання для споживачів м. Вараш; розрахунок витрат послуги з централізованого водопостачання по ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" за січень 2019-березень 2019 року; фактичні витрати на виробництво послуги з централізованого водопостачання ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (січень 2019-березень 2019); фактичний обсяг з надання послуги з централізованого водопостачання споживачам за І квартал 2019 року (а.с.17-24).

Розрахунок ФВ вирахуваний наступним чином:

1) фактичні витрати з централізованого водопостачання по м. Вараш в січні 2019 р.: загальні витрати з централізованого водопостачання - 890 000,00 грн.; загальний обсяг наданої послуги - 122 845,5 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 7,24 грн/куб. м (890 000 грн. / 122 845,5 куб. м); обсяг наданої послуги для територіальної громади м. Вараш - 74 516 куб. м; фактичні витрати по територіальній громаді м. Вараш - 539 495,84 грн (74 516 куб. м х 7,24 грн/куб. м);

2) фактичні витрати з централізованого водопостачання по м. Вараш в лютому 2019 р.: загальні витрати з централізованого водопостачання - 892 000,00 грн.; загальний обсяг наданої послуги - 122 845,5 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 7,26 грн/куб. м (892 000 грн. / 122 845,5 куб. м); обсяг наданої послуги для територіальної громади м. Вараш - 67 874 куб. м; фактичні витрати по територіальній громаді м. Вараш - 492 765,24 грн. (67 874 куб. м х 7,26 грн/куб. м);

3) фактичні витрати з централізованого водопостачання по м. Вараш в березні 2019 р.: загальні витрати з централізованого водопостачання - 1 555 000,00 грн.; загальний обсяг наданої послуги - 122 845,5 куб. м; фактична собівартість 1 куб. м - 12,66 грн/куб. м (1 555 000 грн. / 122 845,5 куб. м); обсяг наданої послуги для територіальної громади м. Вараш - 71 543 куб. м; фактичні витрати по територіальній громаді м. Вараш - 905 734.38 грн. (71 543 куб. м х 12,66 грн/куб. м).

ФВ дорівнюють сумі вищевказаних помісячних витрат і становлять - 1 937 995,46 грн.

Розрахунок ФН вирахуваний наступним чином: обсяг наданої послуги територіальній громаді м. Вараш за період січня 2019 р. - березень 2019 р. становить - 213 933 куб.м, з яких:

а) споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачан ня - 212 510 куб. м;

б) споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопоста чання - 1 423 куб. м.

Тариф, який діяв у період з січня по березень 2019 року, згідно рішення виконкому від 01.02.2018 р. № 4, становив:

а) для споживачів, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопоста чання, - 6,09 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

б) для споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопос тачання, - 11,47 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

ФН становлять: (212 510 куб. м х 6,09 грн/куб. м) + (1 423 куб. м х 11,47 грн/куб. м) = 1 310 507,71 грн.

Як зазначає позивач, виконавчий комітет Вараської міської ради допустив по відношенню до ВП "Рівненська АЕС" бездіяльність, суть якої полягає у тому, що даний орган протягом наданого законодавством строку не встановив для ВП "Рівненська АЕС" тариф на централізоване водопостачання, в результаті чого державному підприємству була завдана шкода, розмір якої становить 627 487,75 грн. При цьому, причиною завдання такої шкоди стала саме бездіяльність відповідача, оскільки через відсутність нового тарифу ВП "Рівненська АЕС" був вимушений виставляти споживачам рахунки за оплату послуги по старому тарифу, який не забезпечував компенсацію всіх понесених витрат, і як результат, сума фактично понесених підприємством витрат на надання такої послуги перевищила ті нарахування, які виставлялись до оплати споживачам в рахунках, якраз на суму, заявлену до стягнення.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з виконавчого комітету Вараської міської ради на користь ВП "Рівненська АЕС" завдану шкоду в розмірі 624 487,75 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка виразилась у невстановлені тарифу на централізоване водовідведення, регулювання яких здійснюється Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ЦК України тощо.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 144 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у ст. ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Досліджуючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає, що ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому в ст. 1173 Цивільного кодексу України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо. Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

За таких обставин, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Таким чином, оскільки позивачем заявлено цивільно-правову вимогу про відшкодування шкоди в межах якої слід встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення наведених вище, а саме: шкоду; протиправність поведінки; причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою.

Отже, протиправна поведінка (бездіяльність) має бути встановлена господарським судом та входить в коло доказування у даній справі і не потребує додаткового доказування, зокрема рішенням адміністративного суду.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі № 921/346/18.

Досліджуючи питання неправомірності поведінки відповідача у спірних правовідносинах, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і надалі чинний в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся із заявою до відповідача (лист від 29.11.2018 р. № 174/11444), як до органу, уповноваженого на встановлення тарифу, надавши економічно обґрунтовані витрати на надання послуги з централізованого водопостачання з усіма необхідними додатками для встановлення відповідного тарифу споживачам.

Згідно із статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869). Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011 р., з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановлено затвердити, зокрема, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (далі - Порядок №869).

Пунктом першим Порядку №869 визначено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 2 Порядку №869 встановлено, що цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку таких тарифів.

Відповідно до п. 9 Порядку №869 (в редакції чинній на момент звернення із листом № 174/11444 від 29.11.2018 р.) для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ліцензіат подає уповноваженим органам у друкованому і електронному вигляді заяву та розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

Як встановлено судом, позивач звернувся 30.11.2018 року із листом № 174/11444 від 29.11.2018 р. до відповідача для розгляду та встановлення тарифів на централізоване водопостачання, надавши економічно обґрунтовані витрати з централізованого водопостачання.

В свою чергу, відповідач лише 28.02.2018 р. рішенням № 20 встановив для ВП "Рівненська АЕС" з 01.04.2018 р. обґрунтований тариф на централізоване водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 34 Порядку №869 (в редакції на момент звернення із листом №174/11444 від 29.11.2018 р.) розгляд розрахунків тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця, а у разі коригування тарифів - протягом десяти календарних днів з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.

Однак, матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем в місячний термін розглянув звернення позивача та прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в даному випадку мала місце протиправна поведінка відповідача, котра полягає в його бездіяльності щодо не встановлення ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС", у визначені законодавством строки, економічно обґрунтованого тарифу на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Наслідком описаної вище протиправної бездіяльності щодо не встановлення для ВП "Рівненська АЕС" тарифу на централізоване водопостачання стало те, що позивач в період з січня 2019 року по березень 2019 року включно було вимушене надавати споживачам м. Вараш послугу з централізованого водопостачання по тарифу, який не забезпечував ВП "Рівненська АЕС" відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги. Наведені обставини призвели до того, що позивачу завдана шкода.

Щодо розміру завданої позивачу шкоди, суд зазначає наступне.

Позивачем в позовній заяві та окремими додатками до неї надано розрахунки розміру шкоди, заподіяної йому, яка в загальному за період з січня 2019 року по березень 2019 року включно складає 627 487,75 грн.

Перевіривши розрахунок завданої шкоди, суд приходить до висновку, що останній є арифметично вірним.

Враховуючи викладене, суд констатує, що позивачем доведено наявність в спірних правовідносинах трьох елементів складу цивільного правопорушення, котрі підлягають доказуванню в порядку ст. 1173 ЦК України та розмір заподіяної шкоди в сумі 627 487 грн. 75 коп.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо невстановлення економічно обґрунтованого тарифу на централізоване водопостачання, позивач в період з січня 2019 року по березень 2019 року включно надавав споживачам м. Вараш послугу з централізованого водопостачання по тарифу, який не забезпечував дня нього відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на надання такої послуги, в результаті чого позивач поніс додаткові фінансові втрати (збитки) в розмірі 627 487,75 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що норми Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, були створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для надання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, доводи позивача, що висвітлені у позові знайшли своє підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи. При цьому, заперечення відповідача спростовані матеріалами справи та наведеними вище по тексту правовими нормами. А відтак, суд прийшов до висновку що даний позов підлягає задоволенню повністю в розмірі 627 487,75 грн.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 9 412,32 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради (34400, Рівненська область, м. Вараш, майдан Незалежності,1, ідентифікаційний код 03315879) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661), від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код 05425046) - 627 487 (шістсот двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 75 коп. - завданої шкоди, 9 412 (дев`ять тисяч чотириста дванадцять) грн. 32 коп. - витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20 лютого 2020 року.

Суддя Романюк Ю.Г.