Рішення № 87721971, 19.02.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13234/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренка К.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Уразовської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради в особі Виконавчого комітету про визнання протиправними і скасування деяких абзаців рішення виконавчого комітету та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Сєвєродонецької міської ради в особі Виконавчого комітету про визнання протиправними і скасування абз. 1.2.3 п.п. 1.2 п. 1, п. 2 рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 19.08.2019 року №952 «Про зняття громадян з квартирного обліку» та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову позивач вказала, що вона була зарахована на квартирний облік до загальної черги для отримання постійної житлової площі у м. Сєвєродонецьку. Позивач є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитину вона виховувала без батька, у зв`язку з чим набула статус одинокої матері. У 1995 році на підставі рішення виконкому №2105 від 21.11.1995 ОСОБА_1 надано кімнату АДРЕСА_1 , що складається з двох секцій жилою площею 33,3 кв.м у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , про що видано ордер на житлову площу в гуртожитку у складі сім`ї 2 особи: позивач та її донька ОСОБА_3 . Вона у вказаному гуртожитку проживає постійно. З 07.06.1995 позивача було зараховано до списку громадян, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, як одиноку матір, до складу сім`ї включено дві особи, яких відповідно до законодавства органи місцевого самоврядування мали забезпечити житлом. У першочерговому списку квартирного обліку станом на 01.01.2018, що розміщений на офіційному веб-сайті Сєвєродонецької міської ради, позивач перебувала під порядковим номером 373 із зазначенням пільги «одинока матір» із кількістю членів сім`ї – дві особи. 19.08.2019 виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради було прийнято рішення № 952, підпунктом 1.2.2 п. 1.2 розділу першого якого вирішено виключити зі складу сім`ї позивача доньку – ОСОБА_3 у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту. Пунктом другим вказаного рішення позивача виключено з першочергового списку у зв`язку із втратою пільги «одинока матір», склад сім`ї – дві особи. Її залишено у загальній черзі складом сім`ї одна особа. Позивач вважає оскаржуване рішення в цій частині незаконним, адже така підстава зняття з квартирного обліку як втрата пільги «одинока матір» не передбачена ч. 1, 2 ст. 40 ЖК УРСР. Донька позивача належить до членів її сім`ї, веде з нею спільне господарство та проживала на території Кримського півострову у зв`язку із навчанням. Реєстрація доньки позивача у містах Ялта та Київ є тимчасовою, у зв`язку із чим донька позивача не втрачала право користування кімнатою АДРЕСА_3 . Видача довідки про склад сім`ї без зазначення в ній доньки позивача не позбавляє її права користування квартирою. Крім того, сім`ї одиноких матерів не втрачають права першочергового одержання жилих приміщень і у випадку, коли після взяття сім`ї на облік діти досягнуть повноліття. В підсумку, позивач просить суд визнати протиправними і скасувати абз. 1.2.3 п.п. 1.2 п. 1, п. 2 рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 19.08.2019 року №952 «Про зняття громадян з квартирного обліку» та зобов`язати відповідача відновити перебування позивача у першочерговому списку квартирного обліку із зазначенням пільги «одинока матір» із кількістю членів сім`ї – дві особи з урахуванням часу на взяття на такий облік.

1.2. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, посилаючись на доводи, які викладені у позовній заяві. Позивач на запитання суду пояснила, що станом на сьогоднішній день її донька проживає у місті Києві та періодично приїжджає до міста Сєвєродонецька. Її донька завершила навчання та зараз шукає роботу. Вона або її донька не отримували письмової відмови від органів реєстрації місця проживання в тому, щоб зареєструвати її доньку знову в місті Сєвєродонецьку.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 19.08.2019 року № 952 «Про зняття громадян з квартирного обліку» є законним та обґрунтованим. Зокрема, вказане рішення ґрунтується на тому, що донька позивача виїхала на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, що призвело до того, що донька перестала входити до складу сім`ї позивача і позивач втратила статус одинокої матері.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні присутня не була, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В письмових поясненнях третя особа підтримала позовні вимоги з тих підстав, які викладені у позовній заяві.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 03.03.1999 Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26.04.1994 Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Сватове, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком записаний ОСОБА_5 , матір`ю – ОСОБА_1 .

З копії ордеру на житлову площу у гуртожитку серії н №12, виданому виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради на підставі рішення №2105 від 21.11.1995, вбачається, що ОСОБА_1 , яка працює у міській бібліотеці, надано право на зайняття з сім`єю 2 особи житлової площі у гуртожитку по АДРЕСА_4 площею 33,3 кв. м. Склад сім`ї: ОСОБА_1 , 1962 р.н., та донька ОСОБА_3 , 1994 р.н.

Відповідно до копії довідки Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради №1/5346 від 05.09.2019 ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_3 , значиться на обліку в Сєвєродонецькому УПтаСЗН і отримує допомогу на дитину одинокої матері. Дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Період призначення: з 01.01.2003 по 31.12.2015.

Згідно з копією листа Відділу обліку та розподілу житлової площі Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №179 від 30.05.2002 ОСОБА_1 повідомлено, що вона перебуває на квартирному обліку при виконкому у загальній черзі з 04.11.1987 за №1045 та у списку першочерговиків по пільзі одинокої матері з 07.06.1995 за №573 складом сім`ї 2 особи: вона і донька, 1994 р.н. Мешкають у гуртожитку без зручностей по АДРЕСА_2 , займають 2 кімнати житловою площею 33,3 кв.м.

У відповідності до копій довідок про склад сім`ї Відділу адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецької міської ради №38718 від10.12.2018 та №22722 від 09.10.2019 станом на 10.12.2018 та на 09.10.2019 відповідно за адресою: АДРЕСА_4 з 22.12.1995 зареєстрована одна особа – ОСОБА_1 .

Згідно пп. 1.2.3 п. 1.2, п. 2 копії рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 952 від 19.08.2019 знято з квартирного обліку по загальній черзі та виключено з першочергового списку зі складу сім`ї ОСОБА_1 дочку ОСОБА_3 . Одинока мати. У зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту. Виключено з першочергового списку ОСОБА_1 у зв`язку із втратою пільги. Залишено у загальній черзі з 04.11.1987 ОСОБА_1 складом сім`ї одна особа.

2.2. Відповідно до копії довідки РВУЗ «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта) від 03.04.2012 ОСОБА_3 мешкає у гуртожитку КГУ № 2 за адресою: АДРЕСА_5 .

08.12.2015 між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, в особі ректора Губенського Л.В. та ОСОБА_3 укладено договір № 2882 про надання освітньої послуги (навчання) Київським національним університетом імені Тараса Шевченка. Термін дії договору з 01.09.2015 по 30.06.2016.

Згідно з копією довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка №016/361 від 25.12.2015 ОСОБА_3 є студенткою 4 курсу освітнього рівня «бакалавр», денної форми навчання факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 01.09.2015. Закінчує навчання 30.06.2016.

З копії довідки від 03.08.2015 №3001007617, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала за адресою: АДРЕСА_6 та перемітилася з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_7 . Разом з тим, вказана довідка містить штамп від 04.08.2015 про реєстрацію місця перебування за адресою: АДРЕСА_8 .

Згідно з копією довідки від 16.05.2019 №3008-5000126516, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_9 .

3. Релевантні джерела права

3.1. Згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

3.2. Статтею 31 ЖК УРСР передбачено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

У статті 34 ЖК УРСР визначено підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 36 ЖК УРСР облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Згідно з ч. 1 ст. 39 ЖК УРСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

Статтею 43 ЖК УРСР визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Відповідно до ст. 45 ЖК УРСР у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов, зокрема, матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня", багатодітним сім`ям, сім`ям, що виховують дітей з інвалідністю, і одиноким матерям (батькам).

Статтею 40 ЖК УРСР передбачено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

У разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім`ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім`ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів і був знятий з обліку з підстав, зазначених у пунктах 2 і 4 цієї статті.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках, зокрема, тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

3.3. Згідно зі ст. 60 ЖК УРСР правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Пунктами 1, 2 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській СРСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470 (далі – Правила), передбачено, що ці правила регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання. Жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно із п. 15 Правил на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил.

Умова про реєстрацію місця проживання, передбачена в абзаці першому цього пункту, не поширюється на громадян, тимчасово відсутніх у даному населеному пункті, якщо за ними за законом зберігається жиле приміщення.

Відповідно до п. 44 Правил у першу чергу жилі приміщення надаються тим, що перебувають на квартирному обліку: багатодітним сім`ям (які мають у своєму складі трьох і більше дітей) і одиноким матерям. Вказані сім`ї не втрачають права першочергового одержання жилих приміщень і у випадку, коли після взяття сім`ї на квартирний облік діти досягнуть повноліття.

Згідно п. 28 Правил, зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку). При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про зняття з обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з указанням підстав зняття з обліку (виключення із списку).

Відповідно до п. 27 Правил громадяни виключаються із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили вказане право.

Пунктом 26 Правил визначено, що громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті.

Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства Української РСР;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік;

6) скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

7) отримання грошової компенсації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 719.

Згідно з п. 55 Правил жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім`ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту подружжям, що перебуває на обліку.

3.4. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» студенти, які здобували певний освітньо-кваліфікаційний рівень та мали реєстрацію місця проживання в гуртожитках, після зняття з реєстрації мають право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у випадку, якщо не бажають повернутися до попереднього місця проживання через обставини, зазначені у статті 1 цього Закону.

3.5. Згідно із ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Вищевказаними письмовими доказами підтверджується, що позивач ОСОБА_1 перебувала на квартирному обліку в м. Сєвєродонецьку при виконкомі міської ради у загальній черзі з 04.11.1987 за № 1045 та у списку першочерговиків як одинока матір з 07.06.1995 за № 573 складом сім`ї 2 особи: вона та її донька, ОСОБА_3 , 1994 року народження.

Оскаржуване рішення відповідача в частині позивача та третьої особи, як вбачається з його змісту та змісту пояснень представника відповідача, ґрунтується на тому, що донька позивача ОСОБА_3 підлягала зняттю з квартирного обліку у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання з міста Сєвєродонецька до іншого населеного пункту, внаслідок чого донька перестала входити до складу сім`ї позивача і позивач втратила статус одинокої матері в розумінні ЖК УРСР та Правил.

На думку суду вищевказаний висновок відповідача є правильним та відповідає вимогам закону.

Змістом статей 31, 39, 40 ЖК УРСР, а також змістом пунктів 2, 15, 26 Правил підтверджується, що на квартирному обліку в певному населеному пункті може перебувати потребуючий поліпшення житлових умов громадянин, який постійно проживає саме у даному населеному пункті. При цьому, на дочку позивача ОСОБА_3 не поширюється виключення із даного правила, яке зроблено для певних категорій внутрішньо переміщених осіб, адже вона не зареєстрована як внутрішньо переміщена особа в м. Сєвєродонецьку та не належить до внутрішньо переміщених осіб, які відповідають критеріям підпункту 8 пункту 13 Правил.

Суд звертає увагу на те, що позивачем та її представником не було надано жодних доказів того, що донька позивача ОСОБА_3 після закінчення навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка повернулася на постійне проживання до міста Сєвєродонецька. Навпаки, вищенаведеними письмовими доказами підтверджується, що донька позивача, виїхавши у 2012 році на проживання до Автономної Республіки Крим у зв`язку із навчанням, а пізніше переїхавши як внутрішньо переміщена особа до міста Києва, станом на час розгляду цієї справи у 2020 році так і не повернулася на постійне місце проживання до міста Сєвєродонецька Луганської області.

У зв`язку із цим, донька позивача обґрунтовано вважається такою, що виїхала на постійне місце проживання до іншого населеного пункту та вибула зі складу сім`ї позивача. В свою чергу, вказана обставина означає, що позивач більше не могла вважатися одинокою матір`ю, яка проживає в одній сім`ї зі своєю повнолітньою дитиною в розумінні пункту 44 Правил, у зв`язку із чим позивача правомірно було виключено з першочергового списку квартирного обліку.

4.2. Суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача на те, що підставою зняття позивача з квартирного обліку була втрата пільги «одинока матір», яка не передбачена ч. 1, 2 ст. 40 ЖК УРСР. На думку суду, зміст оскаржуваного рішення дозволяє дійти однозначного висновку про те, що втрата пільги «одинока матір» є не підставою, а мотивуванням оскаржуваного рішення. Підставою вказаного рішення стосовно позивача є пункт 27 Правил, посилання на який міститься у вступній частині рішення та який стосується осіб, що втратили право першочергового одержання жилих приміщень.

4.3. Суд також не погоджується із твердженням представника позивача про те, що реєстрація доньки позивача у містах Києві та Ялті є тимчасовою і донька не втрачала право користування житлом у місті Сєвєродонецьку.

На думку суду, під поняттям «особа, яка виїхала на постійне місце проживання до іншого населеного пункту» слід розуміти не тільки тих осіб, які мають зареєстроване місце проживання у іншому населеному пункті, а й тих осіб, які більше не мають зареєстрованого місця проживання у тому населеному пункті, де вони перебувають на квартирному обліку, і які при цьому не належать до осіб, за якими зберігається право користування житловим приміщенням.

Донька позивача не є особою, за якою зберігається жиле приміщення в розумінні п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК УРСР, адже час її навчання завершився ще у 2016 році. Після цього донька позивача так і не змінила своє зареєстроване місце проживання з міста Ялти на інший населений пункт, зокрема на місто Сєвєродонецьк. Позивачем та її представником не було надано доказів того, що донька позивача намагалася змінити своє зареєстроване місце проживання або місце проживання в якості внутрішньо переміщеної особи та зареєструватися у місті Сєвєродонецьку. Тобто, донька позивача протягом декількох років після закінчення навчання свідомо зберігає своє зареєстроване місце проживання у місті Ялта, перебуваючи при цьому зареєстрованою в якості внутрішньо переміщеної особи у місті Києві.

За таких обставин, немає підстав вважати ОСОБА_3 такою, що постійно проживає в місті Сєвєродонецьку, та такою, що не вибула на постійне проживання до іншого населеного пункту з міста Сєвєродонецька.

4.4. Суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що сама по собі видача довідки про склад сім`ї без зазначення в ній доньки позивача не позбавляє її права користування квартирою. Разом з тим, підставою для втрати донькою позивача права користування квартирою стала не відсутність її імені у відповідній довідці про склад сім`ї, а її вибуття на постійне місце проживання до іншого населеного пункту з міста Сєвєродонецька. З цих же підстав суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц, адже ця постанова стосується відмінних від цієї справи обставин.

4.5. Повністю необґрунтованими є посилання представника позивача на ч. 5 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», адже як вбачається зі змісту вказаної норми, вона стосується тих студентів, які мали реєстрацію місця проживання в гуртожитках на підконтрольній українській владі території і після зняття з реєстрації в таких гуртожитках не виявили бажання повернутися до попереднього місця проживання на тимчасово окупованій території, тобто до того місця проживання на тимчасово окупованій території, де вони жили до початку навчання.

Донька ж позивача до початку навчання проживала у місті Сєвєродонецьку Луганської області, тобто на підконтрольній українській владі території. Як було вказано судом вище, після закінчення навчання донька позивача з власної волі не повертається до міста Сєвєродонецька на постійне проживання.

4.6. Неспроможними є посилання представника позивача на те, що доньку позивача не повідомили про оскаржуване рішення у встановленому законом порядку. На думку суду, факт неповідомлення доньки позивача про прийняття оскаржуваного рішення, навіть в разі його підтвердження, не порушує прав позивача. У цій справі завданням суду є з`ясування того, чи було порушено права позивача, а не права третьої особи.

Крім того, протягом всього часу розгляду цієї справи, донька позивача ОСОБА_3 , яка є третьою особою у справі, не повідомила суду жодних обставин, які б свідчили про незаконність оскаржуваного рішення. Сам факт неповідомлення ОСОБА_3 про оскаржуване рішення, навіть в разі його підтвердження, не свідчить про незаконність цього рішення.

4.7. Перевіряючи обґрунтованість втручання відповідача у право позивача, суд також вважає за необхідне у відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дати відповіді на три питання: чи було втручання передбачене законом, чи мало воно легітимну мету та чи було воно необхідним у демократичному суспільстві (пропорційним).

У цьому випадку втручання було прямо передбачене законом та переслідувало легітимну мету у вигляді зняття з відповідної черги квартирного обліку тих осіб, які втратили на нього право, що дасть змогу просунутися вперед у черзі іншим особам, які зберігають відповідне право. Також, суд вважає, що подібне втручання відповідає принципу пропорційності, тобто воно є необхідним в демократичному суспільстві, адже якщо органи місцевого самоврядування безпідставно та протягом невизначено довгого періоду часу залишатимуть у відповідних чергах квартирного обліку осіб, які втратили право перебування у черзі, то це порушить права інших осіб, які перебувають у відповідній черзі, та зведе нанівець саму суть існування подібних черг.

При цьому суд звертає окрему увагу на те, що позивача та її доньку було виключено з відповідних черг квартирного обліку не відразу після того, як донька завершила навчання, а лише через три роки після цього. Тобто, відповідач надав достатньо часу для повернення доньки позивача в сім`ю матері в місто Сєвєродонецьк після закінчення навчання, проте вона цією можливістю не скористалася.

Крім цього, про пропорційність подібного втручання свідчить також і те, що внаслідок нього третя особа не втрачає права повернення в сім`ю матері та на реєстрацію свого місця проживання разом з позивачем.

4.8. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову було відмовлено, в той час як відповідач не заявляв про наявність у них будь-яких судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Сєвєродонецької міської ради в особі Виконавчого комітету (код в ЄДРПОУ 26204220, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) про визнання протиправними і скасування деяких абзаців рішення виконавчого комітету та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 (паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_10 ).

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20 лютого 2020 року.

Суддя Д.Б. Баронін