Рішення № 87730481, 11.02.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17110/19

Провадження № 2/761/1216/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яворській А.А.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, третя особа: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про скасування арешту,

в с т а н о в и в :

В квітні 2019р. позивач ОСОБА_1 звернуся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1, 2) до відповідача Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М., третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- зняти арешт накладений на підставі постанови про арешт майна боржника № 55999405 від 16 березня 2018р. відповідача та зареєстрований 19 березня 2018р. за № 16769078 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, з рухомого майна, а саме з автомобіля марки «МG», модель 550, 2011р. випуску, колір чорний, № шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Свою позовну заяву позивач обґрунтовував тим, що 11 жовтня 2012р. між позивачем та третьою особою було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав у позику третій особі грошові кошти у сумі 77372,24 грн., строком до 11 січня 2013р. В порядку забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 11 жовтня 2012р. між позивачем та третьою особою було укладено договір застави автомобіля, відповідно до якого предметом застави є рухоме майно, яке належить на праві власності заставодавцю, - автомобіль марки «MG», модель 550, 2011р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Заочним Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2013р. у справі № 756/2790/13-ц, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у сумі 72896,16 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення позики у сумі 54080,0 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015р. по цивільній справі № 756/4161/15-ц, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки «MG», модель 550, 2011р. випуску, колір чорний, № шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом передачі вказаного автомобіля у власність ОСОБА_1 в рахунок виконання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 зобов`язання, що виникло на підставі договору позики від 11 жовтня 2012р., у сумі 126976,16 грн.

Однак, здійснити реєстрацію права власності на цей автомобіль позивач позбавлений можливості, оскільки відповідачем було накладено арешт на вищезазначений автомобіль, в межах виконавчого провадження, як на майно боржника - третьої особи.

Оскільки в досудовому порядку, відповідач відмовляється звільнити з-під арешту, належне позивачу майно, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Ухвалю судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2019р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2019р., залучено до участі у справі, в якості третьої особи АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові просив суд позов задовольнити.

Відповідач, треті особи, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, своїх представників до суду не направили, поважності причин неявки до суду не повідомили. Відзив на позов стороною відповідача не подавався.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 55999405, за яким стягувачем є третя особа АТ КБ «ПриватБанк», а боржником - третя особа ОСОБА_2 . Постановою відповідача від 16 березня 2018р. у межах зазначеного виконавчого провадження було накладено арешт на все рухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, в тому числі на автомобіль марки «MG», модель 550, 2011р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований 19 березня 2018р. за № 16769078 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2012р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав у позику третій особі грошові кошти у сумі 77372,24 грн., строком до 11 січня 2013р. В порядку забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 11 жовтня 2012р. між позивачем та третьою особою було укладено договір застави автомобіля, відповідно до якого предметом застави є рухоме майно, яке належить на праві власності заставодавцю, - автомобіль марки «MG», модель 550, 2011р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Заочним Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 липня 2013р. у справі № 756/2790/13-ц, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у сумі 72896,16 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення позики у сумі 54080,0 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015р. по цивільній справі № 756/4161/15-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки «MG», модель 550, 2011р. випуску, колір чорний, № шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом передачі вказаного автомобіля у власність ОСОБА_1 в рахунок виконання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 зобов`язання, що виникло на підставі договору позики від 11 жовтня 2012р., у сумі 126976,16 грн.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що позбавлений можливості здійснити реєстрацію належного йому автомобіля.

Положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього, порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги, в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Водночас, як передбачено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту особою цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України висловлених у справі № 6-26цс13 від 15 березня 2013р., вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки на час накладення відповідачем, як приватним виконавцем арешту на нерухоме майно (спірний) автомобіль, останній не належав боржнику.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,4 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 15, 16, 317, 321, 391 ЦК України; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 03 червня 2016р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 25/2), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1д) про скасування арешту - задовольнити.

Зняти арешт з автомобіля марки «МG», модель 550, 2011р. випуску, колір чорний, № шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника № 55999405 від 16 березня 2018р. Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича та зареєстрований 19 березня 2018р. за № 16769078 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 17 лютого 2020р.

Суддя: