Рішення № 87722141, 11.02.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/19664/19

н/п 2/953/672/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за використану електроенергію, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за використану електроенергію за період з 19.09.2017 року по 31.12.2018 року в сумі 2313,26 грн, в також сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн. В обгрунтування вказаних підстав посилається на наступне. Відповідач є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору про користування електричною енергією від 13.10.2009 року №4431403. Станом на 31.12.2018 року відповідно до показань приладу обліку 0142013 утворилась заборгованість за використану еклктроенергію у сумі 908,04 грн., також позивачем зроблено донарахування по неробому лічильнику по середньомісячному споживанню за період з 19.09.2017 року по 19.02.2018 року у сумі 2225,22 грн. Всього нараховано 3133,26 грн., сплачено споживачем лише частину боргу в сумі 820 грн. 13.08.2018 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, та судом винесено судовий наказ 19.10.2018р., однак ухвалою суду від 25.05.2019 року його було скасовано. Несплата громадянами вартості використаної енергії шкоди інтересам товариства, та не діє можливості безперебійно та якісно постачати електроенергію іншому населенню. В даному випадку споживача користувався електричною енергією без приладу обліку 18.09.2017р. до заміни на працюючий 20.02.2018р. Заміну було зроблено ні підставі заяви споживача ОСОБА_2 , в якій він погодився з таким нарахуванням, однак жодних сплат останнім здійснено не було, що і стало підставою для звернення до суду з вказаною позовною заявою.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Представник позивача АТ «Харківобленерго» Яценко А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що заміна приладу обліку з нового на старий відбулась одночасно 20.02.2018р. при відключенні енергопостачання, а тому відповідач не здійснював ніякого споживання без приладу обліку, та покази лічильника з липня 2017 року були (кВт/год): 97,114,9,0,0,0,0,0, а тому нарахування позивача є неправомірним. Крім того, розписка, яка міститься в матеріалах справи позивач не підписував, та вона є неналежним доказом по справі. Вказані обставини також викладені у заяві про прийняття пояснень, наданих відповідачем через канцелярію суду.

07.10.2019 року вказана позовна заява надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

10.10.2019 року судом здійснено електронний запит з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 10.10.2019 року.

Ухвалою судді від 11.10.2019 року було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.

11.02.2020 року судовому засіданні було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , і є споживачем електричної енергії, що постачає АК «Харківобленерго», що підтверджується укладеним між сторонами договором про користування електричною енергією від 13.10.2009 року. Посилання відповідача, що він не підписував вказаний договір не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, крім усного заявлення в судовому засіданні.

13.08.2018 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, та судом винесено судовий наказ 19.10.2018р., однак ухвалою суду від 25.05.2019 року його було скасовано.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України 04 травня 2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 липня 2006 року за № 782/12656.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальник має право, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 цього Закону споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з п.п. 8, 9 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (ПКЕЕН) електроустановки побутового споживача повинні бути забезпечені засобом обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію. Споживання електричної енергії без засобів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 19 цих Правил розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку.

Згідно з п.п. 20, 21 ПКЕЕН розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

Якщо знімання показів проводиться побутовим споживачем, електропостачальник (електророзподільне підприємство) має право контролювати правильність знімання показів засобів обліку побутовим споживачем.

Передані побутовим споживачем та отримані у порядку, визначеному у договорі, та/або зняті електропостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку протягом періоду, що починається за два робочі дні до кінця розрахункового місяця та закінчується на третій робочий день наступного розрахункового періоду (календарного місяця), вважаються даними на перше число календарного місяця.

Зняті споживачем чи отримані та/або зняті енергопостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку в інший день вважаються вихідними даними для визначення показів засобу обліку на перше число календарного місяця шляхом додавання (віднімання) середньодобового споживання, помноженого на кількість днів (діб) між датою зняття показів та першим числом календарного місяця.

Середньодобове споживання визначається виходячи з даних про покази засобу обліку, зафіксовані між двома послідовними зняттями, та кількості днів між цими зняттями показів.

Платіжний документ, який виписується енергопостачальником, формується ним за обсяг електричної енергії, спожитий протягом календарного місяця (з першого числа розрахункового місяця, по перше число місяця, наступного за розрахунковим).

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.

Відповідно до п. 16 умов Договору передбачено, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюється за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку, п. 12 Договору визначає право енергопостачальника знімати показання приладу обліку.

Відповідно до наданого до суду розрахунку здійсненого позивачем станом на 31.12.2018 року відповідно до показань приладу обліку 0142013 у відповідача утворилась заборгованість за використану еклктроенергію у сумі 908,04 грн., також позивачем зроблено донарахування по неробому лічильнику по середньомісячному споживанню за період з 19.09.2017 року по 19.02.2018 року у сумі 2225,22 грн. Всього нараховано 3133,26 грн., сплачено споживачем лише частину боргу в сумі 820 грн. Також зазначено, що 20.02.2018 року відповідачу здійснено заміну лічильника, та донарахування по неробочому лічильнику здійснено по середньомісячному споживанню 310 кВт/год, яке вимірювано за період з 19.09.2017 року по 19.02.2018 року.

Однак вказані обставини, спростовуються довідкою абонента (а.с. 8), відповідно до якого зазначено, що у квартирі відповідача лічильник було замінено 20.02.2018 року, та до цього показання лічильника за період з 19.09.2017 по 31.12.2018 становили кВт/год – 9,0,0,0,0,0, а позивач нарахував середньомісячне споживання 310 кВт/год в розмірі 454,50 грн. та 1770,72 грн., що складає 2225,22 грн., посилаючись на заяву відповідача, в якій він погодився на донарахування по середньому 310 кВт/год.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що в цей час в його квартирі ніхто не проживав, а тому не користувався електричною енергію.

Так, відповідно до п. 32 ПКЕЕН, у разі необхідності використання електричної енергії без встановлення засобу обліку (для виконання тимчасових робіт) побутовий споживач оплачує спожиту електричну енергію на підставі договору про тимчасове безоблікове користування електричною енергією, який оформляється під час отримання побутовим споживачем відповідного дозволу енергопостачальника.

Вказаний договір між сторонами укладено не було.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Таким чином, донарахування позивачем у сумі 2225,22 грн. суд вважає таким, що суперечить принципам наведених у приписах ст. 3 ЦК України.

Відповідно до наданої довідки абоненту, відповідачем здійснювалась оплата послуг відповідача у загальному розмірі 1010,58 грн. у період з 25.12.2017 року по 21.01.2019 року за період з 01.11.2017 року по 31.12.2018 року, а тому суду не зрозуміло за що нараховано відповідачу споживання електричної енергії за 976 кВт/год у сумі 844,20 +63,84 грн., та в розрахунку не зазначено про існування недоплат зі сторони відповідача, а первинні бухгалтерські документи до суду надано не було.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог АТ «Харківобленерго», а тому в задоволенні їх відмовляє в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір компенсується за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 206,263-265 ЦПК України, ст.ст.64,68 ЖК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Харківобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за використану електроенергію – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – акціонерне товариство «Харківобленерго», місцезнаходження: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954.

Відповідач – ОСОБА_2 , місце перебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2020 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ