Ухвала суду № 87726234, 19.02.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №139/127/18

Провадження №1-кп/127/781/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Медяної Ю.В., Сичука М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Мішеніної Т.В.,

сторони захисту: адвоката Кобзіної А.С., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою та частиною третьою статті 345 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.12.2017 р. за № 12017020230000216,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою та частиною третьою статті 345 Кримінального кодексу України (далі – КК).

У зв`язку зі зміною складу суду кримінальне провадження було призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області, просила викликати свідків відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування. Також заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості та особливо тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований. Після відводу судді-доповідача, розгляд справи розпочато з початку, відтак потерпілі та свідків у даному кримінальному провадженні не допитані, а тому є всі підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може чинити тиск на зазначених осіб, вчиняти інші злочини або продовжити свою злочинну діяльність.

Потерпілі та їхній представник в судове засідання не з`явились, однак прокурором надано письмові заяви останніх, згідно з якими останні просять проводи підготовче судове засідання за їх відсутності.

Захисник обвинуваченого – адвокат Кобзіна А.С. – щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечувала. При цьому вважає, що правові підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відсутні, оскільки прокурором не доведено існування ризиків, на які вона посилається.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.

З наданого суду обвинувального акта випливає, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акта прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку утримання ОСОБА_1 під вартою суд враховує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Як вбачається з клопотання прокурора, 07.02.2020 р. воно вручалося обвинуваченому ОСОБА_1 , однак останній в присутності двох понятих відмовився від отримання клопотання. Таким чином, стороною обвинувачення було дотримано норм кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому, проте не дотримано строку звернення з відповідним клопотанням до суду. Однак, сторона захисту не заперечувала проти вирішення питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, не погоджуючись з його доводами, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення строку та порядку звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Тому суд вважає за доцільне клопотання прокурора розглянути по суті й надати йому правову оцінку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 06.12.2017 р. за підозрою у вчиненні злочину затримано ОСОБА_1 і 08.12.2017 р. слідчим суддею до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд справи по суті не розпочато, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні раду умисних злочинів, у тому числі й особливо тяжкого злочину. Суд враховує, що на даний час у зв`язку із задоволенням самовідводу судді-доповідача Шлапака Д.О. кримінальне провадження, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розподілено судді Бернаді Є.В., а тому судовий розгляд розпочато спочатку. Відтак, потерпілі та свідки у кримінальному провадженні судом не допитані, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на зазначених осіб, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 314-316, 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (колегіально судом у складі трьох суддів) на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою та частиною третьою статті 345 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.12.2017 р. за № 12017020230000216, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 25.02.2020 р. о 15:00 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , у вигляді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 19 лютого 2020 року до 23.59 год. 18 квітня 2020 року.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: