Рішення № 87725922, 17.02.2020, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/1774/18

Провадження № 2/930/20/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.02.2020 року Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання - Затишняка А.О.

учасників справи: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу № 140/1774/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в якому просив визнати за ним право власності за набувальної давністю на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1

Мотивуючи позов тим, що він 02.05.2006 р зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу змінив прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 . У 2006 році він придбав житловий будинок по АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 , який належав її в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Письмовий договір купівлі-продажу між ними не укладався. Він передав кошти за будинок, а ОСОБА_3 передала йому ключі від будинку та наявні у неї правовстановлюючі документи.

17 серпня 2009 року шлюб між ним та ОСОБА_4 розірвано. ОСОБА_4 виїхала з даного будинку, в 2010 році, а позивач залишився проживати та проживає в ньому по даний час.

З часу придбання житлового будинку ним за власні кошти проводився ремонт будинку, здійснена газифікація житлового будинку, сплачувалися комунальні послуги та податок за земельну ділянку, однак немає можливості оформити вищевказаний житловий будинок, а тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав та просив його задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 , в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Пояснила суду, що дійсно мала намір продати вказаний житловий будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , коли вони ще перебували у шлюбі. Вони їй сплачували кошти за будинок частинами. Після розлучення, ОСОБА_1 перестав доглядати за будинком, у зв`язку з цим вона вирішила повернути позивачу та ОСОБА_4 , сплачені їй кошти за будинок. Відповідачка вказує на те, що вона повернуто 1000 доларів США ОСОБА_4 , та пропонувала позивачу повернути решту суми, однак він відмовився. Вона на даний час є власником вказаного будинку.

Зацікавлена особа ОСОБА_4 , до зали судового засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , надала суду покази, що позивач дійсно проживає у вказаному будинку, однак скільки саме часу їй невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , надав суду покази, що позивач у вказаному будинку проживає років десять. Він раніше проживав в позивача на квартирі. Йому відомо, що будинок від купив у ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , надав суду покази, що позивав вказаний будинок купив у ОСОБА_3 , проживає в ньому з 2005 року. З 2010 року проживає там сам так як дружина після розлучення з`їхала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , надав суду покази, що він є знайомим позивача, позивач раніше у вказаному будинку проживав разом з дружиною ОСОБА_4 , після розлучення проживає там сам.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , надав суду аналогічні покази.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з погосподарської книги наданої 08.04.2016 наданою Зарудинецькою сільською радою, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_1 від 13.01.2006 року, витягу ССА № 424126 від 18.04.2006 року рахується за гр.. ОСОБА_3 (а.с. 15). Відповідно до довідки № 02.18/418 від 13.06.2018 виданої Зарудинецькою сільською радою Немирівського району Вінницької області ОСОБА_1 з 14 березня 2006 року по даний час зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , користується присадибною земельною ділянко та сплачує земельний податок (а.с. 23). 02.05.2006 р ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу змінив прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с 22), відповідно до рішення Немирівського районного суду від 17.08.2009 року справа № 2-1641/2009 Шлюб Між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 розірвано (а.с. 24). Відповідно до розписок наданих ОСОБА_3 вона отримала від ОСОБА_1 (в подальшому після зміни прізвища від ОСОБА_1 ) кошти загальною сумою 1500 доларів США, за житловий будинок її померлого батька ОСОБА_13 . Право власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок підтверджується інформацією наданої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину НОМЕР_1, 13.01.2006 видане Немирівською державною нотаріальною конторою Р№ 1-21 (а.с. 34).

Суд заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України, главою 24 ЦК України встановлено, що право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (далі-Постанова №5), можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Звертаючись до суду позивач вказав на те, що більше десяти років він відкрито та добросовісно користується спірними житловим будинком, а тому просить визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю.

Задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України, можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. За відсутності хоча б однієї із вказаних умов право власності за набувальною давністю на майно не може бути визнано.

За набувальною давністю може бути отримано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні його власнику було відмовлено.

При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Характерною ознакою для визнання права власності на нерухомість за давністю володіння згідно до ст. 344 ЦК України є добросовісність, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю (пункту 9 Постанови №5).

Оцінюючи встановлені у справі обставини суд вважає доведеним, що позивачу з моменту вселення у спірний житловий будинок було відомо, що він має власника. Зазначене унеможливлює набуття такого будинку у власність позивача за давністю володіння відповідно до правил, встановлених статтею 344 ЦК України, оскільки у даному випадку відсутня така складова умова набуття права власності за набувальною давністю як добросовісне заволодіння чужим майном.

Здійснення сплати комунальних платежів та податку за землю - не є підставою для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю. Оскільки підстави, встановлені ст. 344 ЦК України для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на спірне майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,відсутні, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Керуючий пунктом 9, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", ст. 15, 16, 344 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного судового рішення - 19.02.2020.

Суддя: С.М. Науменко